Рішення

від 14.04.2011 по справі 30/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/36

14.04.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми

                      "МК-Інватруд ЛТД"

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова  компанія"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача        ОСОБА_1

Про                  визнання договору поруки припиненим

Суддя   Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача          Василенко П.А. –представник за довіреністю № б/н від 01.11.10.    

Від відповідача      Агаркова С.В. –представник за довіреністю № б/н від 01.03.11.

Від третьої особи   не з’явився

                                           ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми "МК-Інватруд ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 про визнання припиненим з 04.06.09. Договору поруки № б/н, який укладений 27.07.06. між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в зв’язку з розірванням Договору фінансового лізингу № 01-50/06-АВТ від 27.07.06., укладеного між відповідачем та третьою особою, зобов’язання позивача щодо погашення боргу за Договором поруки № б/н від 27.07.06., укладеного між позивачем та відповідачем,  було змінено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.11. порушено провадження у справі № 30/36, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1; розгляд справи призначено на 10.03.11. о 11-30.

В судовому засіданні 10.03.11. представником відповідача було подано письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія" просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 10.03.11. не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.11. про порушення провадження у справі № 30/36 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 29.03.11. о 14-50.

В судовому засіданні 29.03.11. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

В судовому засіданні 29.03.11. представник відповідача проти позову заперечує.

Представник третьої особи в судове засідання 10.03.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.11. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.11. розгляд справи № 30/36 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 14.04.11. о 10-40.

В судовому засіданні 14.04.11. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.04.11. проти позову заперечує та просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми "МК-Інватруд ЛТД" в задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи в судове засідання 14.04.11. не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/36.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

27.07.06. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія" та ОСОБА_1 укладено Договір № 01-50/06-АВТ фінансового лізингу (далі –Договір лізингу), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом даного договору є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування  на умовах  фінансового лізингу Лізингоодержувачу  предмету лізингу,   найменування,  модель,  ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору),   для    підприємницьких   цілей Лізингоодержувача   на   визначений   строк,   за   умови   сплати   останнім   періодичних   лізингових платежів.   Майно,   яке   передасться   у лізинг є  таким,   що  раніше  знаходилося  у  експлуатації та передається у стані в якому воно є.

Згідно п. 2.1 Договору лізингу погоджено, що строк користування Лізингоодержувачем майном становить 43 (сорок три) місяці з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, згідно п. 4.3. даного Договору, за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

27.07.06. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми "МК-Інватруд ЛТД" (Поручитель) укладено Договір поруки (далі –Договір поруки), відповідно до умов якого (п. 1.1) Поручитель зобов’язався перед Кредитором відповідати за виконання фізичною особою ОСОБА_1 (Боржник) усіх його зобов’язань перед Кредитором у повному обсязі, що виникли з Договору фінансового лізингу від 27.07.06., укладеного між Кредитором та Боржником.

Згідно п. 1.2 Договору поруки визначено, що поручителю відомі всі умови Договору лізингу.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник.

Пунктом 1.4 Договору погоджено, що відповідальністю Поручителя та Боржника є солідарною.

Згідно п. 3.2 Договору передбачено, що порука припиняється з погашенням всіх зобов’язань Боржника в повному обсязі за вищевказаним Договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія" та ОСОБА_1 укладено Договір про розірвання Договору фінансового лізингу від 27.07.06. № 01-50/06-АВТ (далі –Договір від 04.06.09.), відповідно до умов якого (п. 1) сторони дійшли згоди про розірвання з 04.06.09. Договору лізингу, в зв’язку з несплатою ОСОБА_1 лізингових платежів більше ніж 30 днів.

Відповідно до п. 2 Договору від 04.06.09., відповідачем та третьою особою було погоджено, що після розірвання Договору лізингу, раніше сплачені третьою Лізингоодержувачем платежі  поверненню  не підлягають. Також сторони погодили, що Лізингоодержувач повинен сплатити всі  прострочені платежі  та штрафи  відповідно до умов Договору лізингу від 27.07.06. не пізніше  ніж через 20 днів з моменту підписання даного Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в зв’язку з розірванням Договору лізингу, збільшився обсяг відповідальності у позивача як Поручителя, оскільки умовами Договору лізингу передбачалось поступове та поетапне погашення боргу, а після його розірвання було встановлено, що борг має бути сплачено не пізніше 20 днів з моменту підписання Договору від 04.06.09. про розірвання Договору лізингу.

Таким чином, позивач зазначає, що зобов’язання було змінено без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, в зв’язку з чим позивач вважає, що Договір поруки на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України є припиненим з 04.06.09.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом. 1.3 Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник.

Згідно п. 1.4 Договору поруки сторонами погоджено, що відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов'язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання можуть виникнути через різні обставини: збільшення розміру плати за кредит, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо. Наприклад, спочатку договором передбачалося поступове, поетапне погашення боргу, а після його новації встановлено, що борг має бути повернутий відразу у повному обсязі.

Порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов'язання.

Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов'язання поручитель надав свою згоду. Така згода не обов'язково повинна бути письмовою. Допустимою є також попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки встановлено, що Поручителю відомі всі умови Договору лізингу.

Пунктом 14.3 Договору лізингу відповідач та третя особа погодили, що у випадку неплатоспроможності Лізингоодержувача, Лізингодавець може вимагати дострової оплати сум лізингових платежів за терміном погашення, що минає або розірвати даний Договір лізингу, після чого вилучити майно і одержати всю суму заборгованості за лізинговими платежами, при цьому всі раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Відповідно до п. 15.1 Договору лізингу сторонами погоджено, що даний договір може бути змінений та/або доповнений сторонами в період його дії на підставі взаємної згоди.

Згідно п. 16.1 Договору лізингу, відповідач та третя особа передбачили також, що даний договір може бути розірваний за згодою сторін.

Таким чином, судом встановлено, що зазначена вище умова Договору поруки (п. 1.2) є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За таких обставин, з наведеного вбачається, що при укладенні Договору поруки,  позивачем було погоджено можливість змін умов Договору лізингу, в зв’язку з чим вбачається, що позивач тим самим надав свою згоду на зміну умов основного зобов’язання.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія" законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми "МК-Інватруд ЛТД", оскільки судом встановлено, що у відповідності до умов Договору поруки, позивач підтвердив, що йому відомі всі умови Договору лізингу.

За таких обставин, враховуючи вище викладе, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми "МК-Інватруд ЛТД".

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України,  покладаються на позивача.  

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 1, 2, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

                                                В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічної фірми "МК-Інватруд ЛТД" відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 21.04.11.