Постанова

від 13.04.2011 по справі 18/1(15/59)

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/1(15/59)

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.04.2011 р.           справа №18/1(15/59)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна О.А.,

суддів Колядко Т.М., Приходько І.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Цукер І.Б. –за  дов.№ б/н  від 01.04.11р.,

від відповідача:Яковенко С.І. за дов.№ б/н  від 01.06.10р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасагросервіс” м. Луганськ

на рішення   господарського судуЛуганської області

від10.02.2011 року

у справі№18/1(15/59) (суддя Мінська Т.М.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Донбастеплоенергосервіс” м. Луганськ

до

про товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасагросервіс” м. Луганськстягнення 49900,00грн.   

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Донбастеплоенергосервіс” м. Луганськ (далі –ТОВ “Донбастеплоенергосервіс”) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасагросервіс” м. Луганськ (далі –ТОВ “Донбасагросервіс”)   про стягнення заборгованості  з орендної плати за договором № б/н від 01.01.2006р. в розмірі 46 200 грн. 00 коп.  та пені в сумі 3 700 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.05.2009р. по справі №15/59 вищевказаний позов задоволено частково та стягнуто з відповідача  46200 грн. боргу з орендної плати,  371 грн. 10 коп. пені та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2009р. по справі №15/59 рішення господарського суду Луганської області від 05.05.2009р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Касаційний суд в своїй постанові вказав на порушення судом першої інстанції вимог ст. 43 ГПК України, оскільки останній вирішив справу по суті на підставі доказів, які підтверджують позовні вимоги, тобто керуючись лише доводами позивача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.02.2011 року у справі №18/1(15/59) позовні вимоги ТОВ “Донбастеплоенергосервіс” до ТОВ “Донбасагросервіс” про стягнення 49900,00грн.  задоволено частково та стягнуто з відповідача борг з орендної плати у розмірі 46 200 грн. 00 коп.,  витрати зі сплати державного мита в сумі 462 грн. 00 коп. та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 109 грн. 25 коп. В решті позовних вимог в частині стягнення пені суд першої інстанції відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині задоволених вимог.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати  як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні істотних обставин, що мають значення для справи, та просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що у нього не настав строк виконання грошового зобов'язання  відповідно до умов п. 4.3 договору, оскільки  рахунки на оплату він фактично отримав в грудні 2010р., тому саме  після цієї дати у відповідача виник обов'язок сплатити ці рахунки.

Крім того, скаржник зауважує, що оплати за рахунками  від 01.04.07р. та 01.11.07р. є такими, що не підлягають сплаті у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про що  відповідач неодноразово усно заявляв під час розгляду справи  в суді першої інстанції.

Відповідач також наполягає і на тому, що як договір оренди, так і акт прийомки-передачі від 01.04.2006р. він не укладав та не підписував, а спірне майно знаходиться у його власності, в підтвердження чого він посилається на оборотно-сальдові відомості та інші документи, що, на його думку, також свідчить про неможливість та  недоцільність укладення спірного договору оренди на це майно.

В апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку відповідача, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні висловився на підтримку доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача під час слухання справи просив рішення суду від 10.02.2011 року залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставно заявлену.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ “Донбастеплоенергосервіс” (орендодавець) та ТОВ “Донбасагросервіс” (орендар) -  01.04.2006р.  укладено договір оренди.

Об'єкт оренди за даним договором –рампа-склад під навісом з огорожею, освітленням та ємкість ТРЖК-3М, розташовані у м. Луганськ по вул. Клубній, який передано орендодавцем орендарю за актом прийому-передачі від 01.04.2006р.

Відповідно до п. 6.5 договору, останній укладено строком на 9 місяців,  з 01.04.2006р. по 31.12.2006р.

У зв'язку з відсутністю заяв сторін про припинення договору, відповідно до положень ст. 764 Цивільного кодексу України  дія договору була продовжена неодноразово.

Розділом 4 договору оренди визначено розмір орендної плати, яка підлягає сплаті.

Строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати визначено п. 4.1 договору, згідно якого орендна плата в  розмірі  4200 грн. з ПДВ  перераховується орендарем орендодавцю щомісячно, пізніше 10 числа поточного місяця авансовим платежем за наступний місяць.

 Згідно п. 4.2. договору  орендар  зобов'язаний  в  3 –денний  строк  з  моменту підписання  договору  оренди  і  акту  приймання - передачі  майна  внести  на  рахунок  орендодавця  орендну  плату  в  розмірі  2 –х місячного платежу, що становить 8400 грн.

Пунктом 4.3. договору  передбачено, що  суму  орендної плати  орендар  зобов'язаний  перераховувати  на  розрахунковий  рахунок  орендодавця  згідно  рахунків  про оплату.

Відповідно до п.5.2 договору, за порушення п.4.1 договору орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1,5% суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення орендних платежів належним чином не виконував, внаслідок чого за період дії договору з квітня 2006р.  по лютий 2007р.  включно за ним  утворився борг у сумі 46 200,00 грн.

З огляду на те, що відповідачем вищевказана заборгованість не була сплачена в обумовлені договором строки, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з відповідними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості  з орендної плати за договором № б/н від 01.01.2006р. в розмірі 46 200 грн. 00 коп.  та пені в сумі 3 700 грн. 00 коп., які рішенням від 10.02.2011р. по справі №18/1(15/59) задоволено частково.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню  з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості  з орендної плати за договором № б/н від 01.01.2006р. в розмірі 46 200 грн. 00 коп.  та пені в сумі 3 700 грн. 00 коп.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України)  господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 530 ЦК  України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Умовами спірного договору визначено наступний порядок розрахунків:

ѕ          орендна плата в  розмірі  4200 грн. з ПДВ  перераховується орендарем орендодавцю щомісячно, пізніше 10 числа поточного місяця авансовим платежем за наступний місяць (п. 4.1 договору);

ѕ          орендар  зобов'язаний  в  3 –денний  строк  з  моменту підписання  договору  оренди  і  акту  приймання - передачі  майна  внести  на  рахунок  орендодавця  орендну  плату  в  розмірі  2 –х місячного платежу, що становить 8400 грн. (п. 4.2. договору );

ѕ          суму  орендної плати  орендар  зобов'язаний  перераховувати  на  розрахунковий  рахунок  орендодавця  згідно  рахунків  про оплату (п. 4.3. договору ).

Відповідач всупереч умов договору та чинного законодавства належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором оренди № б/н від 01.01.2006р., внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 46 200 грн. 00 коп.

З огляду на те, що вищезазначені факти порушення умов договору відповідачем не спростовано та суду як першої, так і апеляційної інстанції  не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором  № б/н від 01.01.2006р. щодо сплати  заборгованості у повному обсязі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 46 200 грн. 00 коп.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 01.05.06р. по 20.02.09р. у розмірі 3700, 00 грн., у задоволенні якої місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив з огляду на її нарахування  з порушенням діючого законодавства, в тому числі  ст. 232 ч. 6 ГК України, з чим погоджується судова колегія апеляційного суду.

Доводи відповідача про те, що останній отримав рахунки на оплату тільки в грудні 2010р., а тому саме після цього моменту у відповідача виникає обов'язок їх сплатити, а тому відповідач не порушував строку виконання зобов'язання, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог, до уваги колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються та вважаються необґрунтованими з огляду на наступне.

Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку  не звільняє відповідача від обов'язку здійснити орендні платежі. До того ж умовами договору чітко визначено строки виконання відповідачем своїх грошового зобов'язань, без прив'язки до моменту надіслання та отримання відповідачем рахунків.

Щодо тверджень скаржника про те, що оплати за рахунками  від 01.04.07р. та 01.11.07р. є такими, що не підлягають сплаті у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про що  відповідач неодноразово усно заявляв під час розгляду в суді першої інстанції, також до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання такої заяви, а також відображення цього факту в протоколі судового засідання.

Посилання скаржника про непідписання ним як договору оренди, так і акту прийомки-передачі від 01.04.2006р., спростовуються наявними в матеріалах справи висновками експертиз, якими встановлено,  що  підписи на договорі оренди від 01.04.2006р. та акті прийому–передачі від 01.04.2006р. виконані директором ТОВ “Донбасагросервіс” Жабінцевою С.В. та відбитки печатки на цих документах нанесені печаткою ТОВ “Донбасагросервіс”.

Ці висновки експертиз апеляційний суд вважає науково-обгрунтованими, доведеними та такими, що відповідають як обставинам, так і матеріалам справи, та не суперечать одне одному, а тому суд першої інстанції  правомірно поклав їх в основу свого рішення в якості доказів по даній справі.

Доводи скаржника відносно того, що спірне майно знаходиться у його власності, в підтвердження чого він посилається на оборотно-сальдові відомості, паспорт сосуду, технічний паспорт та інші документи, перелік яких зазначено в скарзі, також до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки такі документи не є правовстановлюючими документами, які б підтверджували право власності на це майно, а перебування спірного майна на балансі відповідача не спростовує факту знаходження цього майна у власності позивача, що підтверджується договором   купівлі –продажу  від 27.12.2005  (а.с. 50, т. 1)  і  актом  приймання –передачі майна  від 27.12.2005 (а.с. 49, т. 1).

Щодо інших доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, то вони також до уваги апеляційним судом не приймаються за безпідставністю.

При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції  норм як матеріального, так і процесуального права, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Луганської  області від 10.02.2011 року у справі №18/1(15/59) є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської  області від 10.02.2011 року у справі №18/1(15/59)   - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасагросервіс” м. Луганськ - залишити без задоволення.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Т.М.Колядко

          І.В.Приходько            

 Надруковано: 6 прим.:

                                                                             1. позивачу;2,3. відповідачу;4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСЛО.