Постанова

від 11.05.2011 по справі 6/188/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/188/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"11" травня 2011 р. Справа № 6/188/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Чеголя Є.О.

за участю представників:

від ТОВ „Агрозахист Південь” –не з'явився, належним чином повідомлений,

від ТОВ „Зоря” –не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Зоря”

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2011р.

по справі № 6/188/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрозахист Південь”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зоря”

про стягнення 210 394,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

22.12.2010р. Товариство з обмеженою відповідальності (далі - ТОВ) „Агрозахист Південь” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зоря” заборгованість у сумі 291 444,00 грн., яка складається: з основного боргу у сумі –210 394,92 грн., 1% за користування товарним кредитом у розмірі 5 986,00 грн., інфляційні у сумі –55 148,71 грн., 3% річних у сумі –13 604,00 грн. та пеня у сумі 6 311,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на неповне виконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу №12 від 01.03.2007р., №30 від 26.03.2007р., №85 від 19.06.2007р., №95 від 06.08.2007р., №94-08 від 29.04.2008р. та №121-08 від 04.06.2008р. щодо сплати вартості відвантаженого відповідачу товару.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2011р. (суддя Ткаченко О.В.) позовні вимоги задоволено частково, а саме: з ТОВ „Зоря” на користь позивача стягнуто основний борг у сумі –210 394,92 грн., 1% за користування товарним кредитом у розмірі - 5 986,00 грн., інфляційні у сумі –49 711,21 грн., 3% річних у сумі –13 604,00 грн. та пеню у сумі 6 311,00 грн., тобто в частині стягнення 5 437,50 грн. інфляційних відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 437,50 грн. інфляційних, місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” втрати від інфляції за заявлений позивачем період з червня 2010 року по липень 2010 року (включно) становить 49 711,21 грн., а не 55 148,71 грн., як позивач зазначив у позові.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням в частині стягнення з ТОВ „Зоря” 1% за користування товарним кредитом у розмірі - 5 986,00 грн. та пені у сумі 6 311,00 грн., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, просить його скасувати в зазначеній частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1% за користування товарним кредитом та пені –відмовити.

Також, апелянт просив стягнути з позивача витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що стягуючи з нього на користь позивача основну заборгованість за отриманий товар у сумі 201 394,92 грн. та 1% за користування товарним кредитом у сумі 5 986,00 грн., місцевий господарський суд не прийняв до уваги п.2.3 договорів купівлі-продажу №12 від 01.03.2007р., №30 від 26.03.2007р., №85 від 19.06.2007р., №95 від 06.08.2007р., №94-08 від 29.04.2008р. та №121-08 від 04.06.2008р., якими передбачено, що плата за користування товарним кредитом включена в суму товару, тобто стягуючи з відповідача і основну заборгованість і 1% за користування товарним кредитом, місцевий господарський суд стягнув з відповідача плату за користування товарним кредитом двічі: один раз – у складі основної заборгованості за отриманий товар, другий раз –окремо.

В обґрунтування доводів щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача розміру пені, апелянт пославшись на приписи ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та п. 2.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994р. №02-5/293 (в редакції роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.11.1997р. №02-5/445), згідного з яким якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретний розмір відповідальності, передбаченої ст.ст. 1 та 2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, пеня стягненню не підлягає, зазначає, що оскільки договорами-продажу №12 від 01.03.2007р., №30 від 26.03.2007р., №85 від 19.06.2007р., №95 від 06.08.2007р., №94-08 від 29.04.2008р. та №121-08 від 04.06.2008р. не встановлено обов'язку відповідача, у випадку прострочення грошового зобов'язання, сплатити конкретний розмір пені, підстав для стягнення з нього пені, в даному випадку, немає.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У відповідності до приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх у судових засіданнях 06.04.2011р. та 19.04.2011р., дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Агрозахист Південь” (Продавець) та ТОВ “Зоря” (Покупець) укладено договори купівлі-продажу №12 від 01.03.2007 року, № 30 від 26.03.2007 року, № 85 від 19.06.2007 року, № 95 від 06.08.2007 року, № 94-08 від 29.04.2008 року, № 121-08 від 04.06.2008 року, згідно п. 1.1 яких, Продавець зобов'язався продати, а Покупець купити засоби захисту рослин (товар), згідно додатків до договорів, кількість, ціна та найменування яких вказуються в рахунках та накладних.

Відповідно до п. 2.1 вказаних договорів Продавець також зобов'язався продати, а Покупець купити товар на умовах товарного кредиту з обов'язковою, згідно договорів купівлі-продажу №№ 12, 95, 94-08, 121-08 - 20%, а згідно договорів купівлі-продажу №№ 30, 85 –10 % передоплатою і відстрочкою платежу залишеної частини заборгованості:

-          згідно договору купівлі-продажу № 12 від 01.03.2007 р. –до 06.12.2007р.;

-          згідно договорів купівлі-продажу № 30 від 26.03.2007р. та №85 від 19.06.2007р. – до 06.12.2007р.

-          згідно договору купівлі-продажу № 95 від 06.08.2007 р. –до 30.10.2007р.;

-          згідно договору купівлі-продажу № 94-08 від 29.04.2008р. –до 05.11.2008р.;

-          згідно договору купівлі-продажу № 121-08 від 04.06.2008р. –до 01.09.2008р.

На виконання умов договорів купівлі-продажу позивач передав відповідачу товар на загальну суму 598 626,80 грн., про що свідчать накладні № 14 від 22.03.2007р. на суму 87 068,38 грн., № 71 від 16.04.2007 р. на суму 97 566,00 грн., № 35 від 26.03.2007 р. на суму 9 350,00 грн., № 172 від 19.06.2007 р. на суму 40 271,52 грн., № 0257 від 30.04.2008 р. на суму 27 283,80 грн., № 0512 від 22.08.2008 р. на суму 8 200,00 грн., № 0371 від 04.06.2008 р. на суму 93 600,00 грн., № 141 від 17.05.2007 р. на суму 14 436,00 грн., № 70 від 16.04.2007 р. на суму 60 816,00 грн., № 188 від 10.08.2007 р. на суму 9 090,96 грн., № 67 від 13.04.2007 р. на суму 149 073,40 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач в свою чергу, на виконання своїх зобов'язань за договорами, здійснив часткову оплату вартості відвантаженого йому товару у сумі 324 938,92 грн.

В подальшому, між ТОВ “Агрозахист Південь” та ТОВ “Зоря” було укладено додаткову угоду №6 від 29.04.2008р. (а.с.17), у пункті 1 якої сторони визначили, що відповідач визнає свою заборгованість перед позивачем за договорами купівлі-продажу №30 від 26.03.2007р., №85 від 19.06.2007р. та №95 від 06.08.2007р. у розмірі 273 687,88 грн. (598 626,80 –324 938,92).

Пунктом 2 вказаної угоди сторони домовились про продовження строку платежу по зазначеним договорам до 01.08.2008р.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, всупереч наведених норм на виконання своїх зобов'язань за додатковою угодою №6 від 29.04.2008р., відповідач здійснив оплату боргу, визначеного цією угодою, частково у сумі - 63 292,96 грн.

Таким чином, основна заборгованість відповідача за відвантажений позивачем товар, з урахуванням додаткової угоди №6 від 29.04.2008р., становить 210 394,92 грн. (273 687,88 грн. - 63 292,96 грн.).

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано і правомірно дійшов висновку про наявність правових підстав задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 210 394,92 грн.

Щодо позовних вимог в частинні застосування наслідків неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд виходить з наступного:

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Згідно розрахунку позивача, сума інфляційних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання становить 55 148,71 грн. Такий розрахунок здійснений позивачем за період з 04.06.08р. по 01.08.2010р., однак, будь-яке обґрунтування строку, з якого, в даному випадку, зобов'язання вважається неналежно виконаним позивач не надав. Разом з тим, з матеріалів справи та пояснень представника позивача, наданих апеляційному господарському суду, вбачається, що таким днем, згідно з п.2 додаткової угоди №6 від 29.04.2008р. є 02.08.2008р., оскільки сторони угоди погодили останній строк виконання зобов'язань - 01.08.2008р.

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції відбувається шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою:

І І с = (І І 1 : 100) х (І І 2 : 100) х (І І 3 :100) х ... (І І Z), де

І І 1 –індекс інфляції за перший місяць

І І 2 –індекс інфляції за другий місяць

І І 3 –індекс інфляції за третій місяць

І І Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення

Як встановлено вище, сума заборгованості відповідача –210 394,92 грн.

Враховуючи викладене вище період прострочення: складає з 02.08.2008р. по 01.08.2010р. (дата, визначена позивачем).

Індекс інфляції у 2008 році склав: серпень –99,9; вересень –101,1; жовтень –101,7; листопад –101,5; грудень –102,1.

Індекс інфляції у 2009 році склав : січень –102,9; лютий - 101,5; березень –101,4; квітень –100,9; травень –100,5; червень –101,1; липень –99,9; серпень –99,8; вересень –100,8; жовтень –100,9; листопад –101,1; грудень –100,9.

Індекс інфляції у 2010 році склав: січень –101,8; лютий - 101,9; березень –100,9; квітень –99,7; травень –99,4; червень –99,6; липень –99,8, серпень –101,2.

І І с = (99,9: 100) х (101,1: 100) х (101,7: 100) х (101,5: 100) х (102,1: 100) х (102,9: 100) х (101,5: 100) х (101,4: 100) х (100,9: 100) х (100,5 : 100) х (101,1 : 100) х (99,9 : 100) х (99,8 : 100) х (100,8 : 100) х (100,9 : 100) х (101,1 : 100) х (100,9 : 100) х (101,8 : 100) х (101,9 : 100) х (100,9 : 100) х (99,7 : 100) х (99,4 : 100) х (99,6: 100) х (99,8 : 100) х (101,2 : 100) = 1,247

Сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції:

210 394,92 х 1,247 = 262 362,46

Виходячи з наведеного розрахунку, обґрунтованою є фактична сума інфляційних за весь час прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, в межах заявлених позивачем вимог, яка становить 51 967,54 грн. (262 362,46 –210 394,92 = 51 967,54 грн.).

За висновком місцевого господарського суду сума інфляційних втрат склала 49 711,21 грн.

Такий висновок господарського суду першої інстанції не підтверджений відповідним розрахунком, а здійснений лише з посиланням на перевірку розрахунку позивача за допомогою юридично інформаційної-пошукової системи "Законодавство".

Однак, наведені вище обставини та розрахунок свідчать про помилковість висновку суду першої інстанції щодо розміру інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача у даній справі, а тому апеляційний господарський суд з таким висновком не погоджується, а вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині на суму 51 967,54 грн.

Також, апеляційний господарський суд не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 13 604,00 грн., з огляду на наступне:

Розрахунок 3% річних відбувається з формулою:

Сума санкцій = С (сума заборгованості) х 3 х Д (кількість днів прострочення) : 365 : 100

210 394,92 грн. х 3 х 730 (період з 02.08.2008р. по 01.08.2010р. складає 730 дня): 365 : 100 = 12 599,27 грн.

Таким чином, 3% річних за період з 02.08.2008р. по 01.08.2010р. становить 12 599,27 грн., а не 13 604,00 грн., як зазначив позивач у позові, з доводами якого без проведення розрахунку погодився місцевий господарський суд.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, то слід зазначити наступне:

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки договорами-продажу № 12 від 01.03.2007 року, № 30 від 26.03.2007 року, № 85 від 19.06.2007 року, № 95 від 06.08.2007 року, № 94-08 від 29.04.2008 року, № 121-08 від 04.06.2008 року не передбачено розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд виходить з диспозитивної норми наведеної вище ч.6 ст. 231 ГК України, тобто розмір пені в даному випадку дорівнює обліковій ставці НБУ, що також не суперечить приписам ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Разом з тим слід врахувати, що частина шоста статті 232 ГК України обмежує нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якщо інше не встановлено законом або договором) шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що договорами купівлі-продажу № 12 від 01.03.2007 року, № 30 від 26.03.2007 року, № 85 від 19.06.2007 року, № 95 від 06.08.2007 року, № 94-08 від 29.04.2008 року, № 121-08 від 04.06.2008 року не передбачено іншого періоду нарахування штрафних санкцій порівняно з ч.6 ст.232 ГК України, сума пені розраховується з урахуванням додаткової угоди №6 від 29.04.2008р.: з 02.08.2008р. по 02.02.2009р.

Пеня є тривалою неустойкою яка стягується за кожний послідуючий період прострочення невиконаного в строк зобов'язання. Національним банком України затверджується річна облікова ставка, тому встановлений розмір ставки поділяється на кількість днів у році і таким чином розраховується ставка за один день прострочення. Кількість днів прострочення впливає на загальну суму пені.

Отже, розрахунок суми пені відбувається за формулою:

Пеня = С х ОСД х Д : 100, де

С –сума заборгованості за період

ОСД –облікова ставка НБУ в день прострочення

Д –кількість днів прострочення

Облікова ставка НБУ у період з 02.08.2008р. по 02.02.2009р. –12 % річних, а облікова ставка НБУ за вказаний період в день –0,032786% (12 : 366 дн. (2008 рік - високосний))

Отже, сума пені становить:

210 394,92 грн. х 0,032786 х 185 : 100 = 12 761,31 грн.

Таким чином, розрахунок суми пені за договорами купівлі-продажу № 12 від 01.03.2007 року, № 30 від 26.03.2007 року, № 85 від 19.06.2007 року, № 95 від 06.08.2007 року, № 94-08 від 29.04.2008 року, № 121-08 від 04.06.2008 року становить 12 761,31 грн.

Однак враховуючи те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 6 311,00 грн. та враховуючи приписи п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, відповідно до яких господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, лише в тому разі якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, апеляційний господарський суд, виходячи з відсутності такого клопотання дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі, заявленої позивачем, а саме у сумі - 6 311,00 грн., у зв'язку з чим погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1% за користування товарним кредитом у розмірі 5 986,00 грн., то апеляційний господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 2.3 договорів купівлі-продажу № 12 від 01.03.2007 року, № 30 від 26.03.2007 року, № 85 від 19.06.2007 року, № 95 від 06.08.2007 року, № 94-08 від 29.04.2008 року, № 121-08 від 04.06.2008 року за користування товарним кредитом Продавець нараховує 1% від вартості відвантаженого товару. Плата за користування товарним кредитом включена у суму товару.

Крім того, додатковою угодою №6 від 29.04.2008р. сторони визначили суму заборгованості відповідача перед позивачем, яка склала суму у розмірі 273 687,88 грн.

Вказана додаткова угода не містить посилань на те, що сума боргу відповідача, визначена сторонами у додатковій угоді, не включає плату за користування товарним кредитом.

Посилання позивача на накладні, в підтвердження того факту, що плата за користування товарним кредитом не була включена у суму відвантаженого ним товару, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки у вказаних накладних зазначено загальну вартість товару, яка, відповідно до умов договорів купівлі-продажу, встановлюється з урахуванням плати за користування товарним кредитом.

На вказані обставини, місцевий господарський суд уваги не звернув, що призвело до помилкового стягнення на користь позивача, плати за користування товарним кредитом у сумі 5 986,00 грн., яка вже була включена до суми основної заборгованості.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду, через порушення норм матеріального права, підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ „Зоря” –задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2011р. по справі № 6/188/10 –змінити, виклавши резолютивну частину рішення наступним чином:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „Зоря” на користь ТОВ „Агрозахист Південь” суму основного боргу у розмірі 210 394,92 грн., індекс інфляції у розмірі –51 967,54 грн., 3% річних у розмірі –12 599,27 грн., пеню у сумі –6 311,00 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ТОВ „Зоря” на користь ТОВ „Агрозахист Південь” державне мито за подання позову у сумі –2 812,72 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі –227,24 грн.

Стягнути з ТОВ „Агрозахист Південь” на користь ТОВ „Зоря” державне мито за подання апеляційної скарги у сумі – 29,93 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

          Судді:                                                                                          В.І. Жеков

                                                                                                              В.Т. Пироговський

          Повний текст постанови підписаний 11.05.2011р.