Рішення

від 28.01.2008 по справі 2-60/2008

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-60/2008 р

Справа № 2-60/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ

УКРАЇНИ

28 січня

2008року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого: Винниченка П.П.,

при секретарі: Олійник Т.А.,

розглянувши

у відкритому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до відділу Державної виконавчої служби Ізюмського

міськрайонного управління юстиції Харківської області про звільнення майна з - під арешту,

У С Т А

Н О В И В:

            У вересні 2007 рОСОБА_1, ОСОБА_2звернулися до суду з позовною

заявою до відділу Державної виконавчої

служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області

про звільнення майна з-під арешту, а саме:

адміністративної будівлі літ. “ А ” , гаражу літ. “ Б ” , сарю літ. “ В

” , що розташовані в с. Заводи , Ізюмського району , Харківської області та

африканських страусів у кількості дванадцяти штук дорослих осіб та тридцяти

штук пташенят.

            Крім того, позивачі просять стягнути

з відповідача сплачене державне мито в сумі 

8, 50 грн. та 7, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.          Представник

відповідача проти заявлених вимог заперечує, з підстав необґрунтованості

пред'явленого позову, оскільки вважає, що спірне майно не належить позивачам на

праві приватної  власності , а належить

на праві приватної власності Сільськогосподарському товариству з обмеженою

відповідальністю “ Терра ”,  а тому не

може бути виключене з - під арешту.

            Суд заслухавши доводи представника

позивачів який вказує, що за об'єктивних обставин зазначених в позовній заяві ,

спірне майно підлягає звільненню з - під арешту , оскільки ніколи не належало

Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “ Терра ”.

            В судовому засіданні 28 січня 2008

р. представником відповідача , було заявлено клопотання про залучення до справи

третьої особи на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства

“Савинський цукровий завод” , оскільки розгляд даної справи може вплинути на

права та обв'язки останнього .

            Суд

порадившись на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача,

та залучити в якості третьої особи ВАТ “Савинський цукровий завод”.

            Суд, дослідивши надані сторонами

процесу докази, перевіривши матеріали справи та доводи сторін, вважає, що

позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного :

            Постановою відділу Державної

виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції в Харківській

області про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серії АА

№254345 від 13 жовтня 2006 р. на виконання наказу Господарського суду Харківської

області по справі №29/51 від 18 квітня 2006 р. , наказу Господарського

суду Харківської обалсті по справі №21/159 від 18 квітня 2006 р., про стягнення

32.144,34грн. з Сільськогосподжарського товариства з обмеженою

відповідальністтю “ Терра ” , відповідачем було накладено арешт та оголошено

заборону на відчуження відносно адміністративної будівлі літ. “ А ”, гаражу

літ. “ Б ” , сарю літ. “ В ”, що розташовані в с. Заводи, Ізюмського району,

Харківської області та відносно африканських страусів у кількості дванадцяти

штук дорослих осіб та тридцяти штук пташенят.   

            Зазначене спірне майно було описане

відповідачем згідно з актом опису та арешту майна серії АА №015842 від 13

жовтня 2006р.

            Відповідно

до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми

зобовязаннями усім належним їй майном.          

            Відповідно до статті 64 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі

відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття

заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові -

юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на

майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого

відокремленого підрозділу боржника.

            Враховуючи

вищезазначені положення Закону України “Про виконавче провадження” та положення

Цивільного кодексу України підставою для накладення арешту на майно боржника, є

належність майна саме боржникові.

            Як

вбачається з матеріалів, 14 липня 1999 р. міжОСОБА_2 та підприємством

Медико-фармацептичний торговий дім “МЕДФАРМ” у формі товариства з обмеженою

відповідальністю було укладено договір № Н 2 - 56  купівлі-продажу нежитлових приміщень

адміністративної будівлі літ. “А”, гаражу літ. “Б”, сараю літ. “В”, що

розташовані в с. Заводи, Ізюмського району Харківської області.

            Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та

інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли

вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Проте надання зворотної

дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої

вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

            Згідно пункту 4

“Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України № 435-IV вiд

16.01.2003 р., Цивільний кодекс України застосується до цивільних відносин, що

виникли після набрання чинності.

            За вищевикладених

обставин, суд приходить до висновку, що при визначенні правомірності

набуттяОСОБА_2 нежитлових приміщень, а саме: адміністративної будівлі

літ. “А”, гаражу літ. “Б”, сараю літ. “В”, що розташовані в с. Заводи,

Ізюмського району Харківської області, слід застосовувати положення Цивiльного

кодексу Української РСР № 1540-06 від 18.07.1963 р., що був чинний на момент

укладення договору купівлі-продажу № Н 2 - 56 від 14.07.1999р.

            Статтею 128 Цивільного

кодексу Української РСР № 1540-06 від 18.07.1963 р. , передбачено, що право

власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає

з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

            За вищевикладених

обставин, суд не приймає доводи та твердження представника відповідача , про

відсутність правовстановлюючих документів у ОСОБА_2 на адміністративну

будівлю літ. “ А ”, гараж літ. “Б”, сарай літ. “В”, що розташовані в с. Заводи,

Ізюмського району Харківської області. 

            Також суд зазначає, що Цивiльним кодексом

Української РСР № 1540-06 від 18.07.1963 р., що був чинний на момент укладення

договору купівлі-продажу № Н 2 - 56 від 14.07.1999р. момент виникнення права

власності на нерухоме майно не повязаний з моментом державної реєстрації.

            Судом також встановлено,

що 26

червня 2006 р. міжОСОБА_1 та субєктом підприємницької діяльності фізичною

особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу , за змістом

якогоОСОБА_1набула права власності на африканських страусів у кількості

дванадцяти штук дорослих осіб та тридцяти штук пташенят, які за актом приймання

передачі від 28 червня 2006 р. були передані покупцеві.

            За

вищевикладених обставин судом встановлено , що африканські страуси у кількості

дванадцяти штук дорослих осіб та тридцяти штук пташенят, належать на праві

приватної власності ОСОБА_1.

            Суд

також зазначає , що африканські страуси у кількості дванадцяти штук дорослих

осіб та тридцяти штук пташенят до укладення договору кіпівлі - продажу від 26

червня 2006 р. не належили Сільськогосподарському товариству з обмеженою

відповідальністью “ Терра ”, що вбачається з договору купівлі - продажу №

01/12-05 від 05 грудня 2005 р., за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю

“ Ясногородська страусова ферма” на умовах купівлі - продажу передала субєкту

підприємницької діяльності фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 африканських

страусів у кількості дванадцяти штук.

            За

вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що як на момент розгляду

даної справи , так і до набуття ОСОБА_1права приватної власності на

африканських страусів у кількості дванадцяти штук дорослих осіб та тридцяти

штук пташенят на підставі договору купівлі - продажу від 26 червня 2006 р.,

останні не належили Сільськогосподарському товариству з обмеженою

відповідальністтю “Терра” на праві власності або будь-якого іншого речового

права. 

            Згідно ст. 124

Конституції України, відповідно до якої правосуддя в Україні здійснюється

виключно судами.          

Відповідно

до ст. 8 Конституції Україні норми останньої мають вищу юридичну силу, та

являються нормами прямої дії.

Згідно

ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і

розпоряджатися своєю власністю, та право власності набувається в порядку

визначеному законом.

Відповідно

до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та

розпорядження своїм майном.

Однак, позивачі в зв'язку з включенням відповідачем

спірного майна до акту опису та арешту не в змозі належним чином реалізовувати

своє право приватної власності.

Суд також зазначає, що відповідач в порушення статті 60

Цивільного процесуального кодексу України, положення якої зобов'язують кожну

сторону довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень, не надав суду жодних допустимих доказів права власності

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ Терра ” на

спірне майно.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної

влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

та законами України.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивачів

підлягають задоволенню, в повному об'ємі, а витрати по сплаті держмита в сумі

8,50 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в

сумі 7,50 грн. покладаються на відповідача, оскільки останній при здійсненні

виконавчих дій, діяв в супереч статті 19 Конституції України, статті  96 Цивільного кодексу України та статті 64

Закону України “Про виконавче провадження”, що призвело виникнення спору та

подальшої передачі спору до суду.

            Керуючись

ст.ст. 8, 19, 41, 124 Конституції України, ст. 317 Цивільного кодексу

України,   ч.1, ст.59, ст.64 Закону

України “Про виконавче провадження”, ст.3, ст. 118,119, ст.ст.212-215, ЦПК

України,  суд

В И Р І

Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2задовольнити.

            Звільнити з-під арешту майно, а

саме: адміністративну будівлю літ. “А”, гараж літ. “Б”, сарай літ. “В”, що

розташовані в с. Заводи, Ізюмського району, Харківської області, африканських

страусів у кількості дванадцяти шт. дорослих осіб та тридцяти шт. пташенят.

Стягнути

з відділу Державної виконавчої служби

Ізюмського міськрайонного управління юстиції в Харківської області (64300,

Харківська область,  м. Ізюм, вул.

Соборна, б.56, п/р 37319001003684 в Ізюмському УДК ГУДКУ, МФО 851011,

код за ЄДРПОУ 33672649) на користь ОСОБА_1,

ОСОБА_2державне мито в сумі 8, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 7, 50 грн.

            Рішення може бути оскаржене в

апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський

міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-й строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляцiйна скарга на

рiшення суду подається протягом двадцяти днiв пiсля подання заяви про

апеляцiйне оскарження. Апеляцiйна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляцiйне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляцiйне оскарження.

Суддя

Ізюмського міськрайсуду