Постанова

від 11.04.2011 по справі 6/146-нм

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/146-НМ

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р.                                                                Справа № 6/146-НМ  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Коломис В.В.

суддів                                                                             Мельник О.В.  

 суддів                                                                             Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання  Кульчин Л.В.

розглянувши  апеляційну скаргу позивача Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся"   на  рішення  господарського суду Житомирської області від 11.01.11 р.

у справі № 6/146-НМ (суддя   Терлецька-Байдюк Н.Я. )

позивач  Житомирське обласне виробниче-торгівельне об'єднання місцевої промисловості "Полісся"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства  з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна фірми "Україна"

відповідач   Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Житомирської обласної ради

за участю Прокуратури Житомирської області на стороні відповідача

про визнання права власності

за участю представників сторін:

органу прокуратури - не з"явився;

позивача - Біленький В.В. (дов. №2 від 11.01.2011 р.);

третьої особи на стороні позивача - Корнійчук А.О. - директор, нак.№ 18-к від 18.03.97 р.);

Біленький В.В. (довіреність №1 від 11.01.2011 р.);

відповідача -  не з"явився;

третьої особи на стороні відповідача - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні 28.03.2011 р. оголошувалась перерва до 11.04.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.01.2011 р. у справі №6/146-НМ в задоволенні позову Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство  з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна фірма "Україна" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирська обласна рада, за участю прокуратури Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно - дитячу оздоровчу базу відпочинку "Орлятко", яка розташована за адресою: с.Левків Житомирського району, вул.Лісова, 53 -  відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Житомирське обласне виробничо-торгівельне об'єднання місцевої промисловості "Полісся" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги повністю.

При цьому, як на підставу своїх вимог, посилається, зокрема, на те, що при винесенні рішення місцевим господарським судом було порушено норми матеріального і процесуального права, відтак, на його думку, воно є необгрунтованим, незаконним, таким, що прийняте на підставі недоведених фактів, а тому вважає, що останнє підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як зазначає скаржник, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не було досліджено наданих третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на його стороні - Товариством  з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельною фірмою "Україна" обгрунтувань, письмових доказів та, власне, позиції цієї особи щодо підтримання у повному обсязі позовних вимог. Натомість, як зазначає скаржник, пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирської обласної ради, які, на думку апелянта, не стосуються даної справи, були долучені місцевим господарським судом до матеріалів справи, що, на думку апелянта, свідчить про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

Крім того, в поданій апеляційній скарзі скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не зазначено та не спростовано його доводів, що безпосередньо впливають на його законність і обгрунтованість.

На думку апелянта, місцевим господарським судом не було досліджено документи, додані ним до позовної заяви, в тому числі і обгрунтувань від 20.12.2010 р., які, на його думку, підтверджують вкладення ним коштів для будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію та утримання спірного нерухомого майна дитячої оздоровчої бази відпочинку “Орлятко” за період з 1986 р. по 2010 р.

В свою чергу, скаржник вважає хибною позицію місцевого господарського суду щодо перебування дитячої оздоровчої бази відпочинку “Орлятко” у період з 1991 р. по 2005 р. на балансі, а не на забалансовому рахунку юридичних осіб, з якими суд пов'язує статус цього майна, як такого, що не увійшло до статутного фонду цих юридичних осіб та підлягає приватизації.

Не погоджується апелянт і з тим, що місцевим господарським судом при встановленні преюдиціальності фактів, в порівнянні з фактами, які встановлюються згідно ч.2 ст.35 ГПК України, не було враховано того, що підстави та докази, викладені ним в позовних заявах у господарських справах № 11/11-НМ та № 6/146-НМ є аналогічними, відрізняються лише позовні вимоги. Відтак, як зазначає апелянт, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, безпідставно не було враховано факти, які встановлені постановою апеляційної інстанції у господарській справі №11/11-НМ, стосовно того, що йому, як позивачу, спірне майно - дитяча оздоровча база відпочинку “Орлятко” було передано у власність і по теперішній час не вибуло з його власності та до держави (в особі суб'єктів господарювання державної форми власності) не переходило.

При цьому, обгрунтування  місцевим господарським судом своїх висновків в цій частині на підставі постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.10.2004 р. у справі № 6/408, на думку апелянта, є невірним, оскільки визначення - „помилковість надання преюдиціального значення оціночним судженням" встановлювалось в вищезазначеній справі Верховного Суду України, з врахуванням обставин і фактів, які взагалі не пов'язуються з обставинами і фактами в господарській справі № 6/146-НМ.

Безпосередньо в судовому засіданні представник скаржника повністю підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство  з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна фірма "Україна" в наданих апеляційному господарському суду письмових поясненнях та її представник безпосередньо в судовому засіданні повністю підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

При цьому, представник вищезазначеної третьої особи зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні проігнорував вимоги ст.1 ГПК України щодо захисту порушених прав позивача, у зв'язку з чим, на думку третьої особи, місцевим господарським судом не було досліджено фактичні обставини і докази, якими позивач обґрунтовував набуття права власності на реконструйоване і збудоване ним нерухоме майно дитячої оздоровчої бази відпочинку “Орлятко”, та, відповідно, судом не було надано правової оцінки документам про підтвердження понесення позивачем витрат на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію та утримання спірного нерухомого майна у період з 1986 р. по 2010р.

Крім того, в наданих апеляційному господарському суду письмових поясненнях вищезазначена третя особа зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності правовстановлюючих документів у позивача, які б підтверджували його право власності на спірне майно в оскаржуваному рішенні, не відповідає дійсним обставинам справи, що, в свою чергу, свідчить про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки в п.10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. під N7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від і 28.01.2003 р. N6/5) серед правовстановлюючих документів поряд з іншими, значаться рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Як зазначає третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство  з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна фірма "Україна", місцевим господарським судом, всупереч листу Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. N01-8/98, не вирішено питання про визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства, оскільки останнім не було надано правової оцінки джерелам фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання, а також не досліджено, що споруди у спірному майні побудовані за участю декількох підприємств (організацій) місцевої промисловості, які знаходяться в структурі позивача.

З огляду на вищевикладене, на думку зазначеної вище третьої особи, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що позивач, з метою підтвердження свого права на користування і розпорядження конкретним майном, яке перебуває на його балансі, доводив і надавав суду документи, що підтверджують його участь у витратах на спорудження, реконструкцію та утримання будівель. При цьому, місцевим господарським судом, на думку третьої особи, не були вивчені належним чином рішення (накази) позивача, як власника (органу, уповноваженого управляти майном) про передачу в оперативне управління цього майна в 1991 р. до МДП “Рембутмонтаж”, як права на тимчасове закріплення на певних умовах цього майна, але без права передачі у власність.

Відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області в поданому суду апеляційної інстанції відзиві та його представник безпосередньо в судовому засіданні 28.03.2011 р. доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, вважає безпідставними, необгрунтованими, а рішення місцевого господарського суду від 11.01.2011р. законним, обгрунтованим, таким, що прийнято при повному з"ясуванні всіх обставин у справі та з цілковитим дотриманням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, в обгрунтування заперечень на подану позивачем апеляційну скаргу, зазначає наступне.

Під час проведення приватизації з вартості цілісного майнового комплексу ОП "Рембудмонтаж", правонаступником якого є третя особа на стороні позивача, було вилучено спірне майно. Законність вилучення із статутного фонду дитячого оздоровчого табору "Орлятко" підтверджується діючими на той час нормативно-правовими актами, а саме, постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.92р. №522 "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди". Відповідно до п.45 вказаної Методики вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлені пільги, особливий режим приватизації. З огляду на вищевикладене, як зазначає відповідач, спірний об"єкт залишився на балансі ТОВ ПТФ “Україна”, як об'єкт права державної власності, відтак, лише регіональне відділення Фонду державного майна України може приймати управлінське рішення щодо зазначеного об'єкта відповідно до чинного законодавства та наданих йому повноважень (обирати та забезпечувати способи та умови подальшого використання майна), оскільки перебування такого майна, в тому числі приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації), як зазначає відповідач, є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

В 2004 році, як зазначає відповідач, регіональним відділенням Фонду державного майна України було проведено інвентаризацію та перевірку утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного капіталу ТОВ ПТФ “Україна”. Враховуючи пропозиції інвентаризаційної комісії, відповідно до Протоколу інвентаризаційної комісії від 02.02.2004 дитячий оздоровчий табір “Орлятко”було запропоновано включити в перелік об'єктів, що підлягають приватизації. При цьому, генеральний директор ТОВ ПТФ “Україна” Корнійчук А.О. листом від 05.10.2004 №-91 не заперечував проти приватизації дитячого оздоровчого табору “Орлятко”.

З огляду на вищезазначені обставини та погодження голови Фонду державного майна України Переліку об'єктів групи Ж державної власності, що пропонуються  регіональними  відділеннями   ФДМУ  для  включення   в   перелік об'єктів, що підлягають приватизації від 19.02.2007, наказом регіонального відділення від 12.03.2007 року № 57 дитячий оздоровчий табір “Орлятко” було включено в Перелік об'єктів групи Ж державної власності, що підлягають приватизації регіональними відділеннями ФДМУ по Житомирській області. Спосіб приватизації - продаж на аукціоні разом з земельною ділянкою зі збереженням профілю діяльності.

При цьому, як зазначає відповідач, ним було замовлено в Житомирському обласному міжміському бюро технічної інвентаризації технічну документацію, сплачено за виконання цих робіт та технічну документацію кошти в сумі 2602,98 грн. та, відповідно, оформлено право власності на дитячий оздоровчий табір “Орлятко” за адресою: Житомирський р-н, с. Левків, вул.Лісова, 53 за державою в особі регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області.  Поряд з тим, як зазначає відповідач, за даними Реєстру державного майна, витяг з якого наявний в матеріалах справи,  табір рахується на балансі ТОВ ПТФ “Україна”, як об'єкт права державної власності.

Прослідковуючи подальші події щодо спірного об"єкту відповідач зазначає, що відповідно до його наказу № 197 від 11.06.2010 р., зазначений вище наказ № 57 від    12.03.2007 р. було скасовано, оскільки регіональне відділення, як орган, уповноважений управляти даним державним майном, з метою збереження  та  подальшого  функціонування   в області   дитячого   табору, погодилось з пропозиціями профільних управлінь обласної державної адміністрації та обласної ради, щодо передачі дитячого оздоровчого табору "Орлятко" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ та міст області.   При цьому, рішенням  Житомирської обласної ради  від  27.03.2009  № 774   було погоджено прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області зазначеного вище табору. Дане рішення в судовому порядку визнавалось позивачем недійсним. Рішенням Господарського суду м.Києва від 08.02.2010 р. у справі № 11/11-НМ, яке на момент винесення рішення у даній справі набрало законної сили, було  відмовлено ВТО “Полісся”в задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що рішенням у справі № 11/11-НМ встановлено, що майновий комплекс дитячого оздоровчого табору “Орлятко” належить до державної власності, а у ВТО “Полісся” відсутні будь-які правовстановлюючі документи на вказане майно, оскільки облік спірного майна на балансі позивача не є правовстановлюючим фактом, що підтверджує правомірність володіння, користування цим майном.

В подальшому, як зазначає відповідач, з огляду на вищезазначене рішення Житомирської обласної ради, ним було скасовано наказ про приватизацію дитячого оздоровчого табору “Орлятко” та змінено спосіб управління державним майном з приватизації на передачу у комунальну власність, з огляду на що заходи з приватизації спірного майна було припинено.

Крім того, не погоджується відповідач і з твердженням скаржника про те, що на підставі Постанови президії Житомирської обласної ради професійних спілок від 26.07.1985 року дитячий оздоровчий табір був переданий з балансу обкому профспілки робітників держустанов на баланс облмісцепрому, правонаступником якого є ВТО “Полісся”, оскільки до 1991 року все майно, яке знаходилося у користуванні юридичних осіб, тобто перебувало у них на балансі, було державним та не розмежовувалося на державне та комунальне. При цьому, як зазначає відповідач, дане розмежування відбулося на підставі прийнятої Кабінетом Міністрів України Постанови “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно- територіальних одиниць (комунальною) власністю” № 311 від 05.11.1991 р., якою було затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та встановлено, що   державне   майно   України,   крім   майна,   яке   належить   до   комунальної   власності,   є загальнодержавною (республіканською) власністю. При цьому, як зазначає відповідач, в розділі І “Власність областей” вищезазначеного Переліку державного майна України, вказано, що до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) передається державне майно підприємств місцевої промисловості, крім спеціалізованих підприємств концернів "Укрхудожпром", "Укрмузпром", "Укрторф", а також підприємств концерну "Укрмісцевпром". Оскільки, як зазначає відповідач, з Статуту ВТО “Полісся” вбачається, що дана юридична особа входить до складу Українського концерну місцевої промисловості, відтак, останнє, на думку відповідача, було підприємством державної форми власності.

Крім того, відповідач зазначає, що рішенням Житомирської міської Ради народних депутатів від 22.10.1992 р. “Про формування комунальної власності міської Ради народних депутатів та передачу в управління виконкому майна міської Ради” були затверджені Переліки підприємств комунальної власності міської Ради народних депутатів. При цьому, підприємство позивача в даному переліку не значиться, відтак, останнє, на думку відповідача, не було підприємством комунальної власності.

Натомість, приналежність підприємства позивача до загальнодержавної власності підтверджується, як зазначає  відповідач, Свідоцтвом № 872 від 23.04.1993 р., виданим останньому управлінням статистики у Житомирській області та довідкою Головного управління статистики у Житомирській області  № 14/10/309  від 14.03.2008 року.

Разом з тим, на думку відповідача, те, що ВТО “Полісся” було державним підприємством підтверджує і той факт, що в березні 1996 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області було прийнято рішення про приватизацію останнього, для чого було створено комісію з приватизації.

Однак, з врахуванням того, що ухвалою Арбітражного суду Житомирської області від 20.06.1996 було порушено провадження у справі № 5/29Б про визнання банкрутом ВТО "Полісся", як зазначає відповідач, який приймав участь у роботі ліквідаційної комісії, оскільки в процедурі банкрутства перебувало державне підприємство, відтак,  наказ про приватизацію виробничо-комерційної фірми ВТО "Полісся" було відмінено.

В подальшому, як зазначає відповідач, підприємство позивача безпідставно змінило форму власності, а саме - з загальнодержавної на колективну, без проведення приватизаційних процедур в порушення законодавства, оскільки роздержавлення в Україні здійснюється виключно шляхом здійснення приватизації державного підприємства.

Зазначене вище, на думку відповідача, підтверджується постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.01.2010 р. у справі № 12/133-НМ, в якій зазначено, що об'єднанням “Полісся” не проведена до кінця процедура приватизації, з огляду на що, нерухоме майно залишилося у державній власності. При цьому, зазначена вище постанова від 09.01.2010 р., як зазначає відповідач, була залишена без змін Вищим господарськими судом України.

Не погоджується відповідач і з посиланням позивача на документи, що є додатками до позовної заяви, оскільки вони, на думку відповідача, ні в якому разі не підтверджують право власності на спірний об'єкт, так як до здійснення процедури приватизації державного підприємства, все майно, що перебувало на балансі державного підприємства, або будувалось за рахунок коштів державного підприємства було державним. Майно, яке не було включено до статутного капіталу підприємства в процесі приватизації, тобто не придбавалось підприємством, залишається державним.

Крім того, відповідач зазначає, що рішенням господарського суду Житомирської області від 18.03.2010 року у справі № 11/11-НМ, залишеним без змін апеляційною інстанцією, ВТО “Полісся” було відмовлено у задоволенні позовних вимог відносно визнання останнього добросовісним набувачем дитячого оздоровчого табору “Орлятко”. Відтак, твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що судом апеляційної інстанції при перегляді справи № 11/11-НМ було досліджено, що право власності на спірне майно до держави не переходило, на думку відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки як зазначає відповідач, думка суду апеляційної інтанції, викладена в постанові останньої не є фактом, так як в задоволенні позовних вимог ВТО “Полісся” було відмовлено. Факт, на думку відповідача, набуває такого значення, як такий, що не потребує доказуванню, лише у разі задоволення вимог на підставі такого факту.

Безпідставним, на думку відповідача, є також посилання позивача в апеляційній скарзі на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р "Деякі питання діяльності дитячих оздоровчих закладів", так як останнє не містить виключного переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих таборів. Крім того, як зазначає відповідач п.З зазначеного вище Розпорядження Фонду державного майна України було зобов'язано вживати заходів до недопущення перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів, а також у разі потреби   забезпечувати   передачу  цих  закладів   до   сфери  управління   відповідних  органів, уповноважених управляти державним майном, або у комунальну власність.

Крім того, в спростування тверджень скаржника щодо знаходження спірного майна в період приватизації на позабалансовому рахунку Малого орендного підприємства “Рембудмонтаж” відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу було долучено завірену копію інвентаризаційного опису № 03 з матеріалів приватизаційної справи, з якої, як зазначає відповідач, вбачається, що станом на 01.07.1993 р. на балансовому рахунку 01 Малого орендного підприємства “Рембудмонтаж” знаходилась база відпочинку “Орлятко”.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що позивачем не наведено належних та достатніх підстав для скасування рішення місцевого господарськдого суду, передбачених ст.104 ГПК України.

А так, просить рішення господарського суду Житомирської області від 11.01.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирська обласна рада надіслала клопотання про розгляд скарги за відсутності її представника, оскільки немає можливості забезпечити явку останнього. При цьому, в надісланих на адресу апеляційного господарського суду письмових поясненнях, третя особа зазначає, що доводи апелянта є необгрунтованими і безпідставними, натомість,  рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак, на думку даної третьої особи,  підстави для його скасування відсутні.

При цьому, Житомирська обласна рада зазначила, що нею 27.03.2009 р., з метою збереження та подальшого функціонування в області дитячого оздоровчого табору «Орлятко», було прийнято рішення  № 774 «Про погодження прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області дитячого оздоровчого табору «Орлятко», яким було погоджено прийняття з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області дитячого оздоровчого табору «Орлятко» (Житомирський район, с. Левків, вул. Лісова, 53).

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.02.10 у справі 11/199, яке ніким не оскаржувалось та є чинним, за позовом Житомирського обласного виробничо-торговельного об'єднання місцевої промисловості «Полісся» до Житомирської обласної ради, за участю третьої особи на стороні відповідача - регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області про визнання недійсним вищезазначеного рішення обласної ради  було встановлено, що останнє не порушує прав та інтересів позивача, є законним та таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства і в межах компетенції обласної ради.

Крім того, як зазначає третя особа на стороні відповідача, цим рішенням суду поряд з іншим, було встановлено, що майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Орлятко», що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Левків, вул.Лісова, буд.53, належить до державної власності, а у позивача  відсутні будь-які правовстановлювальні документи на вказане майно.

Також, як зазначає третя особа, судом при винесенні рішення у справі 11/199 було встановлено, що за даними Реєстру державного майна, балансоутримувачем дитячого оздоровчого табору "Орлятко", як майна, що при приватизації орендного підприємства "Рембудмонтаж" не увійшло до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю ПТФ "Україна", є останнє. Облік дитячого оздоровчого табору "Орлятко" на балансі у позивача, як зазначає третя особа, не є правовстановлювальним фактом, що підтверджує правомірність володіння, користування цим майном. Передача товариством з обмеженою відповідальністю ПТФ "Україна" 05.09.05 р. дитячого оздоровчого табору "Орлятко" на баланс Житомирського обласного виробничо -торговельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся", на думку Житомирської обласної ради, без згоди органу, який уповноважений управляти цим майном від імені держави, не може вважатися належним доказом правомірності володіння та користування цим майном.

Представник прокуратури в судовому засіданні 28.03.2011 р. повністю підтримав позицію відповідача у даній справі. Просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 11.01.2011р. – без змін.

В судове засідання 11.04.2011 р. представник прокуратури не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідломлений під розписку в протоколі судового засіданні від 28.03.2011 р.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, пояснення третіх осіб,  дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на ст.ст.328, 331, 332, 392 ЦК України, просить визнати за ним право власності на нерухоме майно - дитячу оздоровчу базу відпочинку "Орлятко", яка розташована за адресою: с.Левків Житомирського району, вул.Лісова, 53.

Місцевим господарським судом досліджено, що відповідно до довідки Житомирської обласної профспілкової організації працівників державних установ України від 01.12.2008 р. № 91, жилі корпуса і допоміжні приміщення піонерського табору “Орлятко” були побудовані в 1955-1960 роках як тимчасові споруди за кошти профспілок (т.1а.с.29).

При цьому, як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови президії Житомирської обласної ради профспілок від 26.07.1985р. № П-9-11 (т.1 а.с.31) піонерський табір "Орлятко" був переданий безкоштовно з балансу обкому профспілки працівників держустанов на баланс облмісцевпрому.

Як з'ясовано місцевим господарським судом, Постановою Ради Міністрів Української РСР від 10.08.1988р. № 232 (т.1 а.с.43-44) було передбачено створення на базі підприємств ліквідовуваних управлінь місцевої промисловості виконкомів обласних і Київської міської Рад народних депутатів - виробничих об'єднань згідно з додатком №1, з підпорядкуванням їх Міністерству місцевої промисловості УРСР і облвиконкомам та Київському міськвиконкому, які здійснюють керівництво вказаними об'єднаннями в межах повноважень, визначених чинним законодавством. При цьому, як вбачається з додатку №1 серед переліку створюваних виробничих об'єднань Мінмісцевпрому УРСР зазначено Житомирське виробниче об'єднання "Полісся".

Судом першої інстанції, поряд з іншим, було досліджено і наказ Житомирського обласного управління місцевої промисловості №112 від 22.08.1988р. (т.1 а.с.45), в якому йшлося про затвердження складу ліквідаційної комісії і передачу обласному виробничому об'єднанню залишків грошових коштів, резервів, фондів, лімітів, а також майна ліквідованого управління.

Як вбачається з пунктів 1.2 і 1.4 Статуту Житомирського виробничого об'єднання "Полісся", затвердженого заступником міністра місцевої промисловості УРСР 30 грудня 1988 року, вищезазначене об'єднання  було створено на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 10.08.1988 р. №232 на базі підприємств і організацій ліквідованого Житомирського обласного управління місцевої промисловості. При цьому, об'єднання володіло відокремленою частиною загальнонародної власності та є юридичною особою (т.3 а.с.7-8).

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні було досліджено, що обласне виробничо-торговельне об'єднання місцевої промисловості "Полісся" було зареєстровано 13.08.1992р., про що свідчить наявне в матеріалах справи рішення виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів №444 (т.1, а.с.47), на підставі якого об'єднанням було отримано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 14.11.1995р., з якого, в свою чергу, вбачається, що останнє  є державним підприємством (т.3 а.с.116).

Судами обох інстанцій досліджено довідку Головного управління статистики у Житомирській області від 14.03.2008р. № 14/10/309 та свідоцтво № 872 від 23.04.1993 р., на підставі якого була видана вищезазначена довідка, з яких вбачається, що станом на 23.04.1993р. у обласного виробничо-торговельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" (код 01527169) значилась загальнодержавна форма власності (т.2 а.с.93-94).

З наявних в матеріалах справи доповнень і змін до Статуту Житомирського ВТО "Полісся", зареєстрованих виконкомом Житомирської міської ради на підставі рішення ради директорів об'єднання від 25.11.2000р. (т.1 а.с.51) вбачається, що правовий статус майна Статутом не визначений.  

Як вбачається з довідки Житомирського обласного управління статистики від 15.06.2001р. (т.1 а.с.57), дослідженої місцевим господарським судом, у Житомирського ВТО "Полісся" (код 01527169) зазначена колективна форма власності.

Крім того, місцевим господарським судом досліджено, що у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 10.11.2009р. відсутні відомості про належність Житомирського обласного виробничо-торговельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" до державного підприємства або наявність у статутному фонді юридичної особи частки держави не менше 25 відсотків (т.1 а.с.58).

З дослідженого судами обох інстанцій наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області від 29.03.1996р. №103-ПК вбачається, що останнім була затверджена комісія з приватизації майна цілісного майнового комплексу, що знаходиться на балансі, зокрема,  Житомирського обласного виробничо-торговельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся". Однак, як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з порушенням справи про банкрутство об'єднання "Полісся" вищезазначений наказ було скасовано наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 25.10.1996р. № 371-3Н (т.3 а.с.106, 108).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.06.1996 р. було порушено провадження у справі №5/29 "б" про банкрутство Житомирського обласного виробничо-торговельного об'єднання "Полісся". При цьому, постановою цього суду від 30.07.1997 р. боржника було визнано банкрутом, призначено ліквідаторів для проведення ліквідаційної процедури (т.2 а.с.80-83), а ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.06.1998 р. було затверджено ліквідаційний останнього та припинено провадження у  вищезазначеній справі (т.2 а.с.84-85).

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що ст.24 ЦК УРСР, яка була чинною в 1980-1990 роки, передбачались наступні види юридичних осіб: державні підприємства і організації, колгоспи і кооперативні організації, державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації, та, відповідно, зроблено вірний висновок про те, що Житомирське виробниче об'єднання "Полісся", Статут якого був затверджений 30.12.1988р., було державним підприємством.

Прослідковуючи належність майна позивача у даній справі, місцевий господарський суд дослідив ту обставину, що до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 05.11.1991р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" усе майно, яке знаходилося на балансі (у володінні) Житомирського виробничого об'єднання "Полісся", як і саме об'єднання, були державними.

При цьому, як вбачається, пунктом 1 зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України було затверджено Перелік держаного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та визначено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Крім того, в Переліку зазначено, що до комунальної власності передається державне майно підприємств місцевої промисловості, крім спеціалізованих підприємств концернів "Укрхудожпром", "Укрмузпром", "Укрторф", а також підприємств концерну "Укрмісцевпром".

Поряд з вищевикладеним, місцевий господарський суд дослідив, що з постанови Ради Міністрів УРСР від 16.08.1990р. № 199 "Про створення концернів місцевої промисловості" вбачається, що Житомирське ВО "Полісся" входило в склад концерну "Укрмісцевпром".

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що  належність майна Житомирського об'єднання "Полісся" до державної власності підтверджується раніше наведеними документи щодо початку його приватизації в 1996 році, матеріалами справи №5/29 "б" про банкрутство об'єднання, довідкою органу статистики від 14.03.2008 р., свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 14.11.1995 р. та листом концерну "Укрмісцевпром" від 03.04.1996 р. на адресу регіонального відділення ФДМ України по Житомирській області (т.3 а.с.107).

Крім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, вищезазначеними документами спростовуються і доводи позивача з посиланням на лист Фонду державного майна України від 18.11.2010р. №10-15-15805, в якому зазначено, що за даними інвентаризації об'єктів державної власності відомості щодо частини адміністративного приміщення за місцезнаходженням: м.Житомир, вул.Михайлівська, 8/1 від органів державного управління до Фонду з метою внесення до Єдиного Реєстру не надавалися, та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ВТО "Полісся" в частині вказівки на відсутність частки держави в статутному фонді (т.3 а.с.13, 14-15). Натомість, Рівненський апеляційний господарський суд не може не погодитись з судом першої інстанції, який в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про те, що зазначені вище лист та витяг свідчать лише про відсутність певної інформації відповідно в переліку та реєстрі. При цьому, як вбачається,  в чинному Статуті позивача не визначено правовий статус його майна.

З огляду на положення ст. 90 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963р., чинній на момент передачі дитячої бази відпочинку "Орлятко"), відповідно до якої державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що вищезазначений табір з моменту передачі на баланс державного підприємства став об'єктом права державної  власності.

Як вірно відмічено місцевим господарським судом, відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" перехід майна підприємства державної форми власності у іншу форму власності можливий лише шляхом приватизації.

Відповідно до наказу Житомирського обласного виробничо-торговельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" від 17.05.1991р. № 69 з 01.05.1991 р., дослідженого судами обох інстанцій, вбачається, що функції оперативного керівництва діяльністю господарства піонерського табору "Орлятко" було покладено на мале державне підприємство "Рембудмонтаж", яке з січня  1992 року стало малим орендним підприємством  "Рембудмонтаж" (т.1 а.с.61,62).

При цьому, місцевим господарським судом було досліджено пункт 11 листа Вищого арбітражного суду від 31.01.2001р. № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом", в якому зазначено, що якщо у встановленому порядку державне майно, зокрема, підприємство, передано в оренду підприємству іншої форми власності або організації орендарів, то це майно не втрачає статусу державної власності (хоча саме підприємство вже не є державним).

Як вбачається з матеріалів справи, в червні 1993 року товариством покупців, створеним членами трудового колективу орендного підприємства "Рембудмонтаж", було подано заяву до регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області на приватизацію.

З акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу малого орендного підприємства "Рембудмонтаж" від 27.07.1993р. і договору купівлі-продажу від 06.09.1993р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та товариством покупців членів трудового колективу Житомирського Малого орендного підприємства "Рембудмонтаж", досліджених судами обох інстанцій, вбачається, що останнє придбало майно цілісного майнового комплексу Житомирського малого орендного підприємства "Рембудмонтаж", за виключенням дитячого оздоровчого табору "Орлятко", яке залишилось на балансі останнього (т.2 а.с.62-70).

При цьому, як вірно зазначив місцевий господарський суд, законність вилучення із статутного фонду підприємства дитячого оздоровчого табору "Орлятко" підтверджується діючими на той час нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.92 р. № 522 "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди", відповідно до п.45 якої вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлені пільги (об'єктів соціально-побутового призначення), особливий режим приватизації (відрахування вартості незавершеного будівництва, процентних облігацій, акцій, паїв, споруд і дільниць, що не підлягають приватизації).

Поряд з тим, відповідно до чинного законодавства на балансоутримувача було покладено обов'язок збереження та ефективного використання державного майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного фонду товариства. При цьому, розпорядження державним майном, виконання повноважень власника майна здійснює уповноважений на це орган - регіональне відділення ФДМУ по Житомирській області.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.07.07р.(т.2, а.с.90), дослідженого судами обох інстанцій, вбачається, що майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Орлятко" зареєстрований за Державою Україна в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області.

Вірно досліджено місцевим господарським судом і те, що згідно відомостей з Єдиного реєстру об'єктів державної власності балансоутримувачем дитячого оздоровчого табору “Орлятко” є ТОВ ПТФ "Україна", про що зазначено і в листі ФДМУ від 01.11.2010р. №15-4/931 (т.2 а.с.134-137).

При цьому, з наявного в матеріалах справи Статуту ТОВ ПТФ “Україна” (т.3 а.с.61), зокрема, з його п.1.3 вбачається, що останнє є правонаступником малого орендного підприємства "Рембудмонтаж".

Колегією Рівненського апеляційного господарського суду було досліджено, що провівши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, оцінюючи їх в сукупності, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було застосовано наступні норми матеріального права: ст.ст.316, 317, 328  Цивільного кодексу України та з огляду на вищевикладене зроблено вірний висновок про те, що позов задоволенню не підлягає.

Позивач, як вбачається, обгрунтовуючи свої вимоги в суді першої інстанції, посилався на ст.331 ЦК України, яка визначає набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва та на ст.332 ЦК України, яка передбачає набуття права власності на перероблену річ, однак, останнім не було доведено належними доказами тих обставин, з якими закон пов'язує набуття права власності з наведених вище підстав.

Крім того, як досліджено місцевим господарським судом, відповідно до ст.392 ЦК України, на яку також посилається позивач як на правову підставу своїх вимог, позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності. При цьому, метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально визначеного майна, власником якого є позивач або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше ним втрачений. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який повинен на підставі обставин, що підтверджують право власності позивача на майно та безспірних доказів підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.    

Згідно ст.32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Насамперед, доказами, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно є правовстановлювальні документи. Перелік таких документів щодо нерухомого майна міститься в додатку №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5.

Як вірно досліджено місцевим господарським судом, позивачем не було надано суду документів, які підтверджували б його право власності на спірне майно, а перебування майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою набуття права власності.

При цьому, накази по об'єднанню, на які посилався позивач, згідно яких табір “Орлятко” передавався з балансу на баланс, є внутрішніми документами підприємства, які також не доводять право власності на спірне майно.

Відтак, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що власником дитячого оздоровчого табору "Орлятко" є держава.

Поряд з тим, місцевим господарським судом стосовно посилань позивача на факти, встановлені судом, які не потребують доведення, зокрема, на висновок Житомирського апеляційного господарського суду, який міститься в мотивувальній частині постанови від 10.08.2010 р. у справі №11/11-НМ за позовом Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості “Полісся” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про визнання добросовісним набувачем дитячої оздоровчої бази відпочинку “Орлятко”, а саме: “ВТО “Полісся” спірне майно - дитяча оздоровча база відпочинку "Орлятко" було передано у власність і по теперішній час не вибуло з його власності”, -  на думку апеляційного господарського суду, правомірно було зазначено наступне.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням  господарського  суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням  третейського  суду,  під  час розгляду однієї справи, не доводяться  знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому, як вірно зазначено місцевим господарським судом, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

З огляду на вищевикладене, дослідивши вищезазначену постанову від 10.08.2010 р. у справі №11/11-НМ, місцевий господарський суд вірно зазначив, що останньою було залишено без змін рішення господарського суду Житомирської області від 18.03.2010р., яким відмовлено ВТО “Полісся” в задоволенні позову про визнання його добросовісним набувачем дитячої оздоровчої бази відпочинку “Орлятко”. Поряд з тим, як вбачається, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції також містить висновки, зокрема: “Таким чином, майно, яке було передане на баланс державного підприємства, є об'єктом права державної власності”, “Таким чином, під час приватизації з вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Рембудмонтаж" було вилучено саме дитячий оздоровчий табір "Орлятко", “оскільки матеріалами справи встановлено, що власником дитячого оздоровчого табору "Орлятко" є держава”.

Таким чином, як вірно зазначив місцвевий господарський суд, висновок суду апеляційної інстанції, наведений у мотивувальній частині постанови, не є фактом, встановленим судом в розумінні ч.2 ст.35 ГПК України.

З цих же підстав не приймаються до уваги посилання позивача на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 р. у справі  №2/484-НМ (т.3, а.с.173-177)  за позовом  прокурора Корольовського району м.Житомира в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна  України по Житомирській області до Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирської міської ради про визнання права державної власності на 28/100 частин приміщення, що знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Михайлівська,8/1, яка подана останнім до Рівненського апеляційного господарського суду з заявою про приєднання доказів, оскільки, як вбачається, обставини, викладені у вищезазначеній постанові, не мають ніякого відношення до рішення, яке оскаржується;  (місцерозташування спірного майна зовсім інше).

Відтак, на думку колегії Рівненського апеляційного суду, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про те, що вимоги позивача не грунтуються на нормах чинного законодавства, є безпідставними та необгрунтованими, а тому задоволенню  не підлягають.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 11.01.2011р. ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись  ст.ст.  99,101,103,105,106  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся"  залишити без задоволення. Рішення господарського суду Житомирської області від 11.01.2011 р. - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча  суддя                                                                         Коломис В.В.

Суддя                                                                                              Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.