Постанова

від 21.04.2011 по справі 38/219

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/219

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40  

Постанова

Іменем України

19.04.2011 р.           справа №38/219

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.

представники сторін:

від позивача:Загнітко Я.А. –за дов. № 29-12/51-Д від 29.12.2010 р.

від відповідача:не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Вугілля України", м. Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від08.02.2011 року

у справі№ 38/219 (головуючий суддя –Лейба М.О.,

судді: Сгара Е.В., Риженко Т.М.)

за позовомДержавного підприємства "Вугілля України", м. Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк

до відповідача

Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська", м. Білицьке Донецької області

простягнення суми збитків у розмірі 190174 грн. 96 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році позивач, Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ  в собі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська", м. Білицьке Донецької області, про стягнення суми збитків у розмірі                        190174 грн. 96 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2011 року у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Вугілля України», м. Київ  в собі філії «Донецьквуглезбут»,                     м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська", м. Білицьке Донецької області  про стягнення суми збитків у розмірі                                  190174 грн. 96 коп. відмовлено.

Позивач, Державне підприємство Вугілля України», м. Київ  в собі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його необґрунтованим. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2011 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

До Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він наголошує, що господарським судом Донецької області при розгляді справи № 38/219 всебічно та в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи з вірним застосуванням норм матеріального права та тлумачення закону, і просить рішення господарського суду від 08.02.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги, викладені в апеляційні скарзі.

Відповідач представника в судове засідання не направив, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв'язку зі знаходженням провідного юрисконсульта підприємства у відрядженні. Дане клопотання судовою колегією розглянуто та відхилено, оскільки учасниками у справі є юридичні, а не фізичні особи, у зв'язку з чим відповідач мав змогу направити до судового засідання суду апеляційної інстанції будь-якого іншого представника. Явка сторін ухвалою суду від 22.02.2011 року не була визнана обов'язковою. Крім того, строк розгляду справи, передбачений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, закінчується, тому у судової колегії немає можливості відкладення розгляду скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  № 38/219 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2006 року між відповідачем, Відкритим акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення», м. Білицьке Донецької області, (як виконавцем) та Державним підприємством «Антрацитвуглезбут», м. Антрацит Луганської області (як замовником) був укладений договір на переробку вугілля № 100106/О (надалі-договір), відповідно до п. 1.2 якого виконавець зобов'язувався прийняти та переробити рядове вугілля у кількості орієнтовано             500000 т. Найменування, кількість, марочний склад, якісні показники обумовлюються сторонами щомісячно в специфікаціях, які оформлюються окремими додатками і є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1.4 договору  № 100106/О від 01.01.2006 року виконавець зобов'язався відвантажити отриманий вугільний концентрат і промпродукт за реквізитами, зазначеними замовником.

У розділі 2 договору  № 100106/О від 01.01.2006 року передбачені права та обов'язки сторін.

Так, у п. 2.1.3 даного договору визначено, що замовник зобов'язаний протягом місяця (але не пізніше 3-х робочих днів до передбачуваної дати відвантаження) надавати письмові заявки на відвантаження продуктів збагачення з зазначенням об'ємів, відвантажувальних реквізитів та платників залізничного тарифу.

У відповідності до п. 2.3.5  договору виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснювати за письмовою заявкою замовника планування перевезень продуктів збагачення.

Здійснювати відвантаження продуктів збагачення згідно з письмовою заявкою замовника з зазначенням об'ємів та відвантажувальних реквізитів виконавець зобов'язаний рівномірно по мірі надходження рядового вугілля (п. 2.3.6 договору).

Також, пунктом 2.3.7 договору визначено, що виконавець зобов'язаний передати замовнику продукти збагачення за актом прийому-передачі. Відвантажувальні документи повинні бути передані узгодженим способом не пізніше 3-х діб після відвантаження: відвантажувальна відомість, залізнична квитанція, посвідчення (сертифікат) якості, лист про власність.

При цьому, при відвантаженні продуктів збагачення у посвідченні якості та залізничній накладній повинна бути відмітка про належність вантажу замовнику (п. 2.3.7 договору).

Відповідно до п. 2.3.13 виконавець зобов'язаний проводити навантаження продуктів збагачення однорідної якості по всій глибині та у всі вагони партії, очищені від залишків попереднього вантажу, бруду й т.і., згідно з технічними нормами завантаження вагонів і контейнерів.

Порядок прийому по якості та кількості визначений сторонами у розділі 3 договору.

Якість відвантажених продуктів збагачення повинна відповідати умовам договору, технічним умовам на даний вид споживання, зазначеним у специфікаціях та підтверджуватися посвідченням якості, виданим ЦЗФ (п. 3.3.5 договору).

Згідно з п. 3.3.7 договору у випадку, якщо при прийманні продуктів збагачення по якості споживачем (вантажоотримувачем) буде виявлена невідповідність фактичних даних по якості продуктів збагачення з даними, зазначеними в сертифікатах (посвідченнях) про якість більше базової похибки опробовування, згідно ДСТУ 4096-2002, приймання продуктів збагачення по якості здійснюється з обов'язковим викликом представників виконавця.

У розділі 5 договору викладені положення щодо відповідальність сторін. Зокрема, у випадку відвантаження вугільної продукції, якість якої не відповідає вимогам договору, відвантаженої у вагони шарами з добавками  продукції інших класів або сортів, або асортимент якої не відповідає умовам договору, виконавець несе відповідальність у вигляді повного відшкодування усіх збитків замовника, пов'язаних з поставкою такої вугільної продукції (витрати по транспортуванню такої продукції до вантажоотримувача, переадресації вагонів, плати за користування вагонами, витрати на подачу - прибирання  вагонів, витрати на проведення хімічного аналізу вугільної продукції,  витрати  по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації  вугілля) і оплати штрафних санкцій, встановлених діючим законодавством (п. 5.7 договору).

Розділом 8 договору передбачений строк дії договору.

Згідно з п. 8.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні сторонами своїх зобов'язань, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2007 року, а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх зобов'язань, датою закінчення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (у відповідності з умовами договору) усіх прийнятих на себе за договором зобов'язань.

Відкритим акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення»та Державним підприємством «Вугілля України»02.10.2007 року  підписано угоду №1 до договору №100106/О про наступне: у  зв'язку з тим, що відповідно з наказом Мінвуглепрому України від 19.12.2006 року № 609 ДП «Вугілля України»є правонаступником прав та обов'язків ДП «Антрацитвуглезбут»за договором №100106/О від 10.01.2006 року,  викласти преамбулу договору у частині, яка стосується замовника, у наступній редакції: «ДП «Вугілля України», надалі –«Замовник»в особі в.о. генерального директора Позигуна М.П., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони…»(далі по тексту).

Дана угода № 1 від 02.10.2007 року є невід'ємною частиною договору  №100106/О від 10.01.2006 року. Таким чином, позивач по справі є правонаступником замовника по вказаному договору.

Крім того, 01.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Західенерго»(покупець) та ДП „Вугілля України»(постачальник) укладений договір поставки №9-02/1-П, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію: вугілля марки Д, Г, ДГ з граничними допустимими якісними показниками: зольність –25%, вологість–14%.

Умови поставки, кількість, якість та асортимент вугілля, порядок приймання вугілля по якості та кількості узгоджені сторонами  у розділах 2 –4 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2007 року, відповідачем на адресу вантажоотримувача – Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго» було відвантажено вугілля (марки ГСШ 0-13) за залізничними накладними №№ 46603947 (вагони №№ 65770414, 67884551, 65369472, 67846923), 49770144 (вагони №№ 60414406, 67674135, 65768673, 67192880, 66940867, 67875583, 60886926, 67896209, 67672162, 66814138, 65699126), 49770146 (вагони №№ 66235011, 64402381, 60843679, 65285405), 49768177 (вагон № 65769267), 49768178 (вагон № 67154336), 49768179 (вагон № 67607911), 49768180 (вагон № 60656741). Причому зазначені первинні документи, надані позивачем в якості доказів по цій справі не в повному обсязі співпадають за своєю нумерацією переліку вагонів та накладних, вказаних позивачем в позовній заяві з посиланням на встановлення цього факту рішенням господарського суду міста Києва по справі №37/280 від 20.01.2009 року.

При прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС було виявлено невідповідність вугілля якісним характеристикам, встановленим умовами договору поставки №9-02/1-П від 01.02.2007 року. У зв'язку з чим, були складені акти про відбір проб № 4931 від 11.07.2007 року,                           №№ 4945,4946 від 12.07.2007 року.

Телеграмами №726, №728  від 12.07.2007 року ВАТ «Західенерго»запросило для участі у прийманні вугілля на Бурштинській ТЕС  представників ДП «Вугілля України»та ВАТ «ЦЗФ «Октябрська».

За результатами приймання вугілля на Бурштинській ТЕС оформлені акти приймання за кількістю та якістю № 4931 від 12.07.2011 року та №№ 4945, 4946 від 13.07.2011 року, якими встановлено фактичний вміст золи у вугіллі –39,7%-48,6% проти 25% гранично допустимого вмісту золи та фактичний вміст вологи у вугіллі-14,9%-16,9% проти гранично допустимої норми 14%. Вищевказані акти підписані уповноваженими представниками Бурштинської ТЕС та  представниками ДП «Укрвуглеякість». Представник Вантажовідправника –Третяк О.В., яка діяла на підставі довіреності від 06.07.2007 року №1312, що був викликаний для проведення контрольного випробування вугілля, від підписання актів відмовилась.

Пунктом 5.3 Договору №9-02/1-П від 01.02.2007 року встановлено, що покупець має право відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимі. Тому 13.07.2007 року ВАТ «Західенерго»повернуло вугілля постачальнику без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу                            № 36087105 від 13.07.2007 року та № 36087104 від 15.07.2007 року, виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

В свою чергу,  ВАТ «Західенерго»,  як вантажоотримувач,  звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення  з ДП  «Вугілля України» збитків, понесених в результаті неналежного виконання зобов'язань за договором поставки №9-02/1-П від 01.02.2007 року в розмірі 111 606 грн. 42 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2009 року по справі № 37/280 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»до Державного підприємства «Вугілля України»були задоволені частково та присуджено до стягнення з Державного підприємства «Вугілля України»збитки в сумі 101465 грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 1014 грн. 65 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі                  107 грн. 28 коп. саме на підставі договору №9-02/1-П від 01.02.2007 року.

Між Державним підприємством «Вугілля України»та Відкритим акціонерним товариством «Західенерго» 01.10.2009 року був підписаний акт зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 102587 грн. 72 коп., згідно з яким заборгованість ДП «Вугілля України»перед ВАТ «Західенерго» за рішенням суду по справі № 37/280 припиняється у повному обсязі.

Позивач вважає, що у зв'язку з поставкою вугілля неналежної якості ВАТ «Західенерго», ним понесені збитки на суму 190174 грн. 96 коп., які складаються з: 93672 грн. 00 коп. - вартості залізничного тарифу, сплаченої позивачем за перевезення вугілля до  Бурштинської ТЕС;                  1331 грн. 52 коп. –вартості плати за користування вагонами, за час простою на території Бурштинської ТЕС; 377 грн. 51 коп. –плати за оформлення документів на відправлення вантажу до вантажовідправника; 93672 грн. 00 коп. –вартості залізничного тарифу, сплаченого ВАТ „Західенерго»за перевезення вугілля до вантажовідправника; 1014 грн. 65 коп. –оплати державного мита за рішенням  господарського суду м. Києва; 107 грн. 28 коп. –оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рішенням господарського суду міста Києва.

          Тому Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ  в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська", м. Білицьке Донецької області понесених збитків у сумі 190174 грн. 96 коп. на підставі договору №100106/О від 10.01.2006 року.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Статтею  22  Цивільного  кодексу  України передбачено, що особа,  якій завдано  збитків  у результаті  порушення  її цивільного  права,  має  право  на  їх відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право також стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

          Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,  відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив  зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          Згідно норм ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил  здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, і включає: вартість втраченого,  пошкодженого  або  знищеного   майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

При цьому, обов'язковою умовою для стягнення збитків є  саме доведення факту порушення господарського зобов'язання стороною, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням та збитками. В свою чергу, відповідач має право  доводити відсутність вини у спричиненні збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством «Антрацитвуглезбут»,            м. Антрацит Луганської області та Відкритим акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Донбасвуглезбагачення», м. Білицьке Донецької області був укладений договір на переробку рядового вугілля №100106/О від 10.01.2006 року, згідно з п. 1.2 якого відповідач зобов'язався прийняти і переробити рядове вугілля. Найменування, кількість, марочний склад, якісні показники повинні обумовлюватися сторонами щомісячно в специфікаціях, які оформлюються додатками і є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.1.3 даного договору замовник зобов'язаний протягом місяця надати письмові заявки на відвантаження продуктів збагачення з зазначенням об'ємів, відвантажувальних реквізитів та платників залізничного тарифу, а виконавець (відповідач) на підставі п. 1.4 договору, зобов'язаний відвантажити отриманий вугільний концентрат і промпродукт за реквізитами, зазначеними замовником.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови п. 3.3.5 договору №100106/О від 10.01.2006 року, а саме відвантажено вантажоотримувачу вугілля, якість якого не відповідає сертифікатам якості, виданим ЦЗФ. Однак, позивачем до позовної заяви додано лише копію сертифіката якості № 784 від 08.07.2007 року, відмітка про який міститься в залізничних накладних №№ 49770146, 49768177, 49768178, 49768179, 49768180, в той час як  у залізничній накладній № 49770144 є посилання на інший сертифікат, а саме –№ 785, а в залізничній накладній № 46603947 взагалі відсутні будь-які заяви і відмітки вантажовідправника, як щодо посвідчень якості, так і щодо власника вантажу.

В підтвердження поставки відповідачем неякісного вугілля, позивач посилається на акти відбору проби № 4931 від 11.07.2007 року, №№ 4945,4946 від 12.07.2007 року та акти приймання вугілля №№ 4931, 4945 від 12.07.2007 року, № 4946 від 13.07.2007 року. Але судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не вбачає наявності причинно-наслідкового зв'язку між збитками, понесеними позивачем внаслідок невідповідності якості поставленого на Бурштинську ТЕС вугілля умовам договору поставки №9-02/1-П від 01.02.2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Західенерго»та ДП «Вугілля України», та неналежним виконанням відповідачем його обов'язків за договором №100106/О від 10.01.2006 року, оскільки специфікація на переробку вугілля у липні 2007 р., якою б відповідно до пунктів 1.2 та 3.3.5 договору №100106/О від 10.01.2006 року були визначені вимоги щодо якісних показників продуктів збагачення, в матеріалах справи взагалі відсутня. Тому вищезазначені акти відбору проб та приймання вугілля не можуть служити доказами порушення Відкритим акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська», м. Білицьке Донецької області умов саме договору №100106/О від 10.01.2006 року.

Відповідно до приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими до суду доказами, а господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що з наданих позивачем доказів в обґрунтування позовних вимог не вбачається здійснення поставки вугільної продукції у липні 2007 року саме на виконання договору №100106/О від 10.01.2006 року, оскільки жодний документ, на який посилається позивач, не містить посилання на даний договір, зокрема в усіх залізничних накладних, посвідченні про якість № 784 вказаний договір №9-02/1-П від  01.02.2007 року. Також, той факт, що власником вантажу у залізничних накладних зазначений позивач, ставить під сумнів пов'язаність поставки вугільної продукції у липні 2007 року із договором №100106/О від 10.01.2006 року, оскільки ДП «Вугілля України»стало правонаступником прав та обов'язків ДП «Антрацитвуглезбут»за даним договором лише 02.10.2007 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції зобов'язував позивача представити докази на підтвердження надання послуг переробки вугілля за договором №100106/О від 10.01.2006 року у липні 2007 року, а саме: специфікацію до договору №100106/О від       10.01.2006 року на липень 2007 року, якою були б визначенні якісні показники вугілля, акт приймання-передачі рядового вугілля на переробку у липні 2007 року, докази здійснення оплати наданих послуг зі збагачення вугілля у липні 2007 року.

Але витребувані судом документи на підтвердження неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором переробки вугілля №100106/О від 10.01.2006 року, всупереч вимогам ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не були надані позивачем до господарського суду Донецької області. Так само, позивачем не були представлені суду й передбачені п. 2.1.3 договору письмові заявки на відвантаження продуктів збагачення на липень 2007 року, які повинні подаватися замовником протягом місяця, але не пізніше трьох робочих днів до передбачуваної дати відвантаження; акти прийому-передачі, на підставі яких відповідно до               п. 2.3.7 договору здійснюється передача продуктів збагачення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.  Зокрема, доводи скаржника щодо неналежної оцінки судом під час прийняття рішення по суті фактичних обставин справи, судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки судове рішення відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України прийняте колегією суддів за результатами дослідження усіх обставин справи. Крім того, рішення господарського суду міста Києва у справі № 37/280 від 20.01.2009 року, яким стягнуті з позивача грошові кошти є тільки одним з доказів по справі і не має в даному випадку по дані справі преюдиційного значення для вирішення питання щодо доведеності вимог позивача. До того ж судові витрати, стягнуті з позивача за іншим рішенням суду, не є за своєю правовою природою збитками в розумінні чинного законодавства України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2011 року у справі № 38/219 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від               08.02.2011 року у справі № 38/219 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2011 року у справі № 38/219   – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк

Головуючий                                                                                                        Г.І. Діброва

Судді                                                                                                    К.І. Бойченко

                                                                                                    Л.Ф. Чернота          

Надр. 6 прим:

1 –у справу;

2,3 –позивачу;

4 –відповідачу;

5 –ДАГС;

6 –ГС Дон. обл.

Клименко К.О.