Рішення

від 04.09.2007 по справі 8/373-9/169-13/403

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/373-9/169-13/403

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  8/373-9/169-13/403

04.09.07

За позовом     Будівельна компанія "Прикарпаття і К"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "КВЕР"

про                   Стягнення 53 710,75 грн.

Суддя  Сулім В.В.

Представники:

Від позивача:Варинський З.А –пред. за довір.

Від відповідача:

Ткаченко О.В. –пред. за довір., Козін В.М. –пред. за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.03.2004 Закрите акціонерне товариство «БК «Прикарпаття і К»(далі - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВЕР»(далі - Відповідач) заборгованості в сумі 42 393,50 грн. та неустойки в розмірі 2 937,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору від 11.04.2001 №8 про дольову участь в будівництві та додатку № 1 до нього від 20.09.2001 № 1 Відповідач зобов'язався профінансувати будівництво житлового будинку № 2, по вул. Кармелюка, в м. Івано-Франківську, в м. Івано-Франківську в розмірі 1 077 309 грн. та прийняти квартири, зазначені в додатку № 1 до договору від 11.04.2001 № 8.

На виконання своїх договірних зобов'язань Позивач передав Відповідачу договірні квартири. По акту приймання-передачі № 20 від 24.04.2001 передано та прийнято квартири за № 1, 32, 34, 36, 60, 62, а за актом приймання-передачі № 22 від 20.09.2001 передано та прийнято квартири за № 2, 29, 30, 33, 37, 40, 61, 63, 64, 89. Таким  чином, Позивач вважає, що зазначені акти підтверджують належне виконання ним договірних зобов'язань.

В той же час, як вказує Позивач, Відповідачем було прийнято договірні квартири та проведено часткове фінансування будівництва у розмірі 1 032 798,90 грн., тоді як сума фінансування складає 1 077 309 грн.

Враховуючи, що договором № 8 від 11.04.2001 не передбачено строку проведення повного фінансування будівництва, Позивач 08.05.2002 листом № 142 звернувся до Відповідача з проханням провести повний розрахунок за передані квартири, але останній цього не виконав.

Також Позивач звертався до Відповідача з претензією про сплату заборгованості та оплату 11,9 м.кв. загальної площі житла, які були надлишково передані йому, у розмірі 10 293,00 грн., виходячи з вартості 1 м.кв., яка складає 856 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з Відповідача 45 330,65 грн., з яких заборгованість за договором № 8 від 11.04.2001 у розмірі 32 100 грн., 10 293, 50 грн. –за надлишково передані 11,9 м.кв. загальної площі житла та 2 937,15 грн. неустойки за неналежне виконання зобов'язання, а крім того, покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив наступне. Позивач повинен був передати Відповідачеві житлову площу (квартири) у будинку, що завершені будівництвом та підготовленим до експлуатації. Оскільки підписані сторонами акти, на думку Відповідача, не відповідають вимогам чинного законодавства, то вони не можуть свідчити про виконання Позивачем своїм зобов'язань за договором щодо передачі житлової площі (квартир) у будинку із завершеним будівництвом та переданим в експлуатацію. Крім того, Відповідач зазначив про те, що розмір  переданих Позивачем площ, що зазначений в актах приймання-передачі є орієнтовним, житлові приміщення не були передані в обумовлені сторонами строки, доказом чого є претензія Головного управління внутрішніх військ № 3/23/1-п/590 від 01.10.2002 до Відповідача про відшкодування збитків.

Оскільки, як зазначає Відповідач, договором не передбачено строку проведення повного фінансування будівництва, то повний розрахунок мав відбутися лише після введення в експлуатацію житла. Вимоги Позивача про те, що Відповідач повинен сплатити вартість надлишково переданих площ є необґрунтованими, оскільки Позивач без надання відповідної документації, передбаченої Державними будівельними нормами, зарахував нежитлові площі (балкони), як житлову, при цьому загальна площа об'єкта не змінилася.

Щодо неустойки у формі пені, то Відповідач зазначив, що оскільки договором не передбачено певних строків розрахунків за надані житлові приміщення, тому й неможливо визначити строки та порядок її обрахування.

Враховуючи викладене, Відповідач просив суд відмовити Позивачу в задоволенні його позовних вимог.    

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.04 по справі № 8/373 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2004 по справі № 8/373 в задоволенні апеляційної скарги Позивача відмовлено, а рішення  Господарського суду міста Києва від 26.07.04 по справі № 8/373 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2005 по справі № 8/373 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2004 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2004 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Відповідача 53 710,75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2005 по справі № 8/373-9/169 позовні вимоги задоволено повністю.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2006 по справі № 8/373-9/169 касаційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва  від 16.06.2005 по справі № 8/373-9/169 скасоване, а справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача основний борг у сумі 32 100 грн., пеню в розмірі 2 277,78 грн., 6 580,50 грн. інфляційних нарахувань, 1 799,36 грн. –3 % річних, 427,58 грн. –державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 26.02.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403 рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 залишено без змін, а апеляційну скаргу Відповідача –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403 рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 та Постанову Київського апеляційного господарського суду України від 26.02.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403 залишено без змін, а касаційну скаргу Відповідача –без задоволення.

21.06.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «КВЕР»- Відповідач по справі (далі - Заявник) звернулося до господарського суду з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403, яке залишене без змін Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 та постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403, за нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами Заявник називає рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 по справі № 7/154-13/5, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 по справі № 7/154-13/5.

Заявник зазначає, що вказаним рішенням Господарського суду Івано-Франківської області встановлено, що при обрахуванні загальної площі квартир в спірному будинку № 2 по вул. Кармелюка в м. Івано-Франківську були допущені помилки, які стосуються обрахування площ лоджій та застосування понижуючого коефіцієнта, а також були визнані нечинними технічні паспорти, видані на спірні квартири.

У зв'язку з цим, на думку Заявника, який є Відповідачем по справі № 8/373-9/169-13/403, рішення, яке підлягає перегляду за нововиявленими обставинами прийняте без урахування обставин, які досліджені та встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 по справі № 7/154-13/5.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2007 розглянуто заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 та призначено її розгляд на 14.08.2007 о 10:45.

13.08.2007 Заявник подав до суду клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 8/373-9/169-13/403.

У судовому засіданні 14.08.2007 судом розглянуто клопотання Заявника та відмовлено в його задоволенні у зв'язку з його необґрунтованістю.

31.08.2007 Заявником подано доповнення до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в яких він просив суд переглянути та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 18.06.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403 у зв'язку з нововиявленими обставинами.

04.09.2007 Позивач у судовому засіданні надав суду заперечення на заяву від 20.06.2007 про перегляд рішення по справі за нововиявленими обставинами. Свої заперечення Позивач мотивує тим, що Заявник не врахував того, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 по справі № 7/154-13/5 припинено провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсними актів приймання-передачі житла, якими сторонами визначено вартість переданого та прийнятого житла і які у відповідності до п.3.5 Договору № 8 про дольову участь у будівництві від 11.04.2001 є основою для проведення взаєморозрахунків, і саме ці документи були підставою для винесення Господарським судом міста Києва рішення, яке Заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами. Крім того, Позивач зазначає, що ним подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 по справі № 7/154-13/5, а також те, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2007 по справі № 18/197 призначено проведення судової будівельно-технічної експертизи для отримання відповіді щодо застосування Івано-Франківським ОБТІ понижуючих коефіцієнтів при обрахунку загальної площі квартир, переданих ЗАТ «БК «Прикарпаття і К»ТОВ «КВЕР».

У зв'язку з цим, Позивач вважає передчасним перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006  по справі № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами, а тому просить суд відмовити Заявнику в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2007 розгляд справи № 8/373-9/169-13/403 відкладався та був призначений на 04.09.2007 о 10:00.

Судом у відповідності зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено сторонам їхні права та обов'язки.

Судом роз'яснено сторонам по справі вимоги ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2001 між Позивачем та Заявником (Відповідач) було укладено Договір про дольову участь у будівництві № 8 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Заявник (Відповідач) зобов'язувався профінансувати на умовах дольової участі будівництво в м. Івано-Франківську житлового будинку за адресою вул. Кармелюка, 2, в порядку і на умовах, передбачених даним договором та прийняти по завершенню будівництва готові до заселення квартири з метою наступної передачі Головному управлінню ВВ МВС України для військовослужбовців та членів їхніх сімей.

Позивач, згідно з умовами п.1.2 Договору зобов'язувався передати по завершенню будівництва та здачі будинку в експлуатацію передати Заявнику у власність загальну площу житла на суму внесених коштів.

Загальна площа, яка підлягає передачі Заявнику по закінченню будівництва становить 1260,60 м.кв. (п.1.3 Договору).

Сторонами у п.1.4 Договору визначено, що вартість 1 м.кв. загальної площі житла складає 835 грн. з урахуванням ПДВ. При цьому сторонами погоджено, що вартість 1 м.кв. житла може бути переглянута, з урахуванням інфляції, лише у випадку зміни середніх цін по регіонах. Щомісячно актом звірки взаєморозрахунків закріплюється сума проведеної дольової участі в будівництві з зазначенням обсягу фактично профінансовано загальної вартості житла, яка буде передана Заявнику, після здачі будинку в експлуатацію.

Відповідно до п.1.5 Договору обсяг фінансування будівництва складає 1 052 601 грн. Доля вноситься грошовими коштами, векселями, іншими активами.

Згідно з п.1.6 Договору Позивач зобов'язався передати обумовлені метри загальної площі житла в м. Івано-Франківську в ІІІ кварталі 2001 року.

За взаємною згодою сторін Позивач може передати Заявнику профінансовану загальну площу житла в інших будинках в м. Івано-Франківську (п.1.7 Договору).

В розділі 4 Договору передбачена відповідальність сторін.

Згідно з Додатком № 1 до Договору від 20.09.2001 було визначено перелік квартир в м. Івано-Франківську по вул. Кармелюка, 2, що фінансуються на умовах дольової участі, згідно Договору № 8 від 11.04.2001.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору від 11.04.2001 № 8 від 20.09.2001 сторонами було збільшено вартість 1 м.кв. житла до 865 грн., вартість раніше переданих 437 м.кв. житла за актом № 20 від 24.04.2001 залишається без змін, а вартість 823,60 грн. житла, яке підлягає передачі складає 712 414 грн. Крім того, сторони домовились викласти п.1.5 Договору в наступній редакції: «Обсяг фінансування будівництва складає 1 077 309 грн. Доля вноситься грошовими коштами, векселями, іншими активами».

Правовідносинам, що виникли у зв'язку з укладенням Позивачем та Заявником Договору, надано оцінку господарськими судами та викладено у відповідних рішеннях судів.

Враховуючи, що Заявник (Відповідач) звернувся до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, Господарський суд міста Києва в даному судовому провадженні, дотримуючись вимог розділу 13 Господарського процесуального кодексу України здійснює перегляд Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п.3.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» № 04-5/563 від 21.05.2002 судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами лише після набрання ним законної сили у передбаченому ГПК порядку.  

У п. 3.7 Роз'яснення зазначено, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Господарський суд під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами та керуючись вищезазначеними принципами, виходив з такого.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2006  по справі № 8/373-9/169-13/403,  встановлено наступне.

Заявник (Відповідач) фактично перерахував Позивачу 1 045 208,55 грн.  

На виконання умов контракту Позивач у відповідності до п.3.4. Договору здійснив передачу Заявнику (Відповідачу) договірних квартир, що підтверджується Актом № 20 від 24.04.2001, відповідно до якого були передані квартири №№ 1, 32, 34, 36, 60, 62, житловою площею 219,52 кв.м., загальною площею 437 кв.м., вартістю 364 895 грн., та Актом № 22 від 20.09.2001, відповідно до якого були передані квартири №№ 2, 29, ЗО, 33, 37, 40, 61, 63, 64, 89, житлова площа 447,4 кв.м. загальною площею 823,6 кв.м. на суму 712 414 грн. Загалом Заявнику (Відповідачу) було передано квартири загальною площею 1260,60 кв.м. загальною вартістю 1 077 309 грн.

Відповідно до п. 3.1. Державних будівельних норм, затверджених Наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 № 48, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України. Ці об'єкти приймаються в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій.

Рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися державними технічними комісіями тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом та підготовлені до експлуатації, (п. 3.8 Державних будівельних норм.)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 встановлено, що Акти прийому-передачі № 20 від 24.04.2001 та № 22 від 20.09.2004  підписані до здачі будинку в експлуатацію, а отже сторони скористалися правом достроково скласти акт приймання-здачі квартир, передбаченим п. 3.2. договору.

Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (житлового будинку №2, що на вул. Кармелюка в м. Івано-Франківську) складений 12.11.2002 та затверджений Рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради   № 77 від 25.02.03.

Як зазначено в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 спірним договором сторони не передбачили строки повного фінансування Заявником (Відповідачем) будівництва житлових приміщень, тому згідно зі ст. 165 ЦК УРСР, ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва встановлено, що Заявнику (Відповідачу) Позивачем була направлена претензія №330 від 16.07.03 з вимогою провести повну оплату, у відповідь на яку Заявник (Відповідач) зазначив, що Позивач повинен направити йому документи, що необхідні для визначення істинної суми заборгованості Заявника (Відповідача) перед Позивачем, оскільки Позивач листом № 252-с від 30.05.03р. повідомив Заявника (Відповідача) про зміну площі раніше переданих квартир, але не надав підтверджуючих документів. Заявник (Відповідач) повідомляв, що після отримання вищевказаних документів звернеться до ГУ ВВ МВД України для перегляду площі та вартості переданого за договором житла. При отриманні позитивного рішення між сторонами буде проведено корегування щодо вартості та площ квартир.

Крім того, у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 зазначено, що як стверджує Позивач, Заявнику (Відповідачу) було передано 1272,5 кв.м. житлової площі, з яких 11,9 м.кв. є надлишково переданими, порівняно з тим, що договором передбачалося передати 1260,60 кв.м. житла, тому на думку Позивача, Заявник (Відповідач) має додатково сплатити 10293,50 грн., що становить вартість надлишково переданого житла.

Судом також  встановлено, що під час будівництва Позивачем було внесено  зміни в проект будинку, а саме були заскленні лоджії та враховано їх площу до загальної житлової площі квартир без згоди на те Заявника (Відповідача).

Як вбачається із змісту рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006, будівництво житла здійснювалося Заявником (Відповідачем) на замовлення Головного управління ВВ МВС України на підставі договору від 26.06.2000 № 1.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 зазначено,  що обсяги житлової площі Позивачем та Заявником (Відповідачем) не скориговані та з замовником не погоджені, як передбачено Договором № 1 від 26.06.2000.

Також в рішенні зазначено, що згідно листа Головного архітектора м. Івано-Франківська від 24.01.2003 Позивач повинен був узгодити з пайовиками будівництва, у тому числі з Заявником (Відповідачем), переобладнання лоджій під веранди. Виходячи з наведеного, державні акти приймання в експлуатацію будинку, в якому передавалися квартири на виконання спірного договору, затверджені з показниками загальної площі будинку, без врахування переобладнання лоджій під веранди і розрахунки повинні здійснюватися, виходячи з цих площ.

Господарським судом міста Києва у рішенні від 17.11.2006 зроблено висновок про те, що  сторонами при здійсненні приймання-передачі житла за договором, відповідно до оформлених Актів № 20 від 24.04.2001 та № 22 від 20.09.2000 зафіксовано передачу квартир загальною площею 1260,60 кв.м. вартістю 1 077 309 грн., будь-яких заперечень щодо виявлених невідповідностей між даними, вказаними в зазначених актах на передані квартири, відповідно до порядку, передбаченого в п. 3.3. Договору сторони не зазначили, тому Позивач фактично погодився з даними щодо кількості та вартості переданих квартир, зазначених в Актах № 20 від 24.04.2001 та № 22 від 20.09.2001. В подальшому сторонами не погоджено надлишкову передачу відповідачу 11,9 кв. м. житлової площі та не проведено коригування фактично переданої житлової площі за договором та її загальної вартості.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача щодо оплати 10 293,50 грн. за надлишково передані 11,9 кв.м. задоволеню не підлягають.

З урахуванням зазначених вище обставин Господарський суд міста Києва від 17.11.2006 прийшов до висновку, що враховуючи часткову оплату, заборгованість Заявника (Відповідача) перед Позивачем становить 32 100 грн.

Таким чином, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 з Заявника (Відповідача) стягнуто основного боргу в сумі 32 100 грн., пені в розмірі 2277,78 грн., 6 580,50 грн. інфляційних нарахувань, 1799,36 грн. – 3 % річних, 427,58 грн. –державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення набрало законної сили в установленому законом порядку та було залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 Заявник (Відповідач) у якості доказу наявності нововиявлених обставин надав рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 по справі № 7/154-13/5, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2007, та набрало законної сили.

Дослідивши надане Заявником (Відповідачем) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 по справі № 7/154-13/5 Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області було прийнято за результатами розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КВЕР»(далі –Заявник (Відповідач)) до Закритого акціонерного товариства «БК «Прикарпаття і К»(далі – Позивач) про стягнення заборгованості в сумі 35 456,80 грн. надлишково сплачених коштів по договору про дольову участь у будівництві житла від 11.04.2001, 2 374,52 грн. –3 % річних та визнання недійсними технічних паспортів на квартири.

На час укладення між Позивачем та Заявником (Відповідачем) Договору № 8 від 11.01.2001 про дольову участь в будівництві житла, діяли правила передбачені СНІП 02.08.01-89 "Житлові приміщення" від 01.01.1990 із змінами та доповненнями 1993-1994 років.

Додатком № 2 Правил передбачено, що загальна площа квартир визначається як сума площ всіх приміщень, що входять до складу квартири, а саме кімнат, коридорів, вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, терас та холодних комірчин, підрахованих з послідуючим понижуючим коефіцієнтами: для лоджій –0,5, для балконів і терас –0,3, для веранд та холодних комірчин – 1,0.

Відповідно до СНІП 2.08.01-89 "Жилые здания", допускається проектування засклених балконів та лоджій, які не використовують у протипожежних цілях. Самовільне засклення населенням балконів і лоджій не допускається.

Посилання Позивача на те, що в разі засклення лоджій останні стають верандами не були прийняті Господарським судом Івано-Франківської області до уваги, так як в судовому засіданні не доведенні.

Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області встановлено, що Позивачем не надано суду доказів, що при проектуванні будинку, були спроектовані веранди на місці лоджій, а представлений в судовому засіданні проект фасаду будинку від 12.99, в якому зазначено, засклення лоджій погоджено і переобладнання їх у веранди затверджено в 2002 році підписом заступника головного архітектора міста, не може бути підставою для зміни умов договору в частині загальної площі житла, а саме при переведені лоджій в веранди та обрахування їх площі з понижуючим коефіцієнтом 1.0.

Також Господарським судом Івано-Франківської області не прийняті заперечення Позивача про те, що в технічних паспортах на квартири 2001 року площа лоджій обрахована з понижуючим коефіцієнтом 0.5 як такі, що не відповідають дійсності, що підтверджується порівнянням площі лоджій в техпаспортах 2001 року та техпаспортах 2003року. Дані розбіжності виникли при неправильних замірах, а не в наслідок застосування понижуючого коефіцієнту.

Крім того, судом встановлено, що акти прийому передачі квартир № 20 від 24.02.2001 та  № 22 від 20.09.2001 про передачу загальної площі квартир 1260,60 кв.м., в тому числі лоджії загальною площею 172,73 м.кв., які було обчислено з понижуючим коефіцієнтом 1.0, підписані сторонами в 2001 році, та на їх підставі було передано квартири Заявнику (Відповідачу), а зміни до проекту внесені в 2002 році.

Посилаючись на лист Головного архітектора міста Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1944/1-12/04 від 14.01.2003 року щодо правомірності переобладнання лоджій у веранди в будинку № 2 по вул. Кармелюка, Господарський суд Івано-Франківської області встановив, що акти приймання в експлуатацію вказаного будинку міськвиконкомом затверджені з показниками загальної площі будинку, без врахування переобладнання лоджій під веранди, а тому розрахунки повинні здійснюватись виходячи з цих площ.

Виходячи з вище наведеного, Господарським судом Івано-Франківської області зроблено висновок про те, що загальна площа лоджій, яка увійшла в загальну площу пере даних квартир в розмірі 172,7 кв.м., повинна бути обрахована з понижуючим коефіцієнтом 0.5 та складати площу 86,35 кв.м.

Разом з тим, Господарський суд Івано-Франківської області в своєму рішенні зазначив про те, що Івано-Франківське ОБТІ при виготовлені технічних паспортів на квартири №№ 1, 32, 34, 36, 60, 62, 2, 29, 30, 33, 37, 40, 61, 63, 64, 89 в будинку №2 по вул. Кармелюка, в м. Івано-Франківську допустила обрахунки при визначені загальної площі лоджій та в порушення проектної документації, виготовленої у відповідності до СНІП 2.08.01-89 "Жилые здания", неправильно застосувало понижуючий коефіцієнт до обрахунку площі лоджій, і як наслідок виготовило технічні паспорти на квартири із неправомірним збільшенням площі квартир на 86,35 грн..

Таким чином, Господарський суд Івано-Франківської області приходить до висновку про те, що фактично передана загальна площа квартир в будинку № 2 по вул. Кармелюка, в м. Івано-Франківську, збудованого відповідно до договору № 8 від 11.01.2001 про дольову участь в будівництві житла, укладеного між Позивачем та Заявником (Відповідачем), становить 1174,25 кв.м. та з урахуванням вартості одного квадратного метра загальної площі по акту прийому передачі квартир за № 20 від 24.02.2001 про передачу Квартир №№ 1,32,34,36,60,62 загальною площею 406,1 кв.м. вартістю 339 093,5 грн. (вартість одного квадратного метра загальної площі житла погодженого сторонами становить 835грн.), загальна площа лоджій з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,5 становить 30,9 кв.м., та № 22 від 20.09.2001р. про передачу квартир №№ 2,29,30,33,37,40,61,63,64,89, загальною площею 768,15 кв.м., вартістю     664 449,75 грн. (вартість 1 кв. м. загальної площі житла погодженого сторонами становить 865 грн.), загальна площа лоджій з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,5 становить 55,45 кв.м., а тому загальна вартість переданих квартир становить 1 003 543,20 грн. Таким чином Заявник (Відповідач)  перерахував Позивачу надлишок коштів на будівництво в сумі 41 665,30 грн.

Щодо заявленої Заявником (Відповідачем) вимоги про визнання недійсними актів прийому-передачі житла, то Господарським судом Івано-Франківської області провадження щодо цих позовних вимог припинено, оскільки така вимога не є предметом господарського судочинства.

Таким чином, Господарський суд Івано-Франківської області прийняв рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, визнав нечинними технічні паспорти інвентаризаційної справи №10082 від 08.08.2003 року на квартири №№ 1, 32, 34, 36, 60, 62, 2, 29, 30, 33, 37, 40, 61, 63, 64, 89 в будинку по вулиці Кармелюка, 2, в місті Івано-Франківську, в частині визначення загальної площі квартир із застосуванням до площ лоджій понижуючого коефіцієнту 1.0, виданих Івано-Франківським ОБТІ, стягнув з Позивача на користь Заявника (Відповідача) 35 456,80 грн. надлишково сплачених коштів по договору про дольову участь в будівництві

житла від 11.04.2001 року та 2374,52 грн. - 3% річних.          В решті позовних вимог провадження припинити.

З урахуванням встановлених Господарським судом Івано-Франківської області обставин по справі № 7/154-13/5, які є нововиявленими обставинами щодо рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403, господарський суд перевіривши зазначене рішення, прийшов до висновку про те, що подана Заявником (Відповідачем) заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як випливає з вищезазначеного, встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 по справі № 7/154-13/5 обставини спростовують висновки, зроблені в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403, що стосуються розміру фактично переданої площі житла, порядку здійснення обрахування загальної площі житла, правомірності переобладнання лоджій у веранди та збільшення таким чином загальної площі житла, а також вимоги щодо проведення повного розрахунку в розмірі, який передбачений договором від 11.04.2001.    

Таким чином, посилання Позивача на те, що припинення рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 № 7/154-13/5 провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсними актів прийому-передачі житла є підставою для проведення взаєморозрахунків і саме вони були підставою для прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403, яке переглядається господарським судом за нововиявленими обставинами, не приймаються судом як необґрунтовані.

Також господарський суд звертає увагу на те, що посилання Позивача на передчасність перегляду рішення за нововиявленими обставинами у зв'язку з тим, що ним подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 № 7/154-13/5 не були підтверджені належними та допустимими доказами, як того вимагає ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, а саме не надано ухвалу про порушення касаційного провадження. Крім того, рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, а також рішення, яким встановлені обставинами, що є нововиявленими відносно переглядуваного рішення, вже набрали законної сили, тому факт подання Позивачем касаційної скарги жодним чином не може впливати на порядок здійснення господарським судом перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, Позивач у своїх запереченнях не надав суду належних та допустимих доказів, які б заперечили існування нововиявлених обставин, що є підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 та не довів правомірності своєї позиції.

Відповідно до ст.112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Згідно з ч.1 ст.113 Господарського процесуального кодексу України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/563 від 21.05.2002 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»зазначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Згідно п.1.1 зазначеного Роз'яснення зазначено, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути здійснений за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

Відповідно до п.1.2 Роз'яснення нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені. Так, підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з частинами третьою і четвертою статті 35 ГПК були обов'язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.

Днем виникнення названих обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові. Якщо нововиявлена обставина пов'язана з вироком чи рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком чи рішенням суду, які покладено в основу відповідного судового акта, або день коли заявникові стало чи повинно було стати відомо про набрання сили вироком чи рішенням.   

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначені в Роз'ясненні приписи, господарський суд приймає подане Заявником (Відповідачем) судове рішення у якості нововиявленої обставини, яка стала відомою Заявнику (Відповідачу) саме 18.06.2007, з винесенням постанови Львівського апеляційного господарського суду (ч.4 ст.85 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.114 Господарського процесуального кодексу України перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної та касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, якими змінено або прийнято нове судове рішення.

Зважаючи на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403 рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 було залишено без змін, у суду першої інстанції немає підстав для перегляду даного судового акту. За таких обставин суд відмовляє заявнику в задоволенні заявлених вимог в частині перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України, підлягають стягненню з Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85, 112, 113, 113-1, 114, 121-1 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КВЕР»про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 скасувати.  

3. Прийняти нове рішення.

4. У позові Закритого акціонерного товариства «БК «Прикарпаття і К»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВЕР»про стягнення 53 710,75 грн. відмовити.

5. В іншій частині заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, а саме в частині скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403 –відмовити.

6. Наказ у справі № 8/373-9/169-13/403 від 22.03.2007 вважати таким, що втратив чинність.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 05.09.2007

Суддя                                                                                                        Сулім В.В.