Постанова

від 20.09.2006 по справі 17/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   РІВНЕНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

33001 м.Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "20" вересня 2006 р.                                                                                Справа №  17/209

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Петухова М.Г.

за участю секретаря судового засідання  Бережнюк В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Баскова З.Г. (представник по довіреності);

відповідача: Мельникова В.А., Шевчук Г.О. (представники по довіреності);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Комунального підприємства „Сарненське районне автопідприємство”

про стягнення в сумі 4231 грн. 25 коп.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

 Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Комунального підприємства „Сарненське районне автопідприємство” (надалі –Відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів у межах нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 4231,25грн.

Відповідач у запереченнях на позов та  його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що підприємство є платником єдиного податку а також має збитки по результатам діяльності за 2005 рік.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, та оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Згідно звіту Відповідача (а.с. 4) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форми № 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році складала 16 (шістнадцять) осіб; чисельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві –1 (одна) особа; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –0 (нуль) осіб. Фонд оплати праці штатних працівників склав 67,7 тисяч грн..

Звіт підписано 30 січня 2006 року керівником та головним бухгалтером Відповідача.

Оскільки Відповідачем у 2005 році не було працевлаштовано жодного інваліда Позивач нарахував 4321,25 грн. адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів у межах нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.          

У відповідності частини 1 статті 18 цього Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (надалі в тексті –Органи працевлаштування інвалідів).

Згідно пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (надалі в тексті –Положення про робоче місце інваліда), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 3 травня 1995 року за № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”: підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно, крім іншого, введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня 2002 року за № 1434, у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно з пунктом 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів: підприємства, зокрема, інформують центри занятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно пункту 14 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, підприємства інформують державну службу занятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Проте, Відповідач не надав будь-яких доказів того, що протягом 2005 року інформував місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Доводи Відповідача висвітлені у запереченнях на позов є безпідставними та до уваги судом не беруться виходячи з наступного.

У відповідності до абзацу 14 пункту 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98, зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1998 року № 746/99, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (загальнообов'язкових платежів) як внески до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Згідно статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”: підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

У відповідності до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 1 січня 2005 року: підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом..

Згідно статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 25 березня 2005 року: підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом

Таким чином за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів законом передбачено застосування штрафних санкцій (адміністративно-господарських санкцій), що не є внесками до Фонду України соціального захисту інвалідів, а тому Відповідач не може бути звільнений від їх сплати на підставі абзацу 14 пункту 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98, зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1998 року № 746/99.

Щодо відсутності прибутку у відповідача, як підстави для звільнення від сплати штрафних санкцій то вони є безпідставними, оскільки законодавець не пов'язує обов'язок щодо сплати штрафних санкцій з оцінкою фінансових результатів господарської діяльності підприємства чи його зобов'язаннями перед бюджетом, і частина 3 статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, по суті, встановлює черговість внесення зазначених у ній платежів за рахунок доходних статтей, а частина 5 статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлює можливість, у разі несплати, звернення стягнення на майно підприємства.

На підставі викладеного, позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судовий збір у відповідності до статтей 87, 98 і Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити.

2. Стягнути з відповідача –Комунального підприємства „Сарненське районне автопідприємство”, Рівненська область, м.Сарни, вул. 17 Вересня, 109а, р/р 26004997 в АППБ Аваль, МФО 333227, код ЄДРПОУ 01737599  на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, рахунок №31219230600002 в управлінні Держказначейства в Рівненській області, МФО 833017, ЗКПО 22586331 –4231 грн. 25 коп. штрафних санкцій.

3. Стягнути з відповідача –Комунального підприємства „Сарненське районне автопідприємство”, Рівненська область, м.Сарни, вул. 17 Вересня, 109а, р/р 26004997 в АППБ Аваль, МФО 333227, код ЄДРПОУ 01737599   в доход державного бюджету України 42 грн. 31 коп. судового збору.

3. Виконавчі листи видати в порядку передбаченому КАС України.

Повний текст постанови оформлено та підписано  26.09.2006р.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

                              Суддя                                                          Петухов М.Г.