Рішення

від 07.04.2008 по справі 13/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.08                                                                                 Справа № 13/13

За позовом прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради м. Лисичанськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія»м. Лисичанськ

про стягнення 102106 грн. 53 коп.

Суддя Яресько Б.В.

За участю:Секретар судового засідання Савенко В.Ю. Прокурор Грішина Т.А. посв. № 912 від 29.03.06 р.

Від позивачаТорбенко Є.В. дов. № 44447б/16 від 27.12.07 р.

Від відповідача Не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: прокурор звернувся з позовом про стягнення збитків заподіяних відповідачем територіальної громаді м. Лисичанська у вигляді не отриманих доходів у розмірі 102106 грн. 53 коп.

Прокурор та позивач позов підтримали.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського  процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття четвертий раз у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що 26 серпня 2004 року відповідач придбав нерухоме майно, яке складається з будівлі складських і ремонтних приміщень з підвалом літер «М»м-м2Пд загальною площею 922,80 м2, частини огорожі літер «1-4», частини замощення літер «І», які знаходяться за адресою м. Лисичанськ вул. П. Морозова б. 39, площа забудови 935 м2

Рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 21.09.2004 р. № 654 будівлі ремонтних майстерень по вул.. П. Морозова був присвоєний № 39-б.

25.01.2005 р. відповідач звернувся до позивача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою м. Лисичанськ вул.. П. Морозова 39-б для розміщення ремонтних майстерень та відкритого майданчику для торгівлі автомобілями.

Рішенням Лисичанської міської ради від 28.01.2005 р. № 849 відповідачу був наданий дозвіл на виконання проекту відведення.

09.12.2005 р. відповідач звернувся до позивача з заявою про надання йому в тимчасове користування на умовах оренди строком на 50 років земельної ділянки площею 0,3234 га за адресою м. Лисичанськ вул. П. Морозова 39б під розміщення та експлуатацію ремонтних майстерень та відкритого майданчику для торгівлі автомобілями.

22 грудня 2005 року Лисичанською міською радою було прийнято рішення про затвердження проекту відведення та надання відповідачу строком на 50 років земельної ділянки площею 0,3234 га для розміщення та експлуатації ремонтних майстерень та відкритого майданчику для торгівлі автомобілями за адресою м. Лисичанськ, вул.. П. Морозова 39/б.

П. 6.2.1. цього рішення рада зобов'язала відповідача в місячний термін після прийняття рішення укласти договір оренди земельної ділянки.

Відповідач договір оренди не уклав, використовує земельну ділянку без оформлення правовстановлюючих документів.

Згідно довідки Лисичанського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»№ 77 від 01.02.2008 р. об'єкти нерухомості за адресою м. Лисичанськ, вул.. П. Морозова 39-б належать відповідачу на праві приватної власності.

Прокурор звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради в якому просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді неодержаних доходів у розмірі 102106 грн. 53 коп. які заподіяні внаслідок використання земельної ділянки без достатньої правової підстави.

Розрахунок завданих збитків був здійснений з врахуванням зміни площі земельної ділянки (до 22.12.2005 р. –935 м2 –площа фактичної забудови; з 22.12.2005 р. –3234 м2 –площа згідно проекту відведення, на оренду якої відповідач був зобов'язаний укласти договір), та зміни розміру орендної плати відповідно до Порядку розрахунку орендної плати за землю на території міст Лисичанськ, Новодружевськ, Приволье.

Позивач позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 06 березня 2008 року позов не визнає посилаючись зокрема на те, що на його думку прокурор не має право на звернення з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування, що відносини з приводу плати за землю є податковими відносинами і регулюються виключно податковим законодавством. Відповідач зазначає, що спірне майно йому не належить, земельну ділянку площею 3234 м2 він не використовує.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доводи відповідача щодо безпідставності звернення прокурора з позовом є помилковими.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України (  254к/96-ВР  )  на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про  Прокуратуру"  (  1789-12  ) визначено,  що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших    державних    інтересів,    внаслідок   протиправних   дій (бездіяльності) фізичних  або  юридичних  осіб,  що  вчинюються  у відносинах між ними або державою.

Господарський суд,  відповідно  до  частини  першої  статті 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 )  порушує справи за заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно  визначає  порушення  інтересів  держави  і обґрунтовує необхідність їх захисту.

Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у  справі N 3-рп/99  (  v003p710-99  )  (далі  рішення Конституційного суду) вказав,  що інтереси держави можуть збігатися  повністю,  частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів,  державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з  частиною  державної власності у статутному фонді.  Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності,  Але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

В кожному  конкретному  випадку  прокурор  чи  його заступник самостійно  визначає,  з  посиланням  на  законодавство,  підстави подання  позову,  вказує  в  чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших  інтересів  держави,  обґрунтовує необхідність  їх  захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у  спірних  відносинах.  Цей  орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

Згідно із ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування  юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” та ст. 206 Земельного кодексу України обов'язок сплачувати плату за користування землею в Україні покладається на землекористувача.

Враховуючи те, що відповідач як власник нерухомого майна розташованого за адресою м. Лисичанськ, вул.. П. Морозова 39-б використовує землі територіальної громади м. Лисичанська, а отже є землекористувачем, має у встановленому законом порядку оформити своє право на користування земельною ділянкою, шляхом укладення договору оренди землі.

Відповідач в порушення вимог п. 6.2.1 рішення Лисичанської міської ради договір на право користування земельною ділянкою не уклав, та користується земельною ділянкою без правових підстав.

Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який  порушив  господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення  господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За таких обставин відповідач повинен сплатити збитки, які він спричинив безпідставним, безоплатним користуванням земельною ділянкою, чим порушив право Лисичанської міської ради на отримання орендної плати за землю.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 28 листопада 2006 року по справі 16/184

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –1021 грн. 06 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія» Луганська область, м. Лисичанськ, вул.. Павлика Морозова 39-б ідентифікаційний код 32909257 на користь:

Лисичанської міської ради м. Лисичанськ, вул. Комсомольська 7 ідентифікаційний код 24180679 збитки в сумі 102106 грн. 53 коп., наказ видати

державного бюджету України - державне мито у сумі –1021 грн. 06 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

14 квітня 2008 року.