Постанова

від 16.01.2008 по справі 37/414

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/414

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.01.2008                                                                                           № 37/414

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коваленка В.М.

 суддів:            Гарник Л.Л.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 позивача - Завора О.І. – ліквідатор (паспорт серії КН № 541743, виданий 17.12.1997 року);

 відповідача - Лебедюк Ю.А. (дов. від 29.12.2007 року № 249/10);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.10.2007

 у справі № 37/414  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства “Махаринецький цукровий завод”

 до                                                   Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 про                                                  стягнення 60467,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.10.2007 року у справі № 37/414 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Махаринецький цукровий завод” (далі – позивач, ВАТ “Махаринецький цукровий завод”) до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – відповідач, ДК “Газ України”) про стягнення 60 467,54 грн., позов задоволено повністю.

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, не погоджуючись з прийняттям судом такого рішення по справі, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позовних вимогах відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийняті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 525, 526, 1212 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 4-2, 4-3, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Так, суд не взяв до уваги, що правовою підставою отримання спірних коштів є договір, за умовами якого ДК “Газ України” зобов'язався передати ВАТ “Махаринецький цукровий завод” природний газ, а останній зобов'язався прийняти його та оплатити. Отже, позивач вправі вимагати лише до поставити товар в передбаченому договором обсязі.

Ухвалою від 06.12.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Махаринецький цукровий завод” до провадження та призначив її розгляд на 24.12.2007 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 року, у зв'язку з неявкою представників позивача, відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 16.01.2008 року.

16.01.2008 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача. ВАТ “Махаринецький цукровий завод” письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав, але усно в судовому засіданні щодо задоволення вказаної апеляційної скарги заперечував та просив залишити апеляційну скаргу ДК “Газ України” без задоволення, а спірне рішення від 31.10.2007 року – без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

03.09.2004 року ДК “Газ України” (Постачальник) уклала з ВАТ “Махаринецький цукровий завод” (Покупець) договір на постачання природного газу № 06/04-867, згідно умов якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцю в 2004 році природний газ, а Покупець зобов'язувався прийняти його та оплатити на умовах вказаного договору.

Як визначено у п. 2.1. договору, Постачальник передає покупцеві газ з 01.09.2004 року до 30.10.2004 року в обсязі 1 100 тис. куб. м.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому визначається фактичний обсяг спожитого газу. Не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним, Покупець зобов'язується надати Постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно п. 4.1 договору, кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається по контрольно-вимірювальних приладах, атестованих в органах Держстандарту України, що встановлені у Покупця.

Статтею 5 договору визначено, що сума даного договору складається із суми вартості місячної поставки газу. Ціна за 1 тис. куб. м газу, без врахування вартості транспортування газу по території України становить 327,30 грн., крім того, ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 6 договору, оплата за природний газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами. За вересень 2004 року перша оплата в розмірі 50 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше ніж за п'ять банківських днів до початку поставки газу; послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 25% від вартості запланованого місячного обсягу, до 10-го та 20-го числа вересня місяця. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 жовтня 2004 року. Оплата за газ в інші місяці 2004 року проводиться грошовими коштами шляхом перерахування Покупцем на рахунок Постачальника100 % вартості запланованого для поставки місячного обсягу газу, зазначеного в п. 2.1 договору, не пізніше ніж за п'ять банківських днів до початку місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно до п. 6.4 договору, кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за даним договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє  частині поставки газу з 01 вересня 2004 року до 30 вересня 2004 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення, про що зазначено в ст. 11 договору.

24.09.2004 року сторони договору уклали додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу № 06/04-867 від 03.09.2004 року, якою доповнено п. 2.1 договору п. 2.1.1 та внесено зміни до п. 11.1 договору, згідно яких Постачальник передає Покупцеві з 01.10.2004 року по 31.10.2004 року газ в обсязі 1 100 тис. куб м та відповідно договір діє в частині поставки газу з 01.09.2004 року до 31.10.2004 року.

25.10.2004 року сторони договору уклали додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу № 06/04-867 від 03.09.2004 року, якою доповнено п. 2.1 договору п. 2.1.2 та внесено зміни до п. 11.1 договору, згідно яких Постачальник передає Покупцеві з 01.11.2004 року по 30.11.2004 року газ в обсязі 950 тис. куб м та відповідно договір діє в частині поставки газу з 01.09.2004 року до 30.11.2004 року.

Відповідно до укладеної 31.10.2004 року додаткової угоди № 10/1 до договору на постачання природного газу № 06/04-867 від 03.09.2004 року сторони узгодили, що обсяг газу, який передається в жовтні 2004 року становитиме 1 205 108 куб м.

Таким чином, загальний обсяг газу, що повинен був бути поставлений ДК “Газ України” позивачу за договором від 03.09.2004 року з урахуванням подальших змін становив 2 155 108 куб. м.

Як вбачається з матеріалів справи, ДК “Газ України” поставив, а ВАТ “Махаринецький цукровий завод” отримав у власність природний газ обсягом 1 873 405 куб. м на загальну суму 613 165,46 грн., що підтверджується актами прийому-передачі від 02.11.2007 року та від 29.11.2004 року.

ВАТ “Махаринецький цукровий завод” в свою чергу перерахував відповідачу за період з 09.09.2004 року по 08.11.2007 року 673 633 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 09.09.2004 р. № 20, від 13.10.2004 р. № 22, від 22.10.2004 р. № 305, від 25.10.2004 р. № 307, від 26.10.2004 р. № 308, від 26.10.2004 р. № 310, від 01.11.2004 р. № 322, від 02.11.2004 р. № 324, від 04.11.2004 р. № 325, від 05.11.2004 р. № 327, від 08.11.2004 р. № 330, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, відповідач взяті на себе за договором на постачання природного газу від 03.09.2004 року зобов'язання в повному обсязі не виконав, у зв'язку із чим у ДК “Газ України” перед ВАТ “Махаринецький цукровий завод” винила заборгованість.

Перераховані як передоплата за договором від 03.09.2004 року кошти в розмірі 60 467,54 грн., ВАТ “Махаринецький цукровий завод” просить відповідача повернути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно одержані.

Відповідно до ст.. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ДК “Газ України” дійсно не виконав в повному обсязі свої зобов'язання за договором від 03.09.2004 року, у зв'язку із чим 07.08.2007 року ВАТ “Махаринецький цукровий завод” звернувся до відповідача з вимогою, викладеною в листі № 07/08, щодо повернення безпідставно одержаних грошових коштів в розмірі 60 467,54 грн. в семиденний строк з моменту отримання вимоги.

Відповідно до поштового повідомлення зазначена вимога була отримана ДК “Газ України” 08.08.2007 року, однак відповідач залишив її без виконання.

Як встановлено ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Разом з тим, грошові кошти в розмірі 60 467,54 грн. були отримані ДК “Газ України” від ВАТ “Махаринецький цукровий завод” на підставі договору від 03.09.2004 року як передплата за природний газ, про що також зазначено у платіжних дорученнях.

Таким чином, отримані ДК “Газ України” грошові кошти не є отриманими без правової підстави (безпідставно отримані) в розумінні ст. 1212 ЦК України, а, отже, не можуть бути повернені позивачу на цій підставі.

Відповідно до п. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Крім того, пунктом 6.4 договору від 03.09.2004 року, що був укладений ВАТ “Махаринецький цукровий завод” та ДК “Газ України”, визначено, що кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за даним договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ВАТ “Махаринецький цукровий завод” не доведено свої позовні вимоги в повному обсязі, а тому вони не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення у справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2007 року у справі № 37/414 скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Махаринецький цукровий завод” до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення 60 467,54 грн. відмовити повністю.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Махаринецький цукровий завод” (поштова адреса: 02097, м. Київ, вул. Милославська, 41/15, кв. 123, юридична адреса: 22141, Вінницька обл., Козятинський район, с. Махаринці, код ЄДРПОУ 00371713) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 302 (триста дві) грн.. 34 коп. витрат по сплаті державного мита.

4.          Справу № 37/414 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

 16.01.08 (відправлено)