Постанова

від 29.03.2008 по справі 47/113-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/113-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2008 р.                                                           Справа № 47/113-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Жупинський М.А., Барладян Н.О.

відповідача -  Орлов О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 235Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.01.08 р. по справі № 47/113-07

за позовом ДП "Сан Сплеш Україна" ЗАТ "Сан Сплеш" м. Київ в особі Харківської філії дочірнього підприємства "Сан Сплеш Україна" ЗАТ "Сан Сплеш", м. Харків

до ДП Харківська біологічна фабрика м. Харків

про стягнення 151555,84 грн. -

встановила:

В лютому 2007 р. позивач –Харківська філія Дочірнього підприємства „Сан Сплеш України” Закритого акціонерного товариства „Сан Сплеш”, м. Харків  звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій разом з уточненнями просив суд стягнути з відповідача –Харківської державної біологічної фабрики, м. Харків 133312,70 грн. заборгованості, 29528,76 грн. інфляційних, 5622,48 грн. річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий товар за укладеним між сторонами договором № 25 від 03.03.2005 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.01.08 р. (суддя Светличний Ю.В.) позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 133312,70грн. заборгованості, 29528,76 грн. інфляційних, 5622,48 грн. річних, 1515,60 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за одержаний товар за укладеним між сторонами договором № 25 від 03.03.2005 р.; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі умов спірного договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно не врахував той факт, що у накладних, які були надані позивачем в якості доказу здійснення поставки в рамках договору № 25 не зазначено підстав здійснення поставки, що на думку відповідача, дає підстави вважати вказані поставки такими, що не мають відношення до спірного договору. При цьому відповідач звертає увагу суду на те, що в окремих накладних також вказано інший ніж в договорі термін відстрочки платежу, а поставки по деяким накладним на момент звернення позивача до суду відповідачем вже були оплачені. Разом з тим відповідач в обґрунтування своїх вимог також зазначає про помилковість нарахування позивачем сум інфляційних та річних.

У відзиві на апеляційну скаргу та доповнення до відзиву позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що поставка товару за спірним договором здійснювалась саме за накладними, які позивач надав суду в обґрунтування своїх вимог і відповідач при цьому лише частково розрахувався за одержаний товар; що між сторонами крім договору № 25 від 03.05.05 р. більше не існує ніяких господарських зобов'язань; що в поданій відповідачем до господарського суду м. Києва позовній заяві останній визнав, що поставка за спірними накладними здійснювалась саме в рамках договору № 25 та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 31.12.06 р. між сторонами укладено договір № 25, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу зазначені в договорі товари, а відповідач прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата кожної поставленої партії товарів здійснюється на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів. В разі, якщо строк оплати товарів, поставлених на умовах відстрочки їх оплати, не буде вказаний в специфікації або накладній, відповідач зобов'язаний здійснити оплату такої партії товарів в строк не більше 7 календарних днів з дня отримання цієї партії товарів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних ВН № 1-00000419 від 07.09.2005 р. на суму 15 875,00 грн., ВН № 1-00000426 від 14.09.2005 р. на суму 30 076,58 грн.; ВН № 1-00000566 від 14.12.2005 р. на суму 90 327,60 грн.; ВН № 1-00000035 від 25.01.2006 р. на суму 6 599,99 грн.; ВН № 1-00000047 від 30.01.2006 р. на суму 2 200,00 грн.; ВН № 1-00000068 від 10.02.2006 р. на суму 18 002,40 грн.; ВН № 1-00000140 від 31.03.2006 р. на суму 78 753,60 грн.; ВН № 1-00000162 від 18.04.2006 р. на суму 103,00 грн.; ВН № 1-00000220 від 30.05.2006 р. на суму 13 026,00 грн.; ВН № 1-00000270 від 22.06.2006 р. на суму 4 559,10 грн.; ВН № 1-00000419 від 10.10.2006 р. на суму 9 000,00 грн.

Товар був отриманий представником відповідача Темнохуд за довіреностями серії ЯКП №19762 від 15.12.2005 р., ЯКЛ №119789 від 26.01.2006 р., серії ЯЛТ№ 753204 від 31.01.2006 р., серії ЯЛТ № 753211 від 10.02.2006 р., серії ЯЛТ № 753284 від 31.03.2006 р., серії ЯЛТ № 444543 від 26.04.2006 р., серії ЯЛТ № 444595 від 30.05.2006 р., серії ЯЛТ № 444641 від 22.06.2006 р., серії ЯМТ № 522090 від 10.06.2006 р.

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, а саме на суму 131710,57 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, та доказів сплати решти суми боргу в сумі 136812,70 грн. не надав.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за одержаний товар за укладеним між сторонами договором № 25 від 03.03.2005 р.; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі умов спірного договору та вимог чинного законодавства України.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК  України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи викладене, а також те, що умовами укладеного між сторонами договору (п. 3.2) визначено строк оплати відповідачем отриманих товарів, що останній в обґрунтування своїх вимог не надав суду доказів повного погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 133312,70 грн. заборгованості.

При цьому не можуть прийматися судом до уваги доводи відповідача про те, що оскільки в спірних накладних не зазначено підстав передання товарів то в даному випадку нібито має місце позадоговірний характер поставки, оскільки враховуючи те, що відповідач в обґрунтування своїх вимог та всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав жодних доказів існування між сторонами інших господарських відносин крім договору № 25, в межах яких він і отримував від позивача товар, у суду відсутні підстави вважати здійснені позивачем поставки за спірними накладними позадоговірними. Крім того, в поданій відповідачем до господарського суду м. Києва позовній заяві про визнання договору № 25 недійсним (яка підписана директором підприємства відповідача) відповідач фактично визнав, що в рамках цього договору ним від позивача було отримано товар на суму 268523,27 грн. і що несплаченою на користь позивача залишилась сума 136812,70 грн., яка в даному випадку і є предметом спору по даній справі.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог вказаної статті ЦК України та умов договору щодо строків оплати товару (п. 3.2), також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 29528,76 грн. інфляційних, та 5622,48 грн. річних.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове  рішення" від 29 грудня 1976 року за № 11 обґрунтованим визнається  рішення  суду, в якому повно  відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняте по даній справі рішення вказаним вимогам відповідає, в зв'язку з чим, воно підлягає залишенню без змін.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 23.01.08 р. по справі № 47/113-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Повний текст постанови підписано 29.03.08 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.