Рішення

від 29.02.2008 по справі 13/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  13/149

29.02.08

За позовом  Відкритого акціонерного товариства «Банкомзв'язок»

До                 Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України

Про              стягнення 119 421,05 грн.

                                                                                                Суддя Хрипун О.О.

Представники   

Від позивача       Лящук О.П. –предст.

Від відповідача   не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 0,59 грн. основного боргу, 58255,05 грн. пені, 20 561,01 грн. нарахувань 3 % річних та 40 604,40 грн. інфляційних втрат з підстав неналежного виконання останнім своїх зобов'язань за договором № 4/389 від 01.11.2006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Договору № 4/389 від 01.11.2006, який був укладений між сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 3 817 991,52 грн., але зобов'язання по оплаті  товару виконав несвоєчасно, з порушенням строку, передбаченого п. 3.1 Договору, що стало підставою для нарахування пені, річних, інфляційних втрат та звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позов, не надав, про день та час  слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва  -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 між Департаментом ресурсного забезпечення МВС України (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Банкомзв'язок»(Продавець) укладений Договір         № 4/389,  відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити на умовах DDP- м. Київ (Інкотермс-2000), а Покупець сплатити товар в асортименті і кількості, вказаному у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору. Сума договору складає 3 817 991,52 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 636 331,92 грн. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем шляхом послідуючої оплати, за кожну партію товару у термін 5 банківських днів з дати постачання товару.

Датою постачання товару вважається дата підписання приймального акту Одержувачем. Одержувач товару за Договором - Центральна база ресурсного забезпечення МВС України, для підрозділів МВС України (п. 4.2, п. 4.3 Договору).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій   стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом )ст.525 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України передбачає обов'язок продавця передати покупцеві товар,  визначений договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи встановлено, що 15.12.2006 позивач на виконання своїх зобов'язань за Договором від 01.11.2006 № 4/389 здійснив передачу товару Одержувачу у кількості та асортименті відповідно умовам Договору, що підтверджується видатковою накладною та актом прийому передачі товару, яким також Покупець підтверджує виконання Постачальником умов Договору щодо поставки товару в повному обсязі.

Оплата за отримані від Позивача товари здійснена відповідачем в розмірі 3 817 990,95 грн., в тому числі  28.12.2006 - на суму 445 985,00 грн., 29.12.2006 - на суму 285121,02 грн., 23.02.2007 - на суму 1983763,88 грн., 17.04.2007 - на суму 703 300,00 грн. та 27.04.2007 - на суму 399 819,03 грн. Таким чином, заборгованість за поставлений товар складає 0,59 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності  учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського  зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  неналежне виконання.

Також, згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у випадках невиконання або неналежного виконання умов кредитор має право вимагати від свого  контрагента, який не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також сплатити неустойки і відшкодувати завдані збитки.

Як свідчать матеріали справи, зобов'язання за Договором від 01.11.2006 №4/389 виконанні відповідачем неналежним чином, з порушенням строків оплати, встановлених п. 3.1 цього Договору та не на повну суму.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов'язань є підставою для стягнення з нього суми основного боргу, трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат, згідно ст.625 ЦК України.

За розрахунками суду сума нарахувань 3% річних та інфляційних втрат співпадає з розміром 3% річних, інфляційних втрат, обчислених позивачем і станвлять: 20 561,01 грн. нарахувань 3% річних та 40 604,40 грн. інфляційних нарахувань.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, ст. 547 цього Кодексу передбачено обов'язковість додержання письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань, яким ст. 546 ЦК України визначена пеня.

Письмова домовленість між позивачем та відповідачем щодо сплати пені у випадку прострочки грошових зобов'язань Договором від 01.11.2006 № 4/389 не передбачена, а тому позов в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 58 255,05 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 0,59 грн. основного боргу,  20 561,01 грн. нарахувань 3% річних та 40 604,40 грн. інфляційних втрат.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України підлягають стягненню зі сторін  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 29, код ЄДРПОУ 00034683, рахунок 35227005000213  в УДК Київської області м. Київ, МФО 821018, або з іншого виявленого державним виконавцем рахунку) на користь Відкритого акціонерного товариства «Банкомзв'язок»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 69, місцезнаходження: 09025, Київська область, Сквирський район, село Безпечна, вул. Ордаша, 19, код ЄДРПОУ 19353391, рахунок 26000014033811 у філії ВАТ «Укрексімбанк»у м. Києві, МФО 380333) 0 (нуль) грн. 59 коп. основного боргу, 20 561 (двадцять тисяч пятьсот шісдесят одна) грн. 01 коп. нарахувань 3% річних від простроченої суми  та 40 604 (сорок тисяч шість сот чотири) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 611,66 грн. державного мита та 60,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В інший частині позову відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

          Суддя                                                                                                                   О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:11.03.2008