Постанова

від 04.03.2008 по справі 5/9-к

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 04 березня 2008 р.                                                                                   

№

5/9-К 

Вищий 

господарський  суд  України 

у складі колегії суддів:

головуючого

Т.Б.  Дроботової,

суддів

:

Н.О.

Волковицької, Л. І.  Рогач

розглянувши

матеріали   касаційної скарги

ОСОБА_1

на

постанову

Житомирського

апеляційного господарського суду  від

27.11.2007р.

у

справі

№

5/9-К  господарського суду  Житомирської області

за

позовом

ОСОБА_1

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Підприємство сфери послуг "Елегант”

про

виділення

частки майна та стягнення 230000грн.

за

участю представників:

позивача

ОСОБА_1

відповідача

Сіра

А.В., дов. від 23.08.2007р., Вознюк Л.С., дир.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Підприємство сфери послуг "Елегант" про

виділення в натурі належної позивачу частки майна товариства як його засновника,

стягнення 200000грн. у відшкодування матеріальних збитків та 100000грн. у

відшкодування моральної шкоди; позовні вимоги вмотивовано порушенням

відповідачем статті 148 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського

кодексу України, чим позивачу заподіяно матеріальні збитки та моральну шкоду.

Разом

з позовною заявою позивачем надано клопотання на підставі статей 66, 67

Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів до

забезпечення позову шляхом визнання недійсними запланованих зборів товариства

від 25.08.2007р., накладення арешту на прибуток відповідача, витребування копії

технічного паспорту на виробничу будівлю ТОВ ПСП "Елегант" по вул.

Київській, 71 м. Житомира для технічної експертизи та незалежної оцінки майна,

витребування  середньостатистичної

інформації про ринкову вартість 1кв.м. нерухомого майна. Позивач зазначала у

клопотанні, що внесення змін до статуту товариства, продаж часток може

утруднити чи унеможливити виконання судового рішення.

Ухвалами

господарського суду Житомирської області від 23.08.2007р. (суддя Брагіна Я.В.)

порушено провадження по справі та задоволено заяву позивача про забезпечення

позову шляхом обраного судом за власною ініціативою способу - заборони

відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна Товариства з обмеженою

відповідальністю “Підприємство сфери послуг "Елегант" в межах

заявленого позову.

На

виконання ухвали суду Постановою Богунського відділу державної виконавчої

служби від 12.09.2007р. накладено арешт на майно відповідача в межах 230000грн.

та заборонено здійснювати відчуження належного відповідачу майна в межах

230000грн.

Постановою

Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2007р. (судді:

Пасічник С.С. - головуючий, Гулова А.Г, Щепанська Г.А.) ухвалу місцевого суду

про забезпечення позову скасовано, справу передано на розгляд до господарського

суду Житомирської області.

Скасовуючи

ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав на винесення її судом з неповним

з'ясуванням обставин справи та порушенням норм чинного законодавства, а саме: в

порушення статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України місцевим

судом не наведено в ухвалі мотивів забезпечення позову, не з'ясовано обставин,

які б свідчили про наміри відповідача здійснити відчуження майна третім особам,

застосований судом з власної ініціативи захід забезпечення позову не

співвідноситься з розміром та характером заявлених позовних вимог, перешкоджає

господарській діяльності товариства.

Не

погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її

скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

При

цьому скаржник посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним

судом норм матеріального та процесуального права, а саме статей 144, 356, 358

Цивільного кодексу України, що передбачають право співвласника вимагати надання

йому частки у спільному майні товариства, статей 133, 147 Господарського

кодексу України щодо рівності захисту всіх суб'єктів господарювання; вважає, що

розгляд на зборах товариства питання про зміну складу учасників товариства є

відчуженням майна товариства, що може вплинути на розмір належної їй частки.

Відповідач

відзив на касаційну скаргу не надав, усно в судовому засіданні відхилив доводи

касаційної скарги.

Заслухавши

доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх в

судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях,

колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких

підстав.

Статтями

66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що

господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав

позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо

невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення

господарського суду.

Позов

забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать

відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим

особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на

підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення

здійснюється у безспірному порядку.

Право

здійснення забезпечення позову та вибору тих чи інших заходів належить

господарському суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин

справи та пропозицій заявника.

Особа,

яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 Господарського

процесуального кодексу повинна довести необхідність такого забезпечення та його

адекватність предмету спору, а суд, забезпечуючи позов, повинен відобразити в

судовому документі вищевказані обставини.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,

предметом позову є вимоги позивача щодо виділення в натурі належної їй частки в

майні товариства згідно статті 148 Цивільного кодексу України в зв'язку з

поданою заявою про вихід зі складу засновників товариства, а також

відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди.

За

частиною 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить зі

складу товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість

частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства;

порядок і спосіб визначення вартості майна, що пропорційна частці учасника у

статутному фонді, а також порядок та строки її виплати встановлюються статутом

та законом.

У

судовому порядку розглядаються спори, пов'язані з виходом учасника із

товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку

визначення частки у статутному капіталі, її розміру та строків виплати.

Таким

чином, судом апеляційної інстанції на підставі вказаної норми закону правомірно

розмежовано за своїм предметом спори, пов'язані з встановленням частки учасника

в статутному фонді, та спори про безпосередню виплату даної частки учаснику

товариства; також апеляційним судом встановлено, що вимоги позивача у даній

справі являють собою: 1) вимога про визначення у натурі частки позивача у

статутному капіталі (без вимоги про її передачу чи виплату); 2) майнові вимоги

про стягнення певних грошових сум матеріальних збитків та моральної шкоди.

Відтак

для визначення наявності підстав застосування заходів забезпечення позову та

обрання способу забезпечення позивачу належало довести, а місцевому суду

належало з'ясувати та обґрунтувати, яким чином наведені у заяві про забезпечення

позову обставини (можлива зміна складу засновників товариства) може вплинути на

визначення розміру належної позивачу частки, враховуючи, що вихід одного з

учасників товариства не означає припинення господарської діяльності товариства,

чи з'ясувати інші обставини, що свідчили б про наміри відповідача зменшити

вартість майна товариства; також що ж стосується грошових вимог  позивача, то суду належало перш за все

з'ясувати наявність на рахунку відповідача грошових коштів, оскільки саме такі

обставини можуть утруднити або унеможливити виконання судового рішення про

стягнення грошової суми.

Однак

клопотання позивача про забезпечення позову та ухвала господарського суду

першої інстанції не містять доводів, припущень чи обґрунтувань, що  обумовлюють необхідність застосування заходів

забезпечення позову до вказаного предмету позову та обґрунтовують обраний судом

спосіб забезпечення.

Доводи

касаційної скарги необхідність про вжиття заходів забезпечення позову з метою

уникнення в майбутньому порушення прав та охоронюваних інтересів позивача

суперечать приписам статті 66 Господарського процесуального кодексу України про

підстави застосування заходів забезпечення позову. Розглядаючи питання про

забезпечення позову, суди не мають права робити будь-яких попередніх висновків

щодо обґрунтованості позовних вимог чи допущених порушень зобов'язань

відповідачем.

Таким

чином, судова колегія погоджується з висновками постанови апеляційної інстанції

про те, що ухвала місцевого господарського суду про застосування заходів забезпечення

позову не містить викладення обставин, що, згідно з вищевказаними нормами

законодавства, є підставами забезпечення позову, та не обґрунтовує припущення

про унеможливлення виконання рішення суду внаслідок наведених позивачем

обставин.

Як

наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає вимогам

статей 66, 67, 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови

Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове

рішення" зі змінами та доповненнями.

Доводи

скаржника не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті

1117 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх

суперечності обставинам справи.

Твердження

заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм

процесуального та матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого

підтвердження, з огляду на що підстав для її скасування колегія  суддів не вбачає.

Водночас

за приписами Господарського процесуального кодексу України позивач вправі

повторно звернутись з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову,

навівши обставини в підтвердження мотивів їх застосування.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117,

пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України,

Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 27.11.2007р. у справі №

5/9-К господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Головуючий                                                                                       

Т. Дроботова

Судді:                                                                                                  

Н. Волковицька

Л.

Рогач