Рішення

від 07.04.2008 по справі 11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

07.04.2008                                                             Справа  № 11/20

За позовом Малого колективного підприємства „Омега”, с. Пухівка Броварського району Київської області

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю санаторій „Урочище Квасний Потік”, с. Стройне  Свалявського району

про стягнення 70189 грн.

Суддя   Л.М.Якимчук

Представники:

від позивача:  не з"явився.

відповідача:    не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:  Мале колективне підприємство „Омега”, с. Пухівка Броварського району Київської області звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю санаторій „Урочище Квасний Потік”, с. Стройне Свалявського району про  стягнення 50080 грн. заборгованості по орендній платі за оренду автомобіля згідно договору від 14.05.2003, 3397,64 грн. інфляційних та 1502,50 грн. три проценти річних, а також просить відшкодувати йому 15209 грн. витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг.

          У судовому засіданні 18.03.2008 позивач подав суду письмове уточнення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 25144,05 грн. заборгованості за оренду автомобіля за період з 07.02.2005 по 08.11.2006, 754,31 грн. –3% річних; 2216,75 грн. –інфляційних; всього 28115,11 грн, а також 15209 грн. збитків, які складаються з витрат на виїзд у відрядження з м. Бровари юриста та двох водіїв для  повернення і перегону за власні кошти автомобіля –5209 грн.             і 10000 грн. становить оплата юридичних інформаційно-консультаційних та представницьких послуг юристу Іщуку В.І.

          Відповідач письмовий відзив на позов  та витребувані документи суду не надіслав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, у зв'язку з чим спір розглядається за наявними  матеріалами та без його участі відповідно  до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого  представника позивача,

                                                  СУД ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у спорі 14.05.2003 р. укладено договір оренди грузового автотранспорту, відповідно до якого та на підставі  прийомо-передавального акту від 19.05.2003 позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове володіння автомобіль МАЗ-5549, 1988 року випуску, двигун № 8812581, шассі      № 134442, держномер 30-82 КХТ, належного позивачу на праві  власності.

Термін дії договору один рік –з 14.05.2003 до 14.05.2004 (п.4.1).

    Пунктом 3.2 договору визначена орендна плата у розмірі 1200грн. в місяць.

     Згідно п.7.1 договору автотранспорт повинен бути переданий (повернутий) орендодавцю по закінченню терміну оренди. Повернення відбувається за актом (п.7.2).

      Однак, відповідач по закінченню дії договору не повернув позивачеві автомобіль, тільки після неодноразового надіслання вимоги та прибуття представників позивача до відповідача, такий було повернуто 08.11.2006, що підтверджується актом здачі-приймання від 08.11.2006.

       Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку  договору найму, та за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

      Оскільки, вимогу про повернення автомобіля позивач почав ставити у претензіях від 05.07.2006 і 22.07.2006, то договір діяв до 14.05.2007 року.

     Разом з тим, автомобіль був повернутий 18.11.2006р., а отже з цього часу договір припинив свою дію.

   Таким чином, автомобіль перебував у користуванні відповідача з 19.05.2003 по 08.11.2006. За цей період загальна сума орендної плати складає 50080 грн.

     Однак, за весь цей період відповідач не здійснив жодної оплати за оренду автомобіля.

   Разом з тим, позивач подав суду уточнення позовних вимог з врахуванням трьохрічного терміну позовної давності, і просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 07.02.2005 по 08.11.2006 у сумі 25144,05 грн.

   Зазначена вимога обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, тому суму боргу по орендній платі в розмірі 25144,05 грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача.

      За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу інфляційні у сумі 2216,75грн. та 754,31грн. три проценти річних (згідно уточненого розрахунку від 18.03.2008)  за 2005-2006 роки, однак,  позов у цій частині належить залишити без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, оскільки ним не виконано вимоги суду, викладені в ухвалах від 27.02.2008 та від 19.03.2008 щодо подання детального їх розрахунку (помісячного), що унеможливлює прийняття рішення в цій частині позовних вимог.

  Позивач також просить відшкодувати йому за рахунок відповідача 5209грн. збитків, понесених внаслідок невиконання своїх зобов'язань щодо повернення автовантажного автомобіля. Вказані витрати складаються із сум витрат на проїзд  з м.Бровари Київської області до Свалявського району Закарпатської області юриста Іщука В.І. та двох водіїв для повернення і перегону за власні кошти автомобіля МАЗ-5549. У підтвердження зазначених витрат позивач подав розрахунок витрат на відрядження від 30.11.2006,  подорожній лист №22353 від 08.11.2006, касові чеки про закупівлю пального для заправки автомобіля, проїзні документи, квитки на проїзд, посвідчення на відрядження, рахунки про оплату послуг за проживання.

       Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу  України, ст.ст. 220, 224, 225, 229 Господарського кодексу України боржник, що порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

       Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження  його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст.224 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України).

     За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском  інтересів особи  як учасника певних суспільних відносин  і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

      Аналіз  зазначених норм   дає підстави  вважати, що витрати, пов'язані з проїздом, проживанням  представника позивача, пов'язані з поверненням об'єкту оренди (автомобіля) є збитками в розумінні цих норм.

      Збитки у сумі 5209грн.,  понесені позивачем внаслідок неповернення відповідачем автомобіля, належним чином підтверджені, у зв'язку з чим підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

       Позивач просить також  відшкодувати йому як збитки суму 10000грн. за надання юридичних інформаційно-консультаційних та представницьких послуг у підтвердження яких подав суду договір №2 від 01.07.2006 та додаткову угоду до нього від 28.11.2007, укладені з Іщуком В.І., копію платіжного доручення №40 від 28.11.2007 на суму 15000грн. Однак, з відповідача належить стягнути на користь позивача 1000грн., а в іншій частині позову відмовити, оскільки   розмір збитків, визначений позивачем, не відповідає характеру порушення відповідачем зобов'язання за договором, тобто, сума заявлених збитків складає майже половину суми заборгованості за оренду автомобіля. Крім того, судом враховано, що справа є по суті розрахунковою і  не потребує значних зусиль фахівця в галузі права для її підготовки.      

          З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  санаторій "Урочище Квасний Потік" (с.Стройне Свалявського району, код 32076149) на користь Малого колективного підприємства "Омега" (с.Пухівка Броварського району Київської області, вул.Рагоспна,1, код 13729725) суму 31353,05грн. з яких 25144,05грн. заборгованість по  орендній платі, 6209грн. збитки, а також 313,53 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита; 85,39грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3.          В частині стягнення 2216,75грн. інфляційних та 754,31грн. трьох процентів ріних  позов залишити без розгляду, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4. В іншій частині позову відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                          Л.М.Якимчук