Постанова

від 08.08.2007 по справі 18/399

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/399

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.08.2007                                                                                           № 18/399

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                     Андрюхіній І.М.  

 За участю представників:

 від позивача – Рибченко О.Г. (дов. б/н від 05.01.2005р.)

від відповідача – Кішинський Д.Г. (дов. № 01-29-666 від 14.12.2005р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київський річковий порт" № 01-29-815 від 28.07.06р.

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.07.2006

 у справі № 18/399  

 за позовом                               Спільного Українсько-Російського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "СС"

 до                                                   відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт"

 про                                                  визначення розміру частки у спільній дольовій власності та стягнення вартості інвестованого майна

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду м. Києва від 19.07.2006р. (суддя Мандриченко О.В.) задоволено змінений позов ТОВ "СС" до ВАТ "Київський річковий порт" та визначено частки позивача і відповідача у спільній дольовій власності - пункті зливу з залізничних цистерн у судна та наливу в автоцистерни на 2-му вантажному районі ВАТ "Київський річковий порт", що збудований згідно договору про спільну діяльність від 01.10.1999р. та знаходиться за адресою вул. Набережно-Лугова, 4 у м. Києві, наступним чином: частка ТОВ "СС" становить 78,43%, що дорівнює 334 756,96 грн.,  частка ВАТ "Київський річковий порт" - 21,57%, що дорівнює 92 064,30 грн. Також з відповідача на користь позивача стягнуто 334756,96 грн. грошової компенсації вартості частки у спільній дольовій власності та відповідні судові витрати. Зустрічний позов ВАТ "Київський річковий порт" задоволено частково та розірвано укладений між позивачем та відповідачем договір про спільну діяльність від 01.10.1998р. В іншій частині вимог зустрічного позову про зобов'язання ТОВ "СС" демонтувати пункт зливу, вивезти майно, внесене останнім у спільну діяльність, звільнивши від нього належну ВАТ "Київський річковий порт" територію, судом відмовлено.

Частково не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ "Київський річковий порт" просить його змінити, скасувавши п. 3 резолютивної частини рішення про стягнення 334756,96 грн. грошової компенсації вартості частки у спільній дольовій власності та відповідні судові витрати (т. 3, а.с. 32-34). Заявник скарги вказує, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази понесення ТОВ “СС” витрат у розмірі, що стягнуто судом як компенсацію вартості частки у спільній дольовій власності. З іншою частиною рішення суду першої інстанції відповідач погоджується повністю.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів заявника заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.10.1999 р. з метою відновлення роботи пункту зливу з залізничних цистерн у судна та наливу в автоцистерни на 2-му вантажному районі ВАТ "Київський річковий порт" між ТОВ "СС" (далі –позивач) та ВАТ "Київський річковий порт" (далі –відповідач) був укладений договір про спільну діяльність.

Строк дії договору сторонами визначено до 01.01.2000р., але не раніше дати закінчення будівництва (введення в експлуатацію) об'єкта, щодо якого здійснювався капітальний ремонт (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.4. договору представляння інтересів спільної діяльності в усіх установах, організаціях, підприємствах, судах, укладання від свого імені, але в інтересах спільної діяльності договорів, придбання та відчуження майна, здавання майна в оренду, ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності доручалось позивачу –товариству “СС”.

Сторони домовились, що позивач свій внесок у спільну діяльність здійснює внесенням коштів у розмірі, необхідному для фінансування проектних та ремонтних робіт, погодженням з відповідними компетентними і контролюючими інстанціями, введенням об'єкта в експлуатацію, та у вигляді матеріалів, сировини, обладнання, машин і механізмів (п. 6.1. договору), а відповідач свій внесок у спільну діяльність здійснює шляхом надання під будівництво об'єкта відведеної відповідачу земельної ділянки, надання для будівництва машин, механізмів, робочої сили, матеріалів та обладнання в обумовлених сторонами обсягах (п. 7.1. договору).

Свої вклади у спільну діяльність сторони передбачили у рівних частках по 50 відсотків (п. 8.1. договору).

Відповідно до п. 8.2. договору в разі необхідності (внесення стороною додаткового вкладу чи невиконанні стороною своїх зобов'язань за договором) розміри часток сторін у спільній діяльності повинні бути переглянуті.

Пунктами 13.3, 13.4. договору про спільну діяльність сторони передбачили, що після припинення договору сторони здійснюють поділ сумісно придбаного в результаті спільної діяльності майна пропорційно дольової участі сторін та з врахуванням додаткових витрат сторін.

Судом встановлено, що після фактичного завершення будівельних робіт на об'єкті позивач листом № 29 від 13.08.2004р. запропонував відповідачу скоригувати визначений договором розмір часток сторін у спільній дольовій власності, виходячи з підтверджених двосторонніми актами фактичних внесків сторін у спільну діяльність, та виділити належні кожному із сторін частки згідно запропонованої схеми розподілу. Листом № 01-29-640 від 25.08.2004р. відповідач відхилив пропозицію позивача з мотивів понесення ним 1854552 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок недоопрацювання позивачем питань будівництва нафтотерміналу та несвоєчасного введення його в експлуатацію. В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач пояснив, що вважає введення нафтотерміналу в експлуатацію в центрі Києва неможливим з огляду на його небезпечність для навколишнього середовища.

Для з'ясування питання щодо можливості виділення в натурі на збудованому об'єкті будь-яких часток, які б експлуатувались самостійно та незалежно одна від одної за цільовим призначенням збудованого об'єкта, судом першої інстанції була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено ТОВ „Центр правової допомоги „Правозахист". Згідно висновку № 928 судової будівельно-технічної експертизи, виділити в натурі на дослідженому об'єкті будівництва будь-яку частку, яка б мала можливість самостійно та незалежно від іншої експлуатуватись за цільовим призначенням, не вбачається можливим, оскільки більша частина елементів об'єкту (резервуар замазутчених вод, трубопровід відводу замазутчених вод, ж/д колія, дорожнє покриття, вертикальна причальна набережна швартування нафтоналивних барж, місця виходу суднових команд на берег, дощова каналізація, система зв'язку, сигналізації та пожежного гасіння, електрична мережа, блискавковідвід, огорожа та загальна територія об'єкту) буде знаходитись в спільному користуванні.

Стягнення грошової компенсації вартості частки у спільній дольовій власності позивач обґрунтовує тим, що новозбудований об'єкт знаходиться на земельній ділянці, землекористувачем якої є відповідач, та на охоронюваній відповідачем території, що відповідач не має можливості здійснювати експлуатацію збудованого об'єкта та неодноразово пропонував позивачу розірвати договір про спільну діяльність і демонтувати збудований пункт зливу, про що свідчить також зустрічний позов відповідача. Вищезазначені обставини фактично унеможливлюють позивачу безперешкодний доступ та користування новозбудованим об'єктом.

Для з'ясування фактичних витрат сторін при здійсненні ними спільної діяльності та визначення розмірів часток сторін у спільній діяльності на підставі цих внесків судом першої інстанції була призначена судово-економічна експертиза. Згідно з висновком № 1369 судово-економічної експертизи від 03.03.2006 р. документально підтверджені витрати позивача на виконання умов договору про спільну діяльність становлять 334 756 грн. 96 коп., а відповідача –92 064 грн. 30 коп., на підставі цього розмір частки позивача у збудованому пункті зливу з залізничних цистерн у судна та наливу в автоцистерни визначено в 78,43%, а відповідача –21,57 %.

          Враховуючи те, що для дачі вищевказаного висновку судово-економічної експертизи експерту було передано лише наявні в матеріалах справи документи, а також пояснення і наполягання відповідача про те, що експертом не досліджувалась повна вартість його внеску, здійсненого шляхом передання об'єкту для капітального ремонту, надання машин, механізмів та робочої сили, з метою забезпечення повного і всебічного дослідження всіх обставин справи, колегією суддів апеляційного господарського суду було призначено судову економічно-товарознавчу експертизу з урахуванням додатково наданих сторонами документів на предмет визначення розмірів внесків сторін спору у будівництво та розміру часток сторін при здійсненні спільної діяльності. Результати експертизи оформлені висновком КНДІСЕ від 07.06.2001р. за №12080 (т.3, а.с. 97). Враховуючи, що сторони розірвали відносини у спільній діяльності ще до введення об”єкту в експлуатацію, що в зв”язку з цим предметом позову є лише повернення коштів інвестованих у будівництво стороною, яка позбавлена можливості користуватись майном суд бере у розрахунок підтверджені експертом 211 519 грн. 95 коп. витрат товариства “СС”. Колегія апеляційного господарського суду прийшла також до висновку, що відшкодуванню підлягають і 1050 грн. витрат по документам, які експерт не врахував через відсутність у них посилань на спільну діяльність. Включення цих витрат пояснюється тим, що сторони не мали будь-яких інших відносин ніж по спірному об”єкту будівництва, і позивач, як організаційна сторона у спільній діяльності, ніс витрати по охороні, тому сума його загальних витрат складає 212 569 грн.

Оскільки, висновком № 929 від 12.06.2005р. судової будівельно-технічної експертизи підтверджена неможливість виділення позивачу в натурі його частки у пункті зливу з залізничних цистерн у судна та наливу в автоцистерни, що мала б можливість самостійно і незалежно від іншої експлуатуватись за цільовим призначенням об'єкта, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача грошову компенсацію його частки, розмір якої підтверджуються як наданими позивачем первинними документами щодо понесених сторонами витрат при виконанні договору про спільну діяльність, так і висновками експертиз.

Враховуючи вищевикладене,  колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення визначених висновком експертизи №12080 від 07.06.2001р. витрат та витрат на охорону.

Керуючись ст. ст. 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-  

ПОСТАНОВИВ:

           1. Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2006р. р. усправі №18/399 змінити і у п.1 резолютивної частини замість слова “повністю” читати “частково”, а у п.2 резолютивної частини замість “78,43%”, “334756 (триста тридцять чотири тисячі сімсот п”ятдесят шість) грн. 96 коп.”, “21,57%”, “92064 (дев”яносто дві тисячі шістдесят чотири) грн. 30 коп.” читати відповідно “79,68%”, “212569 (двісті дванадцять тисяч п”ятсот шістдесят дев”ять) грн. 55 коп.”, “20,32%”, “54224 (п”ятдесят чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 39 коп. “  .

           2. Справу № 18/399 повернути господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.