Постанова

від 19.07.2006 по справі 34/293-44/252

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/293-44/252

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.07.2006                                                                                           № 34/293-44/252

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                              Голюк Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Бородін А.В. (дов. № 1/06 від 07.06.06р.)

 від відповідача - Качур О.О. (дов. від 10.01.2006р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Агропромислова компанія "Нива України" № 1/05-04 від 05.04.2006р. та

ВАТ “Київцемент” № 170 від 10.04.2006 р.

 на рішення господарського суду м.Києва від 28.03.2006

 у справі № 34/293-44/252 (Качан Н.І.)

 за позовом                               відкритого акціонерного товариства "Київцемент", м. Київ

 до                                                   закритого акціонерного товариства "Агропромислова компанія "Нива України", м. Київ

 про                                                  стягнення 589 048,77 грн.

 та

за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія “Нива України”

 до                                      відкритого акціонерного товариства “Київцемент”

 про                             визнання недійсним додаткової угоди до договору, векселю та стягнення 174 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.03.2006р. частково задоволено позов ВАТ "Київцемент" (з урахуванням заяви про уточнення від 06.09.2005р., т. 6 а.с. 52) та стягнуто з ЗАТ "АК "Нива України" 356 356 грн. 95 коп. вексельного боргу за простим векселем № 51300012069234 від 29.05.2002р. В задоволенні вимог про стягнення 18 247 грн. 42 коп. відсотків за векселем судом відмовлено. Відмовлено також і в задоволенні зустрічного позову ЗАТ "АК "Нива України" до ВАТ "Київцемент" про визнання недійсним вказаного векселю, додаткової угоди № 9 від 29.05.2002р. до договору купівлі-продажу № 43 від 17.08.2001р. та повернення сплачених за векселем 174 000 грн. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується поставка цементу; що додаткову угоду, якою погоджено проведення розрахунку шляхом видачі векселя, складено відповідно до вимог закону, а тому відсутні підстави для визнання її недійсною; що оспорюваний вексель має всі реквізити, які визнаються обов'язковими для простого векселя, а отже має силу векселя.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Київцемент" просить його скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення відсотків за векселем та прийняти нове, яким цю вимогу задовольнити, а також змінити рішення в частині щодо визначення обсягів поставки. Заявник скарги вказує, що вимога про стягнення відсотків заявлена ним на підставі ч. 2 ст. 48 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, стягнення відсотків за якою не залежить від відповідного напису на векселі при умові прострочення векселедавця в оплаті вексельної суми. Позивач також зазначає, що визначені в рішенні суду першої інстанції обсяги поставки цементу відповідачу в розмірі 1 563 378 грн. 58 коп. не відповідають дійсності та матеріалам справи, загальний обсяг поставки визначено позивачем в 4 215 511 грн. 26 коп.

ЗАТ "АК "Нива України" також не погодилось з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ "Київцемент" відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити. Заявник скарги вказує, що цемент на суму 560365 грн. 95 коп. (сума векселя) позивачем поставлений не був, тобто заборгованість перед позивачем на дану суму не виникала та не було правових підстав для видачі векселя.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

17.08.2001 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 43, за умовами якого ВАТ „Київцемент" продає, а ЗАТ "АК "Нива України" купує цемент ПЦ-І-500 у кількості 1000 тонн за ціною 176 грн. за тонну з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору склала 176 000 грн. Додатковою угодою № 1 від 17.10.2001р. до вищевказаного договору сторони узгодили нову вартість однієї тонни цементу в сумі 230 грн. Додатковою угодою № 2 від 12.11.2001р. сторонами було погоджено купівлю-продаж цементу марки ГЩ II А/Ш-400 у кількості 15000 тонн за ціною 118 грн. за одну тонну без вартості залізничного тарифу, а додатковою угодою № 3 від 21.11.01р. – купівлю-продаж цементу марки ГЩ 1-500 ДО у кількості 1500 тонн за ціною 170 грн. за одну тонну з врахуванням ПДВ та без залізничного тарифу.

29.05.2002 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 9 до договору купівлі-продажу № 43, у якій сторони дійшли згоди про те, що покупець розраховується за отриманий товар шляхом видачі простого векселю № 51300012069234 номінальною вартістю 560356,95 грн. зі строком платежу за пред'явленням. Згідно цієї угоди датою здійснення розрахунку за договором вважається дата підписання акту приймання-передачі векселя, з даного моменту зобов'язання покупця перед продавцем вважаються виконаними. В день підписання зазначеної додаткової угоди сторонами було підписано акт приймання-передачі векселю.

Особливості обігу векселів в Україні, які полягають у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, визначаються Законом України "Про обіг векселів в України" від 05.04.2001р. (далі – Закон).

Відповідно до ст. 4 Закону видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасант, або векселедавець простого векселя повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі.

Суд першої інстанції, посилаючись на матеріали справи, дійшов висновку, що мала місце поставка цементу відповідачу в розмірі 1 563 378 грн. 58 коп. за період з жовтня 2001р. по червень 2002р. Проте такі дані не підтверджуються матеріалами справи і заперечуються сторонами.

В спірному випадку, як стверджує позивач і відповідач, в період 2001-2003 років було поставлено різними відвантаженнями цементу на суму 4 215 511 грн. 26 коп.

Додатковою угодою № 9 до договору сторони передбачили можливість розрахунку за одну із частин цементу спірним векселем № 51300012069234 на суму 560 356 грн. 95 коп., проте в акті передачі векселя чи в угоді не вказали конкретну партію продукції (накладні), що означає безтоварність векселя, оскільки сума всіх виданих векселів (близько 10) дорівнює лише      3 517 444 грн. Якщо б вартість цементу і векселів збігалась, тоді можливо було без посилання на конкретні товарні накладні визначити товарність векселів у загальній сумі. В даному випадку сторони позбавили себе можливості ідентифікувати конкретні накладні до векселів і залишкові накладні до конкретних грошових розрахунків, залишивши, таким чином, можливість грошового платежу за умовами основного договору по товарним накладним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав належних доказів, що саме за спірним векселем був здійснений розрахунок за раніше поставлений цемент по конкретним накладним, тому позовні вимоги ВАТ "Київцемент" за первісним позовом є недоведеними і відповідно необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічна вимога ЗАТ "АК "Нива України" щодо визнання векселя недійсним підлягає задоволенню.

Що стосується недійсності додаткової угоди, то необхідно зазначити, що остання не суперечить законодавству і могла бути належно виконаною з посиланням на конкретні накладні при передачі векселя, які відповідали частині продукції, за яку і проводився частковий розрахунок.

В зустрічному позові ЗАТ "АК "Нива України" також вимагає повернути шляхом стягнення з ВАТ "Київцемент" грошові кошти в розмірі 174 000 грн., які були перераховані помилково в рахунок погашення векселя № 51300012069234 від 29.05.2002р. (т. 1, а.с. 181-186).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, вимоги ЗАТ "АК "Нива України" за зустрічним позовом про стягнення з ВАТ "Київцемент" 174000 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню частково. У задоволенні позовних вимог ВАТ "Київцемент" слід відмовити, а зустрічну позовну заяву ЗАТ "АК "Нива України" задовольнити частково.

Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м Києва від          28.03.2006 р. у справі № 34/293-44/252 скасувати частково.

2.          В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

3.          Зустрічний позов задовольнити частково.

4.          Визнати недійсним простий вексель № № 51300012069234 від 29.05.2002р. номінальною вартістю 560 356 грн. 95 коп., виданий закритим акціонерним товариством “Агропромислова компанія “Нива України” (04655, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б)

5.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Київцемент” (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26, код 04880386) на користь закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія “Нива України” (04655, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б, код 24079756) 174 000 (сто сімдесят чотири тисячі) грн., 2 693 грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

6.          В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

7.          Справу № 34/293-44/252 повернути господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.