Рішення

від 15.02.2008 по справі 11/413

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/413

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/413

15.02.08

За позовомДержавної податкової адміністрації у м. Києві

до  1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Реалкомсервіс»2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»,

третя особаДержавна податкова адміністрація України,

простягнення коштів у розмірі 1.005.983,26 грн. за реалізовані речові докази.

Суддя Євсіков О.О.

Представники сторін:

від позивача       Омельченко П.І., Янковська В.С. (представники за довіреністю);

від відповідача-1  Попов Д.С. (представник за довіреністю);

від відповідача-2Форосенко Є.В. (представник за довіреністю);

від третьої особиПоліщук В.І., Савін С.С. (представники за довіреністю).

У судовому засіданні 15.02.2008 за згодою представників сторін на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог від 20.12.2007 звернувся до суду з позовом про: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Реалкомсервіс"   (код   ЄДРПОУ   30470231,   адреса:   02093,   м.   Київ,   вул. Бориспільська, 11-а, офіс 306) суми заборгованості в розмірі 470.612,71 грн. за реалізовані речові докази у кримінальній справі № 59-0282, які були отримані ним згідно   актів   прийому-передачі   від   30.09.02,   17.10.02,   02.11.02, 08.11.02, 11.11.02, 13.11.02, 19.11.02, 20.11.02, 02.12.02; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" (код ЄДРПОУ 21649265, адреса 02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 7) суми заборгованості в розмірі 535.370,55 грн., за реалізовані речові докази у кримінальній справі №59-0282, які були отримані згідно акту приймання-передачі залишків не реалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282 від 30.09.03р. на виконання постанови слідчого від 22.09.2003 року.

Ухвалою від 09.10.2007 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 22.10.2007.

Ухвалою від 28.11.2007 розгляд справи було відкладено на 06.12.2007. Ухвалою від 06.12.2007 розгляд справи відкладався на 20.12.2007, в якому оголошувалась перерва до 11.01.2008.

Ухвалою від 11.01.2008 було продовжено строк вирішення спору за згодою сторін; розгляд справи відкладено на 25.01.2008.

Судове за сідання 25.01.2008 з незалежних від суду причин не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою від 28.01.2008 розгляд справи було перенесено на 08.02.2008, яку було направлено сторонам у справі.

В судове засідання 08.02.2008 представник відповідача-2 не з'явився, вимог суду в повному обсязі не виконав, крім того у суду виникла необхідність витребувати від сторін додаткові докази.

Ухвалою від 08.02.2008 розгляд справи було відкладено на 15.02.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання постанови слідчого від 22.09.2003 ТОВ „Підприємство „Рекон”, правонаступником якого є відповідач-1, та відповідачу-2 згідно з актами приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі № 59-0282 було передано на реалізацію речові докази у кримінальній справі № 59-0282.

Вказане майно було реалізовано відповідачами, однак вилучені від його реалізації кошти всупереч договірним відносинам між позивачем та відповідачем-1 останнім були перераховані позивачу не в повному обсязі. Позивач стверджує, що розмір вказаної заборгованості складає 1.005.983,26 грн. та просить її стягнути у судовому порядку.

Третя особа у письмових пояснення по суті спору підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що  між ТОВ «Рекон»та ТОВ «Росичі»були укладені договори про прийняття на відповідальне зберігання і реалізацію майна  за № 2 від 02.01.2002 року та № 9 від 10.01.2003 року. На підставі цих договорів між ТОВ «Рекон»та ТОВ «Росичі»було укладено дев'ять договорів купівлі-продажу (оптової партії товарів) по кожному автомобілю окремо: від 16 жовтня 2002 р., 25 жовтня 2002 р., 08 листопада 2002 р., 15 листопада 2002 р., 20 листопада 2002 р., 26 листопада 2002 р., 29 листопада 2002 р., 29 листопада 2002 р., 12 грудня 2002 р. На підставі вищенаведених договорів купівлі-продажу ТОВ «Росичі»набуло право власності на все майно. При укладанні усіх вищенаведених договорів сторони керувалися тим, що майно можливо реалізувати тільки на підставі окремих прав на цю реалізацію, які і були надані ТОВ «Росичі». Передача майна провадилася на підставі дев'яти накладних, які були засвідчені підписами та печатками ТОВ «Рекон»та ТОВ «Росичі».

Зберігання здійснювалося шляхом платної оренди складських приміщень, які належать ТОВ «Росичі». ТОВ «Росичі»виконало свої зобов'язання а вищенаведеною усною домовленістю у повному обсязі, що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за № ОУ-0000095 по рахунку № СФ-000188 від 31.10.2003, № ОУ-0000006 по рахунку № СФ-000167 від 27.06.2003 та № ОУ-0000008 по рахунку № СФ-000172 від 15.08.2003, які засвідчені ТОВ «Росичі»та ТОВ «Рекон». Рахунки були пред'явлені до оплати, але до цього часу не сплачені. Так як ТОВ «Реалкомсервіс»є правонаступником ТОВ  «Рекон», заборгованість перед ТОВ  «Росичі» за вищенаведеними рахунками була перекладена на ТОВ «Реалкомсервіс». Загальна заборгованість ТОВ «Реалкомсервіс»перед ТОВ «Росичі»складає 360.400,00 гривень. На цей час ТОВ «Реалкомсервіс»не погасило заборгованість перед ТОВ «Росичі».

Передане майно було реалізоване ТОВ «Росичі». За реалізоване майно ТОВ «Росичі»перераховувало грошові кошти на рахунок ТОВ «Реалкомсервіс. Відповідно до цього, ТОВ «Росичі»заборгувало ТОВ «Реалкомсервіс»грошові кошти у розмірі 535.370,91 гривень.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що  між ТОВ «Рекон»та ТОВ «Росичі»було укладено договори купівлі-продажу, по кожному автомобілю окремо: від 16 жовтня 2002 р., 25 жовтня 2002 р., 08 листопада 2002 р., 15 листопада 2002 р., 20 листопада 2002 р., 26 листопада 2002 р., 29 листопада 2002 р., 29 листопада 2002 р., 12 грудня 2002 р. (зазначені договори приєднано до матеріалів справи). На підставі вищенаведених договорів купівлі-продажу між ТОВ «Росичі»та ТОВ «Рекон»виникли цивільно-правові відносини, що випливають з договорів купівлі-продажу, в яких сторонами є ТОВ «Росичі»та ТОВ «Рекон», Згідно зазначених договорів ТОВ «Рекон»продало, а ТОВ «Росичі»придбало партію товарів народного споживання. Реалізація зазначених товарів проводилась ТОВ «Росичі»через мережу власних магазинів і кошти за реалізований товар надходили на рахунок ТОВ «Рекон»по мірі реалізації.

В зв'язку з наведеними вище обставинами відповідач-2 вважає заявлені позивачем вимоги до ТОВ «Росичі»безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, так як в даному випадку між ТОВ «Росичі»та позивачем відсутні будь-які господарсько-правові відносини і ТОВ «Росичі»не може бути відповідачем по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, Слідчим управлінням ПМ ДПА України була порушена кримінальна справа № 59-0282 за фактом вчинення невстановленими слідством особами та службовими особами ТОВ "Промтекстиль" приховування товарів від митного контролю, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах і зловживання службовим

становищем, порушеної за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 364 КК України, а також порушеної стосовно директора ТОВ "Промтекстиль" Безуглого В.М., який за попередньою змовою з іншими невстановленими слідством особами у липні - серпні місяцях 2002 року здійснив переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням їх від митного контролю шляхом подання до митних органів документів, які

містять неправдиві дані щодо вартості таких товарів, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 201 КК України.

В ході досудового слідства у даній кримінальній справі на Київській регіональній та на Чопській митницях у серпні 2002 року вилучено 12 вантажних автомобілів із вантажем, який надійшов з Італії на митну територію України для ТОВ "Промтекстиль".

Весь вилучений вантаж (товари промислової групи) окремо по кожній з 12 машин було оглянуто та приєднано до матеріалів даної кримінальної справи в якості речових доказів.

Згідно зі ст. 79 КПК України речові докази приєднуються до справи постановою слідчого, після їх огляду та докладного опису в протоколі огляду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які можуть бути передані для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.

Одночасно постановами про приєднання до кримінальної справи весь вантаж, вже в якості речових доказів, передано на зберігання ТОВ "Підприємство Рекон" (код ЄДРПОУ 30470231), відповідно до складених актів прийому-передачі майна, які були підписані слідчими та посадовими особами ТОВ "Підприємство Рекон" (копії –в справі).

ТОВ "Підприємство Рекон" (правонаступником якого є відповідач-1) та відповідач-2 у 2002 році у встановленому законом порядку були включені до Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна; у зв'язку з цим зазначені підприємства було обрано в якості організацій, яким передано речові докази у кримінальній справі № 59-0282 на зберігання та реалізацію.

Після вилучення вказаного вантажу, з метою визначення його фактичної митної та ринкової вартості, кількості та найменування у даній кримінальній справі постановами слідчого було призначено ряд товарознавчих експертиз.

Згідно з висновками проведених експертиз було визначено митну та ринкову оптову вартість як кожної одиниці виміру товару, так і всієї партії, наданої на дослідження експертизи. Також у справі було призначено та проведено комплексну (хімічну та товарознавчу) експертизу диметилсилікованого масла у 42 пляшечках, що було вилучено.

Загальна ринкова вартість товарів, вилучених з 12 автомашин, згідно висновків товарознавчих експертиз склала 5.322.093,52 грн.

Одночасно у висновках проведених товарознавчих експертиз було зазначено, що при тривалому зберіганні первісна вартість товару буде знижуватися у зв'язку з моральним старінням та втратою споживчих властивостей, які залежать від сезону та моди.

Частиною 3 ст. 80 КПК України передбачено, що речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, можуть бути передані відповідним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення.

Враховуючи висновки експертів, з метою недопущення зниження первинної вартості товару (вантажу) та уникнення зростання витрат, пов'язаних із тривалим його зберіганням, було винесено 9 постанов про передачу речових доказів на реалізацію, у яких зазначалось, що речові докази у кримінальній справі № 59-0282, вилучені та оглянуті з 9 вантажних автомашин відповідно до протоколів огляду і вказані в додатку до висновку відповідної товарознавчої експертизи, слідує передати ТОВ "Підприємство Рекон" (м. Київ, код ЄДРПОУ 30470231) для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова оптова вартість товару, визначена відповідною товарознавчою експертизою, з подальшим направленням отриманих від реалізації коштів на обумовлений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Постанови про реалізацію речових доказів, які були вилучені ще з трьох автомобілів, не було прийнято на початку 2003 року, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 11.11.2002 у справі № 25/509 було задоволено клопотання позивача (ТОВ "Промтекстиль") про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам (ДПА України та Київський регіональній митниці) продавати, міняти чи іншим способом відчужувати або знищувати вилучений товар.

В даній господарській справі розглядається рух та реалізація частини речових доказів - вантажу, вилученого тільки з дев'яти вантажних автомобілів, а саме:

- постановою слідчого від 02.11.2002 року ТОВ "Підприємству Рекон" передано на зберігання речові докази, а саме вантаж, вилучений з автомобіля марки "Вольво" д.н. 158-22 КА з автопричепом д.н. 172-96 КА (далі - автомобіль №1);

- постановою від 30.09.2002 - вантаж, вилучений з автомобіля марки "Мерседес" д.н. 529-71 РТ з автопричепом д.н. 042-90 РЕ (далі - автомобіль № 2);

- постановою від 17.10.2002 - вантаж, вилучений з автомобіля марки "Рено" д.н. 518-44 РТ з автопричепом д.н. 027-00 РЕ (далі - автомобіль №3);

- постановою від 08.11.2002—вантаж, вилучений з автомобіля марки "МАН" д.н. 051-29 МС з автопричепом д.н. 049-64 МО (далі - автомобіль № 4);

- постановою від 13.11.2002 - вантаж, вилучений з автомобіля марки "МАН" д.н. 055-07 РЕ з автопричепом д.н. 040-82 РЕ (далі - автомобіль №5);

- постановою від 11.11.2002 - вантаж, вилучений з автомобіля марки  „Мерседес” д.н. 045-38 РЕ з автопричепом д.н. 38-53 НМ (далі —автомобіль № 6);

- постановою від 19.11.2002 - вантаж, вилучений з автомобіля марки "Мерседес" д.н. 006-00 МО з автопричепом д.н. 039-69 МО (далі - автомобіль №7);

- постановою від 02.12.2002 - вантаж, вилучений з автомобіля марки "Мерседес" д.н. 062-58 МС з автопричепом д.н. 055-52 МО (далі - автомобіль №8);

- постановою від 20.11.2002 - вантаж, вилучений з автомобіля марки "МАН" д.н. 061-89 РЕ з автопричепом д.н. 046-07 РЕ (далі - автомобіль №9).

Факт передачі названих речових доказів підтверджується Актами прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 02.11.2002, від 30.09.2002, від 17.10.2002, від 08.11.2002, від 13.11.2002, від 11.11.2002, від 19.11.2002, від 02.12.2002 та від 20.11.2002 відповідно, які були підписані слідчими та посадовими особами ТОВ "Підприємство Рекон".

Також по кожній партії вантажу, після його вилучення, постановами слідчого були призначені товарознавчі експертизи, з метою визначення фактичної митної вартості, кількості та найменування вантажу. Так, постановою слідчого від 10.09.2002 призначено товарознавчу експертизу товару, який був доставлений на автомобілі №2, а потім вісьмома різними постановами слідчого, винесеними в один день - 09.10.2002 - товару, який був доставлений іншими названими вище вантажними автомобілями.

За наслідками проведеної експертизи експерт визначив митну та ринкову оптову вартості як кожної одиниці виміру товару так і всієї партії представленої для дослідження експертизи. Так:

- згідно висновку № 4512 від 05.11.2002 загальна ринкова оптова вартість товару, вилученого з автомобіля №1, на момент проведення експертизи складає 600.177,95 грн.;

- згідно висновку № 3960 від  11.10.2002 загальна ринкова оптова вартість товару, вилученого з автомобіля №2, на момент проведення експертизи складає 560.101,00 грн.;

- згідно висновку № 4353 від 22.10.2002 загальна ринкова оптова вартість товару, вилученого з автомобіля №3, на момент проведення експертизи складає 449.722,40 грн.;

- згідно висновку № 4716 від  13.11.2002 загальна ринкова оптова вартість товару, вилученого з автомобіля №4, на момент проведення експертизи складає 305.065,60 грн.;

- згідно висновку № 4738 від 26.11.2002 загальна ринкова оптова вартість товару, вилученого з автомобіля №5, на момент проведення експертизи складає 454.997,15 грн.;

- згідно висновку № 4714 від 18.11.2002 загальна ринкова оптова вартість товару, вилученого з автомобіля №6, на момент проведення експертизи складає 328.611,70 грн.; при цьому експертом не була визначена ціна рідини прозорого кольору під назвою "силіконова олія", що містилася у 42 пляшечках серед вантажу автомобіля №6, оскільки не встановлено їх хімічний склад;

- згідно висновку № 4850 від 27.11.2002 загальна ринкова оптова вартість товару, вилученого з автомобіля №7, на момент проведення експертизи складає 500.880,04 грн.;

- згідно висновку № 5067 від 09.12.2002 загальна ринкова оптова вартість товару, вилученого з автомобіля №8, на момент проведення експертизи складає 451.706,93 грн.;

- згідно висновку № 4949 від 27.11.2002 загальна ринкова оптова вартість товару, вилученого з автомобіля №9, на момент проведення експертизи складає 483.148,10 грн.

Отже загальна ринкова оптова вартість речових доказів, що є предметом розгляду по цій справі, згідно висновків експертиз становила 4.134.410,87 грн.

По мірі надходження до слідчого органу висновків експертизи речові докази з визначеною ціною передавались ТОВ "Підприємству Рекон" для реалізації за цінами, не нижчими ніж загальна ринкова оптова вартість товару, визначена відповідною товарознавчою експертизою, з подальшим направленням отриманих від реалізації коштів на обумовлений депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Постановою слідчого від 25.10.2002 ТОВ "Підприємству Рекон" передано для реалізації за цінами не нижчими ніж загальна ринкова вартість, визначена експертизою, речові докази по кримінальній справі № 59-0282, що були вилучені з автомобіля № 2; Постановою слідчого від 25.10.02 - речові докази, що були вилучені з автомобіля № 3; Постановою слідчого від 08.11.2002 - речові докази, що були вилучені з автомобіля № 1; Постановою слідчого від 15.11.2002 - речові докази, що були вилучені з автомобіля № 4; Постановою слідчого від 20.11.2002 - речові докази, що були вилучені з автомобіля № 6; Постановою слідчого від 26.11.2002 - речові докази, що були вилучені з автомобіля № 5; Постановою слідчого від 28.11.2002 - речові докази, що були вилучені з автомобіля № 7; Постановою слідчого від 29.11.2002 - речові докази, що були вилучені з автомобіля № 9; Постановою слідчого від 11.12.2002 - речові докази, що були вилучені з автомобіля № 8.

З цього часу від ТОВ "Підприємства Рекон" на депозитний рахунок ДПА у м. Києві почали надходити кошти від реалізації речових доказів у кримінальній справі № 59-0282.

В березні 2007 року за результатами проведених обшуків та допитів службових та матеріально відповідальних осіб Відповідача-2 було встановлено, що речові доказі передані на реалізацію по кримінальній справі № 59-0282, у Відповідача-2 відсутні, оскільки вони були повністю реалізовані ще до проведення останньої інвентаризації.

Як встановлено судом, між ТОВ «Рекон»та ТОВ «Росичі»були укладені договори про прийняття на відповідальне зберігання і реалізацію майна  за № 2 від 02.01.2002 та № 9 від 10.01.2003. Зазначені договори містять лише загальні умови відповідального зберігання товарів без визначення конкретного переліку, обсягу та ціни товару і фактично визначають лише умови сумісної діяльності сторін щодо зберігання та реалізації майна.

Разом з тим, як підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «Рекон»(продавець) та ТОВ «Росичі»(покупець) було укладено дев'ять договорів купівлі-продажу (оптової партії товарів) по кожному автомобілю окремо: від 16 жовтня 2002 р. (предмет договору –товари, визначені постановою слідчого від 16.10.2002 та Висновком товарознавчої експертизи № 3960 від 11.10.2002), 25 жовтня 2002 р. (предмет договору –товари, визначені постановою слідчого від 25.10.2002 та Висновком товарознавчої експертизи № 4353 від 22.10.2002), 08 листопада 2002 р. (предмет договору –товари, визначені постановою слідчого від 08.11.2002 та Висновком товарознавчої експертизи № 4512 від 05.11.2002), 15 листопада 2002 р. (предмет договору –товари, визначені постановою слідчого від 15.11.2002 та Висновком товарознавчої експертизи № 4716 від 13.11.2002), 20 листопада 2002 р. (предмет договору –товари, визначені постановою слідчого від 20.11.2002 та Висновком товарознавчої експертизи № 4714 від 18.11.2002), 26 листопада 2002 р. (предмет договору –товари, визначені постановою слідчого від 26.11.2002 та Висновком товарознавчої експертизи № 4738 від 26.11.2002), 29 листопада 2002 р. (предмет договору –товари, визначені постановою слідчого від 28.11.2002 та Висновком товарознавчої експертизи № 4850 від 27.11.2002), 29 листопада 2002 р. (предмет договору –товари, визначені постановою слідчого від 29.11.2002 та Висновком товарознавчої експертизи № 4949 від 27.11.2002), 12 грудня 2002 р. (предмет договору –товари, визначені постановою слідчого від 11.12.2002 та Висновком товарознавчої експертизи № 5067 від 09.12.2002).

На підставі вищенаведених договорів купівлі-продажу ТОВ «Росичі»набуло право власності на все майно. При укладанні усіх вищенаведених договорів, сторони керувалися тим, що майно можливо реалізувати тільки на підставі окремих прав на цю реалізацію, які і були надані ТОВ «Росичі». Передача майна провадилася на підставі дев'яти накладних, які засвідчені підписами та печатками ТОВ «Рекон»та ТОВ «Росичі»: № 137 від 17.10.2002, № 139 від 18.10.2002, № 135 від 15.11.2002, № 136 від 20.11.2002, № 137 від 28.11.2002, № 146 від 28.11.2002, № 147 від 29.11.2002, № 154 від 13.12.2002 (копії - в справі, т. с. 1, а.с. 100-108).

Передане майно було реалізоване ТОВ «Росичі». Реалізація зазначених товарів проводилась ТОВ «Росичі»через мережу власних магазинів і кошти за реалізований товар надходили на рахунок ТОВ «Рекон»по мірі реалізації.

Відповідачами визнається, що станом на день розгляду спору ТОВ «Росичі»заборгувало ТОВ «Реалкомсервіс»грошові кошти у розмірі 535.370,91 гривень, що підтверджується поданою відповідачем-1 в судовому засіданні 15.02.2008 Довідкою про надходження та перерахування на депозитні рахунки коштів від реалізації речових доказів по кримінальній справі № 59-0282 станом на 01.05.2007. Як стверджують представники відповідачів, визначені в цій довідці показники не змінились і станом на час прийняття рішення у справі. Відповідно до вказаної довідки заборгованість відповідача-1 перед бюджетом за реалізовані речові докази становить 1.005.983,62 грн.

Разом з тим, суд вважає заявлені позивачем вимоги до ТОВ «Росичі»безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку між ТОВ «Росичі»та позивачем відсутні будь-які господарсько-правові відносини, а ТОВ «Росичі»є добросовісним набувачем вищевказаного майна за договорами купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець    зобов'язується передати майно у власність покупцеві,  а  покупець  зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 225  ЦК УРСР право  продажу  майна,  крім  випадків  примусового  продажу, належить власникові. Якщо продавець майна  не  є  його  власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли  згідно з статтею 145 цього Кодексу  власник  не  вправі  витребувати  від нього майно.

Відповідно до ст. 145 ЦК УРСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права  його відчужувати, про що  набувач  не  знав  і  не  повинен  був  знати (добросовісний набувач), то власник вправі  витребувати  це  майно від набувача лише в  разі,  коли  майно  загублене  власником  або особою, якій  майно  було  передане  власником  у  володіння,  або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Витребування майна з підстав, зазначених  у частині  першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано  в  порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно набуто безоплатно від особи,  яка  не  мала  права його  відчужувати,  власник  вправі  витребувати  майно  в    усіх випадках.

Як встановлено судом, ТОВ «Росичі»є добросовісним набувачем вищевказаного майна.

При  цьому між ТОВ «Росичі»та позивачем відсутні будь-які господарсько-правові відносини, відсутня і заборгованість перед позивачем.

Заборгованість ТОВ «Росичі»перед відповідачем-1 не є предметом розгляду у даному спорі і відповідні правовідносини можуть бути врегульовані в окремому судовому провадженні або в позасудовому порядку.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст.  80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 3.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України»- в разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України).

Оскільки судовий спір виник у зв'язку з діями позивача через безпідставне подання позову до ТОВ „Росичі”, заборгованість якого перед позивачем відсутня, провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ „Росичі”, підлягає припиненню.

Розглядаючи спір по суті, суд також встановив, що під час розслідування кримінальної справи № 59-0282 Слідчим управлінням ПМ ДПА України 11 вересня 2007 року порушено кримінальну справу стосовно директора ТОВ "Промтекстиль" Безуглого В.М., котрий, як вказано у матеріалах досудового слідства, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, покладених на нього як на керівника підприємства, через несумлінне ставлення до них, у січні-серпні 2002 року вчинив службову недбалість, що заподіяло істотну шкоду інтересам держави у вигляді ввезення у липні-серпні 2002 року невстановленими слідством особами контрабандним шляхом на митну територію України з Італії товарів народного споживання (одяг, взуття, білизна, та ін.) на адресу ТОВ "Промтекстиль", на загальну суму 5.322.093,52 грн., що підпадає під ч. 2 ст. 367 КК України.

В подальшому вказану кримінальну справу було виділено в окреме провадження та присвоєно їй реєстраційний № 69-50.

Згідно з матеріалами кримінальної справи Безуглому В.М. було пред'явлено обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та із дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства України, за погодженням із Генеральною прокуратурою України, кримінальну справу № 69-50 направлено на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.

Серед доказів на підтвердження вини Безуглого В.М. у вчиненні вказаного злочину були речові докази - майно, вилучене із 12 вантажних автомобілів, яке у липні - серпні 2002 надійшло на митну територію України з Італії на адресу ТОВ "Промтекстиль" та в подальшому реалізовано, а грошові кошти, від його реалізації перераховані на депозитний рахунок ДПА у м. Києві відкритому в УДК м. Києва.

Святошинським районним судом  м. Києва 31.10.2007 винесено постанову, якою закрито кримінальну справу № 69-50 по обвинуваченню Безуглого В.М. за ч. 2 ст. 367 КК України відповідно до Закону України „Про амністію” від 19.04.2007; визначено, що речові докази - документи, що знаходяться в матеріалах кримінальної, необхідно зберігати разом із матеріалами справи; судові витрати в сумі 30.153,05 грн. за проведення експертиз стягнути з Безуглого В.М. на користь КНДІСЕ.

Однак, на момент винесення вказаної постанови рішення стосовно грошових коштів, які були виручені від реалізації речових доказів - товарів народного споживання вилучених із 12 вантажних автомобілів, що у липні-серпні 2002 контрабандним шляхом надійшли на митну територію України з Італії на адресу ТОВ "Промтекстиль", та перерахованих на депозитний рахунок ДПА у м. Києві не приймалось.

Святошинським районним судом  м. Києва 31.10.2007 винесено постанову від 04.12.2007 на підставі заяви Безуглого В.М. про повернення йому грошових коштів. Як вбачається із постанови суду, на підставі п. 5 ст. 81 КПК України судом вирішено повернути ТОВ „Промтекстиль” грошові кошти, отримані від реалізації речових доказів у кримінальній справі.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На виконання вимоги ухвал Господарського суду м. Києва між позивачем та відповідачами була проведена звірка розрахунків за реалізовані речові докази у кримінальній справі № 59-0282 та складено акт, згідно з яким станом на день розгляду спору на депозитному рахунку ДПА у м. Києві обліковуються кошти, отримані від відповідача-1 згідно кримінальної справи № 59-0282 на суму 3.599.040,32 грн.

Таким чином, що станом на день розгляду цього спору залишок суми від загальної ринкової оптової вартості речових доказів, вилучених з 9 автомашин, становить 1.005.983,62 грн. (4.134.411,23 грн. –3.128.427,00 грн.).

Відповідно до ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути  включені до плати за зберігання. Витрати,  які  сторони  не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 954 ЦК України положення  цієї  глави  застосовуються до зберігання,  яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до 955 ЦК України положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо  інше  не  встановлено  положеннями  цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Відповідно до ст. 91 Кримінально-процесуального кодексу України судові витрати складаються:

1) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;

3) з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при провадженні у даній справі.

Суд враховує, що Святошинським районним судом м. Києва питання про відшкодування зазначених судових витрат при винесенні постанови, якою закрито кримінальну справу № 69-50, не вирішувалось.

Відповідно до п. 1 «Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.08.1998 N 1340, дія цього Порядку поширюється на:

1) майно, конфісковане на підставі рішення суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, крім вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію;

2) транспортні засоби та інші види майна, що зберігаються під митним контролем виключно митницею, як не пропущені на митну територію України внаслідок установлених заборон чи обмежень на їх ввезення або транзит через територію України, якщо сума складських митних зборів досягає їх вартості;

3) майно, термін зберігання якого під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ним в установлений Митним кодексом України термін;

4) товари з обмеженим терміном зберігання, вилучені правоохоронними органами або затримані митними органами як предмети порушення митних правил, у тому числі товари, затримані у справах про контрабанду;

5) майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства;

6) предмети-знахідки, товари та цінності, загублені або залишені у готелях, транспорті, театрах, інших громадських місцях, якщо вони не були затребувані їх власниками протягом установленого законом терміну;

7) скарби, передані фінансовим органам;

8) майно, що за правом успадкування перейшло у власність держави;

9) підпункт 9 пункту 1 виключено;

10) невручені міжнародні та внутрішні поштові відправлення, а також грошові перекази після закінчення термінів зберігання підприємствами зв'язку, визначених законодавством, у разі неможливості видачі їх отримувачам та повернення відправникам;

11) валютні цінності, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях з порушенням нормативних актів Всесвітнього поштового союзу та норм законодавства України;

12) знаряддя незаконного добування природних ресурсів та незаконно добуті природні ресурси або продукти, вироблені з них, чи їх вартість.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету міністрів України «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним»від 25.08.1998 N 1340 кошти, одержані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, та іншого майна, що переходить у власність держави, крім вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, та коштів зазначених у пункті 3 цієї постанови, зараховуються до державного бюджету з вирахуванням сум комісійної винагороди, що надається підприємству, установі, організації, якій доручається розпоряджатися майном згідно з укладеною угодою.

Комісійна винагорода, розмір якої не повинен перевищувати 20 відсотків суми коштів, одержаних від реалізації майна, встановлюється на договірній основі.

Беручи до уваги, що відповідачу товар передавався як речові докази у кримінальній справі, а не як речі, щодо яких є рішення суду про конфіскацію і не як речі з обмеженим терміном зберігання, правила Постанови Кабінету міністрів України «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним»від 25.08.1998 N 1340, в т. ч. щодо розміру комісійної винагороди реалізатору, на дані правовідносини не розповсюджуються.

При цьому суд відзначає, що, як підтверджено матеріалами справи, продавши речі відповідачу-2, відповідач-1 не ніс витрат на їх зберігання, а кошти, отримувані за реалізацію речових доказів від відповідача-2, повинен був перераховувати на депозитний рахунок ДПА у м. Києві.

Як встановлено судом, заборгованість відповідача-1 (з вирахуванням витрат на зберігання) за реалізацію речових доказів, вилучених з 9 автомашин, становить 1.005.983,62 грн. (4.134.411,23 грн. –3.128.427,00 грн.).

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору.

Оскільки судом встановлено, що фактичний борг відповідача-1 перед позивачем  складає 1.005.983,62 грн., які відповідно до вимог законодавства підлягають перерахуванню до державного бюджету, суд визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача-1 заборгованість у вказаному розмірі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач-1 доказів належного виконання договірних відносин з позивачем не надав; розміру спірної заборгованості не спростував.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню за рахунок відповідача-1.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Реалкомсервіс"   (код   ЄДРПОУ   30470231,   адреса:   02093,   м.   Київ,   вул. Бориспільська, 11-а, офіс 306, з будь-якого іншого рахунку виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державної податкової адміністрації у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) 1.005.983,62 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі», припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Реалкомсервіс"   (код   ЄДРПОУ   30470231,   адреса:   02093,   м.   Київ,   вул. Бориспільська, 11-а, офіс 306, з будь-якого іншого рахунку виявленого під час виконавчого провадження) до Державного бюджету України  (Рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Печерському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077922, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито в сумі 10.059,84 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Реалкомсервіс"   (код   ЄДРПОУ   30470231,   адреса:   02093,   м.   Київ,   вул. Бориспільська, 11-а, офіс 306, з будь-якого іншого рахунку виявленого під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України (Рахунок 31213259700011, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, ідент. код 26077968, банк одержувача ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код економічної класифікації доходів 22050000) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

Суддя                      О.О. Євсіков

Дата підписання рішення –25.02.2008.