Постанова

від 12.03.2008 по справі 12/436

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 12 березня 2008 р.                                                                                   

№

12/436 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:

Михайлюка

М.В. Дунаєвської

Н.Г., Рибака В.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні 

касаційну скаргу

 Приватного підприємця ОСОБА_1

на

постанову

Житомирського

апеляційного господарського суду від 11.12.2007 року

у справі

№ 12/436

господарського суду Хмельницької області

за

позовом

ТОВ

„Інтер Логістик Сервіс”

до

ПП

ОСОБА_1

про

стягнення

27786грн. 50коп.,

за

участю представників сторін:

позивача

Клименко

В.Л.,

відповідача

ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Хмельницької області від 28.05.2007 р. у справі № 12/436

(суддя: Шпак В.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою

Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 р. (судді: Черпак

Ю.К., Веденяпін О.А., Зав'язун В.С.) зазначене рішення скасовано та прийнято

нове рішення: стягнуто з відповідача на користь позивача 27786,50 грн. збитків,

277,87 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Не

погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати, а

рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог

скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно

застосовані норми матеріального права.

Перевіривши

матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування

господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів

Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно

до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами

розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної

інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без

задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду

прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як

встановив апеляційний господарський суд 01.03.2006 р. ТОВ "Інтер Логістик

Сервіс" (експедитор) та ТОВ "Ексімтрейд" (замовник) уклали

договір №156 на виконання агентських послуг з організації перевезень вантажів

автомобільним транспортом (надалі - Договір), згідно якого експедитор

зобов'язався виконати агентські послуги з організації перевезень вантажів

замовника чи для замовника автомобільним транспортом та провести всі необхідні

розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу від свого імені, а замовник

зобов'язався розрахуватись за надані послуги, обумовлені в договорі і

підписаній сторонами заявці.

Частиною

1 ст. 932 ЦК України  передбачено право

експедитора залучати до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення

експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного

експедирування іншої особи, у відносинах з нею експедитор може виступати від

свого імені або від імені клієнта.

Господарськими

судами встановлено, що на виконання Договору позивач (експедитор) та ПП ОСОБА_1

(перевізник) 22.11.2006р. уклали договір №794, за умовами якого відповідач

зобов'язався доставити автомобільним транспортом довірений йому позивачем

вантаж згідно з заявкою, яка визначає умови виконання кожного перевезення і є

невід'ємною частиною угоди, і видати його уповноваженій на те особі

(вантажоодержувачу), а позивач за дорученням, від імені та за рахунок замовника

зобов'язався оплатити послуги відповідача. Згідно умов договору перевізник несе

повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, який перевозиться,

зобов'язується відшкодовувати вартість нестач, які виникли під час виконання

перевезення (при пошкодженні, втраті товарного виду, втраті всього вантажу або

його частини) та не є наслідком обставини, що не залежали від перевізника.

Позивач

24.11.2006 р. передав, а відповідач прийняв до виконання заявку додаток №1047

до договору №794 на перевезення 3000 ящиків чаю та кави за маршрутом:

м.Санкт-Петербург - м. Київ. У заявці також погоджені умови перевезення вантажу

автомобілем (державний № 09697 ХМ) з напівпричепом державний №НОМЕР_1, під

керуванням водія ОСОБА_3.

При

здійсненні міжнародного автомобільного перевезення за CMR №0296305, сталася

часткова втрата вантажу під час зупинки на стоянці АЗС автодороги Ольга-Невель,

біля м. Демидова Смоленської області Російської Федерації, що підтверджується

копією довідки у кримінальній справі №20326, яка знаходиться в провадженні

слідчого відділу при Демидовському РВВС УВС Смоленської області.

Згідно

товарно-супровідного документу CMR №0296305 від 29.11.2006р. кількість вантажу

в автомобілі "ДАФ" з напівпричепом під керуванням ОСОБА_3 повинна

становити 3000 ящиків, в яких упаковано 10614,5 кг кави та чаю.

Актом

митного огляду ТОВ „Транзит-М” №101130080/041206/007216 від 04.12.2006р.

зафіксовано наявність у вантажному відсіку автомобіля чаю та кави в кількості

2568 ящиків з гафрокартону.

Згідно

з актом експертизи Київської торгово-промислової палати від 13.12.2006р.

№І-5131 при огляді автомобіля та причепа, який доставив вантаж за CMR №0296305,

було виявлено, що вони заповнені ящиками з гафрокартону не до повної вмістимості.

У зазначеному акті експертизи наведено детальний опис наявного в автомобілі

вантажу та відповідності його даним супровідних документів, зокрема, вказано,

що в наявності виявлено 2568 ящиків, в яких згідно маркуванню упаковано 6604,24

кг чаю та кави.

Вартість

втраченого вантажу згідно даних вантажовідправника -ТОВ "Караван" -

складає 33532 грн.

Апеляційний

господарський суд встановив, що 10.01.2006 р. ТОВ "Ексімтрейд", яке є

вантажоодержувачем за СМR №0296305, та ТОВ "Інтер Логістік Сервіс"

уклали додаткову угоду до Договору про відшкодування 33532 грн. вартості

втраченого вантажу, прийнятого для перевезення за СМR №0296305. Згідно

платіжного доручення №153 від 21.02.2007р. позивач перерахував відповідну суму

ТОВ "Ексімтрейд".

Пунктом

6.7.3 договору №794 від 22.11.2006р. передбачено, що відповідач несе повну

матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до

перевезення і до видачі його вантажоодержувачу.

Апеляційний

господарський суд правильно встановив, що укладений сторонами договір є

договором транспортного експедирування. Відповідно до ст. 929 ЦК України, за

договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується

за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати

виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.  

Згідно

ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"

відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання

договору транспортного експедирування несе експедитор.

Перевізник

несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до

перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися

не з його вини (ст. 314 ГК України).

Стаття

134 Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачає звільнення перевізника

від відповідальності за  втрату,

недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли: вантаж прибув у

справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а

штучний вантаж -з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами

вантажовідправника або виготовлювача; недостача, псування або пошкодження

сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на

відкритому рухомому складі; вантаж перевозився у супроводі експедитора

вантажовідправника (вантажоодержувача); недостача вантажу не перевищує норм

природних втрат.

Главою

IV Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, за умовами якої

здійснювалося перевезення вантажу та ч.1 ст.924 ЦК України встановлена відповідальність

перевізника за повну чи часткову втрату вантажу, а також звільнення від

відповідальності, в разі відсутності вини перевізника у втраті вантажу.

Доводи

відповідача про те, що ТОВ "Інтер Логістик Сервіс" не є належним

позивачем у справі є хибними, оскільки ст.ст. 31, 32 Конвенції про договір

міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. (Женева), не

обмежують право пред'явлення позовів до перевізника, що випливають з цієї

конвенції, лише вантажовідправником або вантажоодержувачем.

Крім

того, позивач на підставі Договору є експедитором, який гарантує доставку

товару вантажоодержувачу та згідно п.3.21 договору несе відповідальність за

збереження вантажу.

Стаття

22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення

її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 623

ЦК України, ч. 1 ст. 224 ГК України, боржник, який порушив зобов'язання, має

відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно

ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою,

яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість

втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог

законодавства; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка

зазнала збитків, мала право розраховувати разі належного виконання зобов'язання

другою стороною.

Судами

попередніх інстанцій встановлено, а відповідач не заперечує, що вантаж за CMR

№0296305 на суму 33532 грн. не був доставлений одержувачу. Крім того, суд

апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів того, що втрата

вантажу сталася внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких

від нього не залежало, тобто що це сталося з його вини.

Оскільки

відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором  № 794 від 22.11.2006р., не доставив вантаж в

обумовленій кількості вантажоодержувачу, та з урахуванням того, що позивач

відшкодував ТОВ "Ексімтрейд" як замовнику перевезення вартість

нестачі вантажу, то саме позивач має право на пред'явлення до відповідача

позову щодо відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням договірних

зобов'язань.

При

визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором,

враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день

задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала

збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, на день

подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ст. 225 ГК України).

Отже,

господарські суди прийшли до правильного висновку про обґрунтованість позовних

вимог про стягнення збитків у розмірі 27786,50 грн.

З

огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови

апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та

обґрунтованою. 

Крім

того, відповідно до вимог ст. 1117 ГПК  України 

касаційна  інстанція  не має 

права  встановлювати  або 

вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені 

у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені ним,

вирішувати питання про 

достовірність  того чи іншого

доказу,  про перевагу  одних 

доказів  над  іншими, 

збирати  нові  докази 

або додатково  перевіряти  докази.

Керуючись

ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111

ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 року у справі №

12/436 залишити без змін.

Головуючий,

суддя                                                                           М.

Михайлюк

Судді          :                                                                                                  

Н.Дунаєвська

     В.Рибак