Рішення

від 29.01.2008 по справі 47/384

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/384

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/384

29.01.08

За позовом     Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Ока - енержі"

про                    стягнення 735 363,48 грн.

Суддя  Станік С.Р.

Представники:

Від позивача      –    Ремовська О.М. (дов. № 3068-ню від 29.11.2007 року);

Від відповідача  –    не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості внаслідок не виконання зобов'язання за Договором  про надання послуг № ПЗ/ЦМБР-065734/НЮ від 08.09.2006 року в розмірі –644 303,25 грн. суми пені –57 367,63 грн., 3% річних  у розмірі –9 362,11 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції в сумі –24 330,49 грн., а також  витрат по сплаті державного мита, та  витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2007 року було порушено провадження в справі № 47/384 та призначено до розгляду на 19.12.2007 року.

          В судових засіданнях 19.12.2007 року та 29.01.2008 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

          Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду від 09.11.2007 року та 19.12.2007 року не виконав, відзиву на позов не надав, у відповідному порядку з загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва заяв, клопотань чи інших пояснень по суті спору по справі № 47/384 не надходило, повноважний представник відповідача у судові засідання 19.12.2007 року та 29.01.2008 року не з'явився, причини неявки не повідомив.

          Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

            Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Державного територіально-галузевого об”єднання “Південно-Західна залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ока-Енержі”,  заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Між Державним територіально-галузевим об”єднанням “Південно-Західна залізниця”  в якості виконавця з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ока-Енержі”, в якості замовника, з –другої, було укладено Договір № ПЗ/ЦМБР-065734/НЮ від 08.09.2006 року (далі Договір), згідно якого виконавець (позивач) прийняв на себе зобов'язання по наданню послуг транспортними та механічними засобами, а замовник (відповідач), в свою чергу, зобов'язався своєчасно і в повному об'ємі прийняти та  оплатити послуги виконавця відповідно до умов даного Договору.

          Відповідно до п.1.1 даного Договору виконавець бере на себе зобов”язання надавати замовнику транспортними засобами та механізмами послуги  згідно Додатку 1 у відповідності з письмовою заявкою замовника.

          Згідно з п.3.2 Договору оплата здійснюється згідно Акту виконаних робіт або Талона замовника, товарно - транспортної накладної та інших документів, підтверджуючих надання послуг за ціною, яка передбачена калькуляцією і узгоджена обома сторонами.

          Пунктами 3.3.,3.4 Договору встановлено, що замовник щомісячно, але не пізніше 5-го числа наступного місяця підписує документи, що підтверджують надання послуг.  Плата вноситься замовником не пізніше 5 (п”яти) банківських днів з моменту (дати) підписання документів, підтверджуючих надання послуг.

          У відповідності до п.5.3 Договору за порушення строків оплати наданих виконавцем по договору послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.    

Відповідно до Актів здачі-прийняття наданих послуг, в яких зазначений перелік техніки, кількість відпрацьованих годин, вартість маш/год., оригінали яких досліджено судом в судовому засіданні, а належним чином засвідчені копії долучено до матеріалів справи –позивач надав, а відповідач прийняв послуги за Актом № 00000002 за жовтень 2006 року на суму 52 145,99 грн; за Актом №00000006 за листопад 2006 року на суму –271 968,31 грн.; за Актом № 00000008 за листопад 2006 року на суму –6 395,14 грн.; за Актом № 00000007 за грудень 2006 року на суму 271 968,31 грн.; за Актом № 00000009 за лютий 2007 року на суму 61 810,98 грн. А всього позивачем на користь відповідача було виконано послуг на загальну суму –664 288,73 грн. Зазначені Акти здачі-прийняття наданих послуг підписані уповноваженими представниками сторін, без будь-яких зауважень та заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг.

Відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивача відповідач розрахувався за надані послуги частково, сплативши на користь позивача грошові кошти в розмірі  15 000,00 грн. (банківська виписка № БВ-000006 від 12.01.2007 року на суму 10000,00 грн. та банківська виписка № БВ-0000334 від 21.06.2007 року на суму 5 000,00 грн.) що відповідачем у визначений ГПК України спосіб, не оспорювалось, заперечень у визначеному порядку до суду не надходило.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків від 30.06.2007 року складеного сторонами та засвідченого підписами уповноважених представників сторін, скріпленого печатками юридичних осіб  заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.06.2007 року не погашена та складає 644 303,25 грн.

          21.12.2006 року позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію вих. № НЮ-16-423/06П з вимогою провести розрахунок за надані послуги. Проте, відповідно до позовної заяви та пояснень представника позивача дана претензія відповідачем залишена без відповіді.

               На день розгляду справи в суді (29.01.2008 року), згідно Договору про надання послуг № ПЗ/ЦМБР-065734/НЮ від 08.09.2006 року, Актів здачі-приймання наданих послуг, банківських виписок, які перелічені у позовній заяві та належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи і пояснень повноважного представника позивача, виконавцем –Державним територіально-галузевим об”єднанням “Південно-Західна залізниця” було надано на користь відповідача послуги транспортними та механічними засобами, а відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Ока-Енержі”, за розрахунком позивача, дані послуги в повному обсязі  не оплачені, оплата послуг по Договору прострочена, частково оплачені послуги відповідачем (замовником) по Договору згідно вищенаведених Актів здачі-приймання наданих послуг, банківських виписок становить – 15 000,00 грн. у зв'язку з чим, заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи склала –644 303,25 грн. Сума заборгованості відповідача перед позивачем, за розрахунком позивача, складає – 644 303,25 грн. основний борг, пеня –57 367,63 грн., сума втрат з урахуванням індексу інфляції –24 330,49 грн.,  3% річних –9 362,11 грн.

           Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

            Стаття 193 Господарського кодексу України 16.01.03 № 436-IV встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV у статті 173 визнає господарським зобов'язання, таке що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

            Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту,  права або законні інтереси якого порушено де під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання або додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

           Стаття 527 згаданого кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

           Згідно стаття 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

           Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до ст.ст.610, 612 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом та якщо    внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

           Статтею 623 ч.1 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

           Статтею 901 ЦК України встановлено, що за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

            Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

            Статтею 905 ЦК України встановлено, що строк   договору  про  надання  послуг  встановлюється  за домовленістю сторін,  якщо інше не встановлено законом або  іншими нормативно-правовими актами.

          Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Державне територіально-галузеве об”єднання “Південно-Західна залізниця” –умови Договору про надання послуг № ПЗ/ЦМБР-065734/НЮ від 08.09.2006 року виконало в повному обсязі та належним чином, надавши відповідні послуги згідно Договору, відповідно до Актів здачі –приймання послуг, належним чином засвідчені копії яких долучено до позовної заяви на загальну суму –664 288,73. грн., а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Ока-Енержі”  свої зобов”язання за Договором виконало частково, сплативши відповідно до вищезазначених банківських виписок, частину грошових коштів за надані позивачем послуги в розмірі 15 000,00 грн.  

            На даний час у відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Ока-Енержі”  перед позивачем –Державним територіально-галузевим об”єднанням “Південно-Західна залізниця” існує прострочена заборгованість в сумі –644 303,25 грн. яка ним не погашена, і яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.  А тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі –644 303,25 грн. законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в  повному обсязі.

           Доказів повної оплати основного боргу у вищенаведеному розмірі –644 303,25 грн. відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Ока-Енержі”  –суду не надав, заяв, клопотань, письмових пояснень з цього приводу з загального відділу Канцелярії Господарського суду міста Києва до сектору №47 по справі №47/384 не надходило.      

            Стаття 625 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті наданих йому позивачем послуг за Договором належним чином вчасно не виконав: станом на день подачі позову до суду відповідач не сплатив 644 303,25 грн. Його заборгованість перед позивачем на даний час складає 644 303,25 грн.

Враховуючи те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за Договором, а судом встановлено що відповідачем прострочено виконання зобов”язання, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, однак з урахуванням того, що відповідно до умов Договору оплата за надані послуги повинна бути здійснена протягом 5-ти банківських днів з дня підписання Актів  здачі-прийняття наданих послуг, проте в долучених до матеріалів справи Актах здачі-прийняття наданих послуг відсутня дата їх підписання, а тому суд здійснює нарахування   розміру 3 % за період прострочення з  моменту пред”явлення позивачем претензії тобто з 21.12.2006 року по 12.01.2007 року (здійснена часткова оплата послуг в розмірі 10000 грн. відповідно до банківської виписки № БВ-000006 від 12.01.2007 року) на суму зазначену в ній а саме:  (322128,92 грн. x 3%):365 x 21 (дні прострочення) = 556, 05 грн. З 12.01.2007 року (здійснена часткова оплата послуг в розмірі 10000 грн.) по 21.06.2007 року (здійснена часткова оплата послуг в розмірі 5000 грн. ) на суму 655908,21 грн.( 322128,92 грн. (сума заявлена в претензії) + 271968,31 грн.(вартість неоплачених наданих послуг за грудень 2006 року) + 61810,98 грн. (вартість неоплачених наданих послуг за лютий 2007 року) –10000,00 грн. (часткова оплата за надані послуги)) х 3%):365 х 160 (дні прострочення) = 8625,64 грн. З 21.06.2007 року по 01.07.2007 року (останній повний місяць перед подачею позовної заяви до суду до якого здійснюється нарахування 3% річних) на суму 650908,21 грн.( 655908,21 грн. (сума заборгованості) –5000,00 грн. (здійснена часткова оплата за надані послуги відповідно до банківської виписки № БВ-0000334 від 21.06.2007 року)) х 3%): 365 х 9 (дні прострочення)   = 481,49 грн. А всього розмір 3 % за період прострочення складає: 556,05 грн. + 8625,64 грн. + 481,49 грн. = 9663,18 грн.  А тому,  суд не виходячи за межі позовних вимог визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню  –в сумі заявленій позивачем у позовній заяві, а саме 9 362,11 грн.

Суд врахувавши, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по оплаті наданих послуг за Договором, заборгованість відповідача перед позивачем складає 644 303,25 грн. і на даний час  не погашена, а позивач  заявив вимогу про сплату суми боргу відповідачем  з урахуванням встановленого індексу інфляції, вважає цю позовну вимогу законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. Згідно доданих до позову розрахунків індексів інфляції в період прострочення відповідачем виконання зобовязання по оплаті за надані послуги з грудня 2006 року  по червень 2007 року включно, сума інфляційних витрат складає 24 330,49 грн., однак за розрахунком суду сума інфляційних витрат складає: за листопад (відповідно до претензії) (322128,92 грн. х 1,009) - 322128,92 грн. = 2898,23 грн. Починаючи з грудня 2006 року по червень 2007 року втрати від інфляційних витрат складають: 655908,21 грн.( 322128,92 грн. (сума заявлена в претензії) + 271968,31 грн. (вартість неоплачених наданих послуг за грудень 2006 року) + 61810,98 грн. (вартість неоплачених наданих послуг за лютий 2007 року) –10000,00 грн. (часткова оплата за надані послуги)) х 1,005 х 1,006 х 1,002 х 1,00 х 1,006 х 1,022 - 655908,21 грн. = 27253,80 грн. А всього сума інфляційних витрат за період прострочення з грудня 2006 року по червень 2007 року складає 2898,23 грн. + 27253,80 грн = 30152,03 грн., а тому суд не виходячи за межі позовних вимог визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за невиконання відповідачем зобов”язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором законною та обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню  в сумі заявленій позивачем у позовній заяві, а саме 24 330,49 грн.

Стаття 549 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

             Стаття 230 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

              Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

              Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники  грошових коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

              Згідно статі 3 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

  Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Суд зважаючи, що оскільки відповідач свої зобов'язання відповідно до Договору по своєчасній оплаті наданих позивачем послуг в повному обсязі не виконав, а позивачем заявлена вимога про стягнення з останнього суми пені за неналежне виконання зобов'язання, яка відповідно до розрахунку позивача склала –57 367,63 грн., розмір пені, за розрахунком суду, здійсненого з урахуванням статті 232 ГК України в межах піврічного строку коли зобов'язання  мало бути виконано, складає: за період з 21.12.2006 року по 12.01.2007 року пеня нараховується на суму 322128,92 грн.(сума боргу відповідно до заявленої претензії ) х ( 8,5 % х 2 облікова ставка НБУ встановлена з 10.06.2006 року / 365 днів) х 21 (дні прострочення) = 3150,68 грн; з 12.01.2007 року по 01.06.2007 року на суму 655908,21 грн.( 322128,92 грн. (сума заявлена в претензії) + 271968,31 грн. (вартість неоплачених наданих послуг за грудень 2006 року) + 61810,98 грн. (вартість неоплачених наданих послуг за лютий 2007 року) –10000,00 грн. (часткова оплата за надані послуги)) х (8,5 % х 2 облікова ставка НБУ встановлена з 10.06.2006 року по 01.06.2007 року / 365 днів) х 140 (дні прострочення) = 42 768,80 грн.; з 01.06.2007 року по 21.06.2007 року на суму 655908,21 грн. х 8,0 % х 2 облікова ставка НБУ встановлена з 01.06.207 року : 365 х 20 (дні прострочення) = 5750,42 грн.; з 21.06.2007 року по 11.07.2007 року (останній день з урахуванням статті 232 ГК України в межах піврічного строку коли зобов'язання  мало бути виконано) на суму 650908,21 грн.( 655908,21 грн. (сума заборгованості) –5000,00 грн. (здійснена часткова оплата за надані послуги відповідно до банківської виписки № БВ-0000334 від 21.06.2007 року)) х 8,0 % х 2 облікова ставка НБУ встановлена з 01.06.207 року : 365 х 20 (дні прострочення) = 5706,60 грн.  а всього 3150,68 грн. + 42 768,80 грн. + 5750,42 грн. + 5706,60 грн. = 57 376,50. через що, суд не виходячи за межі позовних вимог визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання відповідачем зобов”язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором законною та обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню  в сумі заявленій позивачем у позовній заяві, а саме 57 367,63 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню –7 353,63 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов  задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ока-Енержі” (код ЄДРПОУ 34003664, місце знаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька,16  р/р 2600647882 АППБ “Аваль”, МФО 380385), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного територіально-галузевого об”єднання “Південно-Західна залізниця” (Ідентифікаційний код 04713033, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Лисенка,6  р/р 26001078550 в АБ “Експрес-Банк”, МФО 322959) суму заборгованості в розмірі –644 303 (шістсот сорок чотири тисячі триста три) грн. 25 коп, суму інфляційних витрат – 24 330 (двадцять чотири тисячі триста тридцять) грн. 49 коп., 3% річних –9 362 (дев”ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 11 коп.,  суми пені –57 367 (п”ятдесят сім тисяч триста шістдесят сім) грн., 63 коп. а також 7 353 (сім тисяч триста п”ятдесят три) грн.  63 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     Станік С.Р.