Ухвала

від 22.12.2010 по справі 41/65а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-4525/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого  - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І.,  Ланченко Л.В.,  Пилипчук Н.Г.,  Степашка О.І.    

        при секретарі: Сватко А.О.

        за участю представників:

        від позивача: Єпішев О.В., пред. за дов. №208-10 «Д»від31.12.2009

        від відповідача: не з’явився

      розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції  (далі - Горлівська ОДПІ, відповідач)  на  постанову Господарського суду Донецької області  від 09.11.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2007 у справі №41/65а за позовом  Відкритого акціонерного товариства  «Донецькобленерго»(далі –ВАТ «Донецькобленерго»,  позивач) до Горлівської   ОДПІ  про скасування податкового повідомлення-рішення

          Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення  представника позивача,  перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами  першої та апеляційної   інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

 

Постановою господарського суду Донецької області  від 09.11.2006 у справі №41/65а, залишеною без змін  ухвалою  Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2007 позовні вимоги ВАТ «Донецькобленерго»задоволено. Скасовано податкове  повідомлення-рішення №0000062331/3 від 17.11.2003  про визначення ВАТ «Донецькобленерго»податкового зобов’язання з ПДВ в загальній сумі 56762031,00грн. у тому числі 37841354,00грн. за основним платежем та 18920677,00грн. за штрафними (фінансовими санкціями).   Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Донецькобленерго» 3,40грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,  посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального  та процесуального прав, а саме: п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України  від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” та п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.6 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а також пункту 3 статті 159 КАСУ, Горлівська ОДПІ   звернулась до Вищого адміністративного суду України  з касаційною скаргою, в якій просить  скасувати  ухвалу  Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2007 та постанову господарського суду Донецької області  від 09.11.2006,  ухвалити нове  рішення, яким у задоволенні позовних вимог  відмовити повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України  від 26.05.2008 касаційну скаргу Горлівської ОДПІ   прийнято судом до розгляду та відкрито  касаційне провадження.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі  доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна  скарга  не  підлягає задоволенню з  наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №7423-211-2/00131268 від 26.05.2003, складеного за результатами позапланої  додаткової документальної перевірки ВАТ «Донецькобленерго» з питання дотримання вимог законодавства з оподаткування по податку на  прибуток та ПДВ при відображенні в податковому обліку понаднормативних витрат електроенергії за період з 01.01.2001 по 31.03.2002, Горлівською  ОДПІ  було винесено   податкове повідомлення-рішення №0000062331/0  від 28.05.2003, яким позивачу визначені зобов’язання з ПДВ в сумі  75682708,601398,00грн., у тому числі  37841354,00грн. основного платежу та  37841354,00грн.   штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у місті Горлівці. За результатами  адміністративного оскарження ДПІ у місті Горлівці  було прийнято податкове  повідомлення-рішення №0000062331/3  від 17.11.2003 про нарахування податкового зобов’язання з ПДВ в загальній сумі  56762031,00грн., в тому числі  37841354,00грн. основного платежу та 18920677,00грн. штрафних санкцій. Тобто суму штрафних санкцій було зменшено.

Зі змісту акту  перевірки №7423-211-2/00131268 від 26.05.2003 вбачається, що  в результаті перевірки  було встановлено  порушення позивачем  пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у  завищенні позивачем  валових витрат, оскільки не  було підтверджено належним чином оформленими звітними документами  використання  позивачем  електроенергії у власній господарській діяльності  у 1 кварталі 2001 –1 кварталі 2002 рр., а тому вартість такої електроенергії  (207853,3 тис. грн.) не може бути включена до складу  валових витрат відповідних періодів.

У пункті 2.3 акту перевірки  також зазначено, що оскільки вартість  різниці між загальною кількістю електроенергії, отриманої від постачальників, кількістю електроенергії, відпущеної споживачам, використаної на власні  виробничі потреби та нормативними технологічними витратами на передачу електроенергії  не підлягає віднесенню до  валових витрат, то віднесення  до податкового кредиту  сум ПДВ,  нарахованого (сплаченого) у зв’язку з її придбанням є порушенням пункту 7.4.1 пункту 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997  №168/97-ВР  (далі-Закон №168/97-ВР ) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 статті 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п.7.4.4 статті 7 Закону №168/97-ВР у разі коли платник  придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат  виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені  у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту  не включаються.

За змістом пункту 5.1. Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1. повинен тлумачитись у системному зв’язку з пунктом 1.32. цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2. Закону №334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3. – перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов’язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3. статті 5 Закону №334/94-ВР. Крім того, вимоги законодавства щодо формування витрат не містять винятків для тих підприємств, основна господарська діяльність яких полягає у роздрібному продажу електричної енергії, придбаної оптом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що  постачання електроенергії споживачам є статутною діяльністю позивача та відповідає терміну «господарська діяльність». Усі витрати по придбанню позивачем електроенергії підтверджені відповідними  первинними документами, зокрема  актами купівлі-продажу електроенергії, податковими накладними, актами звірки, авізо та зазначений факт не заперечується відповідачем, про, що зазначено у акті перевірки.

Визначальною ознакою віднесення понаднормативних втрат електроенергії до складу валових витрат вважається її безпосереднє використання у господарській діяльності, а саме: у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

Оскільки основним видом господарської діяльності  позивача є  постачання  електроенергії її споживачам, всі витрати по придбанню позивачем електроенергії підтверджені  первинними документами повинні  відноситись до складу валових витрат в обсягах згідно з первинними документами бухгалтерського обліку.

При цьому,  слід зазначити, що пункт 5.11  статті 5 Закону №334/94-ВР  не дозволяє  встановлення додаткових обмежень  щодо віднесення  витрат до складу валових витрат  платника податку, крім тих, що визначені Законом. Закон не містить будь яких  зауважень щодо віднесення до валових витрат на придбання електроенергії саме з урахуванням будь-яких технологічних втрат.

 Доводи відповідача про неповне використання придбаної електроенергії позивачем у власній господарській діяльності правомірно відхилено судами, оскільки відповідач не довів, що відповідні обсяги придбаної електроенергії придбавались  для використання  або були використані позивачем  не у  власній господарській діяльності та не у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а також  відсутність зв’язку напрямків використання придбаної електроенергії із зазначеннями у п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР  видами діяльності платника податків.

З огляду на викладене,  висновок  судів попередніх інстанцій про необґрунтованість  та недоведеність  висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту  в сумі 41570652,00грн. та безпідставність  висновку про заниження суми податкових зобов’язань в сумі  37841354,00грн., що обумовлює безпідставність застосування  до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.3 п.17 ст.17 Закону України «Про порядок  погашення зобов’язань платників податків перед  бюджетними  та державними цільовими фондами» ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає  ухвалені у справі рішення  законними і обґрунтованими, а зазначену позицію відповідача помилковою. Відповідно постанова Господарського суду Донецької області  від 09.11.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2007 скасуванню не підлягають як такі, що винесені при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову  Господарського суду Донецької області  від 09.11.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.  

                          

                              Головуючий:

---

 Т.М. Шипуліна

                                Судді:             

---

 Л.І. Бившева

                                                        

---

 Л.В. Ланченко

                                                        

---

 Н.Г. Пилипчук

                                                        

---

  О.І. Степашко