Постанова

від 10.04.2008 по справі 9/295пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/295пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 квітня 2008 р.                                                                                    № 9/295пн  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. –головуючого, Грека Б.М.,Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників:

позивача

відповідачів

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне управління"

на постановувід 1 листопада 2007 рокуЛуганського апеляційного господарського суду  

у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне управління"

доВиконавчого комітету Луганської міської ради, Акціонерного товариства закритого типу "Луганськміськбуд"

третя особа без самостійних вимог на предмет споруРегіональне відділення ФДМ по Луганській області

провизнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно (гуртожитки), розташовані в селищі Промжилстрой № 8, 9, 10, посилаючись на те, що відповідно до ст.12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому засновниками у власність.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.07.2007 залучено до участі у справі в якості 2-го відповідача АТЗТ "Луганськміськбуд".

Рішенням господарського суду Луганської області від 24 липня 2007 року позов задоволено частково.

Постановлено визнати право власності на об'єкти нерухомого майна (гуртожитки) розташовані в м.Луганську у селищі Промжилстрой № 8, 9, 10 за ТОВ "Житлово-експлуатаційне управління".

В задоволенні позовних вимог про зобов'язання виконавчий комітет Луганської міськради оформити право власності відмовити.

Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від                25 вересня 2007 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні другого відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Регіональне відділення ФДМУ по Луганській області.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від             1 листопада 2007 року рішення господарського суду змінено.

Постановлено пункт перший резолютивної частини рішення господарського суду Луганської  області від 24.07.07 викласти у наступній редакції "У задоволенні позову відмовити повністю".

Пункти другий та третій резолютивної частини рішення виключити, а пункт четвертий вважати пунктом другим.

У касаційній скарзі ТОВ "Житлово-експлуатаційне управління" просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходив.

Перевіривши  матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським  судом при прийнятті оскаржуваної постанови  норм матеріального і  процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між регіональним відділенням Фонду державного майна по Луганській власті та організацією орендарів   орендного підприємства "Луганськдержбуд", правонаступником якого є АТЗТ "Луганськміськбуд", 23.12.1993 року укладено договір купівлі-продажу державного майна.

18.02.1994 року між сторонами за договором складено та підписано акт передачі  проданого державного майна.

Відповідно  до вказаного договору, який  посвідчений  Першою  Луганською державною нотаріальною конторою 23.12.1993 року за реєстраційним №1-7062 до зазначеного акта передачі проданого державного майна від 18.02.1994 року сторонами за договором укладено та підписано 18.02.1994 року додаток до нього, відповідно до якого серед проданого державного майна значаться гуртожитки, право власності на які оспорюється.

На підставі договору регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області організації орендарів орендного підприємства "Луганськміськбуд" видано свідоцтво про власність від 28.02.1994 року, реєстраційний № 4909.

24.03.1998 року виконавчим комітетом Луганської міської ради зареєстрований Статут ТОВ "ЖЕУ", а 06.04.1998 року його взято на облік в Луганське обласне управління статистики.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ТОВ "ЖЕУ" воно створено на підставі Установчого договору від 27.02.98 про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю громадянами України шляхом виділення з АТЗТ "Луганськміськбуд" структурного підрозділу "Госпрозрахункова житлово-експлуатаційна ділянка" і в цій  частині є його правонаступником. Список громадян - учасників наданий в Установчому договорі.

Згідно з п. 1 Установчого договору ТОВ "ЖЕУ" його засновниками виступають  громадяни України, які представлені у Додатку №1 до нього (48 громадян).

До переліку майна, що входить до Статутного фонду ТОВ "ЖЕУ" увійшло майно на загальну суму 30000 грн. 00 коп. (а.с. 48), серед якого відсутні гуртожитки, право власності на які оспорюється.

З матеріалів справи також видно, що в ній відсутні відомості про прийняття загальними зборами акціонерів АТЗТ "Луганськміськбуд" відповідного рішення про передачу ТОВ "ЖЕУ" у власність гуртожитків та про придбання ТОВ "ЖЕУ" гуртожитків на підставі договору купівлі-продажу.

Розглядаючи даний спір та приймаючи постанову, апеляційний господарський суд прийшов до  обгрунтованого висновку про помилковість прийняття рішення суду першої інстанції щодо визнання права власності на гуртожитки на підставі акта передачі основних засобів від 01.03.1998 року.

При цьому апеляційна інстанція виходила з того, що акт від 01.03.1998 року не свідчить про передачу другим відповідачем позивачу у власність гуртожитків, він не є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності позивача на ці гуртожитки.

Згідно зазначеного акта спірні  гуртожитки були передані останньому  на обслуговування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку, що підстави для визнання права власності  на гуртожитки за позивачем відсутні, а відтак позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

Правильними є висновки суду апеляційної інстанції і в тому, що позивачем не доведено обгрунтованості позовних вимог у частині  спонукання першого відповідача оформити право власності на зазначені гуртожитки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,

викладених у п.п.1,6,7 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове

рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив

справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад

законодавства України.   

Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання.

Постанова апеляційної інстанції за своїм змістом не відповідає цим

вимогам.

Так, прийшовши в мотивувальній частині постанови до повністю протилежного висновку суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання права власності на гуртожитки та приймаючи постанову в цій частині про відмову в задоволенні позову, апеляційний господарський суд  прийняв рішення про його зміну.

При цьому, апеляційний господарський суд не врахував що зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення не змінюючи при цьому  викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав і обов'язків сторін у спірних відносинах.

Відповідно до постанови апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову підлягало скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові, що відповідало б вимогам п.2 ч.1 ст.103 ГПК України.

Не можна погодитись і з висновками апеляційної інстанції про виключення з резолютивної частини рішення місцевого господарського суду п.3, згідно якого в задоволенні позовних вимог про зобов'язання виконкому Луганської міської ради оформити право власності відмовлено, оскільки згідно мотивувальної частини постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в цій  частині  позову, тому рішення господарського суду в частині відмови в решті позову необхідно залишити без змін.

За вказаних обставин, суд вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог про визнання права власності на гуртожитки з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Житлово-експлуатаційне управління" задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від                 1 листопада 2007 року та рішення господарського суду Луганської області від 24.07.2007 року в частині визнання права власності на гуртожитки селища Промжилстрой № 8, 9, 10 скасувати і в цій частині в позові відмовити.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                        В.Дерепа  

Судді                                                                                                     Б.Грек

                                                                                                      Л.Стратієнко