Постанова

від 05.02.2008 по справі 18/283

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/283

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.02.2008                                                                                           № 18/283

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коротун  О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Маковій В.В. – представник за дов. № 12 від 10.01.2008;

 від відповідача 1-Воронін С.В. – представник за дов. № 07/01-08 від 28.01.2008;

 від відповідача 2 - Мирончук І.В. – представник за дов. № б/н від 01.06.2007;

 від третіх осіб - не з'явилися;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ Авіакомпанія "Горлиця"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.12.2007

 у справі № 18/283  

 за позовом                               Державне підприємство "Українська авіаційна транспортна компанія"

                              Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАП"

 до                                                   ЗАТ Авіакомпанія "Горлиця"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання недійсним договору

 У судовому засіданні 05.02.2008 р., враховуючи складність виготовлення повного тексту постанови суду, розгляд двох апеляційних скарг та, виходячи з вимог ч. 2 ст. 85 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

СУТЬ РІШЕННЯ  ТА СКАРГ:

Державне підприємство Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” 15 травня 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання на підставі ст. 48 ЦК УРСР недійсним договору купівлі-продажу простих іменних акцій №54/11-01 від 20.11.2001 року.

В клопотанні від 08.06.2007 року за № 2338 про зміну позовних вимог позивач, крім вказаного договору, просив суд на підставі ст. 215 ЦК України визнати недійсним  правочин, укладений між відповідачами 1,2 щодо оплати нерозміщених акцій ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” у кількості 15 927 971 шт.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 04.07.2007 р. та від 19.07.2007 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України та Акціонерне страхове товариство „Бусін”.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.07.2007 року було здійснено заходів щодо забезпечення позову.

В уточненні від 24.09.2007 року за № 3846 про зміну позовних вимог позивач згідно з ст.ст.22, 58 ГПК України просив суд на підставі ст.48 ЦК УРСР та ст. 215 ЦК України визнати недійсними: договір №54/11-01 від 20.11.2001 року, укладений між відповідачами 1,2; правочини, укладені між відповідачами 1,2 щодо оплати нерозміщених акцій ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” у кількості 15 927 971 шт.; договір купівлі-продажу №29/1 від 07.05.2007 року про передачу відповідачу 2 у власність 4 884 139 акцій, що становить 18,5% загального пакета невикуплених акцій; договір купівлі-продажу акцій 23/1ст від 07.05.2007 року про передачу відповідачу 2 у власність 6 194 693 акції, що становить 23, 464% загального пакета невикуплених акцій; договір купівлі-продажу №32/1ст від 07.05.2007 року про передачу відповідачу 2 у власність 4 884 139 акцій, що становить 18,5% загального пакета невикуплених акцій.

Вимоги обґрунтовані тим, що голова правління акціонерного товариства при вирішенні питання про реалізацію нерозміщеного пакета акцій вийшов за межі встановленої статутом компетенції.  Позивач стверджує, що при вирішенні цього питання, голова правління мусив би отримати згоду зборів акціонерів або спостережної ради товариства.

13.11.2007 року Акціонерне страхове товариство „Бусін” звернулося до суду першої інстанції з позовною заявою в порядку ст.26 ГПК України про визнання недійсними: договорів купівлі-продажу акцій №№№ 29/1, 23/1, 32/1 від 07.05.2007 року; договору № 54/11-01 купівлі-продажу простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” від 20.11.2001 року, також просило відновити становище, яке існувало до укладення договорів шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАП” повернути 16 641 923 простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця”, отриманих за вказаними договорами, Закритому акціонерному товариству „Авіакомпанія „Горлиця” та зобов'язати Закрите акціонерне товариство  „Авіакомпанія „Горлиця” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „ЛАП” отримане за акції майно і грошові кошти згідно договорів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.11.2007 року прийнята на підставі ст.26 ГПК України позовна заява Акціонерного страхового товариства „Бусін” до Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАП” про визнання недійсними договорів для спільного розгляду. При цьому, в резолютивній частині ухвали допущено описку щодо номеру справи (помилково зазначено справу № 18/369).

Фонд державного майна України підтримав позовні вимоги і в письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Як в письмових поясненнях до суду першої інстанції, так і в позовній заяві, Акціонерне страхове товариство „Бусін” наголосило, що при підписанні всіх договорів купівлі-продажу нерозміщеного пакета акцій голова правління акціонерного товариства вийшов за межі компетенції, визначеної для нього установчими документами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2007 року в задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія” відмовлено повністю. (п. 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення).

Цим же рішенням позовні вимоги Акціонерного страхового товариства „Бусін” задоволені в повному обсязі.

Визнано недійсним договір №54/11-01 купівлі-продажу простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” від 20.11.2001 р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу акцій №29/1 від 07.05.2007 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу акцій №23/1 від 07.05.2007 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу акцій №32/1 від 07.05.2007 року; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛАП” повернути Закритому акціонерному товариству „Авіакомпанія „Горлиця” 16 676 923 штук простих іменних акцій, отриманих за договорами купівлі-продажу: №54/11-01 від 20.11.2001 р., №29/1 від 07.05.2007 р., №23/1 від 07.05.2007 р., №32/1 від 07.05.2007 р.; зобов'язано Закрите акціонерне товариство „Авіакомпанія „Горлиця” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „ЛАП” отримане за акції майно і кошти згідно з договорами купівлі-продажу: №54/11-01 від 20.11.2001 р., №29/1 від 07.05.2007 р., №23/1 від 07.05.2007 р., №32/1 від 07.05.2007 р.; стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” на користь Акціонерного страхового товариства „Бусін” 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАП” на користь Акціонерного страхового товариства „Бусін” 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пункти 2-10 резолютивної частини оскаржуваного рішення).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство „Авіакомпанія „Горлиця” та Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛАП” звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили: Закрите акціонерне товариство „Авіакомпанія „Горлиця” - рішення скасувати в частині пунктів 2-10 його резолютивної частини та постановити нове по суті спору; Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛАП” – скасувати рішення суду і прийняти нову постанову по суті спору .

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Крім того, вони вважають, що місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права, зокрема, ч.3 ст.81 Господарського кодексу України, ч.2 ст.28 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”.

Ухвалами від 23.01.2008 року по даній справі Київський апеляційний господарський суд порушив апеляційні провадження, прийняв апеляційні скарги до розгляду та зобов'язав апелянтів надати уточнення з доказами їх надіслання іншим сторонам.

01.02.2008 року від апелянтів на адресу суду через загальний відділ надійшли уточнення (вх.№№ 02-7.1/468, 02-7.1/469), в яких вони просили суд скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог Акціонерного страхового товариства „Бусін”. Вказані уточнення були надіслані (на вимогу суду, хоча обов'язковість такої дії не передбачена нормами ГПК України) іншим учасникам Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛАП” - 31.01.2008 року, Закритим акціонерним товариством „Авіакомпанія „Горлиця” - 01.02.2008 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції відзначає, що за змістом уточнень вони є фактично поясненнями сторін. Так, апелянти, зокрема, стверджують, що продаж не викупленого акціонерами пакета акцій Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” проведено у відповідності до вимог Закону України „Про господарські Товариства” та у відповідності до Статуту закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця”.

Позивач у наданих відзивах на апеляційні скарги обох відповідачів просить Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Сторона вважає, що договір від 20.11.2001 року між відповідачами (апелянтами) було укладено без повідомлення інших учасників товариства, розрахунки здійснені всупереч ст.13 Закону України “Про господарські товариства”, що є підставою для визнання такої угоди недійсною в силу ст.48 ЦК УРСР. Щодо підстав визнання недійсними інших договорів, відповідачами 1,2 було порушено ст.ст.41,43, 46, ч.3 ст.81 Закону України “Про господарські товариства” та норми Статуту закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця”, що є підставами для визнання таких угод недійсними у відповідності до ст. 203 ЦК України.

Треті особи (в тому числі третя особа с самостійними вимогами на предмет спору) в судове засідання Київського апеляційного господарського суду 05.02.2008 року не з'явилися та не повідомили суд апеляційної інстанції про поважність причин неприбуття чи неподання будь-яких доказів через обставини, що від них не залежать; заяв, клопотань про відкладення розгляду апеляційних скарг не надходило.   

Київський апеляційний господарський суд відхилив усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду апеляційних скарг через нез'явлення третіх осіб через наступне.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 23.01.2008 року явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою. При цьому пунктом 4 вищевказаних ухвал Київський апеляційний господарський суд довів до відому сторін, що нез'явлення їх представників в засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду апеляційних скарг.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що всі учасники судового процесу заздалегідь отримали ухвали суду та були обізнані про час і місце розгляду апеляційних скарг. В матеріалах справи наявні, зокрема, повідомлення про вручення ухвал суду Фонду державного майна України 31.01.2008 року (повідомлення за № 5018596 від 31.01.2008) та АСТ “Бусін” 25.01.2008 року (повідомлення за № 5018626 від 25.01.2008).

За таких обставин Київський апеляційний суд повідомив належним чином третіх осіб про час і місце розгляду апеляційних скарг, але останні не скористалися своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України. Виходячи з того, що явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені ст.22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони (третьої особи), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг по суті в судовому засіданні 05.02.2008.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/25 від 04.02.2008 „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виходом судді Алданової С.О. з щорічної відпустки доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 18/283 колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г.- головуючий суддя, суддів Алданової С.О., Коротун О.М.

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно встановлено судом першої інстанції, 29 січня 1999 року була прийнята постанова Кабінету Міністрів України №96 „Про утворення авіакомпанії „Горлиця”. Організаційно-правова форма – закрите акціонерне товариство.

Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України „Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств” №24-92 від 31.12.1992 року, Фонд державного майна України при створенні авіакомпанії „Горлиця” представляв інтереси підприємств державного сектора економіки, а саме:

Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія”;

Київського авіаційного заводу „Авіант”;

Заводу №410 цивільної авіації;

Державного підприємства „Міжнародний аеропорт „Миколаїв”;

Харківського державного авіаційного підприємства.

Фонд державного майна України за рахунок майна підприємств державного сектора зобов'язався здійснити свій внесок в формування статутного капіталу новоствореної авіакомпанії в розмірі 22 009 118 грн., що становить 83,36% від розміру статутного капіталу.

Як вбачається з матеріалів справи, крім Фонду державного майна України в склад засновників  входили підприємства недержавного сектора економіки, а саме:

Акціонерне товариство закритого типу „Торговий дім Україна – Узбекистан”, запланований розмір внеску 383 000 грн., що становить 1,45% статутного капіталу;

Акціонерне страхове товариство „Бусін”, запланований розмір внеску 1 713 500 грн., або 6,49% статутного капіталу;

Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія „Гарант Авто”, запланований розмір внеску 1 529 134 грн., або 5,79% статутного капіталу;

Фірма „Одеса Агротек” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, запланований розмір внеску – 766 000 грн., або 2,9%.

Засновники публічно проголосили про формування статутного капіталу ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” в розмірі 26 400 752 грн., емітувавши 26 400 752 простих іменних акцій.  Номінальна вартість однієї акції – одна гривня.

Установча угода та Статут Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” були затверджені Зборами засновників 2 квітня 1999 року.

Так 02.04.1999 р. Установчими Зборами Засновників товариства затверджено Установчу Угоду про створення Закритого акціонерного товариства - авіакомпанії „Горлиця”, яка, зокрема, містить наступні положення:

- учасниками (акціонерами) товариства після його державної реєстрації можуть стати інші, як українські, так і іноземні юридичні та/чи фізичні особи відповідно до чинного законодавства України при відсутності заперечень на те засновників, з дотриманням умов, передбачених цією Угодою та Статутом товариства (пункт 4.2.);

- зазначений в цій Угоді розмір статутного фонду та номінальна вартість однієї акції, а також порядок розподілу акцій між засновниками можуть бути змінені лише на підставі рішення Загальних Зборів Учасників (акціонерів) у порядку, передбаченому чинним законодавство України, з внесенням відповідних змін до Установчих документів товариства (пункт 5.7);

- відповідно до Закону України „Про господарські товариства”, оцінку не грошових внесків Засновників  затверджують Загальні Збори товариства (пункт 6.1.3);

- засновники повинні протягом року після державної реєстрації товариства оплатити повну вартість акцій. При несплаті протягом 3-х місяців після встановленого строку платежу товариства має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому Статутом товариства (пункт 6.4);

- якщо будь-який із Засновників не може виконати своїх зобов'язань по формуванню внесків до Статутного фонду товариства у визначені строки, товариства має право розподілити акції, на суму не виконаних зобов'язань, між іншими Засновниками, з урахуванням п.6.8. цієї Угоди, у порядку передбаченому Статутом товариства (пункт 6.12);

- Засновники можуть брати на себе зобов'язання вкладати додаткові внески до Статутного фонду товариства у порядку, та розмірах, які визначаються рішеннями Загальних Зборів Учасників (акціонерів), прийнятими відповідно  до Статуту товариства (пункт 6.8);

- учасник (акціонер) може продати, передати якимось іншим способом належні йому акції при умові відмови від їх придбання з боку інших Учасників (акціонерів), у порядку прийнятому Загальними Зборами Учасників (акціонерів) товариства й у відповідності до чинного законодавства України (пункт 8.2).

Крім того, зазначеними Установчими Зборами Засновників Товариства також затверджено Статут Закритого акціонерного товариства авіакомпанія „Горлиця”, який, в свою чергу, передбачає, що:

- учасниками (акціонерами) товариства є його Засновники, а також інші юридичні та/чи фізичні особи, які придбали акції товариства в порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункт 4.1);

- товариство випускає прості іменні акції однакової номінальної вартості для їх розповсюдження серед Засновників відповідно до Установчої Угоди та цього Статуту (пункт 6.2);

- вартість внеску кожного Засновника, що вноситься ним для оплати акцій товариства, оцінена у гривнях і схвалена спільним рішенням Засновників. Оплата акцій товариства Засновниками відбувається у формах, на умовах та в порядку, передбачених в Установчому Договорі та згідно з чинним законодавством України (пункт 5.5);

- у відповідності до Закону України „Про господарські товариства”, акції товариства, випущені при його створенні, не можуть розповсюджуватись шляхом підписки чи продаватись на первинному та вторинному (на біржі) ринках цінних паперів до перетворення товариства у відкрите акціонерне товариство, згідно прийнятого Загальними Зборами Учасників (акціонерів) рішення зі внесенням відповідних змін до Установчих документів в порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункт 6.8);

- учасниками (акціонерами) товариства після його державної реєстрації можуть стати інші фізичні та/чи юридичні особи згідно чинного законодавства України при наявності згоди на це Засновників товариства, з дотриманням умов, передбачених Установчою Угодою і цим Статутом (пункт 4.8);

- набуття статусу Учасника (акціонера) товариства іншими юридичними та/чи фізичними особами може відбуватися внаслідок придбання ними акцій товариства, які при його створенні належать одному з Засновників товариства, за умови відсутності на те заперечень інших Учасників (акціонерів) та затвердження Загальними Зборами, з внесенням відповідних змін до Установчих документів та іншими шляхами відповідно до чинного законодавства України та Установчих документів товариства (пункт 4.11);

- зазначений розмір Статутного фонду та номінальна вартість однієї акції, які вказані в Установчій Угоді та цьому Статуті, а також порядок розподілу акцій між Засновниками товариства, можуть бути змінені лише на підставі рішення Загальних Зборів Учасників (акціонерів) у порядку, передбаченому чинним законодавством України та відповідно до цього Статуту (пункт 5.6);

- учасник (акціонер) товариства може продати (передати будь-яким іншим способом) належні йому акції за умови відмови від їх придбання з боку інших Учасників (Акціонерів) у відповідності до Установчих документів та чинного законодавства України (пункт 7.2);

- органами  управління товариством є - Загальні Збори Учасників (акціонерів); Спостережна Рада; Правління (Рада Директорів) –виконавчий орган товариства, який очолює Голова Правління –Президент (пункт 14.1.1);

- до виключної компетенції Загальних Зборів, які є вищим органом товариства,  належать, зокрема, внесення змін до Установчої Угоди та цього Статуту; прийом до товариства нових Учасників (акціонерів); прийняття рішень відносно будь-яких угод товариства, пов'язаних з відчуженням, списанням, заставою майна товариства, залученням кредитних коштів на суму, що перевищує еквівалент одного мільйону доларів США (пункт 14.3.10);

- спостережна Рада має право прийняття рішень відносно будь-яких угод товариства, пов'язаних з відчуженням, списанням, заставою майна товариства, залученням кредитних коштів на суму, що перевищує еквівалент п'ятсот тисяч доларів США, але не перевищує еквівалент одного мільйону доларів США (пункт 14.4.6);

- до компетенції Президента товариства відносяться: здійснення будь-яких інших дій, необхідних для досягнення мети та статутних завдань товариства; за винятком тих, які за цим Статутом безпосередньо відносяться до компетенції Загальних Зборів та Спостережної Ради товариства (пункт 14.6.1);

26 квітня 1999 року Авіакомпанія „Горлиця” була зареєстрована Дарницькою районною державною адміністрацією міста Києва.

Таким чином, при підписанні та затвердженні установчих документів Засновники ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” зобов'язалися протягом року, з дня її державної реєстрації, в повному обсязі здійснити задекларовані ними майнові внески в формування статутного капіталу. При несплаті протягом трьох місяців після встановленого строку платежу товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому Статутом товариства.

Наведене відповідає вимогам ст. 33 Закону України „Про господарські товариства”, відповідно до положень вказаної статті при несплаті внеску протягом трьох місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, який визначено в його статуті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду  справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

На момент державної реєстрації Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” засновники сформували її статутний капітал в розмірі 38,31% від публічно проголошеного, що становить 10 113 656 грн., тобто ними було викуплено 10 113 656 простих іменних акцій акціонерного товариства.

Внески засновників/акціонерів здійснені в такому обсязі:

Фонд державного майна України – 9 423 466 грн., що становить 35,694% володіння акцій в статутному капіталі товариства;

Акціонерне страхове товариство „Бусін” – 133 500 грн., що становить 0,600% володіння акцій в статутному капіталі товариства;

Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія „Гарант Авто” – 566 690, що становить 2,109% володіння акцій в статутному капіталі товариства.

Акціонерне товариство закритого типу „Торговий дім Україна – Узбекистан” та  Фірма „Одеса Агротек” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю власних майнових внесків в формування статутного капіталу ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” не здійснювали.

Ст.33 Закону України „Про господарські товариства” акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

Отже, ніхто із акціонерів не виконав  взятих на себе засновницьких зобов'язань ні на день державної реєстрації Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця”, ні після закінчення строків, передбачених ст. 33 Закону України „Про Господарські товариства” та п. 6.4. Установчої угоди, що не спростували сторони по справі.

Викладене підтверджується також довідкою за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” від 15.03.2007 року, яка провадилася відповідно до розпорядження Фонду державного майна України від 14.12.2006 року №47-р та копією реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” станом на 16 березня 2007 року.

Як вбачається з п.2.2. протоколу №4 загальних Зборів акціонерів Авіакомпанії „Горлиця” від 23 червня 2000 року (том 1, арк.справи 107-109),  Правлінню товариства було вирішено доручити провести пошук третіх осіб, зацікавлених у придбанні акцій товариства.

Учасники зборів прийняли до відома інформацію Фірми „Одеса Агротек” про її майбутній вихід із складу співзасновників з готовністю передати свою частку іншим підприємствам, в  тому числі підприємству „ЛАП”.

Жодний із учасників Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” після закінчення строків, передбачених ст. 33 Закону України „Про господарські товариства” та п. 6.4. Установчої угоди, більше не проявляв бажання придбати нерозміщений пакет акцій в повному обсязі 61,69%, або його частину.

Матеріалами справи підтверджується, що в листопаді 2001 року акціонери, які представляють недержавний сектор економіки, а саме: АСТ „Бусін” (лист №1224 від 08.11.2001 року), ВАТ УСК „Гарант Авто” (лист №6280-1/31 від 21.11.2001 року), АТ ЗТ „Торговий дім Україна-Узбекистан” (лист №254 від 16.11.2001 року) та Фірма „Одеса Агротек” (лист без номера від 18.11.2007 року) письмово відмовилися від подальшого викупу зарезервованих за останніми, але не викуплених ними пакетів акцій.  Акціонери недержавного сектора економіки запропонували товариству акції, на які вони мали право, але не викупили у встановлені законом та установчими документами строки, реалізувати їх іншим особам в порядку ст. 33 Закону України „Про господарські товариства”.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про господарські товариства” учасники товариства зобов'язані виконувати  свої зобов'язання, які пов'язані з їх майновою участю в формуванні статутного капіталу.

Статтями 31 та 33 Закону України „Про господарські товариства” передбачається, що коли всі акції товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій. Акціонер у строки, встановлені установчими  зборами, але не пізніше одного року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний сплатити повну вартість підписаного ним пакета акцій. При несплаті протягом трьох місяців після встановленого строку платежу  акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

20 листопада 2001 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 (далі – апелянтами) була укладена угода №54/11-01 купівлі-продажу нерозміщеного пакета акцій в розмірі 713 952 штук, за їх номінальною вартістю. Як вбачається з матеріалів справи, за цим договором мав місце факт купівлі-продажу нерозміщеного пакета акцій в кількості 334 125 штук, що становить 1,266% володіння статутним капіталом закритого акціонерного товариства.

Наявні в матеріалах справи копії документів, зокрема витяги із банківських рахунків відповідача 1 та копії актів внутрішнього переміщення матеріальних цінностей, свідчать, що оплата акцій за угодою№54/11-01 від 20.11.2001 року частково провадилася грошовими коштами, а частково передачею матеріальних цінностей.

Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Щодо угод, вчинених до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV, підстави і наслідки їх недійсності визначаються статтями 47-58 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, якщо угода не підпадає під дію інших законів, які встановлюються спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Тому до даних правовідносин слід застосувати положення Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до вимог статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Під цим слід розуміти насамперед відповідальність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посиліється як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншим учасникам судового процесу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.78 угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з  наслідками, передбаченими законом.

За результатами перегляду даної справи в порядку ст. 101 ГПК України судом апеляційної інстанції не встановлено наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Оскільки за результатом перегляду даної справи в порядку ст. 101 ГПК України судом апеляційної інстанції не встановлено підстав, передбаченим чинним законодавством, для визнання угоди недійсною, судом не досліджуються доводи відповідача (том. 2, аркуш справи 60) щодо необхідності застосування позовної давності.

Відповідач 2 повністю викупив нерозміщений пакет акцій першої емісії ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” в кількості 15 962 97 шт. за їх номінальною вартістю. З цією метою 7 травня 2007 року апелянти підписали три договори №№23/1ст, 29/1ст та 32/1ст купівлі-продажу нерозміщеного пакета акцій. За договором №23/1ст ТОВ „ЛАП” придбав пакет акцій в розмірі 6 194 693 шт., що становить 23, 332 %. За договором №29/1ст -  4 884 139 шт., що становить 18, 5% та за договором №32/1ст  теж було придбано 4 884 139 шт., що теж становить 18, 5%. Всього в травні 2007 року за цими договорами було придбано пакет, що визначає володіння 60,33% статутного капіталу ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця”.

Оплата проведена виключно за грошові кошти, що підтверджується копіями платіжних документів та аудиторським звітом, який долучено до справи.

Статутом ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” не передбачений порядок реалізації не викупленого пакета акцій в порядку ч. 3 ст. 33 Закону України „Про господарські товариства”. Оскільки в даному випадку в установчих документах не передбачений механізм такого розміщення, отже не існує інших будь-яких обмежень з цього приводу, тому колегія суддів дійшла висновку, що таке розміщення є правомірним і не суперечить законодавству України, яке регулює створення та діяльність акціонерних товариств.

Твердження позивача (в тому числі у відзиві на апеляційні скарги) та третіх осіб на необхідність надання згоди зборами акціонерів на проведення розміщення не викупленого пакета акцій за згодою зборів акціонерів, або про можливість такого розміщення в порядку, визначеному зборами акціонерів, не ґрунтується не тільки на ст. 33, але й ст. 41 Закону України „Про господарські товариства”.

Відповідно до ст. 41 Закону України „Про господарські товариства” збори акціонерів вважаються правомочними, коли в їх роботі приймають участь акціонери, що в сукупності володіють більше ніж 60 відсотками голосів. Пункт 14.3.5. Статуту ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” вимагає обов'язкової присутності на Зборах акціонерів, які володіють не менше 60 відсотків голосів. Саме через не сформованість статутного капіталу і відсутність кворуму на зборах акціонерів ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” учасники товариства позбавлені можливості прийняти будь-яке правомірне рішення в межах встановленої для них компетенції.

Твердження позивача та третіх осіб на необхідність затвердження оцінки майнового внеску відповідача 2 до статутного капіталу відповідача 1 за договором  №54/11-01 від 20.11.2001 року не обґрунтовані на вимогах п. „є” ст. 36 Закону України „Про господарські товариства”.

Збори засновників провадять затвердження оцінки майнового внеску лише засновників і лише на етапі створення акціонерного товариства і затвердження установчих документів до проведення державної реєстрації. Чинне законодавство не передбачає проведення оцінки майнового внеску, який здійснюється учасником/акціонером товариства після факту державної реєстрації акціонерного товариства.

Закон України „Про господарські товариства” не передбачає можливості обмеження правоздатності товариства щодо реалізації невикупленого пакета акцій після закінчення встановленого чинним законодавством та установчими документами строків та з огляду на письмову відмову акціонерів провадити подальший викуп зарезервованих за ними акцій.

Твердження АСТ „Бусін” – третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, що укладені відповідачами договори порушили його право та публічний інтерес на предмет спору, не може бути прийнятий судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів (аналогічно позиції п. 2.2 рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ. що виникають з корпоративних відносин).

За результатом перегляду справи Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що внаслідок укладення між відповідачами по справі договорів купівлі-продажу нерозміщеного пакета акцій не були порушені права та інтереси АСТ „Бусін” – третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Викладене є підставою для відмови їй в позові.

Так, при заснуванні  ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” АСТ „Бусін” публічно проголосив про формування ним внеску в статутний капітал акціонерного товариства в розмірі 1 713 500 грн., що становило б 6,49% володіння.

8 листопада 2001 року АСТ „Бусін” письмово відмовляється від виконання публічно проголошеного обов'язку власної участі у формування статутного капіталу відповідача 1, пропонуючи його правлінню реалізувати не викуплений ним пакет акцій в порядку ст. 33 Закону України „Про господарські товариства”

18 квітня 2007 року третя особа з самостійними вимогами на предмет спору пропонує відповідачу 2 викупити належну йому частку в статутному капіталі відповідача 1, в розмірі 0,600% володіння статутного капіталу, що 133 500 простих іменних акцій.

Така пропозиція мотивується рішенням вищого органу управління АСТ „Бусін” про вихід із числа учасників ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” – відповідача 1.

Крім того, цей учасник даного судового процесу погоджує і підписує проект договору про перерозподіл акцій, який був підготовлений Фондом державного майна України та запропонований для підписання учасниками ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця”.

Проект договору відповідачем 1 направляється на адресу АСТ „Бусін” поштовим відправленням з описом вкладення. В проекті договору передбачено перерозподіл невикуплених акцій на користь ТОВ „ЛАП”, про що свідчать положення п. 5.5. проекту договору.

15 травня 2007 року, після погодження та підписання проекта договору, АСТ „Бусін” відкликає свій підпис, мотивуючи це тим, що до його керівників не доведений повний текст проекта документа, що спростовується матеріалами справи.

Фактична частка АСТ „Бусін” після укладення між відповідачами договорів купівлі-продажу нерозміщеного пакета акцій не зменшилась, а його право управління ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” чи отримання дивідендів за результатами її роботи, на які страхове товариство має право, не обмежено.

Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції було невірно застосовано ч. 3 ст. 81 Господарського кодексу України, оскільки договори купівлі-продажу акцій укладалися не між акціонерами закритого акціонерного товариства. Ці угоди укладені між держателем та акціонером в порядку ч. 3 ст. 33 Закону України „Про господарські товариства” після того, як учасник, внаслідок власної бездіяльності, після порушення публічно проголошеного зобов'язання, в силу вимог законодавства, що регулює порядок створення та діяльності товариства, втратив власне право переваги на викуп таких акцій.

Твердження позивача та третіх осіб, що в даному випадку відповідачами порушені приписи ст. 28 Закону України „Про господарські товариства”, відповідно до якої акції купуються на підставі договору з засновниками акціонерного товариства, є безпідставним, а висновок господарського суду першої інстанції в цій частині є помилковим. Договір купівлі-продажу акцій між засновниками акціонерного товариства та третіми особами, що виявили бажання придбати пакет акцій новоствореного товариства, має місце лише на етапі його створення, до державної реєстрації такого товариства, що випливає із змісту цієї ж норми матеріального права.

Пункт 14.3.10 Статуту ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” передбачає, що до виключної компетенції Загальних зборів належить прийняття рішень відносно будь-яких угод товариства, пов'язаних з відчуженням, списанням, заставою майна товариства, залученням кредитних коштів на суму, що перевищує еквівалент одного мільйону доларів США.

Однак ці обмеження не поширюються на всі інші договори, які стосуються права на майнову участь в закритому акціонерному товаристві. З матеріалів справи не вбачається, а в судовому засіданні не встановлено, що укладаючи договори, які є предметом спору, сторони намагалися обтяжити, або іншим способом нанести шкоду майновим правам та інтересам акціонерного товариства, чи поставити товариство в таке положення, коли воно набуде для себе боргових зобов'язань, які нанесуть йому незворотньої матеріальної шкоди.

Крім цього, розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.(аналогічна позиція міститься в п. 2.18 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.207 № 04-5/14  „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин). Сторонами не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено вищевикладене.

Стаття 41 Закону України „Про господарські товариства” дійсно передбачає можливість затвердження договорів (угод), укладених на суму що перевищує вказану в статуті товариства. Однак, в даному випадку посилання на неї є передчасними, оскільки через відсутність кворуму у вищому органі управління жодне із рішень Загальних зборів не матиме юридичною сили, і саме через це, за твердженням відповідачів, у ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця” належним чином не сформовані вищі органи контролю та управління товариством. Крім того, в даному випадку, затвердження такого виду договорів не передбачено Статутом ЗАТ „Авіакомпанія „Горлиця”.

Тому в цій частині (задоволеного позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору) рішення суду є помилковим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянтів, що при розгляді справи по суті спору господарський суд першої інстанції неправильно застосував ст. 28 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”. Вказаний Закон набрав чинності з 23 березня 2006 року і, відповідно до п. 6 прикінцевих положень, не може застосовуватися до емісій, рішення про реєстрацію якої відбулося до набрання ним чинності.

Господарський суд першої інстанції на підставах вимог чинного законодавства України, яке регулює компетенцію та діяльність державних підприємств, обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог Державному підприємству Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія”, в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

В той же час, Київський апеляційний господарський суд не встановив порушення вимог чинного законодавства, при укладанні спірних угод, не відповідності їх вимогам закону та порушень прав та інтересів третьої особи із самостійними вимогами на предмет позову, і в цій частині рішення по суті спору вважає безпідставним та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові третій особі з самостійними вимогами на предмет спору.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Підстави недійсності господарського зобов'язання визначені також ч.1 ст.207 ГК України.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.5 цієї ж статті правочин також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таких підстав Київським апеляційним господарським судом не встановлено.

За таких обставин рішення суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову третій особі з самостійними вимогами на предмет спору у позові повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається, зокрема, при відмові в позові  - на позивача.

Судові витрати за подання апеляційних скарг слід покласти на третю особу з самостійними вимогами.

Відповідно до ст. 3 ч. 2 п. а Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” із заяв майнового характеру стягується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Третя сторона з самостійними вимогами на предмет спору відповідно до п. 5.вимог позовної заяви, крім іншого, просила відновити становище, яке існувало до укладення договорів шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАП” повернути 16 641 923 простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця”, отриманих за вказаними договорами, Закритому акціонерному товариству „Авіакомпанія „Горлиця” та зобов'язати Закрите акціонерне товариство  „Авіакомпанія „Горлиця” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „ЛАП” отримане за акції майно і грошові кошти згідно договорів.

Суд першої інстанції позов третьої особи з самостійними вимогами в вищевикладеній частині задовольнив повністю (п.п. 7, 8 резолютивної частини рішення)

Так, відповідно до аудиторського звіту „Про підтвердження повноти та сплати статутного фонду Закритого акціонерного товариства Авіакомпанії „Горлиця” станом на 31 липня 2007 р. – ТОВ „ЛАП”  до 07.05.2007 внески у формування статутного капіталу (фонду) здійснювало основними засобами та частково грошовими коштами, після 07.05.2007 внесок ТОВ „ЛАП” у формування статутного капіталу (фонду) здійснено грошовими коштами у розмірі 15 927 971 грн.

Крім того, згідно з випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан основного рахунку Серія ВЛ № 15 від 10.05.2007, вказаний документ підтверджує, що відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛАП” станом на 10.05.2007 є власником цінних паперів на суму 16 262 096 грн.

Тоді як, відповідно до ст. 36 Інструкції „Про порядок обчислення та справляння державного мита” позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.

В даній справі третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору було заявлено позовну заяву, яка носить одночасно майновий і немайновий характер.

Позови про визнання недійсними угод оплачуються державним митом залежно від вартості відшукуваного майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою (ч.2 абз.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.98).

Таким чином, при зверненні до суду першої інстанції, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору повинна була сплатити державне мито в сумі 25500 грн. за вищенаведену матеріальну вимогу, а відповідно до Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” за розгляд апеляційної скарги в господарських судах, державне мито підлягає сплаті в сумі 50% від суми, сплаченої в першій інстанції, а саме 12250 грн.

Отже, судом першої інстанції не була врахована, при обчисленні і розподілі судових витрат - майнова вимога третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, яка підлягає оплаті окремо згідно з Декретом Кабінету Міністрів „Про державне мито” та Інструкції „Про порядок обчислення та справляння державного мита”.

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції (в зв'язку з відмовою в позовних вимогах) та за подання апеляційних скарг в частині скасування п.п. 2-10 резолютивної частини рішення на третю особу з самостійними вимогами на предмет спору згідно з ст. 49 ГПК України.

Виходячи з обставин, встановлених Київським апеляційним господарським судом, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія„Горлиця” задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАП” задовольнити повністю.

Рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2007 року про задоволення позовних вимог Акціонерного страхового товариства „Бусін” до Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАП” про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій №54/11-01 від 20.11.2001 року та недійсними договорів купівлі-продажу акцій №23/1ст від 07.05.2007 року, №29/1ст від 07.05.2007 року та 32/1ст від 07.05.2007 року (п.п. 2-10 резолютивної частини рішення) скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити Акціонерному страховому товариству „Бусін” в задоволенні позовних вимог до Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАП” про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій №54/11-01 від 20.11.2001 року та недійсними договорів купівлі-продажу акцій №23/1ст від 07.05.2007 року, №29/1ст від 07.05.2007 року та 32/1ст від 07.05.2007 року повністю.

В іншій частині рішення залишити без змін.

          Стягнути з Акціонерного страхового товариства „Бусін” (03110, м. Київ, вул. Климента, 23а р/р 260060113600 в АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 300249, код ЄДРПОУ 24964464), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, на користь Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Горлиця” (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15 р/р 26009401302214 в ЗАТ „ОТП БАНК” МФО 300528, код ЄДРПОУ 30369224) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства „Бусін” (03110, м. Київ, вул. Климента, 23а р/р 260060113600 в АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 300249, код ЄДРПОУ 24964464), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАП” (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання 15, код ЄДРПОУ 19492371) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

          Стягнути з Акціонерного страхового товариства „Бусін” (03110, м. Київ, вул. Климента, 23а р/р 260060113600 в АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 300249, код ЄДРПОУ 24964464), а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, в дохід Державного бюджету України 25500грн. державного мита за розгляд справи в першій інстанції (МФО – 820019 Банк – ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач – УДК у Шевченківському районі м. Києва, ЗКПО – 26077968, розрахунковий рахунок – 31110095700011, код бюджетної класифікації – 22090200, символ звітності банку – 095) та 12250 грн. за розгляд апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції (МФО – 820019 Банк – ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач – УДК у Шевченківському районі м. Києва, ЗКПО – 26077968, розрахунковий рахунок – 31110095700011, код бюджетної класифікації – 22090200, символ звітності банку – 095).

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №18/283 повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 12.02.08 (відправлено)