Постанова

від 12.02.2008 по справі 2/263

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/263

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2008                                                                                           № 2/263

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Коротун  О.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -не з'явився;

 від відповідача -Константінова О.Б. – представник за дов.№ 01-д від 15.01.2008;

від третьої особи -  не з'явився.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.08.2007

 у справі № 2/263 (Домнічева І.О.)

 за позовом                               Комунальне підприємство "Оренда"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  розірвання договору оренди та виселення

 В судовому засіданні 12.02.2008 р., враховуючи складність виготовлення повного тексту постанови суду та, виходячи з вимог ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Комунальне підприємство „Оренда” звернулось з позовом до господарського суду міста Києва про розірвання договору оренди № 82 від 15.08.2003 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „Еллада” та про виселення останнього з нежитлового приміщення по вул. Костянтинівській, 37 у м. Києві, загальною площею 280 кв.м.

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2007 року № 2/263 було порушено провадження та розгляд справи призначено на 25.07.2007 року.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2007 року розгляд справи відкладався на 14.08.2007 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2007 (дата підписання повного тексту 15.08.2008 року) у справі № 2/263 позов задоволено, розірвано договір оренди майна № 82 від 15.08.2003 р., укладений між Комунальним підприємством „Оренда” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Еллада”; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю „Еллада” з нежитлового приміщення по вул. Костянтинівській, 37 в м. Києві, загальною площею 280 кв.м.; стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 13.11.2007 року (через загальний відділ господарського суду міста Києва) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Київський апеляційний господарський суд його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству „Оренда” у задоволені позовних вимог у повному обсязі, зокрема, через те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи.

          Апелянт аргументував апеляційну скаргу, крім іншого, наявністю рішення XXVI сесії IV скликання Подільської районної ради від 07.02.2006 № 448, яким   апелянту  надано  дозвіл  приватизувати  спірне приміщення.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 у справі № 2/263 було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду, порушено

апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 15.01.2008.

          Представник відповідача по справі в судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та заявив клопотання про витребування у Подільської районної у м. Києві державної адміністрації певної інформації.

          Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував в судовому засіданні 15.01.2008 року та просив суд відмовити у її задоволенні.  У відзиві на апеляційну скаргу від 11.01.2008 за № 16 зазначив, що нерухоме майно по вул. Костянтинівській, 37 в м. Києві загальною площею 280,0 кв.м., належить до комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва. Крім того, в результаті систематичного порушення умов договору оренди у ТОВ ”Еллада” виникла заборгованість за період з 01.07. 2006 по 22.01.2007. Зважаючи на це, відповідно до ст.783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 розгляд апеляційної скарги відкладався на 05.02.2008 року (в редакції ухвали від 25.01.2008 року про виправлення описки) та було зобов'язано Подільську

районну в місті Києві державну адміністрацію надати суду певну інформацію

в порядку ст. 38 ГПК України, зобов'язано сторін надати суду пояснення

щодо адреси спірного приміщення.

Подільська районна у м. Києві державна адміністрації витребувану судом інформацію та пояснень станом на 12.02.2008 не надала.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2008 розгляд апеляційної скарги відкладався до 12.02.2008 року та було залучено до участі у справі у якості третьої осби, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Подільську районну у м. Києві раду та зобов'язано останню надати суду певну інформацію і докази в порядку ст. 38 ГПК України, та вдруге зобов'язано Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію подати суду певну інформацію. Документи надійшли лише від відповідача по справі.

Крім того, Київським апеляційним господарським судом в порядку ст. 38 ГПК України було здійснено запит до КП ”Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”  щодо правильної адреси, за якою зареєстровано спірне приміщення. Відповідь на запит суду надійшла 12.02.2008 через загальний відділ суду (вх.№ 02-7.1/700).

В судове засідання 12.02.2008 з'явився лише представник відповідача. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать докази вручення їм ухвали суду (вхідні штампи на примірнику ухвали, зокрема, позивачем ухвала суду отримана 07.02.2008 року вх.№ 99; третьою особою 06.02.2008 року вх.№ 252) та реєстр відправки Київського апеляційного господарського суду, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд вжив всіх належних заходів щодо повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції також враховано, що позивач був обізнаний про знаходження в провадженні суду апеляційної скарги, брав участь в судовому засіданні 15.01.2008 року, надавав суду відзив, який долучено до матеріалів справи.

Враховуючи, що ст.102 ГПК України встановлений присічний двомісячний строк розгляду апеляційної скарги, а явка сторін не визнавалася судом апеляційної інстанції обов'язковою, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність розгляду апеляційної скарги у відповідності з вимогами ст.ст.99, 101 ГПК України за наявними матеріалами справи за відсутності позивача та третьої особи, повідомлених належним чином про час і місце засідання суду.   

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/23 від 04.02.2008 року було доручено розгляд апеляційної скарги по даній справі колегії суддів у складі: - Смірнової Л.Г. – головуючий суддя, суддів Алданова С.О., Коротун О.М.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно встановлено судом першої інстанції, 15.08.2003 року між Комунальним підприємством „Оренда” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Еллада” було укладено договір оренди № 82 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець (позивач) на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва від 15.08.2003 № 1011 передав, а орендар (відповідач) прийняв в оренду приміщення (будівлю, споруду), вартість якого визначена експертним шляхом, по вул. Костянтинівській, 37, підвал, площею 280 кв.м. для розміщення пункту побутового обслуговування.

Пунктом 6.2 договору строк дії договору встановлений сторонами з 15.08.2003 по 15.08.2013.

Отже, згідно з умовами вищезазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 280 квадратних метрів на вул. Констянтинівській, 37 у м. Києві, яке належить до комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва.  

Відповідно до приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір, зокрема, щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду - це є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

У відповідності з п. 3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Вищого господарського суду України від 25.10.2004 № 64, далі - Інструкція) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

          Матеріали даної справи не містять повідомлення про вручення ухвали від 06.07.2007 року сторонам, зокрема, відповідачу, який правомірно в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що він був необізнаний про час і місце розгляду справи. Ухвала ж про відкладення розгляду справи від 25.07.2007 року (яка надсилалася відповідачу лише за юридичною адресою) повернулася від відповідача з позначкою на конверті про відсутність сторони за юридичною адресою (аркуші справи 30-31). Тоді як суд в обох ухвалах викликав представників сторін, зобов'язував сторони, в тому числі відповідача, подати певні докази.

Разом з цим, матеріали справи містять іншу (фактичну) адресу відповідача. Так, відповідач в спірному договорі (аркуші справи 9-10) зазначив, а суд першої інстанції не звернув на це увагу, іншу, поштову адресу сторони; позивач у позовній заяві вказав лише юридичну адресу відповідача, тоді як сам надсилав відповідачу претензію № 107 від 14.04.2006 року (аркуш справи 12) за фактичною адресою, суду в якості доказу її надіслання надав список на відправку рекомендованих листів (аркуш справи 14, п.2) та повідомлення про її вручення відповідачу (аркуш справи 15) саме за фактичною адресою сторони. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції повинен був, з'ясувавши за наявними в матеріалах справи документами вищевикладене, належним чином повідомити відповідача про час і місце засідання суду, а не ухвалювати 14.08.2008 року спірне рішення за його відсутності.

Отже, відповідач був не повідомлений належним чином про час і місце засідання суду, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст.43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Таким чином, неповідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, неподання ним доказів, відзиву на позов призвело до неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а як наслідок – призвело до постановлення неправильного рішення і є підставою для скасування такого рішення також відповідно до п.1 ч.1 ст.104 ГПК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі - Закон) відносини щодо оренди державного майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 3 ст.26 Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Загальні підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 ЦК України. Так, ч. 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, законодавець прямо визначив у абз. 2 ч.2 цієї статті, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Київським апеляційним судом не встановлено такого істотного порушення.

Ст.783 ЦК України передбачає підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця. Так, згідно ч.1 ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Разом з цим, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з доводами позивача, який обґрунтував свої заперечення, крім іншого, посиланням на ст. 783 ЦК України, згідно якої наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору.

За результатом перегляду справи в порядку ст. 101 ГПК України за наявними у справі та додатково поданими доказами Київський апеляційний господарський суд не встановив користування відповідача орендованим майном всупереч договору. Тому вищевказана норма матеріального права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, згідно п. 4.4. договору, узгоджений з орендодавцем ремонт об'єкту оренди орендарю слід провести до 01.12.2004. При порушення строку орендодавець залишає за собою право подальшого використання цього приміщення на свій розсуд. Строк ремонту може бути продовжено за згодою орендодавця. Розмір місячної орендної плати на період проведення ремонту об'єкту оренди встановлюється в розмірі 10 % від місячної орендної плати, вказаної в п. 1.3 цього договору та складає 57,84 грн., крім того, ПДВ – 11,57 грн., разом – 69,41 грн. Але це зобов'язання відповідачем виконано не було. Проте, орендар передав відповідачу спірне приміщення, не скориставшись своїм правом подальшого використання цього приміщення на свій розсуд. Тому Київським апеляційним господарським судом не приймаються в цій частині посилання позивача як в позовній заяві, так і у відзиві на апеляційну скаргу, як підстава задоволення позову про розірвання договору.

Крім того, в силу ст. 181 Закону передбачено проведення як капітального, так і поточного ремонту майна. В пункті 4.4 договору не вказано, що відповідач повинен здійснити капітальний ремонт майна. Також, в силу ч. 3 цієї статті встановлено право відповідача, а не позивача вимагати розірвання договору в разі нездійснення орендодавцем капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору. Тоді як нездійснення поточного ремонту майна, переданого в оренду передбаченого ч. 1 ст. 181  Закону, не містить таких наслідків для орендодавця.

Вищезгаданий Закон доповнено ст. 181 згідно Закону України від 27.04.2007 № 997-V. На момент укладення спірного договору чинне законодавство такої норми не містило (як і не діяв новий ЦК України), проте, вона підлягає застосуванню до спірних правовідносин, як спеціальна норма, яка існувала на момент звернення позивача з позовом до суду. Тому в цій частині до спірних правовідносин не підлягає застосуванню п.4 ч.1 ст.783 ЦК України.

Згідно п.2.2 договору, орендар зобов'язаний протягом одного місяця з дня укладання договору оренди застрахувати об'єкт оренди на весь термін оренди та надати орендодавцю документ, що підтверджує факт укладання договору страхування. Страхування об'єкту оренди проводиться на користь орендаря.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що відповідно до п. 2.4 договору орендар зобов'язувався вносити орендні платежі  в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності, не пізніше 30 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Крім цього, відповідно до п. 6.5 вищезазначеного договору визначено перелік обставин, на підставі яких він припиняє дію або достроково розривається. Такими обставинами, зокрема, є: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації (викупу) об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря) з моменту набуття права власності орендарем на орендоване приміщення; банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; несплати орендарем заборгованості по орендних платежах протягом трьох місяців; ліквідації або реорганізації юридичної особи орендаря.

Отже, умовами договору сторони не узгодили, що не укладення договору страхування є обов'язковою підставою для розірвання договору оренди. Тоді як на підставі аналізу вищенаведених норм матеріального права Київським апеляційним господарським судом також не встановлено обов'язковості такої підстави для розірвання договору даного виду.           

Згідно з приписами ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідач мав заборгованість по сплаті орендних платежів у певний період, що було підставою для розірвання договору в судовому порядку в розумінні п.6.5 договору. Разом з цим, суд апеляційної інстанції відзначає, що заборгованість була погашена згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 27.08.2007 року та платіжних вимог - доручень (які виставлялися позивачем відповідачу) а також квитанцій про їх оплату, наданих суду апеляційної інстанції.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків заборгованість ТОВ „Еллада” за оренду нежитлового приміщення відсутня.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений  строк з  урахуванням  часу поштового  обігу,  заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Наслідки розірвання договору встановлені статтею 27 цього Закону.

Суд першої інстанції в цій частині обґрунтував рішення тим фактом, що 18.04.2007р. за вих. № 65 п позивач надіслав на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору оренди нежилих приміщень в порядку ст. 188 ГК України та повернення орендованого приміщення.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, вищевказана пропозиція (аркуш справи 11) була надіслана лише за юридичною адресою сторони (про що свідчить копія доказу відправки від 18.04.2007 року, аркуш справи 16), як вже наголошувалося в даній постанові, всупереч умов договору, за якими відповідач вказав свою іншу фактичну адресу. Тоді як список на відправку, чек від 19.04.2006 року, повідомлення про вручення за фактичною адресою, вказаною в договорі (аркуші справи 13-15 ), датовані роком раніше і є доказами надіслання претензії, а не пропозиції в розумінні ст.188 ГК України.  

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання позивачем приписів ч.2 ст.188 ГК України, що є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору навіть в разі, якщо існують матеріально-правові підстави для такого розірвання.

Крім того, у зв'язку з необхідністю проведення великого обсягу ремонтних робіт ТОВ „Еллада” звернулось до Подільської районної у м. Києві ради з проханням надати дозвіл на приватизацію орендованого нежитлового приміщення на вул. Костянтинівській, 37 у м. Києві.

Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення не було з'ясовано, чи приймалось рішення за результатом такого звернення відповідача відповідною радою про надання дозволу на приватизацію спірного приміщення, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення по даній справі.

Так, судом першої інстанції не було досліджено рішення XXVI сесії IV скликання Подільської районної у м.Києві ради від 07.02.2006 року № 448,  відповідно до п. 14 додатку № 1 до якого ТОВ „Еллада” надано дозвіл приватизувати нежитлове приміщення загальною площею 280 квадратних метрів на вул. Костянтинівській, 37 літера А у Подільському районі м. Києва.

          Як вбачається з відповіді КП ”Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”  від 11.02.2008 за № 5771 на запит Київського апеляційного господарського суду в порядку ст. 38 ГПК України, за даними інвентаризаційної справи за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 37 будинковолодіння складається з декількох будівель, яким КП ”Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” надало відповідні літери; проте, літровка, яку вказує КП ”Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” не має відношення до поштової адреси будівлі, а є технічним терміном. Приміщення підвалу в будівлі під літерою "А" має поштову адресу: м. Київ, вул. Костянтинівська, 37. Тоді як інвентаризаційної справи за адресою м. Київ, вул. Костянтинівська, 37-А КП ”Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” не має.

          Отже, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що правильною адресою спірного приміщення є: м. Київ, вул. Костянтинівська, 37.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

          Таким чином, Київський апеляційний господарський суд не застосовує акти державних та іншим органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Актами, що не відповідають законодавству України, можуть бути акти центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування або інших органів, які за своїм статусом не є державними (аналогічна позиція міститься в п. 3.9.1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування ГПК України" в редакції п.6.2.5. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р.№ 04-5/212 із змінами і доповненнями, внесеними рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 року № 04-5/103).

          Ст. 6 Конституції України встановлює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

          Згідно ч.2 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР (в редакції від 06.01.2006) рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

          Згідно ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

          Виходячи з Конституційних засад місцевого самоврядування, вищенаведеного Закону, рішення відповідних рад повинні прийматися: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

          Як вбачається зі змісту рішення від 14.09.2006 за № 71, в ньому не наведено жодного обґрунтування, підстав фактичного скасування (виключення з переліку додатку) п. 14 додатку № 1 до рішення XXVI сесії IV скликання Подільської районної у м. Києві ради від 07.02.2006 року № 448, що є неправомірним та не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавста.

          Отже, Київським апеляційним господарським судом не застосовуються до спірних правовідносин рішення Подільської районної у м. Києві ради V сесії V скликання від 14.09.2006 за № 71 "Про внесення змін до рішень Подільської районної у м. Києві ради  № 57 від 25.01.1996 р., № 103 від 24.07.1997р., № 96 від 06.07.1997 р., № 108 від 27.10.1997 р., № 16 від 25.06.1998 р., № 32 від 29.01.1998 р., № 81 від 29.02.2000 р., № 106 від 08.06.2000 р., № 129 від 30.11.2000 р., № 29 від 08.11.2001 р., № 152 від 08.02.2001 р., № 170 від 26.04.2001 р., № 10 від 27.10.2001 р., № 14 від 30.05.2002 р., № 56 від 28.11.2002 р., № 111 від 24.04.2003 р., № 130 від 26.06.2003 р., № 150 від 02.10.2003 р., № 166 від 27.11.2003 р., № 187 від 25.12.2003 р., № 200 від 12.02.2004 р., № 235 від 22.04.2004 р., № 265 від 22.07.2004 р., № 293 від 14.10.2004 р., № 329 від 30.12.2004 р., № 379 від 28.04.2005 р., № 395 від 11.10.2005 р., № 448 від 07.02.2006 р." в частині "вважати таким, що втратив чинність" п. 14 додатку № 1 рішення ХІ сесії ІУ скликання Подільської районної у м. Києві ради від 07.02.2006 р.№ 448.

          Крім цього, виходячи з посилання на номер сесії скликання, не можливо дійти беззаперечного висновку, що третя особа по справі скасувала саме вищенаведене рішення в частині надання відповідачу дозволу на приватизацію спірного об'єкту.

          За таких обставин судом апеляційної інстанції приймаються, як обґрунтовані, доводи апелянта в частині посилання на рішення XXVI сесії IV скликання Подільської районної у м. Києві ради від 07.02.2006 року № 448.

Оскільки суд апеляційної інстанції за результатом перегляду судового рішення в апеляційному порядку дійшов висновку про відмову в задоволенні позову щодо розірвання договору, то, як наслідок, відсутні і підстави для виселення відповідача, які ґрунтувалися на вимозі про розірвання договору.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

          Так, оскаржене рішення суду в цій частині ґрунтується на тому, що оскільки з розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря, а інших доказів на підтвердження права найму спірних приміщень він не має, то відповідач і підлягає виселенню.

Інших підстав для виселення позивач у позовній заяві не вказав, а Київський апеляційний господарський суд не встановив. Тому в задоволенні позову слід відмовити повністю з покладанням судових витрат у відповідності з ст.49 ГПК України на позивача.

Крім іншого, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення вказав про необхідність часткового задоволення позову, тоді як в резолютивній частині рішення задовольнив позов повністю.

За таких обставин, виходячи з повноважень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2007 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Судові витрати за подання апеляційної скарги судом покладаються на підставі ст. 49 ГПК України на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Еллада”задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14.08.2007 по справі № 2/263.

          Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунальному підприємству “Оренда” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еллада” про розірвання договору оренди та виселення відмовити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства “Оренда” (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська 2/1, р/р 26002201975001 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401, код 31840749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еллада” (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська 37, р/р 26004015090810 в Подільській філії Укрсоцбанку м. Києва, МФО 322078, код 32423178) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 2/263 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Коротун  О.М.

 21.02.08 (відправлено)