Рішення

від 27.04.2011 по справі 35/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/116

27.04.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Равіс"

до              1) Суб'єкта підприємницької діяльності –ОСОБА_1;

2)          Управління оренди та приватизації комунального майна Виконавчого органу Дніпровської у місті Києві ради  

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товарна біржа "Третя українська біржа"

про           визнання недійсним договору купівлі –продажу    

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:         ОСОБА_2 –предст. за довір. №21 від 20.10.2010р.;   

Від відповідача-1: ОСОБА_1 –ФОП паспорт НОМЕР_1;

          ОСОБА_3 –предст. за довір. №145930 від 18.03.2011р.;

Від відповідача-2: ОСОБА_4 –предст. за довір. №б/н від 10.12.2010р.

Від третьої особи:  не з'явились

Рішення прийняте 27.04.2011р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України,  в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 18.04.2011р. по 27.04.2011р.

          В судовому засіданні 27.04.2011р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:.

На розгляд Господарського суду  міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Равіс"1) Суб'єкта підприємницької діяльності –ОСОБА_1; 2)Управління оренди та приватизації комунального майна Виконавчого органу Дніпровської у місті Києві ради, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товарна біржа "Третя українська біржа" про визнання недійсним Договору купівлі –продажу приміщення шляхом продажу на аукціоні, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09 вересня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за №1619.  

22.03.2011р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення за №1 по №21, вітрина  (група приміщень №200) загальною площею 654,40 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1, що належать фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1.    

15.04.2011 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, шляхом доповнення позовних вимог, а саме: визнання незаконним рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 27 серпня 2010р. №485; визнання недійсним аукціону, проведеного товарною біржею "Третя українська біржа" 06 вересня 2010р. та оформлений протоколом №06/09-1; визнання недійсним договору купівлі –продажу приміщення шляхом продажу на аукціоні, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09 вересня 2010 року та зареєстрований  в реєстрі за №1619. Також позивачем заявлено клопотання про вихід за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів ТОВ "Равіс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва  від 24.03.2011р. порушено провадження у справі №35/116, розгляд справи призначено на 18.04.2011р.

В судовому засіданні 18.04.2011р., представник позивача підтримав подану заяву про забезпечення позову та просив суд задовольнити останню.

Розглянувши подану заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд вирішив відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв’язку з безпідставністю та необґрунтованістю останньої.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як вказується в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване  припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

 Позивачем не було наведено суду належних обґрунтувань своїх припущень відносно того, що майно, що належить відповідачу може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За таких обставин заява позивача про забезпечення позову є безпідставною та необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні позивач підтримав заяву про зміну предмету позову, шляхом доповнення позовних вимог, та просив суд задовольнити останню та прийняти до розгляду.

Представники відповідача -1, 2 проти вищевказаної заяви заперечували, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останньої.

Розглянувши подану заяву про зміну предмету позову, заслухавши пояснення представників сторін, суд вирішив відмовити в задоволенні вказаної заяви та прийнятті останньої до розгляду, як безпідставної та такої, що не відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу україни, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, слід вказати, що під зміною предмету позову, не може розумітись заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві, оскільки така дія кваліфікується як одночасна зміні і предмету і підстав позову, що не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене суд розглядає первісні позовні вимоги заявлені позивачем.

В судовому засіданні позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні.

Представники відповідача -1, 2 проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в задоволенні останніх.

Третя особа в судове засідання 18.04.2011р. не з'явилась, своїх  представників не направила.

В судовому засіданні 18.04.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 27.04.2011р.

В судовому засіданні 27.04.2011р., представник позивача подав заяву про вихід за межі позовних вимог.

 В судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву, а також підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні.

Представники відповідача -1, 2 проти позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні останнього.

Заслухавши пояснення представників сторін суд вирішив відмовити в задоволенні заяви позивача про вихід за межі позовних вимог, як безпідставної та необґрунтованої.

Третя особа в судове засідання 18.04.2011р. не з'явилась, своїх  представників не направила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

          31 травня 2002 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю "Равіс" (надалі позивач) та регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було укладено Договір№853 купівлі –продажу цілісного майнового комплексу (надалі Договір №853).

          Відповідно до п. п. 1.1 Договору  №853, продавець продав, а покупець (позивач) купив цілісний майновий комплекс державного комунально –побутового заводу "Побутрадіотехніка" (АДРЕСА_1), в т.ч. нежилий будинок в цілому –металевий павільйон (виробничий) загальною площею 1149,4 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 25-Б, літера А.

          Пунктом 5.1. Договору №853 на позивача було покладено обов’язок провести ремонт орендованих приміщень по вул. Ревуцького, 6 площею 189,7кв.м., по Русанівській набережній, 8 площею 651,1 кв.м. та павільйону "Модуль" протягом 2-х років з моменту укладення договору купівлі –продажу без закриття підприємства.

          Позивач вказує, що покладені на останнього обов’язки по Договору були виконані в повному обсязі, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією Акту№119 підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі –продажу цілісного майнового комплексу державного комунально –побутового підприємства "Побутрадіотехніка" від 25.10.2007р.

          03 грудня 2007 року між позивачем та Комунальним підприємством Дніпровського району міста Києва "Фінансово –розрахунковий центр "Дніпровський" було укладено Договір №128 оренди нерухомого майна (надалі Договір №128).

          Відповідно до п. 1.1. Договору№128 орендодавець на підставі рішення №129 від 25.06.2007 року та виданого у встановленому порядку Розпорядження №645 –р від 12.12.2007 року Дніпровської районної у м. Києві ради передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

          Об’єктом оренди є: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 652,40 кв.м., в т.ч. на першому поверсі 652,40 кв.м.; Устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору.

          Позивач стверджує, що під час дії Договору№128, останнім було здійснено ремонт та перепланування орендованого приміщення, після чого площа приміщення збільшилася та становить 654,4кв.м.

          Позивач стверджує, що звертався до Дніпровської районної у місті Києві ради з проханням щодо приватизації приміщення за адресою АДРЕСА_1.

Проте, позивачу стало відомо, що орендоване ним майно –нежиле приміщення загальною площею 652,40 кв.м. вартістю 2 875 238,00 грн., що знаходиться на першому поверсі будівлі за адресою АДРЕСА_1 було предметом аукціону, що відбувся 06.09.2010р., за результатом якого Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (надалі відповідач-1) була визнана переможцем.

09 вересня 2010 року між відповідачем -1 та Дніпровською районною у м. Києві радою в особі Виконавчого органу Дніпровської районної у м. Києві ради –Управління оренди та приватизації комунального майна (надалі відповідач-2) було укладено Договір купівлі –продажу (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.) відповідач -2 зобов'язується передати у власність відповідача -1 шляхом продажу на  аукціоні, нежилі приміщення за №1 по№21, вітрина (групи приміщень №200) загальною площею 654,40 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, позивач вважає що вищевказаний Договір купівлі –продажу підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки укладання останнього порушує право позивача, а саме переважне право наймача перед іншими особами на придбання орендованого приміщення передбачене ст. 777 Цивільного кодексу України.

Відповідач –1, 2 проти позовних вимог заперечували, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останніх (відзиви на позов від 14.04.2011р. від 15.04.2010р.).  

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню,  з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          2. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Позивачем не було надано суду належних обґрунтувань та не надано відповідних доказів на підтвердження останніх, відносно того, які саме вимоги встановлені законом  не  були додержані сторонами під час укладання спірного Договору купівлі –продажу.

Посилання позивача відносно того, що укладання спірного Договору купівлі –продажу порушує  переважне право позивача перед іншими особами на придбання орендованого приміщення передбачене ст. 777 Цивільного кодексу України, суд вважає безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Рішенням сесії Дніпровської районної у місті Києві ради від 27 травня 2010 року № 464 "Про внесення змін до деяких рішень Дніпровської районної у місті Києві ради" нежилі приміщення, що є предметом оспорюваного Договору, були включені до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

За результатом проведеного аукціону (протокол №06/09-1 від 06.09.2010) відповідача – 1 було визнано переможцем торгів.

Зазначені документи є чинними та не оскаржувались в судовому порядку.

09 вересня 2010 року між відповідачем -1 та відповідач-2 було укладено Договір купівлі –продажу.

Крім того, в листопаді 2010 року позивач звернувся до Господарського суду  міста Києва з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, Управління оренди та приватизації комунального майна виконавчого органу, Дніпровської районної у місті Києві ради про переведення на позивача прав та обов’язків покупця за Договором купівлі –продажу приміщення, укладеного за результатами аукціону між Дніпровською районною у місті Києві радою в особі Управління оренди та приватизації комунального майна виконавчого органу Дніпровської районної у м. Києві ради та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, посвідченого 09.09.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2011р. у справі №11/457 позов ТОВ "Равіс" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2011р. у справі №11/457, рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2011р. скасовано, в позові відмовлено.

В зазначеній постанові суду були встановлені відповідні факти, щодо відсутності у позивача переважного права на придбання об’єкту оренди згідно ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, у зв’язку з тим, що умовами укладеного між сторонами Договору оренди №128 від 03.12.2007р. право викупу орендарем об’єкта оренди передбачено не було.

Також, судом було встановлено, факт повідомлення позивача у встановленому порядку про включення об’єкту оренди до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Дніпровського району, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Об"ява про проведення аукціону була оприлюднена у газеті "Київська правда" №86 (22576) від 03.08.2010, однак позивач з невідомих причин не скористався своїм правом на прийняття участі в аукціоні, що також було встановлено судом при розгляді справи №11/457.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України,   факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі –продажу приміщення від 09.09.2010р. укладеного між відповідачем -1 та відповідачем -2, є безпідставними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на позивача.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 1, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

В И Р І Ш И В:

1.   В позові відмовити повністю.

2.  Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку  на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

Суддя                                                                                          М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.05.2011р.