Постанова

від 04.10.2007 по справі 39/341

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/341

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.10.2007                                                                                           № 39/341

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Моторного О.А.

 суддів:              

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача -                    не з'явились

від відповідача -                    не з'явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна музика"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2007

 у справі № 39/341  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна музика"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Некст медіа Україна"

 про                                                  заборону використання творів, стягнення 900000,00 грн. компенсації запорушення авторського права та 90000,00 грн. штрафу, зобов"язання опублікування дані про порушення авторського права

 У судовому засіданні 30.08.2007 було оголошено по справі відкладення на 20.09.200, 20.090.2007 – оголошено відкладення на 27.09.2007, 27.09.2007 – оголошено перерву на 04.10.2007 відповідності до ст. 77 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю “Некст медіа Україна” на використання творів без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Некст медіа Україна” 900 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” та 90 000,00 грн. штрафу, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Некст медіа Україна” опублікувати в газеті “Юридична практика” дані у вигляді судового рішення про допущені порушення авторського права.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2007 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач у апеляційній скарзі посилається на те, що в оскаржувальному рішенні неповно з'ясував суд першої інстанції обставини, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також у зв'язку з допущенням судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивач, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

01.07.2004 між громадянином Російської Федерації Захаровим Олександром Вікторовичем (автор) та ТОВ “Моноліт-АВК” (видавник) було укладено авторський договір про передачу виключних прав (видавницький договір) № 03/07.

Відповідно до п. 2.1 договору, автор передає, а видавник набуває виключне майнове право автора на використання творів, зазначених у каталозі (додаток 1).

01.01.2006 між громадянином Російської Федерації Фадєєвим Максимом Олександровичем (автор) та ТОВ “Продюсерський центр Макса Фадєєва” (видавник) було укладено авторський договір про передачу виключних прав № 01/01.

Відповідно до п. 2.1 договору, автор передає, а видавник набуває виключне майнове право автора на використання творів, зазначених в каталозі (додаток до договору).

01.01.2006 між позивачем (субвидавник) та ТОВ “Продюсерський центр Макса Фадєєва” (видавник) було укладено договір № 02/01 про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір), також договір № 01/01/06 був укладений між позивачем (субвидавник) та ТОВ “Моноліт-АВК” (видавник) про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір).

Пунктами 1.4. та 2.1. договору № 02/01 та договору № 01/01/06 ТОВ “Продюсерський центр Макса Фадєєва” та ТОВ “Моноліт-АВК” передають позивачу виключні майнові авторські права на твори, які вказані сторонами у додатках до договорів.

Таким чином позивачу було передано виключне право на території України укладати з юридичними та фізичними особами угоди (надавати дозволи) на використання творів авторів будь-яким способом, а також вчиняти дії, пов'язані з захистом порушення авторських прав.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно до ч. 1 ст. 32 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма  відомими способами на підставі авторського договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було зафіксовано факти 31.07.2006 та 01.09.2006 використання відповідачем об'єктів авторського права позивача як надання платної послуги, а саме: розповсюдження музичних творів в спеціальному форматі для використання в якості дзвінків для мобільних телефонів (мелодії в формі рингтонів, реалтонів), а також відтворення та розповсюдження графічних зображень (фотографічних творів) за номером мобільного зв'язку 1048. При цьому відповідачем було використано такі твори та графічні зображення (фотографічни твори), які містися в додатку № 1 від 01.04.2006 до договору № 02/01 від 01.01.2006 та додатку № 12 до договору № 01/01/2006 від 01.01.2006(а.с. 34-41).

Листом № 6977/4/06/02/00 від 24.07.2006 ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” надано інформацію, що короткий номером 1048 було передано на підставі договору оренди ТОВ “Некст медія Україна” для розповсюдження мобільного контенту (мелодій в форматі рингтонів, реалтонів та трутонов) (а.с. 31).

Отже, відповідачем не надано доказі та такі докази відсутні в матеріалах справи на яких підставах він розповсюджує дані музичні твори та графічні зображення (фотографічні твори), які належать позивачу на підставі договору № 02/01 від 01.01.2006 та договору № 01/01/2006 від 01.01.2006 про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір).

В даному випадку факт використання спірних музичних творів та графічних зображень (фотографічні твори) відповідачем не заперечується.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з приписами частини першої статті 15 Закону України “Про авторське право та суміжні права” до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами.

Аналогічні положення містяться у ст. 11 Бернської конвенції, за приписами якої автори драматичних, музично-драматичних і музичних творів користуються виключним правом дозволяти: публічний показ і виконання своїх творів, включаючи публічний показ і виконання, здійснювані будь-якими засобами і способами; передачу будь-яким способом постановок і виконань творів для загального відома.

Відповідно до ст. 32 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону (частина 1).

За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються (частина 3).

Використання товарів без письмового дозволу (укладення ліцензійного договору) та без сплати авторського винагороди є порушенням авторського права, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав, що передбачено ст. 50 Закону України “Про авторське право та суміжні права”.

Таким чином відповідачем в порушення ст.ст. 15, 32, 33 Закону України “Про авторське право та суміжні права” ліцензійного договору на відтворення та розпорядження творів з позивачем не було укладено, сума винагороди не погоджена та не виплачена, позивач має право вимагати виплати компенсації відповідності до ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права”.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону суд має право постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на викладені приписи норм авторського права та встановлені обставини матеріалами справи можна зробити висновок, що позивач на правових підставах володіє виключним майновим правом на використання спірними музичними творами та графічними зображеннями (фотографічні твори) у визначених формах також правом дозволяти або забороняти таке використання іншим особам.

Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, враховуючи обсяг порушень та (або) наміри відповідача, а саме те, що: відповідач не бажає усунути порушення авторського права позивача мирним шляхом; відповідач збирає винагороду за розповсюдження творів і отримує дохід від цього; кількість неправомірно використовуваних відповідачем творів складає 12 об'єктів авторського права; протиправні дії відповідача були спрямовані на отримання ним прибутку всупереч закону.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку, що компенсація повинна становити 20 мінімальних заробітних плат за кожне з 12 неправомірних використань творів (240 мінімальних заробітних плат), що складає 90 000,00грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права” також підлягає стягненню з відповідача штрафу до Державного бюджету України 10% суми, присудженої судом на користь позивача.

За таких обставин позовні вимоги позивач підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2007 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2007 скасувати. Позов задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Некст Медіа Україна” (код ЄДРПОУ 33349462) використання творів без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” (код ЄДРПОУ 33628584).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Некст Медіа Україна” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 146, кв. 410, код ЄДРПОУ 33349462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 18/14, оф. 1002, код ЄДРПОУ 33628584) 90 000,00грн. компенсацію за порушення майнових авторських прав за використанням творів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Некст Медіа Україна” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 146, кв. 410, код ЄДРПОУ 33349462) до Державного бюджету України штраф в сумі 9 000,00грн.

В іншій частині відмовити.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 39/341 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді