Рішення

від 26.04.2011 по справі 40/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/60

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.04.11 р.                                                                                 Справа № 40/60                               

Суддя господарського суду Донецької області   Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області, м. Донецьк  

до відповідача приватного підприємства „Геракліт”, м. Донецьк      

про стягнення 36 181 грн. 30 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Манжула А.М. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом  про стягнення  з приватного підприємства „Геракліт” основного боргу з орендної плати в сумі 35 197 грн. 78 коп. та пені в сумі 983 грн. 52 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань згідно договору оренди державного нерухомого майна  №2321/2005р. від 23.12.05р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши  фактичні  обставини  справи,  докази на  їх підтвердження і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка  підлягає  застосуванню, вислухавши доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 23.12.05р. між Регіональним відділенням Фонду  державного  майна  по Донецької області, далі Орендодавець, та приватним підприємством „Геракліт”, далі Орендар,  було укладено  договір  оренди  державного  нерухомого майна  №2321/2005р., із строком його дії з 23.12.05р. до 18.12.06р. та правом його майбутньої пролонгації, як це зазначено у пункті 10.6.

Відповідно до пункту 1.1. договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме державне майно – будівлі колишнього квасильного цеху, загальною площею 2104,2 кв.м. та будівлі колишньої перевалки, загальною площею 791 кв.м., які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Рогачевського, 1, що знаходяться на балансі ДДП „Плодоовоч”. Факт передачі майна підтверджено актом приймання-передачі від 23.12.05р. відповідно приписам п.2.1. договору.

Мета передачі нерухомого майна – розташування складу, що зазначено в п.1.1. договору.

Пунктом 3.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 11.12.07р. встановлено, що орендна плата визначається на підставі змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.06р. №1846 до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 „Про Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного мацна” і становить за базовий місяць розрахунку січень 2007 року – 3 360 грн. 60 коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць відповідно приписам п.3.2. договору.

Згідно пункту 3.3. договору орендна плата перераховується Орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 25 числа місяця. Листом від 14.03.11р. за №17-06-03-02773 позивач повідомив відповідача про необхідність погашення заборгованості за договором, однак основний борг до наступного часу не погашено.

Свої зобов'язання за договором оренди відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним за період з вересня 2010 року  по лютий 2011 року  утворився основний борг з орендної плати в сумі  35 197 грн. 78 коп., який позивач і намагається стягнути.

Пунктом 3.5. договору  сторони передбачили відповідальність у вигляді пені, розмір якої,  не перевищує подвійну  облікову  ставку Національного банку  України.

Оскільки мале місце несвоєчасне внесення орендних платежів, позивач намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 983 грн. 52 коп. за період прострочення з 26.10.10р. по 26.02.11р.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін суд дійшов до висновку про те, що доводи позивача обґрунтовані виходячи із наступного:

          Пункт 1 ст. 759 ЦК України зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предмет договору перебуває у державній власності, тому до  спірних правовідносин сторін застосовуються вимоги статей 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами та доповненнями.

Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180,  181 ГК України та ст. 638 ЦК України.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності зі ст. ст. 202, 203 ГК України, ст. 526, 599 ЦК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

            Стаття 33  ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів. Відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивача. За такими обставинами, позов щодо стягнення з відповідача основного боргу з орендної плати в сумі 35 197 грн. 78 коп. за період з вересня 2010 року  по лютий 2011 року,  обґрунтований  та підлягає задоволенню.

Додаткове зобов'язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов'язання.  Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати орендної плати, підтверджено доказами у справі. Частиною 6 ст. 232 ГПК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий представником позивача розрахунок пені відповідає вказаним вимогам. Обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мало місце несвоєчасне виконання основного зобов'язання.

 Тому позов щодо стягнення з відповідача  пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 983 грн. 52 коп. за період з 26.10.10р. по 26.02.11р., також обґрунтований та підлягає  задоволенню.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача на користь державного бюджету згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

              Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат  встановлений для нього на час подання позову –  за нульовою ставкою.

            У судовому засіданні, яке відбулося 26.04.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст.  10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 526, 599, 759 ЦК України, ст.ст. 42, 55, ст. ст. 173,174, 202, 203, ч. 6 ст. 232, 286 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85, ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.   Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецької області до приватного підприємства „Геракліт” – задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства „Геракліт”, 83030, м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1, ід.код 32636840, на користь:

           - державного бюджету в особі  Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецької області  (р/р 331115094700003, код бюджетної класифікації 22080300,  отримувач УДК у Будьонівському і Пролетарському районах м. Донецька ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686940, МФО 834016),  основний борг з  орендної плати в сумі 35 197 грн. 78 коп. та пеню в сумі 983 грн. 52 коп., видавши наказ;

           - державного бюджету України державне мито в сумі 361 грн. 81 коп., видавши наказ та надіславши його для виконання до Державної податкової адміністрації у Донецькій області.

           3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.     

Суддя                                                               Підченко Ю.О.           

Повний тект рішення складено - 27.04.11р.