Постанова

від 30.09.2008 по справі 5/9-к

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002,

м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412)

48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" вересня 2008 р.                                                         

Справа №  5/9-К

Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Майора Г.І.

суддів:                                                                       

Горшкової Н.Ф.

Філіпової Т.Л.

при секретарі                                                             Щепанській

Т.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., від

відповідача: не з'явився, 

розглянувши апеляційну

скаргуОСОБА_1, м.Житомир

на рішення господарського суду

Житомирської області

від "06" травня 2008 р. у

справі № 5/9-К (суддя Тимошенко О.М.)

за позовомОСОБА_1, м.Житомир 

до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Підприємство сфери послуг "Елегант",

м.Житомир  

про виділення в натурі частки в

майні товариства, стягнення 200000 грн. матеріальних збитків та 30000 грн.

моральної шкоди,

 ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007

року ОСОБА_1. звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом

до ТОВ "Підприємство сфери послуг "Елегант" про виділення їй в

натурі майнового внеску (за домовленістю) та стягнення на її користь 200000,00

грн. матеріальних збитків і 30000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням

господарського суду Житомирської області від 06.05.2008р. відмовлено в

задоволенні позовуОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Підприємство сфери послуг "Елегант" в частині вимоги про

виділення в натурі частки в майні товариства. Припинено провадження у справі в

частині стягнення 200000грн. матеріальних збитків та 30000 грн. моральної шкоди.

Не погоджуючись

з прийнятим рішенням, позивачка звернулась до суду з апеляційною скаргою, в

якій просить змінити рішення господарського суду Житомирської області від

06.05.2008р. з підстав, наведених у скарзі, та прийняти рішення про

забезпечення позову методом призначення технічної експертизи для виділу в

натурі боргу товариства, призначення експертної оцінки виробничої будівлі на

виплату в грошовій одиниці при неможливості виділу в натурі, накласти арешт на

прибутки ТОВ ПСП "Елегант".

30.07.2008р.

позивачкою були уточнені вимоги апеляційної скарги: ОСОБА_1. просила змінити

рішення та прийняти новий судовий акт, яким задовольнити позов шляхом

забезпечення позову, викладених в заяві про забезпечення позову від

22.08.2007р., тобто виділення майнового внеску в натурі за допомогою технічної

експертизи; виплати боргу товариства в грошовій одиниці за допомогою експертної

оцінки майнового внеску; виплати боргу товариства в грошовій одиниці за

допомогою витребування середньостатистичної вартості 1 кв.м. нерухомого майна;

виплати вартості майнового внеску в сумі 100000грн. (т.2,а.с.70).   

Мотивуючи

апеляційну скаргу позивачка стверджує, що:

- господарським

судом першої інстанції не взято до уваги, що одночасно з позовною заявою до

суду подану також заяву про забезпечення позову з проханням забезпечити позов

технічною експертизою виробничої будівлі для виділу в натурі боргу товариства

чи експертною оцінкою виробничої будівлі на виплату боргу ТОВ ПСП

"Елегант" в грошовій одиниці або витребувати середньостатистичну

інформацію про вартість 1 кв.м. нерухомого майна, що відчужується на ринку для

виплати боргу в грошовій одиниці;

- в

мотивувальній частині рішення господарським судом Житомирської області не

встановлено те, що заява учасником товариства повинно подаватись за три місяці

до виходу зі складу товариства в порядку, передбаченому законами ст.3 , ч.1

ст.116, ч.1 ст.148 ЦКУ;

- місцевим

господарським судом встановлено інший порядок реалізації права виходу зі складу

товариства: спочатку вийти з товариства, нотаріально завіривши заяву про вихід,

а після цього подати, тобто, повідомити товариства про свій вихід, що

суперечить ч.1 ст.148 Цивільного кодексу України. Крім того, судом першої

інстанції не встановлено, що право спільної часткової власності співвласниками

здійснюється за їхньою згодою на підставі ч.1,2 ст.175 Господарського кодексу

України, ч.1,2 ст.356, ч.1-4 ст.358 Цивільного кодексу України та вирішується

судом у разі незгоди та виникнення спорів у зв'язку з виходом учасника із

товариства з обмеженою відповідальністю на підставі ч.3 ст.148 Цивільного

кодексу України;

- судом першої

інстанції не встановлено, що нотаріально засвідчити заяву про вихід зі складу

товариства логічно одночасно із нотаріальним посвідченням взаємного договору

про виділ у натурі частки із нерухомого спільного майна чи договору про

компенсацію  у разі встановлення, що

виділ у натурі частки у спільному майні є не можливий;

- у разі

незгоди та виникнення спору нормами ч.2 ст.149 Цивільного кодексу України

передбачено, що припинення участі у товаристві та вихід учасника із товариства

після звернення до суду про стягнення на всю частку майна в статутному капіталі

товариства з обмеженою відповідальністю, тобто згідно ч.1-3 ст.148 та ч.2

ст.149 Цивільного кодексу України участь позивача у товаристві припинилась в

жовтні 2006 року з поданням позовної заяви до суду;

- місцевим

господарським судом не встановлено, що по суті зміни до установчих документів

та до Єдиного державного реєстру вносяться при вході зі складу товариства в

порядку, встановленому нормами Закону України "Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яким керуються держслужбовці

і який створює обов'язки держслужбовцям;

- судом першої

інстанції неправильно застосувано норми ч.1 ст.1, ч.1 ст.12 Господарського

процесуального кодексу України, як підставу для припинення провадження позову

до ТОВ ПСП "Елегант";

- господарський

суд Житомирської області не визнає, що спір, який виник між учасниками

товариства з обмеженою відповідальністю ПСП "Елегант", що мають

корпоративні права в товаристві, пов'язаний з його діяльністю та управлінням,

підвідомчий господарському суду на підставі ч.1 ст.167 Господарського

кодексу  України про корпоративні права

особи, частка якої визначається у статутному Фонді господарської організації,

що включають не тільки правомочності на участь цієї особи в управлінні

господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної

організацією, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними

документами.

Згідно

розпорядження голови Житомирського апеляційного господарського суду від

"29" вересня 2008 року № 421 у зв'язку з закінченням повноважень

судді Будішевської Л.О. та відповідно до ст.28 Закону України "Про

судоустрій України" розгляд апеляційної скаргиОСОБА_1 (м.Житомир) у справі

№ 5/9-К здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя Майор Г.І.,

судді                            Горшкова

Н.Ф. та Філіпова Т.Л.

В засіданні

суду позивачка ОСОБА_1. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та

надала пояснення в обгрунтування своєї правової 

позиції.  Вважає рішення

господарського суду Житомирської області незаконним та необґрунтованим.

Представник

відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про призначення розгляду

апеляційної скарги на 30.09.2008р. був повідомлений належним чином. На адресу

суду від ТОВ ПСП "Елегант" надійшло клопотання про відкладення

апеляційної скарги в зв'язку з перебуванням юриста у відрядженні.   

Крім того,

відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Зважаючи на те,

що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку

подання до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну

скаргу, і ту обставину, що суд, належним чином повідомляючи ТОВ

"Елегант" про судове засідання, вчиняв дії, спрямовані на надання

йому можливості забезпечити явку повноважного представника для участі у

розгляді спору, але такою можливістю відповідач не скористався, а також,

враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про

межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим

здійснювати перегляд справи без письмового відзиву Товариства з обмеженою

відповідальністю ПСП «Елегант» на апеляційну скаргу та без участі його

представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши

пояснення позивачки, розглянувши та обговоривши доводи її апеляційної скарги,

перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх

встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої

інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті

оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга

підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Товариство з

обмеженою відповідальністю "Елегант" засноване 29.11.1993р. згідно з

рішенням засновників (протокол №4) шляхом приватизації державного комунального

підприємства "Ательє мод"Елегант" 05.08.1993р. №75.

Відповідно до

п.2.1 Статуту учасниками товариства є фізичні особи, серед яких числиться

ОСОБА_1.

Пунктом 6.1 Статуту

передбачено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів

учасників створено статутний капітал у розмірі 614 грн. 82 коп., який

розподілено на частки.

Статутний

капітал формується і розподіляється між учасниками товариства, зокрема, частка

учасника - ОСОБА_1. у статутному капіталі становить 2,99%, а в грошовій одиниці

- 18 грн.37 коп. (п.6.2 Статуту).  

Згідно п.6.11

Статуту будь-хто з учасників товариства має право вийти з товариства,

повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна

товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства. Виплата

проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства,

і  в строк до12 місяців з дня виходу. На

вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю чи

частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належно йому

частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Майно, передане учасником тільки в користування, повертається в натуральній

формі без винагороди.  

Пунктом 9.11

Статуту передбачено, що учасник має право вийти з товариства. Учасник, який

виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну

його частці в Статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником і

товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена

переданням майна в натурі. Якщо вклад в Статутний капітал був здійснений шляхом

передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові

без виплат винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що

пропорційна частці учасника в статутному капіталі, а також порядок її виплати

встановлюється статутом і законом.           

Відповідно до

статті 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з

обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений)

капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими

документами.  Учасники товариства несуть

відповідальність в межах їх вкладів.

Згідно ст.51

вищевказаного Закону установчі документи товариства з обмеженою  відповідальністю, крім відомостей, зазначених

у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з

учасників, розмір, склад та порядок внесення 

ними  вкладів,  розмір 

і  порядок формування резервного

фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не

впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в

установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими

документами.

06.09.2005р.

ОСОБА_1. звернулася до товариства з заявою про виведення її зі складу учасників

(засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант" та

виплату їй вартість частки статутного фонду товариства з врахуванням

коефіцієнта інфляції на день виплати (т.1, а.с.9).

12.11.2005р.

ОСОБА_1. звернулася з завою до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Елегант" про намір продати свою частку за 100 тис.грн. (т.1,

а.с.10-11), а 23.01.2006р. ОСОБА_1. тимчасово відкликала заяву про вихід зі

складу ТОВ "Елегант" (т.1, а.с.12).

Крім того,

30.06.2006р. подала заяву до ТОВ "Елегант" про вихід її зі складу

товариства, а також про розгляд її заяв від 06.09.2005р. та 12.11.2005р. (т.1,

а.с13).

ТОВ

"Елегант" повідомилоОСОБА_1., що 24.11.2006р. будуть проводитись

загальні збори учасників. (т.1, а.с.15).

Станом на 13.10.2005р.

частка ОСОБА_1. у статутному капіталі товариства становила 3,37% (т.1, а.с.16).

Частка ОСОБА_1.

в статутному капіталі ТОВ ПСП "Елегант" становить 2,99%, а в грошовій

одиниці - 18 грн.37 коп. що підтверджується довідкою ТОВ ПСП

"Елегант" №51 від 25.07.2007р. (т.1, а.с.45).

Статтею 10

Закону України "Про господарські товариства" передбачено право

учасника у встановленому порядку в будь-який час вийти з товариства, незалежно

від згоди інших учасників чи самого товариства. Аналогічна норма передбачена

п.3 ч.1 ст.116 ЦК України.

За змістом ст.

54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з

товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини

майна  товариства, пропорційна його

частці у статутному (складеному) капіталі. 

Виплата провадиться  після

затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства,  і 

в  строк  до 

12  місяців  з дня виходу. На вимогу учасника  та 

за  згодою  товариства 

вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику,  який  вибув, виплачується належна йому частка

прибутку, одержаного товариством в даному 

році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки

в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до

ст.148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою

відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій

вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений

статутом (п.1). Учасник, який виходить із ТОВ, має право одержати вартість

частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці

учасника статутного фонду, а також порядок і строки її виплати встановлюються

статутом і законом (п.2).

Аналогічна

норма міститься у пунктах 6.11 та 9.11 статуту товариства.

Аналіз

зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що питання про

можливе виділення частки учаснику, який виходить з товариства, належить до

компетенції товариства і не може здійснюватись за рішенням суду. При цьому

згоди на виділ частки позивачки у натуральній формі товариство не давало.

Враховуючи те,

що між сторонами не досягнуто згоди щодо передачі в рахунок виплати частки майна

у натурі, то заявлені позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Також слід

зазначити, що позивачка не робила свій вклад у статутний фонд товариства в

натуральній формі, про що свідчить приватизаційне доручення від 24.05.1994р.

(т.1, а.с.17).

Позовні вимоги

про стягнення з товариства вартості частини майна, пропорційної частці у

статутному капіталі позивачкою у суді першої інстанції не заявлялись.

Позивачка

вказує, що їй завдана моральна шкода у зв'язку з порушенням відповідачем

розгляду її заяв про вихід з товариства і полягає у приниженні честі, гідності,

протиправної поведінки щодо неї та її родини, а також ділової репутації.

Відповідно до

ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної

шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода

полягає:

1) у  фізичному 

болю  та  стражданнях, 

яких  фізична  особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим

ушкодженням здоров'я;

2) у душевних

стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо

неї самої,  членів її сім'ї чи близьких

родичів;

3) у душевних

стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням

її майна;

4) у приниженні

честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або

юридичної особи.

Моральна шкода

відшкодовується грішми,  іншим майном або

в інший спосіб.

Розмір

грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом  залежно від характеру правопорушення, глибини

фізичних та душевних страждань, погіршення 

здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,

ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для

відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні розміру відшкодування враховуються

вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода

відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не

пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода

відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті

1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі

неправомірними рішеннями,  діями чи

бездіяльністю, відшкодовується особою, 

яка її завдала,  за наявності  її 

вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї

статті.

Моральна  шкода 

відшкодовується незалежно від вини органу державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим,

органу місцевого  самоврядування,  фізичної 

або юридичної особи,  яка її

завдала:

1) якщо шкоди

завдано каліцтвом,  іншим ушкодженням  здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок

дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди

завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження,     незаконного притягнення до кримінальної

відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під

вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення

адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших

випадках, встановлених законом.

Позивачка не

обгрунтувала належним чином свої вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди

та не надала жодних доказів в обгрунтування цих вимог.

Позивачка також

не довела, що їй заподіяні товариством матеріальні збитки і не надала

розрахунку щодо його розміру.

Відповідно до

ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна 

довести  ті  обставини, 

на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до

приписів ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не

розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позовні вимоги,

викладені в уточненні до апеляційної скарги, колегією суддів не розглядаються,

оскільки не були предметом розгляду у суді першої інстанції.  

Позовні вимоги

позивачки ґрунтує на порушенні її корпоративних прав.

Враховуючи

вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Чирської В.М.

підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської

області - скасуванню в частині припинення провадження у справі та відмовою у

цій частині позову.

  Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського

процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну

скаргуОСОБА_1, м.Житомир задовольнити частково.

2. Рішення  господарського суду Житомирської області від

06 травня 2008 року у справі №5/9-К скасувати 

в частині припинення провадження у справі.

Резолютивну

частину рішення викласти в такій редакції:

"В позові

відмовити повністю".

3. Справу

№5/9-К повернути до господарського суду Житомирської області.   

 Головуючий - суддя:                                                             

Майор Г.І.

 судді::

                                                                                           Горшкова

Н.Ф. 

Філіпова Т.Л.