Постанова

від 05.09.2006 по справі 39/300

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/300

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.09.2006                                                                                           № 39/300

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Алданової  С.О.

 при секретарі:                              Шумаєвій Ю.С.

 За участю представників:

 від позивача -Кушніренко І.О.

 від відповідача -Биков С.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Київське об'єднання зовнішньо-економічних комерційних зв'язків "Ковекс"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2006

 у справі № 39/300 (Гумега О.В.)

 за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Міжнародний виставковий центр"

 до                                                   Приватне підприємство "Київське об'єднання зовнішньо-економічних комерційних зв'язків "Ковекс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 3 501 619,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2006 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства “Київське об'єднання зовнішньо економічних комерційних зв'язків “Кодекс” на користь Закритого акціонерного товариства “Міжнародний виставковий центр” 1 766 300,00 грн. збитків, 1 700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити повністю в позові. Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції зроблено неправомірні та необґрунтовані висновки наявним обставинам у справі та припущено значну кількість суттєвих порушень норм матеріального та процесуального права. А саме судом першої інстанції не взято до уваги вимоги п. 2 ст. 193 ГК України та ст. 623 ЦК України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але представник позивача у судовому засіданні просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

11.06.2003 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 45-03, відповідно до умов договору оренди п. 1.1. орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) - приймає в тимчасове користування виставкову площу 10000 кв.м у міжнародному виставковому центрі за адресою: Україна, м. Київ, пр-т. Броварський, 15 (1-й виставковий комплекс).

Згідно до п. 2.1 договору, виставкова площа, надавалася в оренду на строк з 16 по 27 серпня 2004 року.

Відповідно п. 4.5. договору, орендар зобов'язався здійснити оплату за виставкову площу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця за наступним графіком: за 1 місяць до початку монтажу виставки повинно бути перераховано 90% від загальної вартості оренди виставкової площі: решта суми з урахуванням додаткових послуг перераховується не пізніше трьох календарних днів після підписання акту виконаних робіт та послуг.

Пункт 5.2. договору, зазначає, що у випадку відмови орендаря від оренди або частки оренди виставкової площі після підписання даного договору за: 3 місяці до початку монтажу виставки - останній сплачує штраф у розмірі 20% від вартості замовлення згідно з даним договором площі, 2 місяці до початку монтажу виставки - 40% від вартості замовленої за даним договором площі, 1 місяць до початку монтажу виставки - 80% від вартості замовленої згідно з даним договором площі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо прийняття площі у встановлені терміни, акт прийому-передачі площі не оформив і не підписав та не сплатив орендну плату, отже відповідач своїми діями не виконав зобов'язання чим порушив умови договору оренди № 45-03 від 11.06.2003. за таких підстав можна зробити висновок, що відповідач одностороннє відмовився від виконання зобов'язання за договором оренди.

Відповідно до п. 3.4. договору оренди № 45-03 від 11.06.2003, обов'язок розміщувати повідомлення - календар виставок серпень 2004 - грудень 2005, які заплановано провести у зазначений термін у “Міжнародному виставковому центрі”, емблему, фотографію керівника, телефони, факси та адреси електронної пошти служб орендатора, а також інформацію (телефони, адреси) сервісних служб в каталозі Міжнародної щорічної виставки-ярмарку квітів, зелених насаджень та оздоблення будинків і садиб “ЗЕЛЕНИЙ САД І ДЕКОР – 2004” (“GRUNE GARTEN & DEKOR 2004”) покладено на орендаря (відповідача).

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано застосовано до цих правовідносин Цивільний кодекс України від 16.01.2003 відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 та Господарським кодексом України від 16.01.2003, однак продовжують існувати і після набрання ним чинності, отже до вказаних відносин повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться згідно 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання, не допускається.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання перед позивачем щодо прийняття виставкової площі у встановлені терміни, оформлення і підписання акту прийому-передачі площі, оплати орендованої площі у встановленому розмірі і у встановлені терміни.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитки розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки позивача полягають в тому, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання за договором: неприйняття наданих в оренду виставкових площ у встановлені терміни, позивач позбавлений права на отримання запланованого доходу за цим договором.

Отже, про наявність причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю відповідача та збитками позивача свідчить факт недотримання відповідачем зобов'язання прийняти виставкову площу у встановлені терміни, оформити і підписати акт прийому-передачі площі, оплатити орендовану площу у встановленому розмірі і у встановлені терміни, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Виходячи з вище викладеного, існування всіх умов настання відповідальності за порушення зобов'язань, отже, позивач поніс збитки в розмірі 1 766 300,00 грн. від відповідача який своїми діями не виконав зобов'язання за договором оренди.

Відповідно п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 встановлено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004, була встановлена інша відповідальність за такі порушення. Таким чином, щодо відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила Цивільного кодексу Української РСР.

відповідно ст. 179 ЦК УРСР, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Статтею 180 ЦК УРСР, угода про неустойку (штраф, пеню) повинно бути здійснено у письмовій формі.

Згідно п. 5.3. договору оренди від 11.06.2003 передбачено, що у разі прострочення сплати орендних платежів та платежів за додаткові послуги нараховується пеня за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент взаєморозрахунків.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, орендна плата - це плата, яку орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю за користування об'єктом оренди.

Тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції до того, що виставкова площа за договором оренди від 11.06.2003 відповідачем не була прийнята в оренду, а тому відсутні підстави для стягнення орендної плати так і пені за прострочення оплати орендних платежів та платежів за додаткові послуги.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2006 року.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства “Київське об'єднання зовнішньо-економічних комерційних зв'язків “Ковекс”, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2006 у справі № 39/300 є обґрунтованим і таким, що прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Київське об'єднання зовнішньо-економічних комерційних зв'язків “Ковекс” без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2006 у справі № 39/300 без змін.

Матеріали справи № 39/300 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Алданова  С.О.