Рішення

від 30.01.2008 по справі 47/361

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/361

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/361

30.01.08

За позовом       Відкритого акціонерного товариства “Київмедпрепарат”

До                      Приватного виробничого підприємства “Спецінжбуд”

Про                           розірвання договору та стягнення 52988,41 грн.

                   Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача -      Задорожна Л.Г.  –довіреність від 05.12.2007 року;

                          Кот Ю.О. –довіреність від 15.11.2007 року;

Від відповідача -  не з'явився.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про розірвання договору № 1/199 від 14.02.2006 року та  про стягнення 40 000,00 грн. основного боргу, 12 988,41 грн. - пені, а також стягнення витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2007 року порушено провадження у справі №47/361 та призначено до розгляду  на 19.12.2007 року.

Представник позивача в судових засіданнях 19.12.2007 року та 30.01.2008 року заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду від 02.11.2007 року та 19.12.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, та в судові засідання 19.12.2007 року, 30.01.2008 року представник відповідача не з'явився. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином. Через канцелярію Господарського суду м. Києва ніяких заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

           Таким чином, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи за позовом  Відкритого акціонерного товариства “Київмедпрепарат” до Приватного виробничого підприємства “Спецінжбуд”, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між Відкритим акціонерним товариством “Київмедпрепарат”, в якості замовника з однієї сторони, та Приватним виробничим підприємством “Спецінжбуд” в якості підрядника, з –другої, було укладено Договір № 1/199 від 14.02.2006 року (далі Договір) згідно п. 1.1 якого підрядник зобов'язався на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору  роботу за завданням замовника, а замовник зобов”язався прийняти та оплатити виконану роботу, згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт.

          Відповідно до п.2.1. вищенаведеного договору вартість робіт складає 57 984,00 грн.

          Згідно з п. 4.1. Договору оплата здійснюється замовником на розрахунковий рахунок підрядника в наступному порядку: передоплата в сумі 40 000,00 грн., протягом трьох  банківських днів  з моменту підписання договору обома сторонами; остання оплата робіт в сумі 17 984,00 грн. протягом трьох  банківських днів  з моменту підписання Акту прийому-передачі робіт.

          Відповідно до п.5.1. Договору підрядник зобов”язаний виконати роботи протягом 180 робочих днів з моменту надходження суми передплати на рахунок підрядника.

          Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт по даному договору, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних в термін робіт за кожен день.

            Крім вищенаведеного, сторони в п. 1.3 Договору, передбачили складання Кошторису (Додаток №1), в якому сторони погодили найменування робіт, які повинні бути виконані підрядником та їх вартість, яку повинен сплатити замовник, а саме позивач, яка станом на день укладення Договору та Кошторису (14.02.2006 року) склала – 57 984,00 грн.

           Так, відповідно до позовної заяви, на виконання п. 4.1 Договору позивач (замовник) перерахував відповідачу (підряднику)  –40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4717 від 13.06.2006 року.

Відповідно до п.5.1 Договору та пояснень представника позивача відповідач мав виконати роботи протягом  180 робочих днів з моменту надходження суми передплати на рахунок підрядника, тобто до 22.02.2007 року.  

Однак, відповідно до позовної заяви, відповідач не виконав взяті на себе зобов”язання за договором та не приступив до виконання робіт .

Позивач 21.08.2007 року звернувся до відповідача з претензією № 13/2147, якою вимагав приступити до виконання робіт та сплатити пеню за прострочення виконання взятих на себе зобов”язань. Відповідно до позовної заяви відповідачем дана претензія залишена без відповіді.

            На день розгляду справи у суді (30.01.2008 року), згідно Договору № 1/199 від 14.02.2006 року, платіжного доручення, яке вказано у позовній заяві та належним чином засвідчена копія якиого долучена до матеріалів справи і пояснень повноважного представника позивача, замовником –Відкритим акціонерним товариством “Київмедпрепарат” було перераховано підряднику –40000,00 грн. в рахунок авансових (попередніх) оплат за виконані роботи, а відповідачем –Приватним виробничим підприємством “Спецінжбуд”, за розрахунком позивача, дані роботи в повному обсязі  не виконані, виконання підрядних робіт по Договору прострочено, у зв'язку з чим, заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи склала –40 000,00 грн. Сума заборгованості відповідача перед позивачем, за розрахунком позивача, складає –40 000,00 грн., пеня –12 988,41 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

           Стаття 224 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV передбачає, що учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У частині 2 цієї ж статті встановлено, що під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,  які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

           Стаття 317 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV встановлює, що будівництво об'єктів виробничого  та  іншого  призначення, підготовка  будівельних  ділянок,  роботи  з  обладнання будівель, роботи з завершення  будівництва,  прикладні  та  експериментальні дослідження   і   розробки   тощо,   які   виконуються  суб'єктами господарювання  для  інших  суб'єктів  або   на   їх   замовлення, здійснюються на умовах підряду.

          Для  здійснення  робіт,  зазначених  у частині першій цієї статті,  можуть  укладатися  договори   підряду:   на   капітальне будівництво  (в  тому числі субпідряду);  на виконання проектних і досліджувальних робіт;  на виконання геологічних,  геодезичних  та інших   робіт, необхідних  для  капітального  будівництва;  інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про  договір підряду, якщо інше не передбачено Господарським кодексом України.

Стаття 320 Господарського кодексу України  встановлює, що у  разі  якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення  її до  строку  стає  явно  неможливим,  замовник  має  право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.           

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

           Згідно до вищевикладеного, статтею 837 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-VI встановлено, що за   договором   підряду    одна    сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення,  обробку, переробку,  ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 853 ЦК України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду,  оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому  посилатися  на  ці  відступи  від  умов  договору  або недоліки у виконаній роботі.

Згідно статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до статті 849 вищенаведеного кодексу замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника, а якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

            Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, а у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Статтею 883 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Згідно зі статтею 612 вищенаведеного кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом і якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Так, позивачем заявлена позовна вимога про розірвання Договору № 1/199 від 14.02.2006 року укладеного між ВАТ „Київмедпрепарат” та ПВП “Світ Транс Груп” в обґрунтування якої позивач посилається на те, що ВАТ „Київмедпрепарат”  взяті на себе зобов”язання щодо здійснення оплати за виконання робіт відповідно до умов Договору виконало належним чином та в повному обсязі, а відповідач ПВП “Світ Транс Груп”  належним чином –в строк та в розмірі передбаченому  договором, взяті на себе обов”язки щодо виконання підрядних робіт - не виконав, тобто істотно порушив умови Договору № 1/199 від 14.02.2006.

Однак, статтею 188 Господарського кодексу України передбачений чіткий порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. В зв”язку з тим, що доказів виконання вимог даної норми господарського кодексу, в тому числі вчасного направлення відповідачу пропозиції з вимогою про розірвання Договору № 1/199 від 14.02.2006 року, позивач суду не надав, а тому позовна вимога позивача про розірвання  Договору № 1/199 від 14.02.2006  укладеного між ВАТ „Київмедпрепарат” та ПВП “Світ Транс Груп”  визнаються судом незаконною, необґрунтованою, не доведеною належними та допустимими доказами, а відтак такою, що не підлягає  задоволенню.

           Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Стаття 527 Цивільного кодексу України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

           Згідно статті 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

             Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

            Статтею 623 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

          Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

           Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Відкрите акціонерне товариство “Київмедпрепарат” –умови Договору № 1/199 від 14.02.2006 року виконало, здійснивши оплату підряднику за підрядні роботи згідно Договору, відповідно до платіжного доручення № 4717 від 13.06.2006 року, належним чином засвідчена копія якого долучена до позовної заяви на загальну суму –40 000,00 грн., а відповідач –Приватне виробниче підприємство “Спецінжбуд”  свої зобов”язання за Договором вчасно не виконав, не виконавши роботи як це передбачяено пунктом 5.1.  Договору в строк до 22.02.2007 року.

            На даний час у відповідача –Приватного виробничого підприємства “Спецінжбуд”  перед позивачем –Відкритим акціонерним товариством “Київмедпрепарат” існує прострочена заборгованість в сумі –40 000,00грн. яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.  А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у вигляді неповернутого авансу (сплаченого платіжним дорученням № 4717 від 13.06.2006 року) на суму якого відповідачем підрядні роботи по Договору належним чином виконані не були в строк передбачений п.5.1 Договору, в розмірі –40 000,00 грн. законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в  повному обсязі.

           Стаття 549 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Відповідно до статті 611 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники  грошових коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статі 3 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідач свої зобов'язання перед позивачем по виконанню підрядних робіт за Договором належним чином вчасно не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем складає –40 000,00 грн., і на даний час ним не погашена, тобто судом встановлено, що на даний час є прострочення виконання відповідачем зобов'язання по здійсненню робіт за Договором, враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором, суд дійшов висновку що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а розмір пені складає: виходячи з розрахунку: (57 984,00 грн. х (0,1% х 182 дні (піврічний термін згідно п. 6 статті 232 ГК України) = 10 553,08грн., а тому  вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором є законною та обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково –в сумі 10 553,08  грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги позивача ВАТ „Київмедпрепарат” підлягають задоволенню частково, а саме: основний борг в розмірі –40 000,00 грн., пеня в сумі – 10 553,08 грн. В задоволені позовних вимог ВАТ „Київмедпрепарат” в іншій частині –суд відмовляє.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню –587,60 грн. витрат по сплаті державного мита та 112,77 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.           Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного виробничого підприємства “Спецінжбуд” (ідентифікаційний код 31108085, юридична адреса: 03037, м. Київ, вул. Освіти,5, оф.351, фактична адреса: м Київ, вул. Кривоноса, 21, кв.13,  р/р 26003101034721 у Солом”янському РВ КРД АППБ “Аваль” м. Київ, МФО 322904), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства “Київмедпрепарат” (код ЄДРПОУ 00480862, місцезнаходження: 01032,  м. Київ, вул. Саксаганського,139 р/р 26000010999980 в ВАТ Банк “Фінанси і кредит”, МФО 300131) суму заборгованості в розмірі –40000 (сорок тисяч) грн., суму пені –10 553 (десять тисяч п”ятсот п”ятдесят три) грн. 08 коп., а також 587 (п”ятсот вісімдесят сім) грн.  60 коп. витрат по сплаті державного мита та 112 (сто дванадцять) грн.  77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В інший частині позову –відмовити.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                            С.Р.Станік