Рішення

від 14.01.2008 по справі 22/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  22/2

14.01.08

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю  "АДЕФ - Україна"

до                     ТОВ "Центр народної творчості "Гопак"

про                    стягнення 7490,00 грн.

Суддя  Шкурат А.М.

Представники  

від позивача           Пащенко П.М. (довіреність № 11 від 10.01.2008р.)

від відповідача    не з'явився

У судовому засіданні 14 січня 2008 року, згідно з вимогами статті

85 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ АДЕФ-Україна ” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр народної творчості «Гопак»7 490,00 грн., а саме 5 490,00 грн. суми боргу та 2 000,00 грн. витрат пов'язаних з відновленням порушеного права.  

Ухвалою від 03.12.2007 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 14.01.2008 року.

В судовому засіданні  14.01.2008 року представник Позивача надав письмові пояснення по суті позовних вимог та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.  

Представник Відповідача в судове засідання 14.01.2007 року не з'явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.   

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).       

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр народної творчості «Гопак»на підставі усної домовленості замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю “АДЕФ-Україна” роботи, а саме друк книги в кількості 500 штук на загальну суму 10 980,00 грн.

8 серпня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АДЕФ-Україна” виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр народної творчості «Гопак»рахунок-фактуру № 297 від 08.08.2006 року на суму 10 980,00 грн.

21 серпня 2006 року відповідно до накладної № 273 від 21.08.2006 року Литвинова Ірина Анатоліївна на підставі довіреності серії ЯМА № 791753 від 21.08.2006 року отримала продукцію (книги) на суму 10 980,00 грн.

У частині першій статті 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

       Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.  Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.  

Відповідно до частини другої статті 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частині другій статті 642 Цивільного кодексу України вказано, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у діях відповідача волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Відповідач отримав від позивача продукцію (книги) на суму 10 980,00 грн. та частково оплатив її на суму 5 490,00 грн., що підтверджується реєстром кредитових платежів від 10.08.2006 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 5 490,00 грн.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

23.07.2007 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 241 з вимогою про сплату заборгованості в сумі 5 490,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманої продукції не виконав, внаслідок чого заборгованість становить 5 490,00 грн.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів повної оплати отриманої продукції не надав, твердження позивача про існуючу заборгованість не спростував.

Станом на день подачі позову сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 5 490,00 грн.

       З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 5 490,00 грн., у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині.

       Вимога позивача про стягнення витрат, пов'язаних з відновленням порушеного свого права, які позивач заявляє як збитки, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник в господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б в разі неналежного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є господарською санкцією.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків.  

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як об'єктивні умови відповідальності, доведення наявності на яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення -  вина є суб'єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов'язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушення і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Позивач щодо наявності причинного зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань та збитками позивача обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “АДЕФ-Україна” було змушено укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Правозахист»договір № 93/07 про надання юридичних послуг.

Протее, дані доводи позивача спростовуються наступним.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.                                                       Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що укладення позивачем договору на надання юридичних послуг з іншим суб'єктом господарювання є його правом, а не обов'язком, оскільки норми ГПК України не зобов'язують позивача укладати договори з іншими особами на ведення справ в господарському суді.

       Крім того, ст. ст.  44, 49 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено, що сторонам відшкодовуються тільки понесені ними витрати на послуги адвоката.

Державне мито у сумі 74,76 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 86,49 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 202 (ч.1), 525, 526, 530 (ч.2), 638 (ч.2), 642 (ч.2) ЦК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр народної творчості «Гопак» (04054, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 21/13, код 16303145, р/р 26002012815772 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АДЕФ-Україна” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 32, оф. 40а, код 22928599, р/р 26007001300328 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528) 5 490 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. боргу, 74 (сімдесят чотири) грн. 76 коп. витрат по сплаті державного мита та 86 (вісімдесят шість) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.   

          Суддя                                                                            А.М.Шкурат

                                                            11 березня 2008 року