Рішення

від 08.09.2006 по справі 22/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 22/157                                                                                                         08.09.06 р.

За позовом          Дочірнього підприємства “Райське Джерело”

До          Товариства з обмеженою відповідальністю “Кватро”

про          стягнення 1 267,77 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          Новожилов Є. В. (дов. № 15-05 від 03.05.2006 р.)

від відповідача          не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Дочірнє підприємство “Райське Джерело»” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кватро” 1 267,77 грн. суми основного боргу.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував укладеним з відповідачем 11 серпня 2004 року Договором № 10026 на поставку питної води та оренду устаткування, на підставі якого позивач поставив відповідачу продукцію –питну воду та надав в оренду устаткування - кулери, тоді як відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару та сплаті плати за користування устаткуванням належним чином не виконав, і станом на дату пред'явлення позову розмір заборгованості становив заявлену до стягнення суму, а саме 1 267,77 грн. основного боргу.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав та не надіслав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів.

11 серпня 2004 року між Дочірнім підприємством «Тівей Україна»і відповідачем був укладений договір № 10026, за яким Дочірнє підприємство «Тівей Україна»зобов'язався постачати і передати у власність відповідачу воду «Еден»(продукцію), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах договору (пункт 1.1. договору). Також, пунктом 1.2. договору встановлено, що на замовлення відповідача Дочірнє підприємство «Тівей Україна»надає відповідачу у тимчасове користування кулер та/або підставку (устаткування).

За рішенням власника від 22 грудня 2005 року назву Дочірнього підприємства «Тівей Україна»змінено на Дочірнє підприємство «Райське джерело».

Оскільки сторони не надали доказів письмового повідомлення про розірвання договору, строк його дії згідно з пунктами 10.1. та 10.2. договору визначений до 11 серпня 2006 року.

У відповідності до пункту 5.1. договору, ціна продукції та плата за тимчасове користування устаткування визначаються згідно прайс-листів позивача, що є невід'ємними частинами договору або за домовленістю позивача з відповідачем. Загальна ціна окремої партії продукції, о постачається та/або розмір плати за тимчасове користування устаткуванням визначаються в рахунках-фактурах або накладних.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві продукцію згідно накладними № 3871 від 13 січня 2005 року, № 4400 від 8 лютого 2005 року, № 6299 від 14 березня 2005 року, на загальну суму 236,00 грн., з яких позивач просить стягнути 217,77 грн.

Відповідно до пункту 5.6. договору, оплата вартості продукції здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту поставки продукції, що визначається відповідно до пункту 3.3. даного договору.

Пунктом 3.3. даного договору визначено момент поставки продукції моментом фактичної передачі продукції в пункті (-ах) поставки продукції та підписання сторонами накладної на відповідну партію продукції.

Відповідач доказів вчасної оплати поставленої за умовами договору продукції не надав, твердження позивача не спростував.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина перша статті 193 Господарського кодексу України також наголошує, що суб'єкти господарювання  та  інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач від виконання свого обов'язку сплатити визначену договором суму у встановлений договором строк ухилився, внаслідок чого порушив норми статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 217,77 грн., у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині.

В частині стягнення з відповідача 1 050,00 грн. плати за тимчасове користування устаткуванням позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 5.1. договору, ціна продукції та плата за тимчасове користування устаткування визначаються згідно прайс-листів позивача, що є невід'ємними частинами договору або за домовленістю позивача з відповідачем. Загальна ціна окремої партії продукції, о постачається та/або розмір плати за тимчасове користування устаткуванням визначаються в рахунках-фактурах або накладних.

Згідно з положеннями пункту 5.6. договору, внесення плати за тимчасове користування устаткуванням здійснюється не пізніше 3 банківських днів з дати виставлення позивачем рахунку відповідачеві за тимчасове користування устаткуванням.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунків, де було б зазначено розмір плати за тимчасове користування устаткуванням.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 050,00 грн. плати за тимчасове користування устаткуванням задоволенню не підлягають.

Державне мито у сумі 17,52 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 20,28 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 193 (ч.1) ГК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст.33 (ч.1), 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кватро” (03680, м. Київ, бул. Вернадського, буд. 36, офіс 1, п/р 26000879 в АППБ “Аваль”, МФО 322614, код 30635819) на користь Дочірнього підприємства “Райське Джерело” (03050, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, п/р 26003300028855 в АКБ “Форум”, МФО 322948, код 30858101) 217 (двісті сімнадцять) грн. 77 коп. основного боргу, 17 (сімнадцять) грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита та 20 (двадцять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

Суддя                                                                            А.М.Шкурат