Постанова

від 06.04.2011 по справі 3/328

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУ Д УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2011 р. м. Київ К-19100/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Г олубєвої К.Г.

Ко стенка М.І.

Фе дорова М.О.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Гуйванюка Й.Є.

відповідача Домбровськ ого Я.В.

розглянувши у відкритом у судовому засіданні

касаційну скаргу Закри того акціонерного товариств а «Транснаціональна фінансо во-промислова нафтова компан ія «Укртатнафта»

на постанову Господарс ького суду Полтавської облас ті від 17.01.2007

та ухвалу Київського мі жобласного апеляційного гос подарського суду від 31.08.2007

у справі № 3/328

за позовом Закритого акц іонерного товариства «Транс національна фінансово-проми слова нафтова компанія «Укрт атнафта»

до Кременчуцької об' є днаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-ріше нь, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господ арського суду Полтавської об ласті від 17.01.2007, залишеною без з мін ухвалою Київс ького міжобласного апеляцій ного господарського суду від 31.08.2007, у позові відмовлено.

ЗАТ «Транснаціональна фі нансово-промислова нафтова к омпанія «Укртатнафта»подал о касаційну скаргу, якою прос ить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову пос танову про задоволення позов у.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення предс тавників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, ма теріали справи, перевіривши правильність застосування с удами попередніх інстанцій н орм матеріального та процес уального права, правової оці нки обставин у справі, суд кас аційної інстанції дійшов вис новку, що касаційна скарга пі длягає задоволенню.

Судами попередніх інстанц ій встановлено такі обставин и.

Актом перевірки від 25.04.2006 № 147/23- 120/00152307 зафіксовано порушення по зивачем п. 13.2 ст. 13 Закону Україн и «Про оподаткування прибутк у підприємств», яке полягало у тому, що позивач у 4 кварталі 2004 року та протягом 2005 року під час виплати доходу у вигляді процентів, які отримує vo Bus Corp. Busine ss Regional International»(Швеція) за договором фінансового лізингу № UKR 165/1201Р в ід 26.03.2002, не утримував та не спла чував податок на репатріацію таких доходів, розмір якого повинен визначатися відпові дно до вимог п. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Ш веції про уникнення подвійно го оподаткування доходів та попередження податкових ухи лень та становить 10 процентів від загальної суми проценті в, а саме: 11332,01 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомл ення-рішення від 12.05.2006 № 0000052201/0/1235, а з а наслідками адміністративн ого оскарження - податкові п овідомлення-рішення від 19.07.2006 № 0000052201/1/1789 та від 12.10.2006 № 0000052201/2/2430, про виз начення позивачу податковог о зобов' язання з податку на прибуток в сумі 33996,03 грн., в тому числі 11332,01 грн. основного плате жу та 22664,02 грн. штрафних (фінансо вих) санкцій.

Між Bus Corp. Business Regional International»(Швеція) (лі зингодавець) та позивачем (лі зингоотримувач) укладений до говір фінансового лізингу № UKR 165/1201Р від 26.03.2002, відповідно до п. 2. 3 якого лізинговий платіж вкл ючає в себе суму, яка відшкодо вується лізингоотримувачем при кожному платежі частини вартості устаткування, а так ож винагороду за користуванн я устаткуванням.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на приписи п.13.2 ст. 13 За кону України «Про оподаткува ння прибутку підприємств»та наголосив на тому, що під дохо дами, отриманими нерезиденто м із джерелом їх походження з України слід розуміти не тіл ьки проценти, а й лізингову (ор ендну) плату, що сплачується (н араховується) резидентами на користь нерезидента-лізинго давсця (орендодавця), та врахо вуючи це та положення ч. 2 ст. 11 м іж Урядом України і Урядом Шв еції про уникнення подвійног о оподаткування доходів та п опередження податкових ухил ень, зазначив про правомірні сть визначення позивачеві по даткових зобов' язань з пода тку на прибуток іноземних юр идичних осіб.

Залишаючи без змін постано ву суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, заст осувавши положення п. 13.2 ст. 13 За кону України «Про оподаткува ння прибутку підприємств»та ч. 2 ст. 11 Конвенції між Урядом У країни і Урядом Швеції про ун икнення подвійного оподатку вання доходів та попередженн я податкових ухилень, виходи в з того, що плата за користува ння переданим у лізинг майно м, нарахована на суму залишку орендних платежів, є процент ами, що підлягають оподаткув анню в Україні за ставкою 10 % ві д загальної суми процентів.

Суд касаційної інстанції н е може визнати законними так і судові рішення, оскільки су ди попередніх інстанцій, дій шовши висновку про наявність підстав для оподаткування з дійснених позивачем на корис ть нерезидента платежів у ві дповідності до вимог п. 13.2 ст. 13 У країни «Про оподаткування пр ибутку підприємств»та з урах уванням положень ч. 2 ст. 11 Конве нції між Урядом України і Уря дом Швеції про уникнення под війного оподаткування доход ів та попередження податкови х ухилень, не надали належної правової оцінки належності таких платежів до процентів у розумінні чинного законода вства, що призвело до помилко вих висновків та порушення д аних норм законодавства.

Вимоги п. 13.2. ст. 13 Закону Украї ни «Про оподаткування прибут ку підприємств»(у редакції, ч инній на час виникнення спір них відносин) зобов' язують резидента, що здійснює на кор исть нерезидента будь-яку ви плату з доходу з джерелом йог о походження з України, отрим аного таким нерезидентом від провадження господарської д іяльності (у тому числі на рах унки нерезидента, що ведутьс я в гривнях), крім доходів, заз начених у пунктах 13.3 - 13.6, утриму вати податок з таких доходів , зазначених у пункті 13.1 цієї ст атті, за ставкою у розмірі 15 ві дсотків від їх суми та за їх ра хунок, який сплачується до бю джету під час такої виплати, я кщо інше не передбачене норм ами міжнародних угод, які наб рали чинності.

Між Урядом України і Урядом Швеції укладено Конвенцію п ро уникнення подвійного опод аткування доходів та поперед ження податкових ухилень, як а ратифікована Україною 23.04.1996 т а набрала чинності для Украї ни 04.06.1996 (далі Конвенція).

Згідно із ч. 3 ст. 2 Конвенції п одаток на прибуток (доходи) пі дприємств є податок, на які по ширюється дана Конвенція.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 11 Ко нвенції проценти, що виникаю ть в одній Договірній Держав і і сплачуються резиденту др угої Договірної Держави, буд уть оподатковуватися в цій д ругій Державі, якщо такий рез идент має фактичне право на ц і проценти. Однак такі процен ти можуть також оподатковува тись у тій Договірній Держав і, в якій вони виникають, і від повідно до законодавства ціє ї Держави, але якщо одержувач фактично має право на процен ти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 проце нтів від загальної суми проц ентів.

Пункт 1.10. ст. 1 Закону України « Про оподаткування прибутку п ідприємств» під процентами р озуміє доход, який сплачуєть ся (нараховується) позичальн иком на користь кредитора у в игляді плати за використання залучених на визначений стр ок коштів або майна. До процен тів включаються:

платіж за використання кош тів або товарів (робіт, послуг ), отриманих у кредит;

платіж за використання кош тів, залучених у депозит;

платіж за придбання товарі в у розстрочку.

При цьому абзацом шостим да ної норми Закону визначено, щ о платежі за іншими цивільно -правовими договорами, незал ежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксовани х) цінах або у відсотках до сум и договору або до іншої варті сної бази, не є процентами.

Аналіз наведеної норми Зак ону, а також правової природи договору фінансового лізинг у, дозволяє дійти висновку, що доход, який сплачується лізи нгоотримувачем (позивачем) н а користь лізингодавця (нере зидента) у вигляді винагород и лізингодавцю за отримане у лізинг майно, яка за договоро м обчислюється у вигляді 11 % рі чних, нарахованих на залишок несплаченої вартості автомо білів, не є процентами у розум інні даного Закону, оскільки не є доходом, який сплачуєтьс я (нараховується) позичальни ком на користь кредитора за в икористання залучених на виз начений строк коштів або май на, зокрема не є платежем за ви користання коштів або товарі в (робіт, послуг), отриманих у к редит, платежем за використа ння коштів, залучених у депоз ит або платежем за придбання товарів у розстрочку.

До того ж, ч. 5 ст. 11 Конвенції в изначено, що термін «процент и»при використанні в цій ста тті означає доход від боргов их вимог будь-якого виду, неза лежно від іпотечного забезпе чення і незалежно від володі ння правом на участь у прибут ках боржника і, зокрема, на дох од від урядових цінних папер ів і доход від облігацій чи бо ргових зобов' язань, включаю чи премії та винагороди, що сп лачуються стосовно таких цін них паперів, облігацій та бор гових зобов' язань.

Зі змісту наведеної норми т акож випливає, що доход, який с плачується лізингоотримува чем (позивачем) на користь ліз ингодавця (нерезидента) у виг ляді винагороди лізингодавц ю за отримане у лізинг майно, н е підпадає під визначення «п роцентів»у розумінні ст. 11 Кон венції, оскільки не є доходом від боргових вимог будь-яког о виду.

Відповідно, такий платіж сл ід розглядати як прибуток ві д комерційної діяльності, пр о який йдеться у ст. 7 Конвенці ї та який має оподатковувати ся згідно з положеннями дано ї норми у Швеції як прибуток п ідприємства Договірної Держ ави.

Оскільки у даному випадку у договірній державі (Україні ) не виникло процентів, що спла чуються резиденту другої Дог овірної Держави (Швеції), суди попередніх інстанцій при ви рішенні даної справи дійшли помилкових висновків про ная вність підстав для застосува ння положень ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Конв енції та, відповідно, необхід ності оподаткування здійсне них на користь нерезидента с пірних платежів як процентів за ставкою не більше 10 процен тів від їх загальної суми.

Зважаючи на те, що обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередн іх інстанцій допустили поруш ення норм матеріального прав а, що призвело до ухвалення не законних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оста нні та ухвалити нове рішення про задоволення позову повн істю.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 232 Коде ксу адміністративного судоч инства України, суд касаційн ої інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу З акритого акціонерного товар иства «Транснаціональна фін ансово-промислова нафтова ко мпанія «Укртатнафта» задово льнити.

Постанову Господарськог о суду Полтавської області в ід 17.01.2007 та ухвалу Київськ ого міжобласного апеляційно го господарського суду від 31.0 8.2007 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повніс тю.

Визнати недійсними податк ові повідомлення-рішення Дер жавної податкової інспекції у Полтавській області від 12.05.2 006 № 0000052201/0/1235, від 19.07.2006 № 0000052201/1/1789 та від 12. 10.2006 № 0000052201/2/2430 про визначення Закр итому акціонерному товарист ву «Транснаціональна фінанс ово-промислова нафтова компа нія «Укртатнафта»податково го зобов' язання з податку н а прибуток в сумі 33996,03 грн., в том у числі 11332,01 грн. основного плат ежу та 22664,02 грн. штрафних (фінанс ових) санкцій.

Стягнути з Державного бюдж ету України на користь Закри того акціонерного товариств а «Транснаціональна фінансо во-промислова нафтова компан ія «Укртатнафта»судові витр ати в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законно ї сили з моменту проголошенн я та може бути переглянута Ве рховним Судом України з підс тав, передбачених статтею 237 К одексу адміністративного су дочинства України, за заявою про перегляд даної постанов и, поданої через Вищий адміні стративний суд України у пор ядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративног о судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

ЛГ.К. Голубєва

М.І. Костенко

М.О. Федоров