Рішення

від 17.07.2009 по справі 8/373-9/169-13/403

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/373-9/169-13/403

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  8/373-9/169-13/403

17.07.09

За заявою

За позовом     

Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Прикарпаття і К»про  перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Прикарпаття і К»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «КВЕР»

простягнення 53 710,75 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Варинський З.А. –представник за довіреністю від 06.01.2009 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.03.2004 Закрите акціонерне товариство “БК “Прикарпаття і К”(далі - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “КВЕР”(далі - Відповідач) заборгованості в сумі 42 393,50 грн. та неустойки в розмірі 2 937,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору від 11.04.2001 №8 про дольову участь в будівництві та додатку № 1 до нього від 20.09.2001 № 1 Відповідач зобов'язався профінансувати будівництво житлового будинку № 2, по вул. Кармелюка, в м. Івано-Франківську, в м. Івано-Франківську в розмірі 1 077 309 грн. та прийняти квартири, зазначені в додатку № 1 до договору від 11.04.2001 № 8.

На виконання своїх договірних зобов'язань Позивач передав Відповідачу договірні квартири. По акту приймання-передачі № 20 від 24.04.2001 передано та прийнято квартири за № 1, 32, 34, 36, 60, 62, а за актом приймання-передачі № 22 від 20.09.2001 передано та прийнято квартири за № 2, 29, 30, 33, 37, 40, 61, 63, 64, 89. Таким  чином, Позивач вважає, що зазначені акти підтверджують належне виконання ним договірних зобов'язань.

В той же час, як вказує Позивач, Відповідачем було прийнято договірні квартири та проведено часткове фінансування будівництва у розмірі 1 032 798,90 грн., тоді як сума фінансування складає 1 077 309 грн.

Враховуючи, що договором № 8 від 11.04.2001 не передбачено строку проведення повного фінансування будівництва, Позивач 08.05.2002 листом № 142 звернувся до Відповідача з проханням провести повний розрахунок за передані квартири, але останній цього не виконав.

Також Позивач звертався до Відповідача з претензією про сплату заборгованості та оплату 11,9 м.кв. загальної площі житла, які були надлишково передані йому, у розмірі 10 293,00 грн., виходячи з вартості 1 м.кв., яка складає 856 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з Відповідача 45 330,65 грн., з яких заборгованість за договором № 8 від 11.04.2001 у розмірі 32 100 грн., 10 293, 50 грн. –за надлишково передані 11,9 м.кв. загальної площі житла та 2 937,15 грн. неустойки за неналежне виконання зобов'язання, а крім того, покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив наступне. Позивач повинен був передати Відповідачеві житлову площу (квартири) у будинку, що завершені будівництвом та підготовленим до експлуатації. Оскільки підписані сторонами акти, на думку Відповідача, не відповідають вимогам чинного законодавства, то вони не можуть свідчити про виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором щодо передачі житлової площі (квартир) у будинку із завершеним будівництвом та переданим в експлуатацію. Крім того, Відповідач зазначив про те, що розмір  переданих Позивачем площ, що зазначений в актах приймання-передачі є орієнтовним, житлові приміщення не були передані в обумовлені сторонами строки, доказом чого є претензія Головного управління внутрішніх військ № 3/23/1-п/590 від 01.10.2002 до Відповідача про відшкодування збитків.

Оскільки, як зазначає Відповідач, договором не передбачено строку проведення повного фінансування будівництва, то повний розрахунок мав відбутися лише після введення в експлуатацію житла. Вимоги Позивача про те, що Відповідач повинен сплатити вартість надлишково переданих площ є необґрунтованими, оскільки Позивач без надання відповідної документації, передбаченої Державними будівельними нормами, зарахував нежитлові площі (балкони), як житлову, при цьому загальна площа об'єкта не змінилася.

Щодо неустойки у формі пені, то Відповідач зазначив, що оскільки договором не передбачено певних строків розрахунків за надані житлові приміщення, тому й неможливо визначити строки та порядок її обрахування.

Враховуючи викладене, Відповідач просив суд відмовити Позивачу в задоволенні його позовних вимог.    

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.04 по справі № 8/373 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2004 по справі № 8/373 в задоволенні апеляційної скарги Позивача відмовлено, а рішення  Господарського суду міста Києва від 26.07.04 по справі № 8/373 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2005 по справі № 8/373 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2004 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2004 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Відповідача 53 710,75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2005 по справі № 8/373-9/169 позовні вимоги задоволено повністю.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2006 по справі № 8/373-9/169 касаційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва  від 16.06.2005 по справі № 8/373-9/169 скасоване, а справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача основний борг у сумі 32 100 грн., пеню в розмірі 2 277,78 грн., 6 580,50 грн. інфляційних нарахувань, 1 799,36 грн. –3 % річних, 427,58 грн. –державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 26.02.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403 рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 залишено без змін, а апеляційну скаргу Відповідача –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403 рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 та Постанову Київського апеляційного господарського суду України від 26.02.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403 залишено без змін, а касаційну скаргу Відповідача –без задоволення.

21.06.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю “КВЕР”, Відповідач по справі (далі - Заявник), звернулося до господарського суду з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403, яке залишене без змін Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 та постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403, за нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами Заявник називає рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 по справі № 7/154-13/5, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 по справі № 7/154-13/5. Згідно зазначеного рішення було встановлено, що при обрахуванні загальної площі квартир в спірному будинку № 2 по вул. Кармелюка в м. Івано-Франківську, були допущені помилки, що стосуються обрахування площ лоджій та застосування понижуючого коефіцієнту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 року по справі № 8/373-9/169-13/403 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КВЕР»про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 року по справі № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 року по справі № 8/373-9/169-13/403 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Прикарпаття і К»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВЕР»про стягнення 53 710, 75 грн. відмовлено. В іншій частині заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено.

26.11.2007 року до суду надійшла заява від Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Прикарпаття і К»про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 року по справі  № 8/373-9/169-13/403 за ново виявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 року було відмовлено Закритому акціонерному товариству «Будівельна компанія «Прикарпаття і К»в задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 року по справі № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами.

25.11.2008 року до суду надійшла заява від Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Прикарпаття і К»про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 року по справі  № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами Заявник називає те, що Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2007р. по справі №7/154-13/5 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2007р. та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007р, по справі 7/154-13/5 а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

При новому розгляді справи № 7-154-13/5-10/531-14/56, як Господарським судом Івано-Франківської області так і Львівським Апеляційним Господарським судом встановлено, що Івано-Франківським ОБТІ проведено обрахунок загальної площі квартир, які передані ЗАТ БК «Прикарпаття і К»ТОВ «КВЕР», у відповідності до діючих державних норм та правил, і що загальна площа переданих квартир становить 1260,60 м.кв. Встановлення таких обставин знайшло своє відображення у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2008р. та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2008р., що стало підставою у відмові у задоволенні позову ТОВ «КВЕР»до ЗАТ БК «Прикарпаття і К»про стягнення заборгованості в сумі 37 831,32 грн. та визнання недійсними технічних паспортів на квартири.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2008р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2008р. по справі № 7-154-13/5-10/531-14/56 неоскаржена ТОВ «КВЕР»до Вищого господарського суду України.

Крім того в поданій заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами Заявник відмовляється від стягнення 10 293, 50 грн. вартості надлишково  переданої загальної площі та просить суд стягнути з відповідача 32 100, 00 грн. основного боргу, 2 277, 78 грн. –пені, 6580, 50 грн. збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 1 799, 36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2008 року заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 року по справі  № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами повернуто Закритому акціонерному товариству «Будівельна компанія «Прикарпаття і К», оскільки до неї не додано квитанції про відправлення копії заяви відповідачу.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати та надіслати справу на розгляд до місцевого суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Прикарпаття і К»залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2008 року –без змін.

 Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009 року касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Прикарпаття і К»задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2008 року у справі № 8/373-9/169-13/403 скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2009 року прийнято заяву Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Прикарпаття і К»про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 року по справі № 8/373-9/169-13/403 за нововиявленими обставинами до розгляду та призначена до розгляду на 07.07.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року розгляд заяви відкладено до 17.07.2009 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні 17.07.2009 року представник заявника підтримав вимоги викладені у заяві у повному обсязі, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 року та прийняти нове рішення.

Представник відповідача у судове засідання 17.07.2009 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.   

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

11.04.2001 між Позивачем та Заявником (Відповідач) було укладено Договір про дольову участь у будівництві № 8 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Заявник (Відповідач) зобов'язувався профінансувати на умовах дольової участі будівництво в м. Івано-Франківську житлового будинку за адресою вул. Кармелюка, 2, в порядку і на умовах, передбачених даним договором та прийняти по завершенню будівництва готові до заселення квартири з метою наступної передачі Головному управлінню ВВ МВС України для військовослужбовців та членів їхніх сімей.

Позивач, згідно з умовами п.1.2 Договору зобов'язувався передати по завершенню будівництва та здачі будинку в експлуатацію передати Заявнику у власність загальну площу житла на суму внесених коштів.

Загальна площа, яка підлягає передачі Заявнику по закінченню будівництва становить 1260,60 м.кв. (п.1.3 Договору).

Сторонами у п.1.4 Договору визначено, що вартість 1 м.кв. загальної площі житла складає 835 грн. з урахуванням ПДВ. При цьому сторонами погоджено, що вартість 1 м.кв. житла може бути переглянута, з урахуванням інфляції, лише у випадку зміни середніх цін по регіонах. Щомісячно актом звірки взаєморозрахунків закріплюється сума проведеної дольової участі в будівництві з зазначенням обсягу фактично профінансовано загальної вартості житла, яка буде передана Заявнику, після здачі будинку в експлуатацію.

Відповідно до п.1.5 Договору обсяг фінансування будівництва складає 1 052 601 грн. Доля вноситься грошовими коштами, векселями, іншими активами.

Згідно з п.1.6 Договору Позивач зобов'язався передати обумовлені метри загальної площі житла в м. Івано-Франківську в ІІІ кварталі 2001 року.

За взаємною згодою сторін Позивач може передати Заявнику профінансовану загальну площу житла в інших будинках в м. Івано-Франківську (п.1.7 Договору).

В розділі 4 Договору передбачена відповідальність сторін.

Згідно з Додатком № 1 до Договору від 20.09.2001 було визначено перелік квартир в м. Івано-Франківську по вул. Кармелюка, 2, що фінансуються на умовах дольової участі, згідно Договору № 8 від 11.04.2001.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору від 11.04.2001 № 8 від 20.09.2001 сторонами було збільшено вартість 1 м.кв. житла до 865 грн., вартість раніше переданих 437 м.кв. житла за актом № 20 від 24.04.2001 залишається без змін, а вартість 823,60 грн. житла, яке підлягає передачі складає 712 414 грн. Крім того, сторони домовились викласти п.1.5 Договору в наступній редакції: “Обсяг фінансування будівництва складає 1 077 309 грн. Доля вноситься грошовими коштами, векселями, іншими активами”.

Правовідносинам, що виникли у зв'язку з укладенням Позивачем та Заявником Договору, надано оцінку господарськими судами та викладено у відповідних рішеннях судів.

Враховуючи, що Заявник (Відповідач) звернувся до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, Господарський суд міста Києва в даному судовому провадженні, дотримуючись вимог розділу 13 Господарського процесуального кодексу України здійснює перегляд Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 по справі № 8/373-9/169-13/403, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п.3.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” № 04-5/563 від 21.05.2002 судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами лише після набрання ним законної сили у передбаченому ГПК порядку.  

У п. 3.7 Роз'яснення зазначено, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Господарський суд під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами та керуючись вищезазначеними принципами, виходив з такого.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 по справі № 8/373-9/169-13/403,  встановлено наступне.

На час укладення між Позивачем та Заявником (Відповідачем) Договору № 8 від 11.01.2001 про дольову участь в будівництві житла, діяли правила передбачені СНІП 02.08.01-89 "Житлові приміщення" від 01.01.1990 із змінами та доповненнями 1993-1994 років.

Додатком № 2 Правил передбачено, що загальна площа квартир визначається як сума площ всіх приміщень, що входять до складу квартири, а саме кімнат, коридорів, вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, терас та холодних комірчин, підрахованих з послідуючим понижуючим коефіцієнтами: для лоджій –0,5, для балконів і терас –0,3, для веранд та холодних комірчин –1,0.

Відповідно до СНІП 2.08.01-89 "Жилые здания", допускається проектування засклених балконів та лоджій, які не використовують у протипожежних цілях. Самовільне засклення населенням балконів і лоджій не допускається.

Посилання Позивача на те, що в разі засклення лоджій останні стають верандами не були прийняті Господарським судом Івано-Франківської області до уваги, так як в судовому засіданні не доведенні.

Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області встановлено, що Позивачем не надано суду доказів, що при проектуванні будинку, були спроектовані веранди на місці лоджій, а представлений в судовому засіданні проект фасаду будинку від 12.99, в якому зазначено, засклення лоджій погоджено і переобладнання їх у веранди затверджено в 2002 році підписом заступника головного архітектора міста, не може бути підставою для зміни умов договору в частині загальної площі житла, а саме при переведені лоджій в веранди та обрахування їх площі з понижуючим коефіцієнтом 1.0.

Також Господарським судом Івано-Франківської області не прийняті заперечення Позивача про те, що в технічних паспортах на квартири 2001 року площа лоджій обрахована з понижуючим коефіцієнтом 0.5 як такі, що не відповідають дійсності, що підтверджується порівнянням площі лоджій в техпаспортах 2001 року та техпаспортах 2003року. Дані розбіжності виникли при неправильних замірах, а не в наслідок застосування понижуючого коефіцієнту.

Крім того, судом встановлено, що акти прийому передачі квартир № 20 від 24.02.2001 та  № 22 від 20.09.2001 про передачу загальної площі квартир 1260,60 кв.м., в тому числі лоджії загальною площею 172,73 м.кв., які було обчислено з понижуючим коефіцієнтом 1.0, підписані сторонами в 2001 році, та на їх підставі було передано квартири Заявнику (Відповідачу), а зміни до проекту внесені в 2002 році.

Посилаючись на лист Головного архітектора міста Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1944/1-12/04 від 14.01.2003 року щодо правомірності переобладнання лоджій у веранди в будинку № 2 по вул. Кармелюка, Господарський суд Івано-Франківської області встановив, що акти приймання в експлуатацію вказаного будинку міськвиконкомом затверджені з показниками загальної площі будинку, без врахування переобладнання лоджій під веранди, а тому розрахунки повинні здійснюватись виходячи з цих площ.

Виходячи з вище наведеного, Господарським судом Івано-Франківської області зроблено висновок про те, що загальна площа лоджій, яка увійшла в загальну площу пере даних квартир в розмірі 172,7 кв.м., повинна бути обрахована з понижуючим коефіцієнтом 0.5 та складати площу 86,35 кв.м.

Разом з тим, Господарський суд Івано-Франківської області в своєму рішенні зазначив про те, що Івано-Франківське ОБТІ при виготовлені технічних паспортів на квартири №№ 1, 32, 34, 36, 60, 62, 2, 29, 30, 33, 37, 40, 61, 63, 64, 89 в будинку №2 по вул. Кармелюка, в м. Івано-Франківську допустила обрахунки при визначені загальної площі лоджій та в порушення проектної документації, виготовленої у відповідності до СНІП 2.08.01-89 "Жилые здания", неправильно застосувало понижуючий коефіцієнт до обрахунку площі лоджій, і як наслідок виготовило технічні паспорти на квартири із неправомірним збільшенням площі квартир на 86,35 грн..

Таким чином, Господарський суд Івано-Франківської області приходить до висновку про те, що фактично передана загальна площа квартир в будинку № 2 по вул. Кармелюка, в м. Івано-Франківську, збудованого відповідно до договору № 8 від 11.01.2001 про дольову участь в будівництві житла, укладеного між Позивачем та Заявником (Відповідачем), становить 1174,25 кв.м. та з урахуванням вартості одного квадратного метра загальної площі по акту прийому передачі квартир за № 20 від 24.02.2001 про передачу Квартир №№ 1,32,34,36,60,62 загальною площею 406,1 кв.м. вартістю 339 093,5 грн. (вартість одного квадратного метра загальної площі житла погодженого сторонами становить 835грн.), загальна площа лоджій з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,5 становить 30,9 кв.м., та № 22 від 20.09.2001р. про передачу квартир №№ 2,29,30,33,37,40,61,63,64,89, загальною площею 768,15 кв.м., вартістю     664 449,75 грн. (вартість 1 кв. м. загальної площі житла погодженого сторонами становить 865 грн.), загальна площа лоджій з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,5 становить 55,45 кв.м., а тому загальна вартість переданих квартир становить 1 003 543,20 грн. Таким чином Заявник (Відповідач)  перерахував Позивачу надлишок коштів на будівництво в сумі 41 665,30 грн.

Щодо заявленої Заявником (Відповідачем) вимоги про визнання недійсними актів прийому-передачі житла, то Господарським судом Івано-Франківської області провадження щодо цих позовних вимог припинено, оскільки така вимога не є предметом господарського судочинства.

Таким чином, Господарський суд Івано-Франківської області прийняв рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, визнав нечинними технічні паспорти інвентаризаційної справи №10082 від 08.08.2003 року на квартири №№ 1, 32, 34, 36, 60, 62, 2, 29, 30, 33, 37, 40, 61, 63, 64, 89 в будинку по вулиці Кармелюка, 2, в місті Івано-Франківську, в частині визначення загальної площі квартир із застосуванням до площ лоджій понижуючого коефіцієнту 1.0, виданих Івано-Франківським ОБТІ, стягнув з Позивача на користь Заявника (Відповідача) 35 456,80 грн. надлишково сплачених коштів по договору про дольову участь в будівництві житла від 11.04.2001 року та 2374,52 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог провадження припинити.

З урахуванням встановлених Господарським судом Івано-Франківської області обставин по справі № 7/154-13/5, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 року  по справі № 8/373-9/169-13/403 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 року по справі № 8/373-9/169-13/403 та прийнято нове рішення яким у позові Закритого акціонерного товариства «БК «Прикарпаття і К»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВЕР»про стягнення 53 710, 75 грн. відмовлено.    

25.11.2009 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 року за нововиявленими обставинами.

Вищезазначену заяву позивач мотивує тим, що постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2007 року по справі № 7/154-13/5 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2007 року по справі № 7/154-13/5, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

При новому розгляді справи № 7/154-13/5-10/531-14/56 встановлено, що Івано-Франківським ОБТІ проведено обрахунок загальної площі квартир, які передані позивачем відповідачу, у відповідності до діючих державних норм та правил, і що загальна площа переданих квартир становить 1260, 60 кв. м. Також, судами першої та апеляційної інстанції, при розгляді справи № 7/154-13/5-10/351-14/56 встановлено, що Івано-Франківським ОБТІ в 2001 р. обрахунок, загальної площі квартир та застосування коефіцієнту 1,0 при обрахунку площі лоджій квартир, які були передані позивачем відповідачу, проведено правомірно з дотриманням діючих на той час державних будівельних норм та правил.

Дослідивши надані позивачем рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2008 по справі № 7/154-13/5-10/351-14/56 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2008 року по справі № 7/154-13/5-10/351-14/56 Господарський суд міста Києва встановив наступне.

На підставі укладеного між сторонами Договору дольової участі у будівництві № 8 від 11.04.2001 р. (надалі - договір), відповідач зобов'язався профінансувати будівництво житлового будинку №2, що на вул. Кармелюка в м. Івано-Франківську та прийняти по завершенню будівництва готові до заселення квартири з метою подальшої передачі їх Головному управлінню ВВ МВС України для військовослужбовців та членів їх сімей, а позивач -передати у власність загальну площу житла на суму внесених коштів. Позивач зобов'язався збудувати будинок та передати відповідачу договірні квартири в житловому будинку №2, що на вул. Кармелюка в м. Івано-Франківську.

Кількість квартир їх технічна характеристика (загальна та житлова площі, поверх, на якому розташована квартира та кількість кімнат) вказані в додатку до договору №1 (абз. 2 п 1.3. договору).

Загальна площа житла, що підлягає передачі відповідачу по закінченню будівництва, становить 1260,60 кв. м. (абз. 1 п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору, сторони встановили вартість 1 кв.м. загальної площі житла в розмірі 835 грн., в тому числі ПДВ.; відповідно до п.1.5 договору, обсяги фінансування будівництва погоджені в сумі 1052601 грн.

20.09.2001р. сторонами укладена додаткова угода №1 до Договору № 8 від 11.04.2001р., згідно якої сторони погодили збільшити вартість 1 кв.м. житла до 865 грн.; обсяги фінансування будівництва збільшено до 1077309 грн.

Відповідно до Розділу 3 договору, сторони передбачили наступний порядок передачі квартир: не пізніше як за 2 дні з дати отримання відповідачем від позивача повідомлення про готовність квартири до передачі, сторони мають провести огляд підлягаючих передачі квартир і в разі, коли квартири відповідають пред'явленим вимогам, сторони мають право скласти акт прийому-передачі квартир достроково (п. 3.2 договору). Передача квартир відповідачу здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі загальної площі житла на протязі 2-х робочих днів з дати огляду квартир (п. 3.4. договору). Акт приймання-передачі загальної площі житла, підписаний відповідачем, є підставою для заліку внесених сум грошових коштів (п.3.5. договору).

Як  вбачається   з   матеріалів   справи,   відповідачем   було   фактично перераховано позивачу 1 045 208, 55 грн.

На виконання умов контракту позивач у відповідності до п.3.4. договору здійснив передачу відповідачу договірних квартир, що підтверджується Актом № 20 від 24.04.2001р., відповідно до якого були передані квартири №№ 1, 32, 34, 36, 60, 62, житлова площа 219,52 кв.м., загальною площею 437 кв.м., вартістю 364895 грн., та Актом №22 від 9 20.09.2001р., відповідно до якого були передані квартири №№ 2, 29, ЗО, 33, ;7, 40, 61, 63, 64, 89, житлова площа 447,4 кв.м. загальною площею 823,6 кв.м. на суму 712414 грн. Загалом відповідачу було передані квартирці загальною площею 1260,60 кв.м. загальною вартістю 1077309 грн.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 161, 162 ЦК УРСР, ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов спірного договору, після отримання претензії позивача №330 від 16.07.03р. з вимогою оплатити заборгованість, оплату не здійснив, а тому з відповідача підлягає стягненню 32100 грн. - основного боргу, 6580,50 грн. інфляційних нарахувань, 1799,36 грн. - 3 % річних, за період з 24.07.03р. по 06.06.05р., 2937,15 грн. пені за період з 24.07.20003р. по 24.01.2004р.

За своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є різновидом договору підряду на капітальне будівництво.

Відповідно до ст. 332 ЦК УРСР, ст. 837 ЦК України, за   договором підряду      одна      сторона  (підрядник) зобов'язується на  свій ризик виконати   певну   роботу   за   завданням   другої   сторони   (замовника),   а змовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до   ст.   877 ЦК  України, підрядник   зобов'язаний виконати    усі   роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній     документації),  якщо  інше  не встановлено договором будівельного підряду.

Згідно   з   ст.   342   ЦК   УРСР,   ст.   853   ЦК   України, замовник зобов'язаний   прийняти   роботу,   виконану   підрядником      відповідно   договору підряду,  оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів   від   умов   договору   або   інших   недоліків   заявити   про   них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки виконаній роботі.

Якщо   після  прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору   підряду   або   інші   недоліки,   які   не   могли   бути встановлені звичайному   способі   її   прийняття   (приховані недоліки), у тому числі такі,   що   були   умисно   приховані підрядником,   він   зобов'язаний негайно   повідомити   про це підрядника.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до п. 3.1. Державних будівельних норм, затверджених Наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 № 48, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України. Ці об'єкти приймаються в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій.

Рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися державними технічними комісіями тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом   в   обсязі,   передбаченому   проектом   та   підготовлені   до експлуатації, (п. 3.8 Державних будівельних норм.)

Як вбачається з матеріалів справи, Акти прийому-передачі №20 від 24.04.2001 р. та №22 від 20.09.2004 р. підписані до здачі будинку в експлуатацію, а отже сторони скористалися правом достроково скласти акт приймання-здачі квартир, передбаченим п. 3.2. договору.

Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (житлового будинку №2, що на вул. Кармелюка в м. Івано-Франівську) складений 12.11.2002р. та затверджений гашенням виконкому Івано-Франківської міської ради №77 від 25.02.03р.

Згідно ст.  626 ЦК України,  зобов'язання між позивачем та відповідачем   виникли   на   підставі   спірного   договору, його умовами визначено встановлення, зміну і припинення зобов'язань між сторонами. Отже спірний договір є двосторонній.

Згідно з ст. 510 ЦК України, сторонами в зобов'язаннях є боржник та кредитор.

Відповідно до п.1 ч.1. ст. 889 ЦК України, обов'язком замовника є

сплатити підрядникові встановлену ціну після  завершення усіх робіт чи сплатити    її   частинами    після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Спірним договором сторони не передбачили строки  повного фінансування відповідачем будівництва житлових приміщень.

Згідно ст. 165 ЦК УРСР, ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо  обов'язок  негайного  виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На адресу відповідача була направлена претензія №330 від 16.07.03р.

з вимогою провести повну оплату.

У відповіді на претензію позивача №330 від 16.07.03р., відповідач зазначив, що позивач повинен направити відповідачу документи, що необхідні для визначення істинної суми заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки позивач листом №252-с від 30.05.03р. повідомив відповідача про зміну площі раніше переданих квартир, проте не було надано підтверджуючих документів. Відповідач повідомляв, що після отримання вищевказаних документів звернеться до ГУ ВВ МВД України для перегляду площі та вартості переданого за договором житла. При отриманні позитивного рішення між сторонами буде проведено корегування щодо вартості та площ квартир.

За твердженням позивача, відповідачу було передано 1272,5 кв.м. житлової площі, таким чином, надлишково передані 11,9 кв.м загальної площі житла, в порівнянні з 1260,60 кв.м. житла, передбаченої в договорі, тому на думку позивача, відповідач має додатково сплатити 10293,50 грн.,* що становить вартість надлишково переданого житла.

Судом встановлено, що під час будівництва позивачем було внесено зміни в проект будинку, а саме були заскленні лоджії та враховано їх площу до загальної житлової площі квартир без згоди на те відповідача.

Відповідно до Договору №1 від 26.06.2000р., укладеного між Головним управлінням Внутрішніх військ МВС України, що виступило замовником та відповідачем, є виконавцем, що зобов'язався підготувати за завданням замовника та надати йому для погодження проектно-кошторисну документацію.

Листом    від    16.10.2003р.    №3/23/1-11/594    Головне    управління Внутрішніх   військ   МВС   України   на   пропозицію  відповідача щодо коригування обсягів житла з врахуванням засклених лоджій повідомило, що ним буде проведено коригування за умови надання наступних документів: довідка від організації, що проектувала цей будинок, чи було передбачено проектом засклення лоджій в цьому будинку; довідка від місцевого органу пожежного нагляду, чи передбачено використання лоджій даного будинку в протипожежних    цілях; довідка  від  управління  містобудування та архітектури м. Івано-Франківська про те, чи прирівнюється засклені лоджії в цьому будинку до веранд, відповідно до СНІП 2.08.01-89 "Жилые здания".

Відповідно до  СНІП 2.08.01-89 "Жилые здания", допускається проектування засклених балконів та лоджій, які не використовують у протипожежних цілях. Самовільне засклення населенням балконів і лоджій не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги Замовника не виконані, обсяги житлової площі позивачем та відповідачем не скориговані та з замовником не погоджені, як передбачено Договором №1 від 26.06.2000р. Згідно листа Головного архітектора м. Івано-Франківська від 24.01.03р. вбачається, що позивач повинен був узгодити з пайовиками будівництва, у тому числі і з відповідачем, переобладнання лоджій під веранди. Виходячи з наведеного, державні акти приймання в експлуатацію будинку, в якому передавалися квартири на виконання спірного договору, затверджені з показниками загальної площі   будинку, без  врахування переобладнання лоджій під веранди і розрахунки повинні здійснюватися, виходячи з цих площ.

На дату винесення рішення, з врахуванням часткової оплати, заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 100 грн., таким чином, позивачем обґрунтовано пред'явлена до стягнення з відповідача сума основного боргу в розмірі 32 100 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів у розмірі 32 100, 00 грн., позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2937,15 грн. - пені за період з 24.07.20003р. по 24.01.2004р., відповідно до наданого суду розрахунку.

Відповідно до ст. 179 ЦК УРСР, 548 ЦК України, виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 4.4. договору, у випадку прострочення платежу відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0,05% від суми неперерахованих коштів за кожний день прострочки.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені:

32 100, 00 грн. * 14% * 185 (з 24.07.2003 року по 24.01.2004 року) / 365 = 2 277, 78 грн.

Отже, розмір пені становить 2 277, 78 грн. та підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 6580,50 грн. інфляційних нарахувань, 1799,36 грн. - 3 % річних, за період з 24.07.03р. по 06.06.05р., згідно наданого розрахунку.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому є підстави для нарахування боргу з врахуванням індексу інфляції та річних відповідно.

Таким чином, збитки від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 161, 162, 332, 342 ЦК УРСР, ст.ст. 525, 837, 838, 854, ЦК України, ст. 193 ГК України та  ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2007 року по справі № 8/373-9/169-13/403 скасувати.

2.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

  3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВЕР» (01000, м. Київ, вул. Куренівська, 2-б, код ЄДРПОУ 19477779) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Прикарпаття і К»(76010, м. Івано-Франківськ, вул. Південний бульвар, 35-А, код ЄДРПОУ 25064703) заборгованість у  розмірі 32 100 (тридцять дві тисячі сто) грн. 00 коп., пеню у сумі 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн.. 78 коп., 3% річних у розмірі 1 799 (одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп., збитки від інфляції у сумі 6 580 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят) грн.. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 213 (двісті тринадцять) грн. 79 коп.

     4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.