Постанова

від 29.04.2011 по справі 16/124-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "28" квітня 2011 р.                                                            Справа № 16/124-10  

  Колегія суддів у складі:

головуючий суддя  Фоміна В. О. , суддя  Кравець Т.В.  , суддя   Лакіза В.В.

  при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача  –ОСОБА_1, дов. № 8 від 27.04.2011 р. (копія у справі),

відповідача  –ОСОБА_2 (особисто); ОСОБА_3, дов. №3624 від 21.04.2011 р. (копія у справі),

 розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх. №1010Х/2-6)

на рішення  господарського суду Харківської області від 02.11.2010 року у справі № 16/124-10

за позовом  Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 34.000,00 грн., -

 в с т а н о в и л а:

  Позивач, Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а.с. 24) до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 17.000,00 грн. та пеню в сумі 17.000,00 грн. на тій підставі, що  рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.09 р. за № 98-к за порушення  ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на відповідача накладено штраф у розмірі 17.000,00 грн., який до цього часу ним не сплачений.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2010 р.  у справі № 16/124-10 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 17.000,00 грн. штрафу та 17.000,00 грн.  пені.  

Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 340,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Відповідач, ФОП ОСОБА_2, не погодився з зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 02.11.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на те,  що під час винесення оскаржуваного рішення  господарським судом Харківської області були порушені норми матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що судом було порушено його право на доказ своєї позиції по справі, оскільки справу було розглянуто без його участі, а про час судового засідання відповідачеві відомо не було.

Також, ФО-П ОСОБА_2, вказує, що рішення адміністративної колегії Харківського ОТВ АМКУ № 98-к від 30.11.2009 р. є незаконним, несправедливим. На його думку, позивач повинен був довести не тільки підстави винесення вказаного рішення, а й сам факт скоєння порушення і його наслідки.

Більш того, відповідач посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом приписів ч. 2 ст. 251 ГК України, оскільки вона розповсюджується на юридичних осіб, що не є суб’єктами господарювання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2011 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 28.04.2011 р.

Відповідач і його представник в призначеному судовому засіданні суду апеляційної інстанції 28 квітня 2011 року підтримали в повному обсязі доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В ході судового засідання представник відповідача заявив усно клопотання про долучення до матеріалів справи звітів про фінансово-господарську діяльність за 2010 рік та перший квартал 2011 року.

Однак колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про відмову в задоволенні заявленого клопотання, оскільки вказані звіти не стосуються предмету спору по справі № 16/124-10.

Представник позивача просила залишити рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2010 р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Свою позицію позивач виклав у наданому через канцелярію суду відзиві на апеляційну скаргу (за вх. № 4312 від 26.04.2011 р.), в якому посилається на додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надання належної оцінки доказам у справі.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.  

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.  

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Заслухавши представників присутніх сторін, дослідивши та перевіривши в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи, докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 30 листопада 2009 р. адміністративною колегією Харківського ОТВ АМК України за результатами розгляду справи № 1/20-86-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу було прийнято рішення №98-К (далі –Рішення, а.с. 7-8), яким дії ФО-П ОСОБА_2 (відповідача у справі) були визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді недобросовісної конкуренції, шляхом досягнення переваг у конкуренції внаслідок поширення інформації, що вводить в оману споживачів, а саме: повідомлення через іншу особу невизначеному колу осіб в рекламі неповних відомостей про істотні умови договору, що могло вплинути на намір цих осіб щодо придбання продукції ФО-П  ОСОБА_2

Порушення відповідачем законодавства полягало в замовленні для подальшого розповсюдження в періодичних виданнях «Місто +», «Телетиждень. Харківський випуск», «Харківський кур’єр»рекламного матеріалу, який містить інформацію стосовно надання на продукцію ФО-П ОСОБА_2 гарантії 15 років, що не підтверджується фактичними даними.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»за вказане порушення на відповідача був накладений штраф у розмірі 17.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що копія зазначеного Рішення від 30.11.2009 р. була направлена відповідачеві листом № 02-26/1-3082 від 01.12.2009 р. (а.с. 9).

Проте даний лист був повернутий до позивача з довідкою працівників «Укрпошти»про причину повернення: «за истечением срока хранения», що підтверджується копіями відповідного рекомендованого повідомлення та конверта (а.с. 10).

Керуючись п. 34 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМКУ від 19.04.1994  р. № 5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 травня 1994 р. за № 90/299 (у редакції розпорядження АМКУ від 29.06.1998 р., із змінами), та ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», 08 червня 2010 року в газеті «Слобідський край»№ 62 (21403) було оприлюднено інформацію про прийняття адміністративною колегією відділення Рішення від 30.11.2009 р. (а.с. 11).

За прострочення сплати штрафу, у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону ФО-П ОСОБА_2 була нарахована пеня в розмірі 17.000,00 грн.

Оскільки ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено право органів Антимонопольного комітету України стягувати штраф та пеню в судовому порядку, позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області, посилаючись на несплату відповідачем штрафу в установлені строки та пені.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд  виходив з обґрунтованості стягнення 17.000,00 грн. та нарахування пені за 69 днів у розмірі 17.000,00 грн.

З такими доводами господарського суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 251 ГК України встановлено, що вчинення дій, визначених цим Кодексом, як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб’єктами господарювання, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України або його територіальним відділенням штрафу в розмірі, передбаченому законом.

Керуючись ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на апелянта був накладений штраф у розмірі 17.000,00 грн.

У відповідності до ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Відповідно до приписів статті 56 Закону:  

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов’язковими до виконання (частина друга);  

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення   про накладення штрафу (частина третя).

Припис ст. 24 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»передбачає, що рішення та розпорядження, що приймаються органами АМКУ, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у  вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки належним чином посвідчена та направлена відповідачеві копія Рішення була повернута позивачу, територіальним відділенням була оприлюднена інформація про Рішення в офіційному друкованому виданні Харківської обласної ради –газеті «Слобідський край».

У відповідності до п. 34 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (із змінами), рішення у справі може бути опубліковане в друкованих виданнях.

В силу ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів АМКУ вважається таким, що вручено відповідачу, через 10 днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету міністрів України «Урядовий Кур’єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

А отже, Рішення є таким, що вручено відповідачеві, 18.06.2010 р., виходячи з положень ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а штраф ФО-П ОСОБА_2 повинен був сплатити до 18.08.2010 р. включно.

Суд першої інстанції врахував вказані вимоги закону та обґрунтовано прийняв до уваги відсутність даних про добровільне виконання рішення адміністративної колегії Харківського ОТВ АМК України відповідачем, дійшов правильного висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача суми несплаченого штрафу у розмірі 17.000,00 грн.

У відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»:

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (абзац перший частини п’ятої);  

- нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу (абзац другий частини п’ятої);  

- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:  

справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

відповідного рішення (постанови) господарського суду (абзаци третій, четвертий і п’ятий частини п’ятої).

У підпункті 19.2 пункту 19 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” викладено, що:   “Абзацами 3-5 ч. 5 зазначеної статті Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися ” .

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача 3.315,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, нарахованої за період з 19.08.2010 р. по 31.08.2010 р. (а.с. 12).

Проте 27 жовтня 2010 року позивачем була подана заява  про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 24), в якій він просив стягнути пеню за прострочення сплати штрафу у розмірі 17.000,00 грн. за період з 19.08.2010 р. по 26.10.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується розрахунком пені (а.с. 25), загальна кількість днів прострочення сплати штрафу складає 69 днів, півтора відсотки від суми штрафу складає 255,00 грн. (17.000,00 * 1,5 / 100), а сума пені за 69 днів прострочення складає 17.595,00 грн. (69 * 255,00).

А отже, керуючись вимогами ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ФОП ОСОБА_2 була нарахована пеня за прострочення сплати штрафу в розмірі 17.000,00 грн.

Частиною 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»встановлено, що у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 17.000,00 грн. пені за прострочення сплати нарахованого штрафу.

Щодо посилання апелянта на той факт, що справу було розглянуто за його відсутності і він не мав можливості довести свою позицію по справі, надати письмові докази, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо  справу розглянуто за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як вже вказувалось вище, пунктом 2  Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві»передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи свідчать, що у позовній заяві (а.с. 2) та в апеляційній скарзі (а.с. 69) зазначена наступна адреса ФО-П ОСОБА_2: 61136, АДРЕСА_1. В судовому засіданні ФО-П ОСОБА_2 підтвердив правильність вказаної адреси.

Штемпель канцелярії на зворотному боці ухвали господарського суду Харківської області від 06.09.2010 р. свідчить про направлення процесуальних документів в тому числі відповідачеві, а отже він вважається повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97- ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов’язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Розгляд справи в суді першої інстанції відкладався з огляду на неявку в судове засідання відповідача (його представника)(а.с. 22). З матеріалів справи також вбачається, що ухвала про відкладення розгляду справи від 19.10.2010 р. та рішення від 02.11.2010 р. були направлені на адресу відповідача, проте за закінченням терміну зберігання повертались до суду з довідками працівників «Укрпошти»(а.с. 47-64).

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в силу приписів ст. 22 ГПК України явка в судове засідання –це право, а не обов’язок сторін.

А отже місцевий господарський суд не зобов’язаний був з’ясовувати причини неявки відповідача в судове засідання, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Стосовно посилання ФО-П ОСОБА_2 на обов’язок позивача довести не тільки підстави винесення рішення, а й сам факт скоєння порушення і його наслідки, то колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може погодитись з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

В матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження звернення відповідача до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 98-К.

А отже, оскільки двомісячний строк на оскарження вказаного рішення вже сплив, Рішення адміністративної колегії Харківського ОТВ Антимонопольного комітету України від 30.11.2009 р. є таким, що набрало законної сили та не потребує доказування.

За  таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення вимог позивача в повному обсязі.

А отже колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

  постановила:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2010 року у справі № 16/124-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.  

  Головуючий суддя Фоміна В. О.

 Суддя Кравець Т.В.  

  Суддя                                                                                          Лакіза В.В.  

  Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.04.2011 р.