Постанова

від 05.03.2008 по справі 20-5/302

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/302

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 березня 2008 р.                                                                                    № 20-5/302  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                     Міністерства оборони Російської Федерації

                              та Військової частини 59131

на рішення          господарського суду міста Севастополя

 від 12.11.2007 року

та на постанову          Севастопольського апеляційного

 господарського суду від 17.12.2007 року

у справі                                                  № 20-5/302

господарського суду                              міста Севастополя

за позовом                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                              "Юреко"

до відповідачів:                              1) Міністерства оборони Російської Федерації

                              2) Військової частини 59131

про                                                            визнання права власності

за участю представників:

позивача –          Веремчук М.А.

відповідачів -                                         1) Зровки І.А., Вишнякова С.В.

                                                            2) Муратиди Д.Ю.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2007 року ТОВ "Юреко" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Міністерства оборони Російської Федерації про визнання права власності на трикімнатну квартиру №50, що знаходиться по вул. Шостака, 5 у м. Севастополі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.11.2007 року (суддя Євдокимов І.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 року (судді: Борисова Ю.В., Гонтар В.І., Плут В.М.), позов задоволено повністю; визнано за ТОВ "Юреко" право власності на трикімнатну квартиру №50, що знаходиться по вул. Шостака, 5 у м. Севастополі.

          В касаційних скаргах Міністерство оборони Російської Федерації та Військова частина 59131 просять скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.1995року між МПП "Юреко" (правонаступником якого є ТОВ "Юреко"), генеральним інвестором,  та військовою частиною 59131 відділом капітального будівництва Чорноморського флоту, замовником,  укладено договір про спільну діяльність з організації інвестування  будівництва житлового будинку по вул.Шостака в м.Севастополі. Згідно доповнення до цього договору  від 02.02.1996 року та графіку розподілу житлових квартир в будинку №5 по вул.Шостака МПП "Юреко", як генеральному інвестору, підлягали передачі квартири у кількості 21 квартира, одна із яких трикімнатна квартира на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку №5 в блоці 3-1, шифр 8/7-575 в м.Севастополі. Відповідно до п.2.3 зазначених договорів МПП "Юреко" за рахунок власних, кредитованих та інших притягнутих до участі в інвестуванні третіх осіб, забезпечувало фінансування будівництва об'єкту до повного завершення в порядку і на умовах договору. Після закінчення будівництва і здачі будинку державній комісії замовник згідно п.6.9 договору зобов'язувався протягом 45 днів з моменту підписання акту про введення в експлуатацію передати генеральному інвесторові приміщення, належні йому згідно договору, та провести кінцеві розрахунки.

Місцевий та апеляційний господарські суди повно, всебічно дослідили надані сторонами докази і доводи,  належно їх  оцінили та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

При цьому, суди виходили з того, що за своєю правовою природою укладені між позивачем і відповідачем договори є договорами про сумісну діяльність, за умовами яких позивач інвестує в будівництво певні грошові кошти, а відповідач здійснює будівництво, тобто сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦК УРСР. В порушення умов спірного договору відповідач не повністю передав позивачу його частку в спільній частковій  власності, не дивлячись на те, що  згідно акту державної приймальної комісії №33 від 13.01.2000 року 10-тиквартирний  будинок, що входить до складу житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по вул. Шостака, 5, в якому знаходиться трикімнатна квартира №50, прийнятий в експлуатацію.

Судами прийнято до уваги, що між малим приватним підприємством "Юреко" та в/ч 59131 відділом капітального будівництва Чорноморського флоту з 1993 по 2002 роки укладені та виконувались інвестиційні договори з будівництва житла для військовослужбовців Чорноморського флоту, зокрема, і інвестиційний договір від 20.07.1995 року, про що свідчать: довідка про передані площі  МПП "Юреко" за договорами інвестицій в житлове будівництво з початку дії договорів про спільну діяльність за період з 1993 по 2002 роки; протокол розбіжностей до акту звірки  переданої площі за договорами інвестицій в житлове будівництво з початку дії договорів про спільну діяльність за період з 1993 по 2002 роки; висновок судової комплексної  будівельно-бухгалтерської експертизи №53 від 16.04.2002 року у справі № 20-6/294-7/732-2/103-5/353-4/324-9/172 (знаходиться в провадженні господарського суду м. Севастополя) про те, що частка позивача у всіх збудованих об'єктах з врахуванням обсягу фінансування складає 49,345%  або 8855 м2 . Зазначене підтверджується також актом звірки площ, отриманих позивачем по договорам про сумісну діяльність за період з 1993 р. по 2002 р. з протоколом розбіжностей.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі актів прийому-передачі, звірок взаєморозрахунків сторін (з протоколом розбіжностей) встановлено, що фактично відповідачем було передано позивачу 5144,90 м2 площі будівлі, тоді як МПП "Юреко" проінвестовано  9038,67 кв.м збудованих приміщень.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, правильно прийшов до висновку, що трикімнатна квартира №50 по вул.Шостака, 5 в м.Севастополі визначена сторонами за договором у якості частки МПП "Юреко" у спільному частковому майні та була його об'єктом інвестицій, оскільки, позивач придбав право власності на спірну квартиру у спільному частковому майні з моменту введення його в експлуатацію.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи, чинному законодавству, зокрема, ст.ст. 128 ЦК України (в редакції Закону від 1963р.), 115,432 ЦК України та п.5ст.7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" щодо виникнення права власності  на майно (об'єкт інвестицій) з моменту його створення.

До того ж, висновки господарських судів про те, що належним відповідачем у даній справі є Міністерство оборони Російської Федерації відповідає приписам ст. ст.  1, 21 ГПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи відповідача та третьої особи  в касаційних скаргах про неправильне застосування судами правових норм щодо суті і характеру  договірних відносин, правильності застосування приписів угод про сумісну діяльність, ст. ст. 430-433 Господарського кодексу України, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені як безпідставні. Це ж стосується застосування судом ст. ст. 5, 9, 17 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, положень про застосування строку позовної давності.

Також безпідставними є твердження касаційних скарг щодо реєстрації за Російською Федерацією  права власності на спірну квартиру, оскільки, згідно повідомлення БТІ і ДРОНМ м.Севастополя від 05.10.2007року №6413 право власності  на квартиру №50 по вул. Шостака, 5 не зареєстровано.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційні скарги Міністерства оборони Російської Федерації та Військової частини 59131 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 12.11.2007 року та  постанову          Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 року у справі № 20-5/302 залишити без змін.

Головуючий суддяТ.П. Козир

Судді

Н.І. Мележик

О.А. Подоляк