Рішення

від 27.04.2011 по справі 50/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/101

27.04.11

За позовом     акціонерної енергогенеруючої компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до   житлово-будівельного кооперативу "Академічний - 16"

про                  стягнення 188 687,99 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача:        не з’явились

Від відповідача:    ОСОБА_1(дов. від 22.02.2011)

В судовому засіданні 27.04.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору  на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630095  від 01.09.1999 у розмірі 188 687, 99  грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.02.2011 порушено провадження у справі №50/101 та призначено до розгляду на 02.03.2011.

В судове засідання 02.03.2011 прибули представники сторін  та дали пояснення по справі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки копія позову з додатками на його адресу від позивача не надходила. Суд дане клопотання задовольнив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо необхідності витребування додаткових доказів.

У судовому засіданні 23.03.2011 було оголошено перерву на 25.04.2011 для надання сторонам можливості підготовки додаткових доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що перерву оголошено на 25.04.2011, тобто на вихідний день. У такому випадку розгляд справи не відбудеться, а тому суд керуючись принципами розумності та законності вирішив перенести судове засідання на 27.04.2011.

В судове засідання 27.04.2011 прибув представник відповідача, надав пояснення по справі, подав докази, проти боргу перед позивачем заперечив, зазначивши що на день розгляду справи він повністю погашений.

Представник позивача в судове засідання 27.04.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в  позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Позивач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судові засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.1999 між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(далі – позивач, постачальник за договором) та житлово-будівельним кооперативом "Академічний - 16" (далі - відповідач, споживач за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630095 (далі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах передбачених цим договором.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов’язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, правилами користування теплової енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору постачальник зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності зі споживачем для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до договору.

Відповідач в свою чергу відповідно до умов п. 2.3. договору, зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку № 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії  в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 3 до договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженнями КМДА від 15.01.1999 № 47 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ для опалення в розмірі 29,64 грн., для гарячого водопостачання в розмірі 29,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2008 по 01.01.2011 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 988 792,49 грн., як стверджує позивач відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої енергії, у зв’язку з чим  в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 154 700,43 грн.

В судовому засіданні представник відповідача подав суду платіжні доручення якими він підтверджує погашення своєї заборгованості перед позивачем, а саме:

- платіжне доручення № 2 від 18.03.2011 на суму 23 000,00 грн. з призначенням платежу за спожиту теплову енергію по договору № 1630095 від 01.09.1999;

- платіжне доручення № 24 від 18.03.2011 на суму 85 000,00 грн. з призначенням платежу за спожиту теплову енергію по договору № 1630095 від 01.09.1999;

- платіжне доручення № 43 від 21.03.2011 на суму 50 000,00 грн. з призначенням платежу за спожиту теплову енергію по договору № 1630095 від 01.09.1999.

Всього відповідачем надано платіжних доручень на суму 157 000,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи відповідачем погашено заявлену позивачем заборгованість в сумі 154 700,43 грн.

Крім вищезазначених платіжних доручень підтвердженням сплати відповідачем заборгованості перед позивачем слугує довідка Державного ощадного банку України про оплату вищезазначених суд із зазначенням, що вони сплачені за послуги надані в 2010 році.

У зв’язку з тим, що основний борг відповідачем сплачено провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази про сплату відповідачем суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що основний борг сплачено, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

У зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 23 676,47 грн. та 3% річних в розмірі 7 430,23 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов’язань.

Відповідач сплатив заборгованість з порушенням строку встановленого договором, а тому дії відповідача є порушенням вимог договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3 % річних та витрат пов’язаних з інфляційними процесами і вважає його обґрунтованим.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2 880,86 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням   вимог  ЦК України,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Пунктом 3.5. додатка 4 до Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання умов договору підлягає стягненню пеня, яка нараховується на суму боргу на початок місяця.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ).

Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача, який судом визнано обґрунтованим, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 2 880,86 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу та про стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних в сумі 33 987,56 грн. у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 154 700,43 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Академічний - 16" (02222, м. Київ, бульвар Висоцького, 9, код ЄДРПОУ 23379663) на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 26187763) пеню в розмірі 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 86 коп., три проценти річних в розмірі 7 430 (сім тисяч чотириста тридцять) грн. 23 коп., індекс інфляції в розмірі 23 676 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 47 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 339 триста тридцять дев’ять) грн. 88 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                   Головатюк Л.Д.

                                                                                              Дата підписання рішення 04.05.2011