Постанова

від 12.06.2007 по справі 35/198

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/198

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.06.2007                                                                                           № 35/198

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                     Дегтярюк Л.О.  

 За участю представників:

 від позивача - Чернов Д.М. (дов. б/н від 30.05.2007)

 від відповідача - Вулицька І.В. (дов. б/н від 18.01.2007)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.09.2006

 у справі № 35/198 (Літвінова М.Є.)

 за позовом                               Державного підприємства "Триліський спиртовий завод"

 до                                                   Приватного підприємства "Юна"

 про                                                  визнання недійсним договору

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від16.05.2007 відповідно до ст. ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжений.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2006 позовні вимоги задоволено. Договір оренди обладнання № 4/03-03 від 03.03.2003, укладений між Державним підприємством "Триліський спиртовий завод" та Приватним підприємством "Юна"  визнано недійсним у зв'язку з тим, що в ньому відсутні істотні умови договору оренди, а саме не визначено об'єкт оренди, вартість орендованого майна, порядок використання амортизаційних відрахувань та умови страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Приватне підприємство "Юна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 25.09.2006 у справі № 35/198 скасувати та прийняти нове рішення  про відмову в задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Судом першої інстанції при розгляді справи були застосовані норми матеріального права, яких не існувало на момент підписання договору оренди обладнання.

У відповідності до додаткових угод № 1 та № 2 до договору оренди обладнання № 4/03-03 від 03.03.2003 сторони визначились щодо найменування, кількості, вартості обладнання, що передавалось в оренду, розміру орендної плати, страхування майна, пожежної безпеки тощо, тобто, сторони дійшли згоди по всіх істотних умовах договору оренди обладнання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів та просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлене наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним договору № 4/03-03 оренди обладнання від 03.03.2003 з підстав невідповідності зазначеного договору ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вбачається з матеріалів справи між Приватним підприємством "Юна" (орендодавець) та Державним підприємством "Триліський спиртовий завод" (орендар) був укладений договір № 4/03-03 оренди обладнання від 03.03.2003, за умовами якого орендодавець зобов"язувався здійснити виготовлення обладнання, яке передається орендареві, а орендар зобов"язувався прийняте це обладнання в тимчасове володіння та користування та своєчасно сплачувати орендареві орендну плату за користування обладнанням.

Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі, коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили (абзац 3 п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 ”Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

З'ясувавши обставини укладення договору № 4/03-03 оренди обладнання від 03.03.2003, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним у зв"язку з тим, що оспорюваний договір оренди укладений у встановленій законом формі, зміст його відповідає вимогам закону та містить всі істотні умови, які передбачені для даних договорів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на час укладення договору), а саме:

об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

термін, на  який  укладається  договір  оренди;

орендна плата  з урахуванням її індексації;

порядок використання  амортизаційних   відрахувань;

відновлення орендованого  майна  та  умови  його  повернення;

виконання зобов'язань;

відповідальність сторін;

страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Зокрема, підпунктом 1.1.1 договору оренди обладнання № 4/03-03 від 03.03.2003 передбачено, що найменування, кількість, вартість обладнання, що передається в оренду визначається сторонами у додатках до даного договору, які є невід"ємною його частиною.

Додаткова угода № 1 від 03.03.2003 містить перелік та вартість обладнання, що передається в оренду за спірним договором.

Термін, на який укладається договір оренди, встановлено п. 4.2 договору оренди № 4/03-03 від 03.03.2003.

Укладення сторонами додаткової угоди № 2 від 05.03.2003 свідчить про те, що сторони договору оренди № 4/03-03 від 03.03.2003 дійшли згоди щодо розміру орендної плати та порядку її коригування, порядку використання амортизаційних відрахувань.

Згідно з умовами додаткової угоди № 2 від 05.03.2003 пункт 7.1. договору оренди № 4/03-03 від 03.03.2003 доповнено підпунктами, які зобов'язують орендаря застрахувати орендоване майно, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції, яким договір № 4/03-03 оренди обладнання від 03.03.2003 визнаний недійсним та задоволення вимог апеляційної скарги, а також про необхідність перерозподілу судових витрат відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань відповідача на те, що господарський суд першої інстанції мав відмовити позивачу в позові з підстав пропущення строку позовної давності слід зазначити наступне.

Згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред"явлення якого виникло до 1 січня 2004 р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ст. 71  Цивільного кодексу УРСР (ст. 257 Цивільного кодексу України) загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, п.4 ст. 267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Проте у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності (саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України в постанові від 25.03.2003 № 14/68).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юна" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2006 р. у справі № 35/198 скасувати. В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Триліський спиртовий завод" (08552, Київська область, Фастівський район, с. Триліси, код 32728213, р/р 260031834 Васильківський філіал АППБ "Аваль", МФО 321994) на користь Приватного підприємства "Юна" (03127, м. Київ, пр-кт 40-річчя Жовтня, 100/2, код 30858007, р/р 26000010001087 ЗФКБ "Хрещатик", МФО 321994) 42,50 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 35/198 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.