Рішення

від 25.10.2011 по справі 47/361

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/361

25.10.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРА”

До                    Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” Галузева

                        служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд “Київський завод залізобетонних

                      конструкцій”

Про                    стягнення  33 170,64 грн.                                       

Суддя   Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача                ОСОБА_1 –представник (довіреність від 25.10.2011р.)        

від відповідача            ОСОБА_2 –представник (довіреність від 20.10.2011р.)

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

                        ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 33 170,64грн. основного боргу, який виник у зв’язку з невиконання відповідачем свого обов’язку щодо повної оплати поставленого позивачем товару, а також 331,71грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011р. було порушено провадження у справі №47/361, розгляд справи було призначено на 25.10.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем згідно видаткової накладної №РН-623 від 22.10.2009р. було поставлено відповідачу товар загалом на суму 36 623,46грн., проте відповідач не здійснив повну оплату отриманого товару у сумі 33 170,64грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 33 170,64грн. –основного боргу.

У судовому засіданні представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що відповідно до платіжного доручення №1350 від 25.10.2011р. відповідач здійснив оплату поставленого товару у сумі 33 170,64грн., на підтвердження чого відповідачем подано суду платіжне доручення №1350 від 25.10.2011р. на суму 33 170,64грн.

У відповідь на заперечення відповідача, представник позивача у судовому засіданні в усних поясненнях просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 33 170,64грн. на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, та стягнути з відповідача судові витрати.   

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

                        ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, відповідно до видаткової накладної №РН-623 від 22.10.2009р.,  яка підписана уповноваженою особою позивача та уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЖ №518444 особою відповідача, належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 36 623,46грн.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав свого обов’язку щодо повної оплати поставленого позивачем товару на суму 36 623,46грн., натомість, здійснив лише часткову оплату товару у сумі 3452,82грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку з рахунку позивача, внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість по оплаті отриманого товару у сумі 33 170,64грн.

Як зазначає позивач, у зв’язку з виникненням заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар, останній звернувся до відповідача з листом №115 від 21.10.2010р. з вимогою про сплату заборгованості. (при цьому, доказів надіслання (як то фіскальний чек поштової станови, опис вкладення у цінний лист тощо) на адресу відповідача листа №115 від 21.10.2010р. до позовної заяви не додано).

Оскільки відповідач свого обов’язку щодо повної оплати поставленого позивачем товару не виконав, грошові кошти у сумі 33 170,64грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 33 170,64грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони  (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок  у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Подана позивачем видаткова накладна №РН-623 від 22.10.2009р. на суму 36 623,46грн. вважається судом пропозицією позивача відповідачу укласти договір (оферта), а прийняття відповідачем товару та здійснене перерахування грошових коштів за товар у сумі 3452,82грн. - прийняттям такої пропозиції (акцепт) відповідачем.

Отже, вищенаведене свідчить про виникнення між сторонами правовідносин поставки, що, в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки, оскільки що позивачем згідно видаткової накладної №РН-623 від 22.10.2009р. було поставлено відповідачу, а останнім прийнято товар загалом на суму 36 623,46грн., який відповідачем частково оплачено у сумі 3452,82грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача і сторонами по справі не заперечувалось.

У свою чергу, судом встановлено, що оскільки сторонами не було визначено строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару згідно видаткової накладної №РН-623 від 22.10.2009р., обов'язок негайного виконання відповідачем зобов’язання  по оплаті поставленого позивачем товару встановлений не був, а тому відповідач повинен був виконати свій обов’язок  по оплаті поставленого товару в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Але станом на момент вирішення спору  належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надання (виставлення, надсилання) позивачем відповідачу за місцезнаходженням юридичної особи відповідача згідно статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” вимоги у розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про оплату поставленого товару, у тому числі і на заявлену до стягнення суму –33 170,64грн. (як-то фіскальні чеки поштової установи з описом вкладеного та повідомленням про вручення, отримання уповноваженим представником відповідача тощо) –суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем товару згідно видаткової накладної  №РН-623 від 22.10.2009р. станом на момент вирішення спору - не настав, оскільки момент виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобов’язання був визначений ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а саме:  протягом 7 днів з моменту виставлення вимоги на оплату, оскільки іншого строку оплати між сторонами не визначено. А оскільки належних та допустимих доказів виставлення позивачем відповідачу вимоги на оплату поставленого товару – суду, станом на момент вирішення спору, надано не було, а тому, з огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 170,64грн. заборгованості задоволенню не підлягають.  

При цьому, суд зазначає, що відповідачем у добровільному порядку здійснено оплату отриманого згідно видаткової накладної №РН-623 від 22.10.2009р. товару у повному обсязі у сумі 33 170,64грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1350 від 25.10.2011р.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.  У задоволенні позову відмовити.  

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським  судом.

Суддя                                                                                                                       С.Р. Станік                                                                                            

Дата складання повного тексту рішення –31.10.2011р.