Постанова

від 23.09.2009 по справі 18/399

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/399

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 вересня 2009 р.                                                                                    № 18/399  

          Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді              Малетича М.М.,

суддів:                                     Остапенка М.І.,  

                                                 Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційно-виробнича фірма “Аверс” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.06.2009р. у справі № 18/399 за позовом Закритого акціонерного товариства “Альфа-банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційно-виробнича фірма “Аверс” про стягнення суми,

за участю представників:

Позивача: Коротун О.М., довіреність № 1498/08 від 30.12.2008р.,

Відповідача: Ніколаєв О.В., довіреність № 3 від 19.02.2009р.

В с т а н о в и в :

Закрите  акціонерне  товариство “Альфа-банк” (далі –ЗАТ “Альфа-банк”, Позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційно-виробнича фірма “Аверс” (далі –ТОВ “КВФ “Аверс”, Відповідач) про стягнення 364515,24 грн. витрат на поліпшення орендованого майна і 110000,00 грн. зайво сплаченої орендної плати, а всього –474 515,24 грн., та понесені по справі судові витрати.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.03.2009р. у позові ЗАТ “Альфа-банк”, було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від  25.06.2009р. рішення місцевого господарського суду у даній справі було скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Відповідача на користь  Позивача 474 515,24 грн. та судові витрати по справі.

В поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у даній справі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.06.2008р. між ТОВ “КВФ “Аверс” (Орендодавець) та ЗАТ  “Альфа-Банк” (Орендар) було укладено договір оренди (найму), посвідчений нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 9023 від 06.06.2008р. (далі –Договір), згідно умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) нежитлові приміщення, що належать Орендодавцю на праві власності, а саме: магазин на 1-му поверсі, літ. А-4, площею 195 кв.м., за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 208, з метою розташування в ньому структурного підрозділу Орендаря (п.п. 1.1., 1.5. Договору).

Відповідно до п. 8.2. Договору, строк оренди приміщення складає 5 років і обчислюється з дати передачі Орендодавцем приміщення Орендарю за відповідним актом. Строк оренди також є припиненим у дату дострокового розірвання (припинення дії) цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачалось, що приміщення повинне бути надане Орендодавцем і прийнято Орендарем не пізніше 01.08.2008р. (дата початку строку оренди) відповідно до умов даного Договору, що оформлюється актом прийому-передачі приміщення, що підписується представниками сторін та скріплюється печатками останніх.

Також, пунктом 2.7. Договору пердбачалось, що оренди Орендар має право робити будь-які поліпшення приміщення (перепланування, інженерне переобладнання, встановлення додаткового устаткування та технічних, в т.ч. комунікаційних та охоронних, засобів укріплення, фасадні та інші ремонтні роботи тощо) за згодою орендодавця. Вищезазначені зміни повинні бути погоджені сторонами окремо. Будь-яка компенсація за поліпшення приміщення виплачується за згодою сторін.

Відповідно до умов Договору, орендоване приміщення було передано Орендарю, згідно Акту приймання-передачі приміщення, від 01.08.2008р.

В подальшому, з метою приведення орендованого приміщення вимогам пп. “б” п. 10.4. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Нацбанку України № 375 від 31.08.2001р. до банківських відділень, між Позивачем та компетентними юридичними особами було укладено наступні договори.

30.06.2008р. між ЗАТ “Альфа-Банк” та ПП “Рустстрой” –договір підряду № 51/32/2008 на виконання робіт з модернізації (переобладнання, дообладнання) орендованого приміщення, згідно п. 2.5. якого, Позивач перерахував ПП “Рустстрой” аванс в розмірі 70% від вартості комплексу робіт по модернізації, що становить 274 393,56 грн. Станом на листопад 2008 року ПП “Рустстрой” виконало роботи на загальну суму 267 841,20 грн., яке підтверджується актом виконаних робіт та довідкою про вартість таких робіт.

Також, між Позивачем та ПП “Рустстрой” було укладено додаткову угоду № 1 від 09.09.2008р. до договору підряду № 51/32/2008 на виконання робіт з модернізації (переобладнання, дообладнання), за якою, ПП “Рустстрой” провело додаткові роботи, на суму 26 358,00 грн., яке підтверджується актом виконаних робіт та довідкою про вартість таких робіт.

Крім того, 23.07.2008р. між Позивачем та ПП “АРТ-ЛЕНД”, з метою розроблення, оформлення та погодження усієї необхідної проектної та виконавчої документації щодо поліпшення орендованого приміщення, було укладено договір № 55/32/2008, в Додатку № 6 якого було зазначено, що Позивач перерахував виконавцю 50% авансу у розмірі 25 500,00 грн., яке підтверджується меморіальним ордером № 22277 від 27.08.2008р.

З метою забезпечення орендованого приміщення охоронними засобами, між Позивачем та ТОВ “РОМСАТ КОМУНІКЕЙШИНЗ ІНТЕГРЕЙТЕД” було укладено договір № І-ВКС080911.01 від 11.09.2008р. на проектні, монтажні та пуско-налагоджувальні роботи систем безпеки. За  даним договором, згідно меморіального ордеру № 701 від 07.10.2008р., Позивачем було сплачено 64 538,13 грн.

Також, відповідно до додаткової угоди № 53 від 11.09.2008р. до генерального договору № 1229/АО про підрядні роботи від 03.01.2007р., укладеного між Позивачем та ТОВ “МКС”, останнім було виконано роботи по монтажу кабельних інформаційних систем на суму 20397,66 грн., які було оплачено Позивачем, що підтверджується меморіальними ордерами №№ 779 та 12736, відповідно, від 09.12.2008р. та 19.12.2008р.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що Позивачем, всупереч вимог ст. 778 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та умов Договору, не було отримано згоди Відповідача на здійснення поліпшень в орендованому приміщенні на суму 364515,24 грн., як і не було надано належних доказів невикористання ним орендованого приміщення під час дії Договору протягом серпня-жовтня 2008 року через обставини, за які він не відповідає, а кошти, за цей період оренди, були отримані Відповідачем правомірно, дійшов висновку про те, що в позові ЗАТ “Альфа-Банк”, слід відмовити.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції посилався на те, що оскільки Орендодавець повністю погодив з Орендодавцем здійснення поліпшень орендованого приміщення на суму 364515,24 грн., розмір яких підтверджується актами виконаних робіт та меморіальними ордерами по оплаті цих робіт, а оренда приміщення, яке було передано Позивачу, оплачена останнім за перший та останній місяць оренди в сумі 111000,00 грн., в той час, як саме орендоване майно за цей період Позивачем не використовувалось, через обставини, за які він не відповідає, останній має  право на відшкодування вартості здійснених ним поліпшень орендованої площі на суму 364515,24 грн. та сплаченої орендної плати у сумі 110000,00 грн.

Разом з тим, на думку колегії суддів, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Як вказувалось вище, умовами Договору оренди (п. 2.7.) передбачалось, що Орендар має право робити будь-які поліпшення приміщення (перепланування, інженерне переобладнання, встановлення додаткового устаткування та технічних, в т.ч. комунікаційних та охоронних, засобів укріплення, фасадні та інші ремонтні роботи тощо) за згодою орендодавця. Вищезазначені зміни повинні бути погоджені сторонами окремо. Будь-яка компенсація за поліпшення приміщення виплачується за згодою сторін.

Крім того, відповідно до п. 4.1.3. Договору, що Орендар має право робити за свій рахунок (якщо про інше сторони не домовляться письмово) та з письмової згоди Орендодавця, поліпшення приміщення (як вони визначені в п. 2.7. договору) поточний ремонт чи переобладнання приміщень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції посилався на те, що Позивачем було погоджено весь комплекс здійснених ним поліпшень, посилаючись при цьому в якості належного доказу на ескізні рішення фасадної частини орендованого приміщення та плани внутрішньої перебудови приміщення і розміщення меблів, з відповідними письмовими відмітками, що свідчать про погодження цих ескізів та планів з Відповідачем.

Проте, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не звернув належної уваги на те, що вказані ескізні рішення фасадної частини орендованого приміщення та плани внутрішньої перебудови приміщення і розміщення меблів, не можуть вважатись належними доказами погодження між сторонами, здійснених Позивачем поліпшень, в розумінні ст. 778 ЦК України.

Крім того, задовольняючи вимоги про повернення Позивачу орендної плати в сумі 110000,00 грн. (за вересень в розмірі 55000,00 грн. та частину гарантійного внеску у розмірі 55000,00 грн.), судом апеляційної інстанції не було враховано те, що згідно доказів по справі, Договір було розірвано за згодою сторін з 17.11.2008р., а вказана сума коштів, яка була перерахована саме як плата за оренду приміщення за період: серпень-жовтень 2008 року, була отримана Відповідачем правомірно, в той час, як сам Позивач не довів в суді, що він не використовував орендоване ним приміщення протягом дії Договору через обставини, за які він не відповідав.

Тому, суд першої інстанції, встановивши вказані обставини справи та правильно застосувавши норми матеріального права, з дотриманням процесуальних норм, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у  задоволенні позову.

За таких обставин, постанову апеляційного господарського суду, висновки якого у даній справі не відповідають в повній мірі обставинам справи і були зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції –залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційно-виробнича фірма “Аверс”, задовольнити.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.06.2009р. скасувати, а рішення господарського суду Черкаської області від 26.03.2009р. у справі № 18/399 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                           Малетич М.М.

Судді                                                                                     Остапенко М.І.

                                                                                              Могил С.К.