Постанова

від 19.03.2008 по справі 12/574

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/574

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.03.2008                                                                                           № 12/574

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:            Дзюбка П.О.

          Дикунської  С.Я.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна акціонерна компанія "Хліб України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2007

 у справі № 12/574 (Прокопенко Л.В.)

 за позовом                               Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"

 до                                                   Державна акціонерна компанія "Хліб України"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 154702,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2007 р. по справі № 12/574 позов задоволено частково :  з ДАК “Хліб України” стягнуто на користь ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” 139 939,33 грн. заборгованості, 1 399,39 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.                                                          

      Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення невірно застосовано ст. 198 ЦК УРСР, адже відносини між сторонами виникли на підставі адміністративного акту  - Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р., відповідач свої зобов'язання за договором виконав, передав дебіторську заборгованість позивачу на суму 154 702,62 грн.       Таким чином, відповідач не може нести відповідальності за заподіяння збитків, а тим більше на підставі ст.ст. 22, 611, 623, 625 ЦК України та ст. 224 ГК України, тощо.

       В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

       Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

       Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких обставин.

      Так, 27.07.2006 р. ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості                                                                           підприємств агропромислового комплексу” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДАК “Хліб України” про стягнення боргу в сумі 154 702,62 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що на виконання п. 3 Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р. підписано розподільчий баланс станом на 31.07.2003 р.  та акт передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р. до розподільчого балансу між ДАК “Хліб України” та ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості  підприємств агропромислового комплексу” (далі Акт передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р.), згідно яких до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 977 від 03.09.1997 р., й зокрема: право вимоги до ЗАТ “Ясинуватський КХП”. Разом з тим, позивачем в ході роботи по стягненню заборгованості встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 25.12.2002 р. в позові ДАК “Хліб України” до ЗАТ “Ясинуватський КХП” про стягнення 139 939,33 грн. відмовлено. Згадане залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2003 р., остання набрала законної сили. Позивач 21.07.2006 р. надіслав  відповідачу вимогу про сплату боргу на підставі п. 2 Акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 р. та ст.ст. 519, 530 ЦК України, однак відповіді не отримав, тощо.

      Заявою від 04.10.2006 р. позивач змінив предмет позову, просив на підставі ст. 22 ЦК України, 224 ГК України стягнути з відповідача 154 702,62 грн. збитків.

      Позиція відповідача по справі, викладена в відзиві на позовну заяву відповідає доводам апеляційної скарги.       

      Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення  чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 139 939,33 грн., а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив. Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

        Так, задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив лише з того, що згідно  ст. 4 ЦК УРСР, яким регулювались відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов'язків, тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов'язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості та не надає відповідачу підстав для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу. Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Постанови КМ України та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р., при виділі права та обов'язки переходять до новоутвореної юридичної особи за розподільчим балансом. Відповідно до ст. 198 ЦК УРСР первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 25.12.2002 р. по справі № 6/715 в позові ДАК “Хліб України” до ЗАТ “Ясинуватський КХП” про стягнення 139 939,33 грн. відмовлено. Згадане рішення залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2003 р., остання набрала законної сили. Позивач не міг вжити заходів по стягненню заборгованості після 31.07.2003 р. за пропуском терміну на касаційне оскарження. Передача відповідачем недійсної вимоги в порушення ст. 198 ЦК УРСР, призвела до виникнення у позивача на підставі ст. 22 ЦК України збитків у вигляді неодержаних доходів. З огляду на наведене, місцевий суд дійшов висновку про стягнення з відповідача збитків лише в сумі 139 939, 33 грн., т.як її наявність підтверджується матеріалами справи, тощо.  

       Разом з тим, приймаючи згадане рішення, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що правовідносини між сторонами виникли на підставі адміністративного акту - Постанови Кабінету Міністрів № 690 від 15.05.2003 р., яким утворено нове підприємство -  ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості  підприємств агропромислового комплексу” шляхом виділу зі складу ДАК “Хліб України”, зобов'язано Держказначейство, Державний комітет з державного матеріального резерву Укрексімбанк та відповідача забезпечити передачу Агентству права вимоги до дебіторів, й зокрема : ЗАТ “Ясинуватський КХП”.

      Матеріалами справи підтверджено факт передачі відповідачем недійсної дебіторської заборгованості позивачу, однак, безпідставним, на думку апеляційного суду, є задоволення  позову про стягнення збитків на підставі ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.  

      Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

                 До складу збитків (ст. 225 ГК України), що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

                вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

                додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною;

                неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка  зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

                 матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

                 Відповідно до ст. 226 ГК України не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони  від подальшого виконання зобов'язання.

                 Відповідно до ст. 623 ЦК України для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. У відповідності до ст. 54 ГПК тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв'язку між першим та другим лежить на позивачеві.

             Особа несе відповідальність за порушення зобов'язання тільки за умови наявності вини (ст. 614 ЦК України).

              З наведених норм видно, що первісний кредитор несе перед новим кредитором відповідальність у разі спричинення передачею недійсної вимоги новому кредитору збитків за наявності вини первісного кредитора та причинно-наслідкового зв'язку між передачею недійсної вимоги та збитками нового кредитора.

     Як встановлено матеріалами справи, позивачем не надано апеляційному суду обґрунтованого розрахунку збитків в розмірі 154 702,62 грн. у вигляді упущеної вигоди з посиланням на письмові доказів на підтвердження розміру та виду збитків в розрізі причинного зв'язку між фактом невиконання (неналежного) виконання відповідачем зобов'язання та наявними збитками, як і не надано доказів понесення збитків саме у вигляді упущеної вигоди, як і доказів зобов'язання відповідача по відшкодуванню таких збитків.

     Твердження позивача, що передачею недійсної вимоги відповідачем завдано збитків у вигляді втрати майнових прав, тобто, майна (активів) та необхідності проведення списання безнадійної дебіторської заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано доказів вжиття таких заходів, зокрема :  звернення до Міністерства фінансів України щодо списання дебіторської заборгованості в сумі 154 702,62 грн., тощо.

    За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, скарга – підлягає частковому задоволенню, судове рішення частковому скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог повністю за наведених вище підстав.

      Керуючись ст.ст. 99, 101-104, 105 ГПК  України,  Київський апеляційний господарський суд –  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” задовольнити частково, рішення господарського суду  м. Києва від 15.11.2007  р. по справі № 12/574 скасувати в частині задоволених позовних вимог .

     Прийняти в цій частині нове рішення : в позові Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” до Державної акціонерної компанії “Хліб України” про стягнення  139 939, 33 грн. збитків  відмовити.

       В решті рішення господарського суду  м. Києва від 15.11.2007  р. по справі № 12/574 залишити без змін.

       Стягнути з Державного підприємства “Агентство з  реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32491316) на користь Державної акціонерної компанії “Хліб України” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26007052701924 у Печерській філії “Приватбанку” м. Києва, МФО 300711, код ЄДРПОУ 20047943) 699 (п'ятдесят одна) грн. 69 коп. держмита, сплаченого платіжним дорученням № 3319 від 19.11.2007 р. за розгляд справи в апеляційній інстанції.

      Матеріали справи № 12/574 повернути до господарського суду м. Києва.  

      Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

 Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Дикунська  С.Я.

 26.03.08 (відправлено)