Постанова

від 16.10.2006 по справі 41/466

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/466

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.10.2006                                                                                           № 41/466

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Данилової  Т.Б.

                                        Бившевої  Л.І.

 при секретарі:                              Кулачок О.А.

 За участю представників:

 від позивача -Кологойда О.В. (дов. №29 від 30.06.06);

від.відповідача: Горун Н.М. (дов. 347 від 22.05.06);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Інкомстрах"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2006

 у справі № 41/466 (Пилипенко О.Є.)

 за позовом                               ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія"

 до                                                   ЗАТ "Страхова компанія "Інкомстрах"

 про                                                  стягнення  79092,24 грн.

 У відповідності до норм статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.10.2006 оголошувалася перерва до 16.10.2006.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2006р. у справі             № 41/466 позов задоволено: стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” на користь Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”  78889,26 грн. основного боргу, 788,89 грн. держмита та 117,69 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення першої інстанції ґрунтується, на тому що відповідачем було порушено умови Генерального договору №19 від  01.10.2002 про облігаторне перестрахування, відповідно до  якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач приймати в облігаторне пропорційне перестрахування ризики за всіма укладеними договорами страхування транспортних засобів відповідно до умов Договору.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Договору обсяг відповідальності перестраховика по кожному з прийнятих в перестрахування ризиків дорівнює 50 %. А згідно до пп.. 3.4.2 Договору перестраховик зобов'язався брати участь у виплаті страхового відшкодування по перестрахованому ризику пропорційно долі відповідальності відповідно до п. 2.1 договору, на умовах, викладених у договорі.

Також в оскаржуваному рішенні містяться посилання на те, що позиція відповідача суперечить його діям, оскільки в аналогічному випадку відповідачем вже було виплачено на користь позивача страхове відшкодування пені відповідно до мирової угоди між позивачем та страхувальником від 05.10.2005 та розрахунку частини страхового відшкодування, що  підлягає сплаті перестрахувальником.

Як передбачено пп.. 3.4.2 Договору перестраховик прийняв на себе зобов'язання слідувати в частині власної долі відповідальності рішенням, прийнятим перестрахувальником, за виключенням випадків порушення останнім умов договору, що вплинуло на обсяг відповідальності перестраховика.

Згідно бордеро ризиків був перестрахований ризик за договором страхування від 06-1/03-33 від 02.10.2003 – автомобіль “Мерседес Бенц” державний номер 675-69 КВ, за пошкодження якого позивач сплатив потерпілому Смолянінову О.А. 497455,60 грн. страхового відшкодування, п'ятдесят відсотків якого в сумі 249577,80 грн. відшкодував в добровільному порядку позивачу відповідач на підставі договору перестрахування.

Оболонським районним судом м. Києва 15.03.2006 затверджено Мирову угоду між потерпілим Смоляніновим О.А. та позивачем, згідно з якою постановлено стягнути з позивача пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 49049,12 грн., суму інфляції 85015,16 грн. , три відсотки річних від простроченої суми 20320,72 грн., витрати на проведення судової експертизи 3393,52 грн., а всього загальну суму 157778,52 грн.

Оскільки пунктом 3.4.5 Договору перестрахування перестраховик зобов'язався у випадку вирішення питання про необхідність проведення страхової виплати компетентним судовим органом, рішення якого набрало законної сили, провести страхову виплату в порядку та строки, обумовлені в рішенні цього судового органу, то позивач пред'явив позовну вимогу про відшкодування цих додаткових витрат перестраховиком. Господарський суд м. Києва дійшов висновку, що порушення умов Договору було зі сторони відповідача і стягнув з відповідача на користь позивача 50 відсотків пені, інфляції, річних, витрат на проведення судової експертизи, а всього в сумі  78889,26 грн. .

           Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2006р. по справі № 41/466 та відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на не повне з'ясування обставин, які мали значення для вирішення справи.

Так, судом першої інстанції не було враховано того факту, що визнання позивачем суми позову Смолянінова О.А. про стягнення пені, інфляції та річних  було здійснено добровільно та без погодження з відповідачем, що є порушенням п. 3.2.4 Генерального договору облігаторного перестрахування №19 від 01.10.2002, відповідно до  якого було встановлено обов'язок позивача узгоджувати з відповідачем всі зміни умов оригінального договору страхування, а також інформувати про виникнення додаткових обставин, які впливають на ступінь ризику та стали відомі після передачі відповідачу бордеро ризиків, та в продовж 10 робочих днів після виникнення вищевказаних обставин надати уточнюючу інформацію.

Тобто, відповідач заперечує той факт, що суми пені, інфляційної компенсації, 3% річних та витрат на проведення судових експертиз відносяться до страхового  ризику і що ці додаткові виплати потерпілому було перестраховано за умовами Договору перестрахування.

У відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ “Українська екологічна страхова компанія” заперечує проти апеляційної скарги і посилається на те, що умовами пункту 3.4.2  Договору перестрахування перестраховик прийняв на себе зобов'язання слідувати в частині власної долі відповідальності рішенням, прийнятим перестрахувальником, а умовами основного договору страхування позивача  із Смоляніновим О.А. було передбачено за несвоєчасну виплату  страхувальнику страхового відшкодування пеню 0,1 відсоток, а інфляційні втрати та відсотки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання передбачені статтею 625 Цивільного Кодексу України.

Позивач посилається на частину 3 статті 988 Цивільного Кодексу України, частину 17 статті 9 Закону України “Про страхування”, які встановлюють, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності не може перевищувати розміру реальних збитків; інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. А оскільки пунктом 4.3 Договору перестрахування передбачено, що не підлягають відшкодуванню лише адміністративні(офісні) витрати та витрати на заробітну плату співробітників, а інші витрати відшкодовуються пропорційно частці одержаної перестраховиком перестрахувальної премії в загальній сумі страхової премії по оригінальному договору страхування, то відповідач повинен відшкодувати ці збитки.

 Представники сторін в судове засідання з'явилися, відповідач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а позивач заперечив проти апеляційної скарги.

           Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Між Закритим акціонерним товариством “Українська екологічна страхова компанія” та Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Інкомстрах” було укладено Генеральний договір №19 від 01.10.2002 про облігаторне перестрахування, відповідно до якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач приймати в облігаторне пропорційне перестрахування ризики за всіма укладеними договорами страхування транспортних засобів відповідно до умов Договору.

Об'єктом відповідно до умов бордеро ( а.с. 11) виступає автомобіль Mercedes Benz G 500, державний н/з 675-69 КВ, перестрахований на суму  відповідальності перестрахувальника 259475 грн. згідно бордеро ризиків до Договору за жовтень 2003 року, акцептованого відповідачем, таким чином був перестрахований ризик за договором страхування добровільного страхування автотранспортних засобів №КИ 06-1/03-33 від 02.10.2003р.

10.11.2003р. біля 17.30 по вул. Уманській в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Mercedes Benz №  675-69 КВ . Зазначена подія була визнана страховим випадком відповідно до договору страхування №КИ 06-1/03-33 від 02.10.2003р.

Власником автомобіля Смоляніновим О.А. було подано позов до Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”, за результатами розгляду якого було винесено рішення Шевченківського районного суду м. Києва 26.01.2005 р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.05.2005р. та ухвалою Верховного суду України від 27.09.2005р. Позов Смолянінова О.А. задоволений частково: стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” на користь Смолянінова О.А. 497455 грн. 60 коп. страхового відшкодування та 5000 грн. 00 коп. як компенсацію завданої моральної шкоди та на користь держави 1700 грн. 00 коп. державного мита.

Відповідно до розрахунку частина страхового відшкодування за умовами Договору перестрахування, що підлягала сплаті відповідачем на користь позивача ,  склала 249577 грн. 80 коп. , яка була сплачена  Закритим акціонерним товариством “Інкомстрах” на користь позивача – Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”  в повному обсязі – частинами в період з 15.06.2005 по 19.19.2005 в сумі 249577,80 грн.( а.с. 19) та не заперечується позивачем.

         Оскільки умовами оригінального Договору Добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-06-1/03-33 від 02.10.2003 було передбачено, що страхове відшкодування виплачується протягом 3 робочих днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, а по страховому випадку дорожньо-транспортної пригоди, що сталась  10.11.2003, позивач  ЗАТ “Українська екологічна страхова компанія” виплатив потерпілому Смолянінову О.А. страхове відшкодування  06.06.2005 лише після прийняття рішення  Шевченківським районним судом м. Києва від 26.01.2005 року про стягнення з позивача на користь Смолянінова О.А. 497455,60 грн. страхового відшкодування та 5000 грн. відшкодування моральної шкоди, то Смолянінов О.А.  звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ЗАТ “Українська екологічна страхова компанія” про стягнення пені, інфляційної компенсації, 3 відсотків річних від простроченої суми, суми завданих збитків , а всього на суму 192727,05 грн..

За цим позовом Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2006р. було затверджено мирову угоду між Смоляніновим О.А. та Закритим акціонерним товариством “Українська екологічна страхова компанія” згідно з якою постановлено стягнути з позивача пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 19.11.2004 по 06.06.2005 в розмірі 49049 грн. 12 коп., суму інфляційної компенсації 85015 грн. 16 коп., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 20320 грн. 72 коп., витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз 3393 грн. 52 коп., загальна сума склала 157778 грн. 52 коп.

Відповідно до платіжних доручень №352, №354, №353, №355, №351, 14.04.2006р. вся сума відшкодування в розмірі 157778 грн. 52 коп. була виплачена позивачем довіреній особі Смолянінова О.А. в повному обсязі.

Позивач направив вимогу до відповідача відшкодувати 50 відсотків цих збитків від суми 157778,52 грн., сплачених Смолянінову О.А. Ці вимоги відповідач відхилив, оскільки відповідачем було сплачено 50% від основного страхового відшкодування у сумі 249577,80 грн., які були передбачені пп..11.4.2 Генерального договору облігаторного перестрахування №19 від 01.10.2002, та перераховані в період з 15.06.2005 по 19.09. 2005 що підтверджено випискою з банківського рахунку позивача від 01.06.2006., а додаткові витрати ( збитки) перестраховик вважає незастрахованими.

Свою відмову відповідач мотивував тим, що  Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Інкомстрах” не несе відповідальності відносно витрат, які були зазначені в ухвалі Оболонського районного суду м. Києва по справі №2-592/2006 від 15.03.2006, оскільки дані витрати не підпадають під страхові ризики, які були зазначені у Генеральному договорі про облігаторне перестрахування №19 від 01.10.2002.

Відповідно до п. 1.1 Договору перестрахування між сторонами, перестрахуванню підлягають договори страхування наземного транспорту (крім залізничного) відповідно до Правил добровільного страхування автотранспортних засобів №01-1 позивача в редакції від 14.02.2000 р. Договір добровільного страхування автотранспортного засобу №КИ 06-1/03-33 від 02.10.2003р., копія якого засвідчена належним чином знаходиться у справі, було укладено на підставі цих Правил.

Відповідно до п. 2.1 Договору об'єм відповідальності перестраховика, встановлюється у розмірі 50% від страхової суми по кожному об'єкту страхування (у випадку вхідного факультативного перестрахування/ретроцесії – 50% від відповідальності, яка прийнята перестрахувальником), а як передбачено п. 2.4 Договору передача та прийняття ризиків у перестрахування здійснювалась сторонами Договору щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітнім.

Договором добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-06-1/03-33 від 02.10.2003, укладеного  ЗАТ “Українська екологічна страхова компанія” з Смоляніновим О.А. ( а.с. 13) на випадок, в тому числі ДТП, з автомобілем “Мерседес Бенц” № 675-69 КВ передбачена страхова сума 518950 грн.; по страховому випадку дорожньо-транспортної пригоди, що сталась  10.11.2003, позивач  ЗАТ “Українська екологічна страхова компанія” виплатило потерпілому Смолянінову О.А. 497455,60 грн. страхового відшкодування, з якого відповідач ЗАТ ”Інкомстрах” компенсувало позивачу 249577,80 грн.  в межах суми  259475 грн., передбаченої Договором перестрахування  та бордеро за жовтень 2003р. ( а.с. 11), чим виконало свої обов'язки по Генеральному Договору  перестрахування.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про страхування”, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 12 Закону України “Про страхування” встановлено, що перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Стаття 979 ЦК України встановлює, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 8 Закону України “Про страхування” визначено, що страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Стаття 9 Закону України “Про страхування” встановила, що страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру  прямого збитку, якого зазнав страхувальник, Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Відповідно до 3.4.5 Договору перестраховик зобов'язався у випадку вирішення питання про необхідність проведення страхової виплати компетентним судовим органом, рішення якого набрало законної сили, провести страхову виплату в порядку та строки, обумовлені в рішенні цього судового органу та згідно статті 12 Закону України “Про страхування” страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування. .

Пункт 16.1 оригінального  Договору страхування ( а.с.13-15) та пункт 9.1 Правил передбачають, що відшкодуванню підлягають тільки  прямі збитки, виключаючи втрачену вигоду, витрати на оренду чи наймання транспортного засобу (крім випадків, коли це прямо передбачено умовами договору), моральні збитки та інше відповідно до договору страхування.

У відповідності із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів , що в умови Генерального договору № 19 від 01.10.2002 про облігаторне перестрахування включено відшкодування  інших непрямих збитків, які повинні відшкодовуватись понад розмір, встановлений у бордеро перестрахування.

Посилання позивача на пункт 3.4.5., яким встановлено, що у випадку вирішення питання про необхідність проведення страхової виплати компетентним судовим органом, рішення кого набрало чинності, перестраховик зобов'язаний провести страхову виплату в порядку і строки, визначені в рішенні цього судового органу , - має на увазі саме страхове відшкодування, а не санкції за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, стягнені за рішенням суду понад страхове відшкодування.

Позивач ЗАТ “Українська екологічна страхова компанія” вважає заявлену суму позову  79092,24 грн. збитками, про що зазначено у відзиві на апеляційну скаргу.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, при цьому до складу збитків віднесені втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Для відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням зобов'язання, необхідно довести склад цивільно-правового правопорушення : факт порушення зобов'язання, наявність збитку,  вину та причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненими збитками .

Згідно п. 20.2 оригінального  договору добровільного страхування автотранспортних засобів № КИ-06-1/03-33 від 02.10.2003, ст. 992 ЦК України та пп. 3 ст. 20 Закону України “Про страхування” за несвоєчасну виплату страхового відшкодування передбачена відповідальність страховика перед страхувальником у формі сплати пені у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми страхового відшкодування за кожен день прострочення. За невиконання своїх обов'язків по цьому договору страхування на позивача була покладена відповідальність згідно із Законом “Про страхування” та чинним законодавством. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Однак, позивач  не довів суду, що сплата ним пені, інфляційних втрат, річних відсотків та збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування Смолянінову О.А. відбулась  з вини відповідача через несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором перестрахування та що існує причинний зв'язок між цими подіями.

Тому зважаючи на вище викладене судова колегія приходить до висновку, що нема підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, суму інфляційної компенсації, 3% річних від простроченої суми.

Умовами пункту 4.3 Генерального Договору № 19 від 01.10.2002 про облігаторне перестрахування передбачено, що перестраховик приймає участь у виплаті страхового відшкодування, а також несе витрати по відшкодуванню розумно проведених витрат перестрахувальника, пов'язаних з визначенням  збитків, розслідуванням страхового випадку, за виключенням адміністративних ( офісних) витрат та витрат на виплату заробітної плати працівників. Витрати відшкодовуються пропорційно частки отриманої перестраховиком перестраховочної премії в загальній сумі страхової премії по оригінальному договору страхування.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про те, що витрати на проведення судових експертиз в сумі 3393,52 грн., встановлені Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.03.2006, відносяться до розумно проведених витрат позивача  і тому підлягають відшкодуванню відповідачем в розмірі 50 відсотків, що становить суму  1696,76 грн.

Посилання  позивача у відзиві на апеляційну скаргу на факт виплати  відповідачем пені за іншим ризиком, перестрахованим апелянтом на умовах Генерального договору про облігаторне перестрахування № 19 від 01.10.2002 і підтверджене письмовими доказами, - не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки у відповідності із статтею  35 Господарського процесуального кодексу України таке добровільне рішення відповідача не є обов'язковим  для господарського суду при вирішенні спору у іншій справі  за іншими обставинами.

За таких обставин, колегія вважає, що рішення Господарського суду               м. Києва від 14.07.2006р. по справі № 41/466 підлягає частковій зміні.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” на рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2006р. у справі № 41/466 частково задовольнити .

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2006р. у справі                      № 41/466 частково  змінити.

Викласти пункти 1 та 2  резолютивної частини рішення в наступній редакції:

“1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” (03150 м. Київ, вул.. В. Васильківська, 64,  код ЄДРПОУ 31282951, п/р 26503011967980 в КБ “Фінанси і Кредит”, МФО 300131) на користь Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”  (03150, м. Київ, вул. Димитрова 5Б, код  ЄДРПОУ 30729278, п/р 2650000017163 в ВАТ “КБ “Хрещатик”, МФО 300670) 1696 ( одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн. 76 коп. витрат  на проведення судових експертиз, 16 ( шістнадцять) грн.96 коп. держмита та 2 ( дві) грн. 53 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти  позовних вимог відмовити”

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія”  (03150, м. Київ, вул. Димитрова 5Б, код  ЄДРПОУ 30729278, п/р 2650000017163 в ВАТ “КБ “Хрещатик”, МФО 300670) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Інкомстрах” (03150 м. Київ, вул. В. Васильківська, 64,  код ЄДРПОУ 31282951, п/р 26503011967980 в КБ “Фінанси і Кредит”, МФО 300131) 390 ( триста дев'яносто) грн. державного мита з апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5.Матеріали справи № 41/466 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Данилова  Т.Б. (переведена)

                                                                                          Бившева  Л.І.

23.10.06 (відправлено)