Рішення

від 18.03.2008 по справі 23/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/7

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.03.08 р.                                                                               Справа № 23/7                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Зюдпак Україна” м. Київ (код ЄДРПОУ 31869507)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт” с. Водяне-2

про стягнення заборгованості на загальну суму 155898,45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шум В.А. за довіреністю № 39 від 15.02.2008 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Зюдпак Україна” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт” с. Водяне-2 про стягнення заборгованості на загальну суму 155898,45 грн.

Ухвалою суду від 24.01.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 23/7 (суддя М.І. Забарющий).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 18.02.2008 р. у зв'язку з хворобою судді Забарющого М.І. справу № 23/7 було передано на розгляд судді Богатир К.В.  

Відповідач у порушення ухвал суду від 24.01.2008 р., 19.02.2008 р. відзив на позовну заяву та витребувані документи до суду не представив, у судові засідання 19.02.2008 р., 18.03.2008 р. не з'явився.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. До матеріалів справи долучені повідомлення № 839868, 8667310 про вручення поштових відправлень представнику відповідача, які підтверджують факт отримання 26.01.2008 р., 27.02.2008 р. відповідачем ухвал господарського суду.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні позивачем було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем – товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Зюдпак Україна” м. Київ (постачальник) та відповідачем – товариством з обмеженою відповідальністю „Європродукт” с. Водяне-2 (покупець) було укладено договір поставки № 11 від 30.12.2005 р. (надалі – договір).

Згідно п. 1.1 договору предметом договору є постачання термоетикеток, вакуумних пакетів, плівки та інших витратних матеріалів для пакування харчових продуктів.

Згідно п. 1.2 договору постачальник продає товар у власність покупця, а покупець купує товар і сплачує його вартість постачальнику на умовах договору.

Згідно п. 2.1 договору покупець оплачує постачальнику вартість товару за ціною згідно рахунку-фактури або накладної.

Згідно п. 2.2 договору загальна вартість договору складає 2903760 грн. разом з ПДВ, у відповідності зі специфікацією, що додається  до даного договору і є його невід'ємною частиною.

Факт передачі товару на загальну суму 1349987,22 грн. згідно вказаного договору підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на представника позивача для отримання товару, копії яких додані до матеріалів справи.

Згідно п. 6.2 договору покупець здійснює оплату 100% вартості партії товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії товару та підписання накладних документів.

Між сторонами, окрім вищевказаного договору, також було раніше укладено договір купівлі-продажу б/н від 28.03.2005 р., згідно якого продавець (позивач) продавав матеріали для упаковки харчових продуктів (товар), а покупець (відповідач) сплачував отриманий товар у встановлений строк. Так, у процесі виконання умов цього договору у відповідача перед позивачем станом на 01.01.2006 р. виникла заборгованість у сумі 235334,02 грн., наявність якої підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків № 9 від 01.11.2007 р., видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару та витягами з банківського рахунку, які додані до пояснень позивача за вих. № 69 від 14.03.2008 р.  

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Всупереч вимогам статей  526, 530, ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, умовам договору купівлі-продажу б/н від 28.03.2005 р., договору поставки № 11 від 30.12.2005 р. відповідач здійснив лише часткову оплату за товар на суму 1480266,49 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких додані до матеріалів справи.  

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.11.2007 р. склала 105054,75 грн. (235334,02 грн. (сума боргу за договором купівлі-продажу б/н від 28.03.2005 р.) + 1349987,22 грн. (сума поставленого товару згідно договору поставки № 11 від 30.12.2005 р.) – 1480266,49 грн. (сума оплати за товар у спірному періоді)  = 105054,75 грн.).  

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав клопотання (лист № 69 від 14.03.2008 р.) про зменшення розміру суми позовних вимог з 155898,45 грн. до 140898,94 грн. у зв'язку з частковим погашенням відповідачем після подачі позову до суду основного боргу на суму 15000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 01.02.2008 р., 06.02.2008 р., 12.02.2008 р., доданими до матеріалів справи. У зв'язку з чим просив стягнути основний борг – 90054,75 грн., пеню -  14985,13 грн., штраф - 17987,53 грн., збитки - 17871,53 грн. Суд прийняв цю заяву до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги на загальну суму 140898,94 грн.

Враховуючи, що позов позивачем в частині стягнення основного боргу обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Зюдпак Україна” м. Київ про стягнення 90054,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки мало місце прострочення відповідачем виконання своїх грошових зобов'язань, позивач на підставі статей 216; 217; 230; 231; 232 Господарського кодексу України, статей 549; 551; 610-612; 624 Цивільного кодексу України нарахував та пред'явив до стягнення пеню, передбачену п. 9.3 договору, у сумі 14985,13 грн.

З огляду на те, що вказаний розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 14985,13 грн. підлягають задоволенню.

Також, відповідно до п. 9.6 договору у разі невиконання п. 6.2 договору протягом 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10% від суми невиконаних зобов'язань.         

У зв'язку з прострочкою платежу більш ніж на 10 днів позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі  17987,53 грн. (10% від суми боргу станом на 11.11.2006 р., тобто на момент початку прострочки платежу).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що з моменту отримання останньої поставки товару (10.10.2006 р.) до моменту подачі позову до суду (22.01.2008 р.), минуло більш ніж 10 днів, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 17987,53 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді курсової різниці Гривна/Євро на суму 17871,04 грн. Але на думку суду вказані позовні вимоги є безпідставними та недоведеними належним чином, тобто такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Аналогічні норми права містять ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Так, у договорі поставки № 11 від 30.12.2005 р., який було укладено між позивачем та відповідачем, пунктом 9.7 дійсно передбачено, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні цим збитки, в тому числі не отриманий прибуток, в порядку передбаченому чинним законодавством та цим договором.

Однак, для обґрунтування підстав стягнення збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов господарського договору позивач повинен довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:

-          протиправність дій або бездіяльність відповідача;

-          шкідливі наслідки для позивача;

-          причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача;

-          вину відповідача.

Позивач в обґрунтування суми заявлених збитків посилається на протиправність дій відповідача, що виразилося у невиконанні ним умов договору поставки № 11 від 30.12.2005 р., який було укладено між позивачем та відповідачем щодо своєчасної оплати отриманого товару. На його думку шкідливі наслідки для позивача виникають у зв'язку з необхідністю закупати цей товар у третьої особи - фірми „SUDPACK EUROHT AG” Швейцарія та розраховуватися за нього в Євро.

Але, на думку суду між спірним договором та контрактом, укладеним із вказаною третьої особою фактично відсутній будь-який причиню - наслідковий зв'язок, окрім тієї обставини, що однією із сторін у обох договорах є позивач. Намір позивача отримати товар від одного контрагента за договором та реалізувати цей товар іншому контрагенту за іншим договором з метою отримання прибутку є звичайною формою підприємницької діяльності позивача як суб'єкта такого виду діяльності, який безумовно підпадає під комерційний ризик при веденні такої діяльності. Обидва договори не містять єдиної мети як результату виконання господарських зобов'язань сторін за цими договорами, не містять єдиного технологічного процесу або встановленого єдиного порядку для виконання зобов'язань сторін, не містять умови щодо відповідальності у вигляді збитків для сторони одного договору за невиконання стороною іншого договору своїх зобов'язань.

Тому суд вважає відсутньою безпосередню вину відповідача у заподіянні позивачу збитків від результатів невдалої діяльності позивача з іншим суб'єктом підприємницької діяльності на підставі іншого господарського договору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Європродукт” (юридична адреса: 85104, Донецька обл., с. Водяне-2, вул. Зелена, 1-а; код ЄДРПОУ 23610497; розрахунковий рахунок 26007198932571 у Донбаської філії ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Зюдпак Україна” (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 51; код ЄДРПОУ 31869507; розрахунковий рахунок 26001010002095 у філії ТОВ „УніКредит Банк” м. Києві, МФО 300744) суму 123027,41 грн. (в тому числі: основний борг – 90054,75 грн., пеню – 14985,13 грн., штраф – 17987,53 грн.), крім того витрати по сплаті державного мита у розмірі 1230,28 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 93,13 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків на суму 17871,53 грн.   

У судовому засіданні  18.03.2008 р. оголошено текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Богатир К.В.