Рішення

від 10.03.2011 по справі 10/261-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/261-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2011 р.                                                                  Справа № 10/261-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                    Привалова А.І.

при секретарі                                                                              Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/261-10

за позовом  Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі

                     Державного комітету України з державного матеріального резерву,

                     м. Київ;

до                  товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»,

                     с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача, державного підприємства «Ніжинський комбінат

                     хлібопродуктів», м. Ніжин Чернігівської області;

про                     зобов'язання виконати розпорядження (наряд) та стягнення

                     1021454,69 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Сазонова С.В., посвідчення від 02.09.2010р. № 107;  

від позивача:      Трембанчук А.А., довіреність від 25.11.2010р. № 8048/014-10;

від відповідача:  Онищенко О.А., довіреність від 01.11.2010р. №КБ-2010/11/01-1;

від третьої особи: Ситник В.О., довіреність від 04.03.2011р. № 97.

обставини справи:

        До Господарського суду Київської області з позовом звернувся Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(надалі –відповідач) про зобов'язання виконати розпорядження (наряд) та стягнення 1021454,69 грн.

        Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав розпорядження (нарад) № 0.64/28 від 20.05.2010р., виданий Державним комітетом України з державного матеріального резерву, про переміщення цінностей державного матеріального резерву –зернопродуктів на ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів», у зв'язку з чим, на підставі п. 9 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», за невиконання наряду Держкомрезерву відповідачу нараховані штрафні санкції у загальній сумі  1021454,69 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2010 р. порушено провадження у справі №10/261-10 та призначено її розгляд на 18.01.2011р.

Присутній у судовому засіданні 18.01.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги та частково надав документи, витребувані судом.

Прокурор витребувані судом документи не подав та усно клопотав про відкладення розгляду справи, оскільки останній не мав змоги підготувати необхідні докази в дане судове засідання.

Представник відповідача через загальний відділ господарського суду подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що Державним комітетом України з  матеріального резерву недотримано порядку оформлення та передачі розпорядження (наряду) на переміщення матеріальних цінностей, тому не може вважатися, що відповідальним зберігачем допущено порушення строків виконання такого розпорядження (наряду). Крім того, представник відповідача звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи та клопотанням про зупинення провадження у справі № 10/261-10 до вирішення справи № 14/6 господарським судом м. Києва.

Розглянувши в судовому засіданні 18.01.2011р. подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого відповідач посилається на подання зустрічної позовної заяви Державним комітетом України з державного матеріального резерву до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення штрафних санкцій у справі №14/6 господарського суду м. Києва, суд дійшов висновку про відхилення останнього, оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття зустрічного позову до розгляду.

       Ухвалою від 18.01.2011р. суд відклав розгляд справи на 01.02.2011р., у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів.

Проте, у зв'язку із хворобою судді Привалова А.І., судове засідання, призначене на 01.02.2011р., не відбулось, у зв'язку з чим розгляд справи було перенесено на 15.02.2011р.  

        Присутній у судовому засіданні 15.02.2011р. представник позивача витребуваних судом документів не подав.

Прокурор в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.01.2011р. не виконав, про причини неявки суд належним чином не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання 15.02.2011р. не з'явився. Проте, до господарського суду Київської області через загальний відділ надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, клопотання про зупинення провадження у справі. Також, відповідачем були подані клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження терміну розгляду справи.

        Ухвалою суду від 15.02.2011 р. розгляд справи черговий раз було відкладено, оскільки представниками не було надано необхідних документів для подальшого розгляду справи по суті.

Прокурор у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.01.2011р. не виконав, про причини неявки суд належним чином не повідомив.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 22.02.2011р., вдруге клопотав про зупинення провадження у справі, оскільки у господарському суді міста Києва розглядається справа №14/6, позовні вимоги якої стосуються одного і того ж обсягу та тих же самих матеріальних цінностей (зерно продуктів), що перебувають на відповідальному зберіганні в філії ТОВ «Комплекс Агромарс «Кагарлицький елеватор».

Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив, посилаючись на те, що позовні вимоги у справі  Господарського суду міста Києва №14/6 стосоуються невиконання відповідачем наряду № 1648/6-4 від 18.11.2008р., тоді як у даній справі розглядаються вимоги щодо невиконання наряду № 0.64/28 від 20.05.2010р., тобто зазначені справи не є між собою взаємноповязані.

        Враховуючи підстави позовних вимог у справі № 10/261-10 та у справі Господарського суду міста Києва №14/6, суд дійшов висновку, що зазначені  справи між собою не пов'язані, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

        Проте, оскільки представник позивача не має можливості надати докази направлення відповідачу наряду № 0.64/28 та виходячи з обставин справи, суд вирішив за необхідне з власної ініціативи, на підставі ст. 27 ГПК України, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, державне підприємство «Ніжинський комбінат хлібопродуктів».

        Ухвалою від 22.02.2011р. суд відклав розгляд справи на 10.03.2011р., у зв'язку із залученням третьої особи, неподанням сторонами витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів.

        04.03.2011р. через загальний відділ господарського суду від прокуратури Київської області надішли уточнення позовних вимог.

        Крім того, від відповідача надійшли 10.03.2011р. додаткові пояснення по суті спору.

        Присутні у судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

        Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, проте повністю підтримала позицію прокуратури та позивача.

        Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав раніше наведених у відзиві на позов та додаткових поясненнях по суті спору.

        Відповідно до ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

        Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

        Між Державним комітетом України по матеріальних резервах та ВАТ «Кагарлицький елеватор»було укладено договори № 94 від 03.08.1999р. та № юр-2зб/120-98 від 27.08.1998р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

        На підставі вказаних договорів ВАТ «Кагарлицький елеватор»передано на зберігання зернопродукти, а саме: пшеницю 4 класу у кількості 20598 кг, пшеницю 5 класу –26611 кг, пшеницю 6 класу –18436 кг, жито гр. А –394091   кг,   ячмінь пивоварний 2 класу –266877 кг, ячмінь продовольчий 1 класу –47311 кг, ячмінь продовольчий 2 класу –24000 кг, овес 1 класу —26949 кг, овес 3 класу —12868 кг, зерносуміш –6023 кг, насіння соняшника –11890 кг.

        Зазначені зернопродукти є державною власністю і перебувають в управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву.

        Постановою господарського суду Київської області від 22.10.2004р. ВАТ «Кагарлицький елеватор»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2005р. ВАТ «Кагарлицький елеватор»ліквідовано, у зв'язку з банкрутством.

        Однак, на даний час вищевказані цінності державного резерву –зерно продукти, зберігаються товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», а саме його філією «Кагарлицький елеватор», яка не є юридичною особою.

Факт наявності на зберіганні у ТОВ «Комплекс Агромарс»(є правонаступником закритого акціонерного товариства «Комплекс Агромарс») цінностей державного резерву підтверджується судовими рішеннями, зокрема, рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2004р. у справі № 31/295, рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2007р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2008р. у справі № 46/152. Також зазначений факт зберігання підтверджується актом № 0.70/13-41 від 18.03.2010р. планової перевірки наявності, умов зберігання, облік та звітності матеріальних цінностей держрезерву.

        Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

        Державним комітетом України з державного матеріального резерву 20.05.2010р. видано філії «Кагарлицький елеватор»ТОВ «Комплекс Агромарс»розпорядження (нарад) № 0.64/28 про відпуск ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»вищевказаних цінностей державного резерву.

        Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв», відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву –це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; відпуск матеріальних цінностей з державного резерву - реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку.

        Згідно п. 4 ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв», відпуск із державного резерву матеріальних цінностей провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління держаним резервом.

        Проте, всупереч зазначеним вимогам, відповідач не виконав розпорядження (наряд) Державного комітету України з державного матеріального резерву                   № 0.64/28 від 20.05.2010р. про переміщення зернопродуктів на ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до п. 9 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»за несвоєчасне виконання розпорядження центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, про відвантаження матеріальних цінностей державного резерву підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей і пеню за кожний день прострочення до повного виконання розпорядження.

        Згідно п. 16 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»розмір пені, передбачений п.п. 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

        Згідно розрахунку, наведеного у листі Державного комітету України з державного матеріального резерву від 16.11.2010р. за № 7680/0/4-10, штрафних санкцій за несвоєчасне виконання наряду № 0.64/28 від 20.05.2010р. вартість зернопродуктів державного резерву становить 957892,63 грн.

        Отже, враховуючи приписи п. 9 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», штраф за несвоєчасне виконання наряду № 0.64/28 від 20.05.2010р. складає 957892,63 грн., а пеня за період з 20.06.2010р. по 15.11.2010р. –63562,06 грн.

        Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

        Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

        Судом встановлено, що порядок формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву регулюється Законом України «Про державний матеріальний резерв», Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997р. № 1129 «Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву» та Інструкцією про оформлення документів на закладення та відпуск матеріальних цінностей з державного, у тому числі мобілізаційного резерву (далі –Інструкція), затвердженою Наказом Держкомрезерву України від 07.02.2006р. № 53.

        Згідно п.п. 3.2., 3.3.1. Інструкції, відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється згідно з нарядом (форми 28 або 28а), які оформляються в трьох примірниках. Наряд в обов'язковому порядку повинен містити інформацію щодо найменування матеріальних цінностей, одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю та загальної вартості, термін дії наряду (п.п. 3.3.2 Інструкції). Наряди на переміщення оформляються, зокрема, згідно наказу або розпорядження голови Держкомрезерву з вказівкою, на яке підприємство заплановано перемістити товарно–матеріальні цінності із зазначенням юридичної особи, за рахунок якої здійснюється переміщення, два примірники наряду передаються під розпис відповідальному працівнику підприємства, що за дорученням Комітету здійснює реалізацію матеріальних цінностей або уповноваженому представнику підприємства –переможця конкурсу (п.п. 3.3.7., 3.6. Інструкції). Наряд повинен бути виконаний в термін 1 (один) календарний місяць (п.п. 3.3.9 Інструкції).

        Як вбачається зі змісту наряду № 0.64/28 від 20.05.2010р., на якому грунтуються позовні вимоги, останній не містить ряд істотної інформації, без якої не вбачається за можливе його виконання, а саме: не зазначено ідентифікаційний номер юридичної особи, згідно якого можливо встановити існування саме тієї юридичної особи (ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»), до якої необхідно здійснити переміщення матеріальних цінностей; не вказано поштової адреси та номерів засобів зв'язку вантажоодержувача; не зазначено термінів відвантаження зерна; не вказано підприємства перевізника, яке б здійснило перевезення матеріальних цінностей; не узгоджений розмір витрат на виконання наряду, а також порядок та строки їх відшкодування; не визначено ціни за одиницю та загальну вартість матеріальних цінностей, а також не вказано терміну дії наряду.

        Також, всупереч приписам ст. 33 ГПК України, прокурором та позивачем не надано належних доказів вручення наряду № 0.64/28 від 20.05.2010р. ТОВ «Комплекс Агромарс»або його філії «Кагарлицький елеватор». При цьому, згідно пояснення директора філії «Кагарлицький елеватор»від 24.09.2010р., доданого до позовної заяви, та копії листа ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»від 10.08.2010р. за вих. № 454, яке направлялось філії «Кагарлицький елеватор»10.08.2010р. і 12.08.2010р., на адресу філії відповідача надходили вимоги щодо виконання наряду № 0.64/26 від 20.05.2010р., копія якого додана до справи третьою особою.

        Не додано до матеріалів справи і доказів узгодження третьою особою з відповідачем розмір витрат на виконання наряду, а також порядок і строки їх відшкодування.

        Так, ТОВ «Комплекс Агромарс»отримало від Державного комітету України з матеріального резерву лист за вих. № 9077/0/4 від 30.12.2010р., з я кого вбачається, що, в зв'язку з виробничими можливостями переміщення зерна ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»буде здійснюватися в січні місяці 2011 року.

        При цьому, 24.01.2011р. відповідач направив на адресу ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»лист від 17.01.2011р. за № 16/2-3734 з проханням узгодити питання щодо порядку виконання наряду, а саме: визначити конкретну дату та час здіснення відвантаження зернопродуктів, що повинно здійснитися в січні місяці 2011 року; узгодити розмір витрат на відвантаження зернопродуктів; узгодити порядок та строки відшкодування витрат на відвантаження зернопродуктів. Доказів надання відповіді на вказаний лист третя особа суду не надала.

        Згідно ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

        Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

        Крім того, відповідно до п. 21. Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву»від 8 жовтня 1997 р. № 1129, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.

Відповідно до Порядку визначення цін при закупівлі та відпуску матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 26 травня 2004 р.         № 134, ціна на матеріальні цінності, які відпускаються без проведення конкурсу (за рішеннями Кабінету Міністрів України), установлюється комісією Держкомрезерву України з визначення цін.         

        Відпускні (закупівельні) або стартові ціни на матеріальні цінності оформляються відділом цін та моніторингу ринку у формі протоколу встановлення відпускної ціни або цінової довідки.

        Проте, до матеріалів справи в обґрунтування цін на матеріальні цінності держрезерву, на підставі яких були розраховані штрафні санкції, додано адресований Прокуратурі Київської області лист Держкомрезерву України від 16.11.2010р. за вих. № 7680/0/4-10 та Службову записку на ім'я начальника юридичного управління від 12.11.2010р. № 0.81/682 із зазначенням ринкової ціни за одиницю виміру зернопродуктів станом на 18.11.2008р. та на 20.05.2010р., що за своєю правовою природою не є протоколами або офіційними довідками встановлення відпускної ціни.

Також, позивачем не було виконано вимоги суду та не додано до матеріалів справи жодної належним чином завіреної копії офіційного видання з зазначенням інформації щодо середньозважених біржових цін на зернопродукти, за якими здійснювались розрахунки цін на матеріальні цінності держрезерву та з урахуванням яких нараховані штрафні санкції.

        Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, прокурором і позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

        Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

        В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

А.І. Привалов

Дата підписання повного тексту рішення –04.04.2011 р.