Рішення

від 20.04.2011 по справі 11/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.11                                                                                 Справа № 11/238

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортні перевезення - 2003", м. Лутугино Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Росія",                     м. Луганськ  

про стягнення 35 880 грн. 93 коп.          

                                суддя  Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - Ковалюк О.В., дов. № 52 від 24.03.2011;

від відповідача - Овчаров О.В., дов. б/н від 29.04.2010;                         

 в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані згідно із договором № 05/05/09 від 05.05.2009 послуги рекламних носіїв в сумі 29867 грн. 82 коп., відшкодування за демонтаж реклами власними засобами в сумі 2500 грн. 00 коп., пені у розмірі 2604 грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 393 грн. 87 коп. та інфляційних втрат у сумі 514 грн. 87 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на  факт порушення відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору, а саме несплату своєчасно та у повному обсязі наданих позивачем послуг.

Письмовим відзивом на позовну заяву та додатковими письмовими поясненнями по суті спору відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на  такі обставини:

-  позивачем на адресу відповідача  у повному обсязі не надсилалися акти виконаних робіт відповідно до умов договору;

- обумовлені договором послуги надавалися позивачем не у повному обсязі, зокрема, на маршрути виходили не всі зазначені у договорі автобуси, кількість виїздів транспортних засобів, зазначених у договорі, у період дії договору була меншою, ніж передбачено договором.

В судовому засіданні 18.04.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.04.2011, 14 годин 30 хвилин.

Після перерви в судове засідання прибули повноважні представники сторін у справі.

В судовому засіданні 20.04.2011 відповідачем заявлене письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до моменту вирішення іншої судової справи, а саме справи за позовом  ТОВ «ТЦ «РОС І Я»до  ТОВ «Автотранспортні перевезення»про визнання недійсним договору про надання послуг від 05.05.2010 № 05/05/09 в повному обсязі з моменту його укладення.

До клопотання відповідачем додано відповідну позовну заяву.

Доказів порушення судом провадження вказаній відповідачем господарській справі останнім суду не надано.

Таким чином, за відсутності доказів порушення провадження у зазначеній відповідачем господарській справі клопотання про зупинення провадження у справі                № 11/238 задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у  справі, суд  встановив такі обставини.

Сторонами у  даній справі укладений договір № 05/05/09 від 05.05.2009 про надання послуг (далі за текстом –договір) (а.с. 11-12), відповідно до умов пункту 1.1. якого позивач як Виконавець зобов'язався надати транспортні засоби у кількості 10 одиниць, що здійснюють пасажирські перевезення, як рекламні носії для розміщення рекламної інформації відповідача, а останній як Замовник зобов'язався сплачувати надані відповідачем послуги.

Відповідно до умов пункту 1.3 договору строк розміщення реклами відповідає строку дії договору, в свою чергу, строк дії договору визначений пунктом 6.1 з  05.05.2009 по 04.05.2010. Договір вважається пролонгованим на 1 рік на тих же умовах, якщо не менше ніж  за 20 календарних днів до закінчення строку його дії жодна із сторін письмово не повідомить про свою відмову від пролонгації.

Відповідно до умов пункту 2.3 договору відповідач зобов'язався власними силами та за власні кошти протягом 3 робочих днів з моменту закінчення строку дії договору здійснити демонтаж реклами з поверхні наданих йому транспортних засобів.

У випадку порушення відповідачем строків демонтажу позивач має право здійснити демонтаж реклами власними силами та за власні кошти з правом вимоги відшкодування відповідачем вартості демонтажу  у розмірі 250 грн. 00 коп. за один транспортний засіб. У додатку № 1 до договору (а.с. 12) міститься перелік транспортних засобів, на яких повинна бути розміщена рекламна інформація позивача.

Листом  № 61 від 31.03.2010 (т.с. 1, а.с. 21) відповідач виклав пропозицію щодо розірвання укладеного сторонами у справі договору та направив на адресу позивача проект відповідної угоди № 1 від 04.05.2010 про розірвання договору (згідно з описом вкладення від 08.04.2010 до поштового відправлення та відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення –т.с. 1, а.с. 23). Цим же листом позивач повідомив відповідача про необхідність демонтажу реклами з транспортних засобів позивача.

Як встановлено умовами договору, в кінці кожного місяця, в якому здійснювалося розміщення реклами  позивача на транспортних засобах, сторони підписують акт здавання –приймання виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 2.7 договору).

Протягом 3 робочих днів з моменту отримання від позивача акту здавання –приймання виконаних робіт (наданих послуг) відповідач зобов'язується підписати його та повернути позивачеві або направити мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення акту або мотивованої відмови протягом 5 робочих днів з моменту його передачі позивачеві зобов'язання позивача за договором вважаються виконаними у повному обсязі та з належною якістю (пункт 2.8 договору).

З урахуванням приписів пунктів 1.3 та 6.1 договору та пропозиції позивача щодо розірвання договору строк його дії фактично закінчився  04.05.2010.

Відповідачем до матеріалів справи надано  рахунки та акти здавання –приймання виконаних робіт за період дії договору з грудня  2009 року по квітень 2010 року включно (Акти  від 31.12.2009 на суму 6500 грн. 00 коп., від 31.01.2010 на суму 5997 грн. 72 коп., від 26.02.2010 на суму 4642 грн. 00 коп., від 31.03.2010 на суму          6228 грн. 10 коп.,  від 30.04.2010 на суму 6500 грн. 00 коп.) та відповідні рахунки, а також повідомлення про вручення поштових відправлень, якими, за доводами відповідача, підтверджено факт  щомісячного надсилання на адресу позивача та отримання останнім  вказаних рахунків та актів (т.с. 1, а.с. 13 –20).

Під час судового розгляду справи відповідачем не спростовувався факт надання позивачем обумовлених договором послуг (реклама була нанесена на транспортні засоби позивача, автобуси виходили на відповідні маршрути).

Відповідач під час судового розгляду справи зазначив, що взагалі  не отримував від позивача акти приймання-передачі виконаних робіт за вказаний у позові період (відзив на позовну заяву –т.с. 1, а.с. 39, останній абзац). Як зазначає відповідач, повідомлення про вручення поштових відправлень не містять відомостей про те, що за цими повідомленнями були отримані саме акти виконаних робіт, а не привітання зі святами.

До матеріалів  справи відповідачем надані акти розкриття конвертів, що надійшли  на адресу відповідача 02.02.2010 та  27.02.2010 (т.с. 1, а.с. 45 - 46), підписані директором відповідача Каплун Л.В., головним бухгалтером позивача Полушкіною Л.Є. та охоронцями Сохіним Н.А. та Дьоміним Р.Ю. Підпис працівника поштового відділення, яким відповідачеві вручені вказані поштові відправлення, на актах відсутній.

При цьому відповідачем до матеріалів справи надано наявні у нього копії актів здавання –приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 26.02.2010 на суму               4642 грн. 00 коп. та  від 31.03.2010 на суму  6228 грн. 10 коп. (т.с. 1,  а.с. 13-14). Таким чином, суд доходить висновку, що фактично відповідач оспорює факт отримання від відповідача у справі актів виконаних робіт за грудень 2009 року, січень та квітень    2010 року.

Інших, ніж зазначені вище, доказів неотримання від  позивача актів приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) відповідач під час судового розгляду спраив не надав.

До стягнення з відповідача позивачем заявлено заборгованість за надані за договором послуги за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року включно у загальному розмірі 29867 грн. 82 коп.

Крім того, відповідно до наданого до матеріалів справи Акту 24 здавання –передавання виконаних робіт (наданих послуг) від 07.05.2010 на суму 2500 грн.                  00 коп. позивачем виконані роботи з демонтажу реклами, що була розташована на належних позивачеві транспортних засобах.

Як доказ надсилання (вручення) відповідачеві  вказаного акту позивач надав суду  повідомлення № 1336839 від 08.05.2010 про вручення поштового відправлення (т.с. 1, а.с. 32).

Вартість робіт з демонтажу реклами також заявлена позивачем до стягнення за даним позовом.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за кожним актом приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) інфляційні нарахування та 3% річних, які загалом згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позовних вимог складають: інфляційні нарахування – 514 грн. 87 коп., 3% річних - 393 грн. 87 коп., а також пеню у розмірі 2604 грн. 87 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи учасників судового процесу та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те,  що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, у задоволенні яких слід відмовити у повному обсязі, з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

 Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем у справі покладених на нього договором обов'язків, а також наявність у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року включно у загальному розмірі  29867 грн. 82 коп.

Факт надання обумовлених договором послуг відповідачем у справі не спростовувався, заперечувався лише їх фактичний обсяг.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.08.2010 у справі                   № 11/149, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2011, відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний центр «РОС І Я»до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення –2003»про стягнення збитків, спричинених невиконанням відповідачем умов укладеного сторонами у  справі договору № 05/05/09 від 05.05.2009 за період дії договору з листопада  2009 року по квітень 2010 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням  третейського  суду,  під  час розгляду однієї справи, не доводяться  знову при вирішенні інших спорів, в яких  беруть участь ті самі сторони.

          Відповідачем суду не доведено факту невиконання позивачем зобов'язань за укладеним сторонами у  справі договором. Викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача про те, що обумовлені договором послуги надавалися позивачем не у повному обсязі, зокрема, на маршрути виходили не всі зазначені у договорі автобуси, кількість виїздів транспортних засобів, зазначених у договорі, у період дії договору була меншою, ніж передбачено договором,  судом до уваги не приймаються, оскільки  умовами укладеного сторонами договору взагалі не передбачено кількості щоденних виїздів на маршрути транспортних засобів відповідача. Укладений сторонами у   справі договір містить лише кількість одиниць транспортних засобів відповідача, на яких розміщуватиметься рекламна інформація позивача –10. Періодичність виїзду на маршрут кожної одиниці з вказаних транспортних засобів сторонами договору взагалі не визначалася.

Вказане також викладене й у рішенні господарського суду Луганської області від 18.11.2010 у справі № 15/21пд, залишеному без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2011.           

Оцінюючи доводи відповідача стосовно неотримання актів виконаних робіт за грудень 2009 року, січень та квітень 2010 року, суд доходить висновку про невідповідність наданих відповідачем до справи актів від 02.02.2010 та від 27.02.2010 про розкриття конвертів вимогам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів  у справі. Так, вказані акти містять підписи відповідних тільки з боку відповідач у справі та не скріплені жодним підписом працівника пошти.

За таких обставин вказані акти судом до уваги не приймаються.

Інших доказів неотримання від позивача актів виконаних робіт відповідач під час судового розгляду справ не надав.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами  п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

          За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані у період з грудня 2009 року по квітень 2010 року включно послуги у розмірі 29867 грн. 82 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Є обґрунтованою також і вимога позивача про стягнення з відповідача передбачених договором витрат на демонтаж реклами з 10 транспортних засобів у розмірі 2500 грн. 00 коп., оскільки під час судового розгляду справи відповідачем не доведено того, що роботи з демонтажу реклами  виконувалися ним, а не позивачем. У суду також відсутні підстави для висновку про те, що після закінчення строку дії договору позивач не демонтував рекламні засоби, а продовжує використання транспортних засобів з даною рекламою, що вочевидь є економічно недоцільним.

          У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача  3% річних за період прострочення оплати послуг, наданих у позивачем  відповідачеві у грудні 2009 року –квітні 2010 року включно, у розмірі              375 грн. 37 коп., а також інфляційних нарахувань за вказаний період у розмірі  514 грн.  87 коп.

          Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 грн.                       50 коп.  3% річних за прострочення сплати витрат на демонтаж реклами, оскільки позивачем під час судового розгляду справи не доведено дати, з якої розпочалося прострочення  відповідача.

          Вимоги про стягнення пені є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню у розмірі 2471 грн. 83 коп., а саме у частині пені за прострочення відповідачем обов'язку сплатити послуги, надані позивачем у період з грудня 2009 року по квітень 2010 року.

Вимога про стягнення 132 грн. 54 коп. пені, нарахованої за прострочення відповідачем обов'язку оплатити витрати на демонтаж реклами, є необґрунтованою, оскільки нарахування пені на такі витрати не передбачена умовами укладеного сторонами у  справі договору.

          За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими  та підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 29867 грн. 82 коп.  заборгованості за надані послуги,  2500 грн. 00 коп. витрат на демонтаж рекламних засобів, 2471 грн. 83 коп. пені, 375 грн. 37 коп. 3% річних,  514 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості.

В решті позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.   

          Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                                  в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «РОС І Я», м. Луганськ, вул. 16-та Лінія, буд. 48, код  35080231, на користь  Товариства з  обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення –2003», Луганська область, м. Лутугине,  вул. Крупської, буд. 15, код 32372036,  29867 грн. 82 коп.  заборгованості за надані послуги,  2500 грн. 00 коп. витрат на демонтаж рекламних засобів, 2471 грн. 83 коп. пені, 375 грн. 37 коп. 3% річних,  514 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 357 грн. 30 коп. державного мита та 235 грн. 01 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 20.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дата складення та підписання повного рішення –21.04.2011.

Суддя                                                                                         М.О. Москаленко