Рішення

від 27.04.2011 по справі 35/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/39

27.04.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа –Доместік Сервіс»

до                Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройланс –Україна»

про              стягнення 38 400,00 грн.  

Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача       Парфьонов А.В. - директор;

                          ОСОБА_1 –предст. за довір. від 25.03.2011р.;

від відповідача   ОСОБА_2 –предст. за довір. № 28 від 21.03.2011р.;

Рішення прийняте 27.04.2011р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України,  у зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 18.04.2011р. по 27.04.2011р.

          В судовому засіданні 27.04.2011р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України,  було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа –Доместік Сервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройланс –Україна»про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді втраченої вигоди в сумі 38 400,00 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов’язання в частині оплати позивачу грошових коштів, за Договором № Р 48 від 01.12.2007р., який позивач вважає пролонгованим і діючим до 01.12.2011р., що призвело до виникнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Разом з позовними вимогами позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу.

Розглянувши подане клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вирішив відмовити в задоволенні останнього, як безпідставного та необґрунтованого з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначається в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.84р. №02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивачем не було наведено суду належних обґрунтувань своїх припущень відносно того, що грошові кошти, що належить відповідачу можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Крім того, заявлене клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, оскільки законом не допускається одночасне застосування таких способів забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2011р. порушено провадження у справі № 35/39, розгляд справи призначено на 28.03.2011р.

23.03.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

В судовому засіданні 28.03.2011р. представником позивача було надано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/39 від 10.03.2011р. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 28.03.2011р. не з’явився, своїх представників до суду не направив, про причини нез’явлення суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.04.2011р.

11.04.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва  від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд  стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 76 800,00 грн.

В судовому засіданні 18.04.2011р. представник позивача підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.  

Представником відповідача в судовому засіданні 18.04.2011р. було надано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/39 від 10.03.2011р. Проти позовних вимог представник відповідача заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останніх.  

В судовому засіданні 18.04.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України,  оголошувалась перерва до 27.04.2011р.

В судовому засіданні 27.04.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.04.2011р. заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

                                                       ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа –Доместік Сервіс»(надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ройланс –Україна»(надалі відповідач) було укладено Договір № Р48 на комплексне прибирання приміщень (надалі Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Виконавець (позивач) бере на себе зобов’язання по виконанню комплексу робіт по вбиранню приміщень та прилеглої території офісної будівлі Замовника (відповідач), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, а відповідач зобов’язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх на умовах даного Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, повний перелік та об’єм робіт, а також строковість їх виконання визначена у Додатку № 1 до даного договору, який є його невід’ємною частиною.  

Відповідно до п. 2.6. зазначеного вище Договору, у кінці місяця, в якому були виконані роботи, позивач надає відповідачу до 3-го числа наступного місяця Акт приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 2.7. Договору визначено, що при відсутності зауважень до виконаної роботи, відповідач, протягом 2-х банківських днів передає позивачу підписаний зі своєї сторони Акт приймання-передачі виконаних робіт за місяць.   

Пунктом 5.1. Договору на комплексне прибирання приміщень № Р48 від 01.12.2007р. передбачено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання, тобто з 01.12.2007р. та діє до 01.12.2010р.

Також, у відповідності до п. 5.2. Договору, у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання даного Договору за два місяці до спливу строку його дії, Договір вважається автоматично пролонгованим на один рік.  

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що крім відповідача за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 56 знаходяться інші підприємства, які перебувають з відповідачем у договірних відносинах, зокрема ПАТ «Енергобанк».

Також позивач зазначив, що 01 грудня 2010 року працівниками охорони ПАТ «Енергобанк»не було допущено працівників позивача до виконання роботи і того ж дня позивачем було направлено лист № 1/01 на ім’я керівника відповідача з проханням пояснити причини не допуску працівників позивача на об’єкт для виконання умов Договору на комплексне прибирання приміщень № Р48 від 01.12.2007р. Аналогічний лист (претензію вих. № 03/01) було направлено позивачем 03.12.2010р. на адресу відповідача.

Згодом, як пояснив позивач, ним було отримано лист від відповідача № 80-01 від 02.12.2010р. про те, що останній, в зв’язку із закінченням з 01.12.2010р. дії Договору не вважає необхідним його продовжувати та просить звільнити приміщення.

За твердженням позивача, Договір на комплексне прибирання приміщень № Р48 від 01.12.2007р. є пролонгованим на один рік починаючи з 01.12.2010р. та таким, що продовжує свою дію, а дії відповідача такими, що грубо порушують права позивача та умови Договору.

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач своїми діями завдав позивачеві збитків –втраченої вигоди, розмір якої згідно розрахунку становить 76800,00грн.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов посилався на наступне.

У відповідності до п. 5.1. Договору, він вступає в силу з моменту підписання та діє до 01.12.2010р.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у разі, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання Договору за два місяці до закінчення строку його дії, він автоматично продовжується ще на один рік.

Однак, відповідач, бажаючи припинити дію Договору оформив лист від 27.09.2010р. (вих. № 59-01) про розірвання з 01.12.2010р. Договору на комплексне прибирання приміщень № Р48 від 01.12.2007р., який було вручено особисто в приміщенні відповідача генеральному директору позивача Парфенову А.В., тому відповідач вважає, що належним чином виконував умови Договору та своєчасно припинив його дію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд   вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивачем не було надано належного обґрунтування суми завданих збитків, а також вжиття заходів з боку позивача щодо їх одержання.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

В силу вимог чинного законодавства, позивач повинен довести суду та надати відповідні докази того, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачу були завдані збитки та довести розмір цих збитків. В свою чергу, відповідач для звільнення себе від відповідальності за заподіяні позивачу збитки, має довести, що збитки завдано не з його вини.

Відповідно до п. 5.5. Договору повідомлення про бажання розірвати даний Договір в односторонньому порядку повинно бути зроблено однією із сторін в письмовому вигляді, за два місяці до певного строку припинення даного Договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.12.2010р. (п. 5.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було вручено позивачу лист від 27.09.2010р. вих. №59-01, в якому висловив свій намір з 01.12.2010р. розірвати Договір від 01.12.2007р. №Р48, з належним проведенням усіх пов’язаних з цим розрахунків.

Зазначений лист було отримано позивачем, а саме особисто директором Парфеновим А.В., про що свідчить відмітка на вказаному листі.

Таким чином, відповідач належним чином повідомив позивача про розірвання Договору, у відповідності до умов Договору.  

Важливим елементом доведення наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що виникли у потерпілого особи, - слідством такої протиправної поведінки.

Позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що саме внаслідок протиправних дій відповідача, позивачем були понесені збитки у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 76800,00грн., є безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

  ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                   М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 05.05.2011 року