Постанова

від 28.03.2008 по справі 8/453

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/453

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "28" березня 2008 р.                                                                   Справа № 8/453

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Паскаря А. Д. при секретарі судового засідання Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Чернівецького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів

до Відкритого акціонерного товариства “Зарожанський цукровий завод”

про стягнення заборгованості в сумі 41 374,53 грн.

за участю представників:

від позивача: Берекета А.О., довіреність від 10.01.2008 № 01-4/16;

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В :

Чернівецьке обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Чернівці, звернулося з позовом до ВАТ “Зарожанський цукровий завод”, с. Зарожани Хотинського району Чернівецької області, про стягнення цільових коштів в сумі 41374,53 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Ухвалою суду від 27.08.2002 (суддя Черв'яков Є.В.) порушено провадження у справі та розгляд справи було зупинено в зв'язку з тим, що на момент її розгляду в провадженні суду знаходилась справа № 8-374/Б про банкрутство відповідача.

Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 11.02.2008 справу передано судді Паскарю А.Д.

Пунктом 6 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцева та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням суб'єктного складу сторін, предмету спору та місця знаходження відповідача згідно із статтями 12, 15 ГПК України дана справа відноситься до підвідомча господарських судів та підсудна господарському суду Чернівецької області, однак розглядається за правилами КАС України.

Ухвалою суду від 12.02.2008 провадження у справі було поновлено, а її розгляд призначено на 04.03.2008. У зв'язку з тим, що відповідач явку свого представника в судовому засіданні не забезпечив, ухвалою від 04.03.2008 розгляд справи був відкладений на 28.03.2008.

Однак і в зазначений день відповідач явку свого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим справа розглядається по суті.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представника позивача, який наполягав на задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 року зі змінами і доповненнями (далі –Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця. А у відповідності до частини другої вказаної статті Закону в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначаються для всіх підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності та господарювання) у розмірі не менше чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих; якщо працює від 15 до 25 чоловік –встановлюється норматив у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Закону зі змінами і доповненнями підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно наданого звіту про зайнятість інвалідів за 2001 рік реєстраційний           № 227 форми № 10-І середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2001 році становила 549 чоловік, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів в 2001 році становила 13 чоловік(и), в той час коли встановлений норматив склав 22 чоловік(и).

Згідно із статтею 20 Закону (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності та господарювання), на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації. Розмір відрахувань визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі і організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Враховуючи, що провадження у справі було поновлено тільки 12.02.2008, то на момент винесення рішення вказана заборгованість відповідача судом визнається як адміністративно-господарські санкції, які підлягають стягненню відповідно до частини першої статті 20 Закону (зі змінами і доповненнями), якою встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною 8 статті 20 Закону (зі змінами і доповненнями) передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів –використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, передбачено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб –підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2001 на рахунок Фонду кошти у розмірі 41374,53 грн. Однак, на день поновлення провадження у справі кошти не перераховані.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Зарожанський цукровий завод” (с. Зарожани, Хотинського району, ідентифікаційний код 00373132, р/р 260000171570, МФО 356271 в Укрексімбанку м. Чернівці) на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г, ідентифікаційний код 23246436) шляхом перерахування коштів УДК в м. Чернівці на р/р 31217219900002, код 23246436, МФО 856135, банк отримувача: ГУДК в Чернівецькій області, по коду платежу50070000;01; - за нестворені робочі місця інвалідів, адміністративно-господарські санкції в сумі 41347,53 грн.

3.          Судові витрати не стягувати.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, згідно з цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо заява про апеляційне оскарження була подана, але апеляційна скарга у  строк, встановлений цим Кодексом, не була подана, постанова набирає сили після його закінчення.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                           А. Паскарь