Постанова

від 26.02.2007 по справі 8/373-9/169-13/403

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/373-9/169-13/403

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.02.2007                                                                                           № 8/373-9/169-13/403

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                          Коваленка В.М.

                                        Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                              Котелянець О.О.

 За участю представників:

 від позивача - Варинський З.А. (дов. від 11.01.2007 р. № 006-с);

 від відповідача - Козін В.М. (дов. від 01.12.2006 р., б/н)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕР"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.11.2006

 у справі № 8/373-9/169-13/403 (Євдокимов О.В.)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Прикарпаття іК"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "КВЕР"

 про                                                  стягнення 42393,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.11.2006 р. по справі №8/373-9/169-13/403 позов Закритого акціонерного товариства будівельна компанія “Прикарпаття і К” (далі – позивач, ЗАТ БК “Прикарпаття і К”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Квер” (далі – відповідач, ТОВ “Квер”) про стягнення 42 393,50 грн. задоволено частково.

Так, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квер” на користь Закритого акціонерного товариства будівельна компанія “Прикарпаття і К” основний борг в розмірі 32 100,00 грн., пеню в розмірі 2 277,78 грн., 6 580,50 грн. інфляційних нарахувань, 1 799,36 грн. – 3% річних, 427,58 грн. – державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Квер”, не погоджуючись з прийняттям судом такого рішення по справі, звернулось до Київського апеляційного господарського суджу з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 17.11.2006 року у справі № 8/373-9/169-13/403 та покласти витрати по справі на позивача. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийняті оскаржуваного рішення у справі судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Так, суд невірно застосував коефіцієнти при розрахунках вартості житла, а також не взяв до уваги, що переобладнання лоджій позивач повинен був узгодити з пайовиками будівництва.

Ухвалою від 17.01.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Квер” до провадження та призначив її розгляд на 26.02.2007 року.

Закрите акціонерне товариство будівельна компанія “Прикарпаття і К” письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надало, але в судовому засіданні його представник усно повністю спростував викладені в ній доводи та просив залишити рішення господарського суду м. Києва від 17.11.2006 року без змін, а скаргу – без задоволення.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

11.04.2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Квер” уклало договір № 8 дольової участі з Закритим акціонерним товариством будівельна компанія “Прикарпаття і К”, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Квер” зобов'язувалось профінансувати на умовах дольової участі будівництво по вул.. Кармелюка, 2 в м. Івано-Франківську в порядку та на умовах, передбачених цим договором, та прийняти по завершенню будівництва готові до заселення квартири з метою наступної передачі Головному управлінню ВВ МВС України для військовослужбовців та членів їх сімей. Закрите акціонерне товариство будівельна компанія “Прикарпаття і К” зобов'язувалось, в свою чергу, передати у власність загальну площу житла на суму внесених коштів.

При цьому, згідно п. 1.3 договору, загальна площа житла, що підлягає передачі відповідачу по закінченню будівництва, становить 1 260,60 кв. м, а кількість квартир їх технічна характеристика (загальна та житлова площі, поверх, на якому розташована квартира та кількість кімнат) вказані в додатку до договору №1

Відповідно до п. 1.4 договору, вартість 1 кв. м. загальної площі житла становить 835,00 грн., в тому числі ПДВ. Обсяги фінансування будівництва погоджені в сумі 1 052 601,00 грн. (п. 1.5 договору).

Розділом 3 договору передбачено порядок передачі квартир, згідно якого не пізніше як за 2 дні з дати отримання відповідачем від позивача повідомлення про готовність квартири до передачі, сторони мають провести огляд квартир, передбачених для передачі і в разі, коли квартири відповідають пред'явленим вимогам, сторони мають право скласти акт прийому-передачі квартир достроково (п. 3.2 договору). Передача квартир відповідачу здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі загальної площі житла на протязі 2 робочих днів з дати огляду квартир (п. 3.4. договору). Акт приймання-передачі загальної площі житла, підписаний відповідачем, є підставою для заліку внесених сум грошових коштів (п.3.5. договору).

Згідно п. 4.4 договору, у випадку прострочення платежу Товариство з обмеженою відповідальністю “Квер” сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0,05% від суми не перерахованих коштів за кожний день прострочення.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 20.09.2001року до Договору № 8 від 11.04.2001року вартість 1 кв. м житла збільшено до 865,00 грн.; а обсяги фінансування будівництва – до 1 077 309,00 грн.

Замовником зазначеного у спірному договорі житла для Товариства з обмеженою відповідальністю “Квер” виступило Головне управління ВВ МВС України згідно договору № 1/25.

На виконання умов договору, Закрите акціонерне товариство будівельна компанія “Прикарпаття і К” передало Товариству з обмеженою відповідальністю “Квер” передбачені договором квартири, що підтверджується актом № 20 від 24.04.2001року та актом № 22 від 20.09.2001 року. Відповідно до вказаних актів Товариству з обмеженою відповідальністю “Квер” були передані наступні квартири №№ 1, 32, 34, 36, 60, 62, житловою площею 219,52 кв. м, загальною площею 437 кв. м, вартістю 364 895,00 грн., та квартири №№ 2, 29, 30, 33, 37, 40, 61, 63, 64, 89, житловою площею 447,4 кв. м, загальною площею 823,6 кв. м вартістю 712 414,00 грн. Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю “Квер” було передано квартири загальною площею 1 260,60 кв. м загальною вартістю 1 077 309,00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням умов договору Закрите акціонерне товариство будівельна компанія “Прикарпаття і К” направило Товариству з обмеженою відповідальністю “Квер” претензію на суму 43 777,00 грн. від 16.07.2003 року № 330-с.

Однак, відповідач в порушення умов спірного договору, після отримання зазначеної претензії оплату не здійснив, у зв'язку із чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 42 393,50 грн. та неустойки в розмірі 2 937,15 грн.

В процесі розгляду справи позивач уточнив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 53 710,75 грн. в тому числі 32 100,00 грн. - основного боргу, 10 293,50 грн. – вартість надлишково переданих 11,9 кв. м загальної площі житла, 6 580,50 грн. інфляційних нарахувань, 1 799,36 грн. - 3 % річних, за період з 24.07.2003 р. по 06.06.2005 р., 2 937,15 грн. неустойки за період з 24.07.2003 р. по 24.01.2004 р.

Оскільки спірні правовідносини виникли та закінчились підписанням актів приймання-передачі до 01.01.2004 року тобто набрання чинності Цивільним кодексом України, то до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР (далі – ЦК УРСР).

Статтями 161, 162 ЦК УРСР та ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) встановленою, що договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, за своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є різновидом договору підряду на капітальне будівництво.

Відповідно до ст. 332 ЦК УРСР, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно вказаного договору, підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 342 ЦК УРСР, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядчикові без зволікання.

Відповідно до п. 3.1 Державних будівельних норм, затверджених Наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 № 48, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України. Ці об'єкти приймаються в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій.

Згідно п. 3.8 Державних будівельних норм, рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися державними технічними комісіями тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом та підготовлені до експлуатації.

Оскільки сторонами при здійсненні приймання-передачі житла за договором, відповідно до оформлених актів № 20 від 24.04.2001 р, та № 22 від 20.09.2001 р., здійснено передачу квартир загальною площею 1 260,60 кв. м вартістю 1 077 309,00 грн. і сторонами не зафіксовано будь-яких заперечень щодо виявлених невідповідностей між даними, вказаних в зазначених актах на передані квартири, відповідно до порядку, передбаченого п. 3.3. договору, то, таким чином, Закрите акціонерне товариство будівельна компанія “Прикарпаття і К” фактично погодилось з даними щодо кількості та вартості переданих квартир, зазначених в цих актах, та, крім того, це свідчить про виконання позивачем умов договору, що, в свою чергу, кореспондує обов'язку відповідача оплатити виконані за спірним договором роботи.

Строки повного фінансування відповідачем будівництва житлових приміщень договором дольової участі у будівництві № 8 від 11.04.2001 року не встановлено. Однак, згідно ст. 165 ЦК УРСР та ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, Закрите акціонерне товариство будівельна компанія “Прикарпаття і К” направляло відповідачеві претензію № 330 від 16.07.2003 р. з вимогою провести повну оплату, то строк здійснення повного розрахунку за спірним договором є таким, що настав.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачу було передано 1 272,50 кв. м житлової площі замість 1 260,60 кв. м., передбачених умовами договору, а, отже, надлишково передані 11,9 кв. м загальної площі житла, у зв'язку із чим відповідач має додатково сплатити 10 293,50 грн., що становить вартість надлишково переданого житла.

З матеріалів справи слідує, що під час будівництва Закритим акціонерним товариством будівельна компанія “Прикарпаття і К” було внесено зміни в проект будинку, а саме були заскленні лоджії та враховано їх площу до загальної житлової площі квартир без згоди на те відповідача.

Листом від 16.10.2003 р. № 3/23/1-11/594 Головне управління Внутрішніх військ МВС України, якому було передано відповідачем збудовані квартири, на пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю “Квер” щодо коригування обсягів житла з врахуванням засклених лоджій повідомило, що ним буде проведено коригування за умови надання наступних документів: довідка від організації, що проектувала цей будинок, чи було передбачено проектом засклення лоджій в цьому будинку; довідка від місцевого органу пожежного нагляду, чи передбачено використання лоджій даного будинку в протипожежних цілях; довідка від управління містобудування та архітектури м. Івано-Франківська про те, чи прирівнюється засклені лоджії в цьому будинку до веранд, відповідно до Будівельних норм та правил 2.08.01-89 "Жилые здания".

Вимоги Головного управління ВВ МВС України не виконані, обсяги житлової площі позивачем та відповідачем не скориговані та з відповідачем не погоджені, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, як зазначено в Будівельних нормах та правилах 2.08.01-89 "Жилые здания", допускається проектування засклених балконів та лоджій, які не використовують у протипожежних цілях. Самовільне засклення населенням балконів і лоджій не допускається.

Також, згідно листа Головного архітектора м. Івано-Франківська від 24.01.2003 р., позивач повинен був узгодити з пайовиками будівництва, у тому числі і з відповідачем, переобладнання лоджій під веранди.

За таких обставин, засклення лоджії без згоди на те відповідача було здійснено неправомірно позивачем, а, отже, і передані як надлишок за рахунок цього засклення 11,9 кв. м загальної площі житла не підлягають додатковій оплаті з боку відповідача.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, враховуючи викладене, на дату прийняття спірного рішення, з врахуванням часткової оплати, заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 100,00 грн., яка обґрунтовано пред'явлена до стягнення з відповідача позивачем як сума основного боргу.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2 937,15 грн. пені за період з 24.07.2003 р. по 24.01.2004 р., відповідно до наданого суду розрахунку.

Як зазначено безпосередньо у п. 4.4. договору, у випадку прострочення платежу відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0,05% від суми не перерахованих коштів за кожний день прострочення.

Оскільки при розрахунках суми пені позивачем порушено положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а саме ст. 3 даного Закону, відповідно до якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме, позивачем не враховано розмір облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період з 24.07.2003 р. по 24.01.2004 р., то, згідно ст. 55 ГК України, місцевий господарський суд самостійно розрахував суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання спірного договору, встановивши що її розмір дорівнює 2 277,78 грн., виходячи з того, що ставка пені в період з 24.07.2003 р. по 24.01.2004 р. становила подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 14 % річних.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 6 580,50 грн. інфляційних нарахувань, 1799,36 грн. - 3 % річних за період з 24.07.2003 р. по 06.06.2005 р., згідно наданого розрахунку.

Як встановлено п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання спірного договору, то вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Квер” індексу інфляції та 3% річних є обґрунтованим та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю “Квер” не довело належними та допустимими доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, а тому вони не підлягають задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що умовами спірного договору № 8 дольової участі в будівництві від 11.04.2001 року встановлено, що загальна площа житла, яка передається Товариству з обмеженою відповідальністю “Квер” становить 1 260,60 кв. м, а її вартість складає 1 077 309,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач передав відповідачеві зазначену кількість житлової площі, а відповідач частково її оплатив. Таким чином, сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Квер” за договором № 8 дольової участі від 11.04.2001 року складає 32 100,00 грн., що є предметом даного судового розгляду і повинно бути стягнуто з відповідача.

На думку колегії суду, доводи сторін щодо надлишково переданої площі та невизначеної її вартості та інше, має бути предметом окремого позовного провадження.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду м. Києва від 17.11.2006 року у справі № 8/373-9/169-13/403 за позовом Закритого акціонерного  товариства будівельна компанія “Прикарпаття і К” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Квер” про стягнення 42 393,50 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Квер” – без задоволення.

2.          Справу № 8/373-9/169-13/403 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Вербицька О.В.

 Судді                                                                                          Коваленко В.М.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 28.02.07 (відправлено)