Постанова

від 18.03.2008 по справі 15/164-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/164-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2008 р.                                                           Справа № 15/164-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді: Бухан А.І., Погребняк В.Я.

при секретарі  Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача -    Мар'їна –Кравець І.О.,  довіреність № 133/35 від 02.07.07 р.,

відповідача –Зубрич Д.О.,  довіреність № 06/1981 від 10.05.2007 р.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(вх. № 2452 Х/2-6 від 25.07.07 р. )  на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.07 р.  по справі № 15/164-07

за позовом  ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ

до  ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», м.Харків

про  стягнення 13971720,98 грн.

встановила:

       У судовому засіданні 12.03.2008 року оголошено перерву до 14.03.2008 року до 10:30 год.

У квітні 2004 року позивач, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»про стягнення заборгованості в розмірі 13971720,98 грн., з яких :

10621661,00 грн. –сума основного боргу;

1484856,50 грн.- пеня за період з 30.03.2003 р. по 29.03.2004 р.;

1083103,07- інфляційні втрати за період з січня 2003 р. по лютий 2004 р.;

385844,14 грн. –3% річних за період з 11.01.2003 . по 29.03.2004 р.;

743516,27 –штраф 7% відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2005 р. по даній справі позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 2985971,54 грн. боргу, 303185,37 грн. інфляційних, 89579,15 грн. річних відсотків; 1700 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р.  рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2005 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005 р. рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р. скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2006 р.  в частині стягнення 2985971,54 грн. основного боргу, 303185,37 грн. інфляційних та 89579,00 грн. річних провадження у справі припинено, а в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 р. рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2006 р. в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 7635689,46 грн. основного боргу,1484856,50 грн. пені, 779917,70 грн. інфляційних,743516,27 грн. штрафу, 12750,00 держмита за апеляційною скаргою. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2006 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2006 р. скасовано, а рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2006 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 06.02.2007 р. постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2006 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 р. та рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2006 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

У квітні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог і просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованості в розмірі 15664051,45 грн., з яких:

7241106,94 грн. –сума основного боргу;

1484856,50 грн. –пені за період з 30.03.2003 р. по 29.03.2004 р.;

743516,27 грн. –штраф 7% відповідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України;

1215001,43 грн. –3% річних за період з 11.01.2003 р. по 23.04.2007 р.;

4979570,31 грн. –інфляційних втрат за період з січня 2003 р. по березень 2007 р.;

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2007 р. (суддя Лаврова Л.С.)  в частині стягнення 3380554,06 грн. боргу провадження по справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2007 р., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 05.07.2007 р. по даній справі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в повному обсязі. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушені норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 42,43 ГПК України, 525, 623, 625, 668 ЦК України. При цьому апелянт не погоджується з висновком господарського суду в частині виникнення втрат природного газу (притоків/відтоків) у населення у якості обґрунтування відсутності обов'язку відповідача оплатити переданий за договором природний газ. У відповідності до умов договору на постачання природного газу саме акти приймання –передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Апелянт вважає, що висновок суду про те, що притоки/відтоки не входять в предмет договору, є помилковим. Оскільки відповідно до пункту 1 предметом договору є природний газ, який постачальник передав покупцю в 2002 році, зазначений пункт договору не розмежовує обсяг природного газу, переданий постачальником та прийнятий покупцем. Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає покупцеві газ з врахуванням комерційних втрат. Комерційні втрати та притоки і відтоки не є тотожніми поняттями. Отже, на думку апелянта, у зв'язку з тим, що обсяги відтоків/притоків в подальшому визначаються як різниця між обсягами надходження газу до газорозподільчої мережі покупця та сумою обсягів реалізації природного газу населенню, переданий обсяг природного газу також «містить»відтоки та притоки. Покупець повинен сплатити поставлений природний газ в повному обсязі, без виключення «комерційних витрат», оскільки ці втрати виникають при споживанні природного газу населенням та не мають ніякого відношення до порядку проведення розрахунків за поставлений відповідачу природний газ згідно з договором.

Відповідач, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», подав відзив на апеляційну скаргу, просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007 р. по даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач посилається на наступне. Предметом договору № 06/01-802-00000001-65/6 від 28.12.2001 р. ( п.1.1) є зобов'язання постачальника (позивача по справі) передати покупцю в 2002 р. природний газ виключно для потреб населення та зобов'язання покупця (відповідача по справі) прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Приймання –передача газу, поставленого у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу. Актами приймання –передачі природного газу за 2002 р. окремо визначені обсяги газу, що були реалізовані населенню за наявністю газових лічильників, і окремо були визначені обсяги, ціна та вартість «комерційних втрат»природного газу. Протягом 2002 р. позивачем було передано відповідачу за спірним договором природного газу на загальну суму 52017916,31 грн., з яких комерційні втрати складають 61252141 тис. куб. м на загальну суму 7635689,45 грн. У спірному договорі не були враховані рекомендації щодо визначення порядку компенсації власнику газу вартості «комерційних втрат». Тобто, на момент підписання договору на постачання природного газу фактично не існувало переданого газу, що вказується  в графі «притоки/відтоки»акту приймання-передачі природного газу, а тільки прогнозується можливе настання наслідків споживання природного газу населенням.  Отже, на думку відповідача, відтоки або притоки природного газу не можуть вважатися як товар (природний газ), який було передано відповідачу у власність відповідно до договору на постачання природного газу від 28.12.2001 р., через що у відповідача відсутній обов'язок сплачувати комерційні витрати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2007 р. прийнято апеляційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та призначено розгляд скарги на 20.08.2007 р.

20.08.2007 р. до апеляційного суду звернувся представник ВАТ «Харківміськгаз»з клопотанням про відкладення розгляду скарги у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2007 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.09.2007 р. Позивачу запропоновано надати додаткове обґрунтування позовних вимог ( та вимог апеляційної скарги) щодо правових підстав заявленого позову про стягнення основного боргу, пені, 7% штрафу, інфляційних витрат та 3% річних з урахуванням строку дії договору, його характеру; правове обґрунтування щодо заявлених вимог про стягнення комерційних втрат з зазначенням фізичної природи та їх правового регулювання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2007 р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 24.10.2007р. у зв'язку з тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 20.08.2007 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2007 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.11.2007 р. у зв'язку з необхідністю витребування у сторін додаткових пояснень та документів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.12.2007 р. Запропоновано відповідачу надати пояснення стосовно того відбулося чи ні погашення заборгованості за спірним договором в порядку, передбаченому Законом України «Про заходи,  спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно–енергетичного комплексу», якщо так, то надати документи, які свідчать про розмір заборгованості.

07.12.2007 р. до апеляційного суду надійшло клопотання від ВАТ «Харківміськгаз»про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника товариства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2007 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.01.2008 р., зобов'язано позивача уточнити пункт 2 пояснень від 19.11.2007 р. в частині того, чи є розрахунки в розмірі 3231029,00 грн., які були проведені відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно–енергетичного комплексу», погашенням заборгованості в розмірі 3380554,06 грн., відносно якої провадження у справі було припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України; надати в судове засідання копії протоколів про проведення розрахунків по спірному договору, відповідно до умов вищевказаного Закону.

16.01.2008 р. до апеляційного суду надійшло клопотання від представника ВАТ «Харківміськгаз»про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю присутності його представника.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2008 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.01.2008 р.

       Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2008 р. у зв'язку з тим, що відповідач, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю присутності його представника.

         Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2008 р. розгляд справи відкладено на 12 березня 2008 р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів щодо відображення в бухгалтерському обліку сторін заборгованості за спірним договором.

     Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007 р. по справі № 15/164-07 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

     Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»створена за рішенням Спостережної ради НАК «Нафтогаз України»та дочірньої компанії «Укртрансгаз», є правонаступником останніх в частині відокремлення і передачі функцій та майнових прав і обов'язків Головного управління з експлуатації систем постачання природного та скрапленого газу «Головпобутгаз». ДК «Газ України» зареєстрована Залізничною районною адміністрацією м. Києва як суб'єкт підприємницької діяльності 12.02.2001 р., про що видано відповідне свідоцтво, перебуває на обліку в ЄДРПОУ відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики в м. Києві № 8795 від 05.07.2005  р.  (а.с. 50 т.1).

    ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований Харківським міськвиконкомом 23.04.2007 р. за № 14801050002003345.

         Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2001 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»( постачальник) в особі Генерального директора Ямкового І.О., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ВАТ «Харківміськгаз»( покупець) в особі голови правління Дудолад О.С., який діє на підставі Статуту, з другої сторони, укладено договір на постачання природного газу для потреб населенню № 06/01-802-00000001-65/6 з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 28.01.2002 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати покупцю  в 2002 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору     ( а.с. 11-14 т.1). При цьому сторони погодили, що газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для потреб населення.

           При укладанні договору сторони погодили також, зокрема, такі умови :

-          постачальник передає покупцю в період з 01.01.2002 по 31.12.2002 р газ в обсязі з врахуванням комерційних витрат до 442727544 куб.м. (п.2.1договору);

-          кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання –передачі газу ( п.3.3 договору);

-          не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання –передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Ці акти є підставою для остаточних розрахунків ( п.3.4 договору);

-          ціна за 1000,00 кубічних метрів газу без врахування тарифу на транспортування газу по території України  та без врахування тарифу на постачання газу розподільними трубопроводами покупця становить : при наявності газових лічильників без ПДВ –91,38 грн.: крім того, ПДВ 20% від вартості газу. При відсутності газових лічильників без ПДВ –103,88 грн., крім того ПДВ 20% від вартості газу.( п.4.1 договору);

-           розрахунки за газ здійснюються шляхом перерахування на рахунок постачальника коштів з розподільного рахунку покупця згідно постанови НКРЕ «Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газобудових підприємств НАК «Нафтогаз України»за поставлений природний газ»від 12.07.2001 Р. № 759. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги природного газу здійснюється на підставі акту приймання –передачі газу до 10 числа місяця наступного за звітним ( п. 5.1 з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей);

-          за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків по даному договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України ( п.6.1);

-          за несвоєчасну оплату  спожитого  газу у строки, зазначені в п.5.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу в межах оплаченого населенням), за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць( п.6.2 договору);

-          даний договір набирає чинності з 01 січня 2002 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2002 року, в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення ( п. 10.1).

           З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом січня –грудня 2002 р. поставив відповідачу природний газ в обсязі 349066,068 тис. куб м. на загальну суму 52017916,31 грн., що підтверджується актами приймання –передачі природного газу від 20.01.2002 р., від 31.01.2002 р., від 10.02.2002 р., від 30.11.2003 р., від 31.07.2003 р., від 31.03.2002 р., від 31.07.2003 р., від 30.04.2002 р., від 30.11.2003 р., від 30.1.2003 р., від 31.05.2002 р., від 30.11.2003 р., від 30.06.2002 р., від 30.11.2003 р., від 31.07.2002 р., від 31.08.2002 р., від 30.09.2002 р.. від 30.11.2003 р., від 30.11.2002 р., від 30.11.2003 р., від 30.11.2002 р., від 30.11.2003 р., від 31.12.2002 р.( а.с. 15-38 т.1)., тобто, позивач свої зобов'язання за договором  на постачання природного газу виконав повністю.

Зобов'язання з оплати переданого природного газу виконані відповідачем лише частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 10621661,00 грн. Під час розгляду даної справи відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 3380554,06 грн. Таким чином, на момент розгляду справи сума основного боргу ВАТ «Харківміськгаз»перед ДК «Газ України»становить 7241106,94 грн. На цю суму позивачем нараховано пеню у сумі 1484856,50 грн., 7 % штрафу  у сумі 743516,27 грн., інфляційних у сумі 4979570,31 грн., та три відсотки річних у сумі 1215001,43 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суду про відмову позивачу у стягненні з відповідача на його користь комерційні витрати природного газу за визначеною ціною на суму 7241106,94 грн. за спірним договором та у стягненні інфляційних і   3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з січня 2004 року по березень 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів обов'язку відповідача сплатити комерційні витрати природного газу за визначеною ним ціною на суму 7241106,94 грн. та з того, що оскільки судом відмовлено в задоволенні суми боргу, на який нараховані індексація боргу та річні відсотки, тому і відсутні правові підстави щодо їх стягнення.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, входячи з наступного.

Як вже було зазначено вище, відповідно до пункту 2.1 договору від 28.12. 2001 року постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати покупцю  (відповідач у справі) в 2002 році  газ за з урахуванням комерційних втрат.

Як вбачається з тексту Протоколу розбіжностей, складеного відповідачем до договору від 28.12.2001 року та погодженого сторонами, умова договору стосовно постачання газу та його споживання з урахуванням комерційних втрат відповідачем не оспорювалась, Договір не визнано недійсним повністю або в частині умов поставки чи розрахунків.

З текстів примірників актів подачі –приймання природного газу, які складені сторонами відповідно до порядку та умов постачання, приймання газу, встановленого розділом 3 цього договору, вбачається, що в 2002 році відповідач з показниками контрольно –вимірювальних приладів здійснював приймання та реалізацію природного газу для населення, в тому числі з урахуванням як комерційних втрат, так і втрат внаслідок відтоків природного газу.

Погоджуючи обсяги газу шляхом підписання за підсумками відповідних періодів актів про обсяги поставленого та прийнятого природного газу, сторони зазначили, що частина газу спожита в якості комерційних втрат, а також втрат внаслідок відтоків газу і ціну цього газу розрахувати за роздрібною ціною на газ для населення за відсутності лічильників газу, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Зазначені обсяги втрат відповідачем не оспорюються і визначені як різниця між обсягами надходження газу до газорозподільної мережі та сумою обсягів реалізації природного газу населенню, а оскільки весь обсяг природного газу придбано у позивача оплатно, то і обсяг цих втрат повинен бути компенсований відповідачем, що відповідало, зокрема, приписам пунктів 2.6- 2.10 Тимчасового положення про облік відтоків та притоків природного газу, затвердженого наказом НАК «Нафтогаз України»від 9 серпня 1999 року № 209, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 13.09.1999 року № 617/3910.

Враховуючи положення пункту 3 Порядку розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та дочірній компанії «Торговий дім «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», затверджений наказом НАК «Нафтогаз України»від 19.11.1998 року та зареєстрований  в Міністерстві юстиції України 30.11.1998 року за № 765/3205, газозбутовою організацією є підприємство, яке транспортує природний газ по розподільних мережах середнього та низького тиску безпосередньо до всіх споживачів, а також  є власником газу, який постачається населенню, комунально –побутовим споживачам та бюджетним організаціям.

Як встановлено в судах першої та апеляційної  інстанцій,  відповідач, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», є газозбутовою організацією, відтак він є і власником газу, який ним поставляється для потреб населення.

У відповідності до статті 4 Цивільного кодексу УРСР ( 1963 р.), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством СРСР і УРСР, а також із дій  громадян та організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з  угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1963 р.), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону чи договору, а за відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

    У відповідності до статті 162 Цивільного кодексу УРСР ( 1963 р.) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

      У відповідності до статті 245 Цивільного кодексу УРСР ( 1963 року) за договором поставки організація –постачальник зобов'язується передати у певні строки або строк  організації –покупцеві ( замовникові) у власність ( в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції;організація–покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. Договором поставки є також  договір, що укладається  між організаціями за їх розсудом, за яким поставщик зобов'язується передати покупцю продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк, який не збігається з моментом укладення договору.

Аналогічні приписи містяться у статтях 11, 525, 526, 712 Цивільного кодексу України, чинного на момент вирішення справи по суті.

Отже, відповідач, як покупець за договором від 28.12.2001 року, прийнявши природний газ від позивача у кількості, яка зазначена в актах приймання – передачі з урахуванням комерційних втрат та втрат внаслідок відтоків газу, в силу вищезазначених норм права набув право власності на зазначену продукцію, а відтак зобов'язаний здійснити оплату вказаної продукції за встановленими цінами.

З врахуванням того, що погашення заборгованості за спірним договором  частково відбулося, а саме під час розгляду даної справи відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 3380554,06 грн., тому суд першої інстанції, приймаючи рішення в цій частині позову, правомірно припинив провадження у справі на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.  

Що стосується залишку суми заборгованості в розмірі 7241106,94 грн. позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо правомірності пред'явлених до стягнення сум штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних, колегія суддів зазначає наступне.

Уточнюючи позовні вимоги, позивач просив стягнути :

- пеню, нараховану відповідно до п.2 ст.231 ГК України, ст. 179 ЦК УРСР  (1963 р.), ст.ст. 258,549-551 ЦК України та п.6.2 Договору, за період з 30.03.2003 р. по 29.03.2004 р. –в розмірі 1484856,50 грн.;

- штраф 7%, нарахований відповідно до ч. 2 мт.231 ГК України –в розмірі 743516,27 грн;

- інфляційні витрати, розраховані відповідно до ст. 214 ЦК УРСР (1963 р.) та п.2 ст.625 ЦК України за період з січня 2003 р. по березень 2007 р. –в розмірі 4979570,31 грн.;

- 3% річних відповідно до ст.214 ЦК УРСР (1963 р.) та п. 2 ст.625 ЦК України за період з 11.01.2003 р. по 23.04.2007 р. –в розмірі 1215001,43 грн.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Як вже зазначалось, спірний договір було укладено 28.12.2001 р., а термін його дії було визначено з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р., тобто правовідносини, що виникли між сторонами, регулювалися нормами ЦК УРСР (1963 р.), в т.ч. і щодо забезпечення виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.

01.01.2004 р. набрали чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ГК України передбачено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до п.5 положення ГК України щодо відповідальності за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в п.1 цього розділу строку.

          Положення ГК України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

          Правила щодо застосування строків позовної давності встановлені в п.6 Перехідних положень ГК України.

          Як вже зазначено, сторони в договорі № 06/01-802-00000001-65/6 від 28.12.2001 р. погодили звітним періодом місяць, а здійснення остаточних розрахунків до 10 числа, наступного за звітним місяця.

          Позивач протягом січня-грудня 2002 р. поставив відповідачу 349066,068 тис. куб. м. природного газу на суму 52017916,31 грн.

          Строк виконання зобов'язання по оплаті за останнім місяцем постачання природного газу сплинув 10.01.2003 р.

          Ч.1 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій, видами яких відповідно до ч.2 ст.217 ГК України є: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Правова природа, розмір та порядок застосування штрафних санкцій встановлені ст.ст.230-234 ГК України.

          Саме на п.2 та п.7 ст.231 ГК України посилається позивач, вказуючи на необхідність стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7% вартості товарів, з яких прострочено виконання в розмірі 743516,27 грн. та пені в розмірі 1484856,50 грн.

          Враховуючи те, що штраф в розмірі 7 % є формою відповідальності учасника господарських зобов'язання за порушення такого зобов'язання, а невиконання зобов'язання по оплаті поставленого природного газу мало місце до набрання чинності ГК України і за невиконання такого зобов'язання відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 7 % договором чи діючим на той час законодавством встановлена не була, з огляду на приписи п.4 та п.5 Прикінцевих положень ГК України відсутні правові підстави для застосування до даних правовідносин положень п.2 ст.231 ГК України щодо стягнення штрафу в зазначеному розмірі.

          Що стосується стягнення пені в розмірі 1484856,50 грн., судова колегія зазначає наступне.

          Відповідно до ст.178 ЦК УРСР 1963 р. виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством.

          Згідно зі ст.179 ЦК УРСР 1963 р. неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

          Договором № 06/01-802-00000001-65/6 від 28.12.2001 р. поряд з визначенням відповідальності за невиконання або неналежне зобов'язань сторін згідно з чинним законодавством України (п 6.1. 6.2 Договору) передбачено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки зазначені у п.5.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу ( в межах оплаченого населенням), за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.

          Відповідно до ст.71 ЦК УРСР 1963 р. до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочений строк давності тривалістю в шість місяців.

          Ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Водночас, ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Таким чином, ЦК та ГК України дещо змінюють порядок обчислення строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені та порядок її нарахування.

          З урахуванням вимог п.5 Прикінцевих положень ГК України, ч.6 ст.232 ГК України, ст.258 ГК України, п.6.2. договору, судова колегія приходить до висновку, що передбачена п.6.2. договору № 06/01-802-00000001-65/6 від  28.12.2001 р. пеня повинна нараховуватися та стягуватися відповідно до приписів ГК України щодо строків припинення нарахування пені, оскільки інший порядок (в частині строків) не передбачений ні Законом, ні в договорі № 06/01-802-00000001-65/6 від 28.12.2001 р. не зроблено ніяких застережень, і з змісту договору не випливає, що нарахування пені повинно здійснюватися всупереч положенням чинного на час її стягнення законодавства (яке зазнало змін).

          З урахуванням всього вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в розмірі 1484856,50 грн. сплинув до подання даного позову,

          Крім того, слід зазначити, що позовна вимога ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про стягнення пені розглядається з урахуванням приписів Закону України  «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово –комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»від 20.02.2003 р. № 554-1У, статтею якого передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги ( водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово – комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово –комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

          Що стосується вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

          Позивач, заявляючи вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з січня 2003 р. по березень 2007 р. в розмірі 4979570,31грн. та трьох відсотків річних за період  з 11.01.2003 р. по 23.04.2007 р. в розмірі 1215001,43 грн., в обґрунтування своїх вимог посилався на ст.214 ЦК УРСР 1963 р. та п.2 ст.625 ЦК України.

          Відповідно до ст.214 ЦК УРСР 1963 р. (знаходиться в главі 18 ЦК УРСР “Відповідальність за порушення зобов'язань”) в редакції Закону № 1136-14 від 08.10.1999 р. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

          В Прикінцевих положеннях Закону України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного Кодексу Української РСР” від 08.10.1999 р. № 1136-14 було зазначено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг, тобто норма щодо обов'язкової сплати боржником на вимогу кредитора суми боргу з застосуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг, не діє стосовно суб'єктів господарювання, які надають такі послуги населенню, і перед якими населення заборгувало по оплаті комунальних послуг, а суб'єкт господарювання, який надає комунальні послуги, в свою чергу, заборгував перед підприємствами - енергопостачальниками.

        Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.    

        З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що  оскільки боржник- ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»- прострочив виконання зобов'язання за Договором № 06/01-802-00000001-65/6 від 28.12.2001 р. і не сплатив своєчасно за вимогою кредитора суму боргу, тому вимога кредитора ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»про стягнення з боржника інфляційних витрат і 3 відсотків річних підлягає частковому задоволенню, а саме вимога про стягнення інфляційних витрат за період з січня 2003 року по березень 2007 року у розмірі 4979570,31 грн. підлягає задоволенню за період з 01.01.2004 року по березень 2007 року, тобто з моменту набрання чинності Цивільного кодексу України. Інфляційні витрати за період з 01.01.2003 року по 01.01.2004 року не можуть бути нараховані, оскільки в цей час діяла статті 214 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) з урахуванням Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу УРСР»від 08.10.1999 р. № 136-14. Вимога про стягнення 3 відсотків річних за період з 11.01.2003 року по 23.04.2007 року у розмірі 1215001,43 грн. також підлягає задоволенню тільки з 11.01.2004 року по 23.04.2007 р. з тих же самих підстав, що і стосовно інфляційних витрат.

        За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно проаналізував господарські стосунки між позивачем та відповідачем, розрахунки за поставлений природний газ, розрахунки інфляційних витрат та 3 відсотків річних, через що виніс рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007 року по даній справі підлягає частковому скасуванню.

       Скасовуючи рішення суду першої інстанції  в частині відмови у позові, колегія суддів приходить до переконливого висновку про прийняття в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 7241106,94 грн.; інфляційних витрат у розмірі 3752623,43 грн. та 3 відсотків річних у розмірі 905804,88 грн., оскільки в цій частині у позивача є всі правові підстави для задоволення позову.

        Питання про судові витрати повинно бути вирішено в порядку статті 49 ГПК України, а саме : у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

         На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.4  ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України   колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно

постановила:

 Апеляційну скаргу  Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задовольнити частково.

        Рішення  господарського суду Харківської області від 05.07.2007 року по справі 15/164-07 скасувати частково в частині відмови у позові і в цій частині  прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

      Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»( 61004, м.Харків, вул. Жовтневої революції,57/59, р/р №260063534 в АБ «Перший інвестиційний банк»м. Київ, МФО 300506, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»( 03035, м.Київ, вул.Урицького,45, р/р 260083013814 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг у розмірі 7241106,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 3752623,43 грн., три відсотки річних  у розмірі 905804,88 грн.

      В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2007 р. по  справі  № 15/164-07 залишити без змін.

      Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»( 61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, р/р № 260063534 в АБ «Перший інвестиційний банк»м. Київ, МФО 300506, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»( 03035, м.Київ, вул.. Урицького,45, р/р 260083013814 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) витрати по сплаченому позивачем за позовною заявою апеляційними та касаційними скаргами державному миту пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 40698,00 грн. та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 89,68 грн.                        

   Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                   Афанасьєв В.В.                               

                              Судді                                                                    Бухан А.І.  

                                                                                                      Погребняк В.Я.