Постанова

від 15.10.2007 по справі 30/487

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/487

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.10.2007                                                                                           № 30/487

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Корсака В.А.

 суддів:             Коршун Н.М.

 За участю представників:

 від позивача - Стовбун Н.І. - представник за довіреністю,

 від відповідача - Єліпашева С.В., Капмолє В.М., Лаврінко О.М., Тишкевич А.А. - представники за довіреностями,

від третьої особи - не з'явився,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства "Аптека по обслуговуванню учасників ЛНА на ЧАЕС та потерпілого населення м.Києва та області ВДТ "Союз робочих Чорнобиля"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2007

 у справі № 30/487  

 за позовом                               Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"

 до                                                   Колективного підприємства "Аптека по обслуговуванню учасників ЛНА на ЧАЕС та потерпілого населення м.Києва та області ВДТ "Союз робочих Чорнобиля"

 третя особа відповідача           Деснянська районна у м. Києві рада

 третя особа позивача                      

 про                                                  примусове виселення з нежилого приміщення

ВСТАНОВИВ:

 У вересні 2006 року Комунальне підприємство “ Ватутінськінвестбуд” звернулось з позовом до  Підприємства “ Аптека по обслуговуванню учасників ЛНА на ЧАЕС та потерпілого населення м. Києва та області  ВДТ “ Союз робочих Чорнобиля” про виселення з нежилого приміщення.

     Позовні вимоги  заявлені з підстав п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та обґрунтовані  порушенням відповідачем господарських зобов'язань за договором оренди від 01.08.2005 р. № 0756, що був пролонгований до 31.03.2006 р. Такі порушення виявилися у систематичному невнесенні орендної плати та відмові від звільнення орендованого приміщення, право на користування яким закінчилося у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди.

     Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що позивач своїм позовом  робить спробу ліквідувати медичний заклад, при цьому здійснює  "монопольну" відмову від підписання договору оренди спірного приміщення на новий строк, встановлення завищених тарифів за користування орендованим приміщенням, відмову позивача від зменшення розміру орендної плати за період проведення ремонтних робіт в займаному приміщенні. Крім того, відповідач наголошує на відсутності у позивача права вимоги до нього з огляду на те, що позивач не є власником спірного приміщення, а є лише "упорядником" без права розпорядження. Також, відповідач просив суд врахувати, що аналогічний спір вже розглядався у Господарському суді м. Києва і рішенням від 28.03.2006 р. у справі № 16/133 позивачу відмовлено в задоволенні позову повністю.

      В грудні 2006 р. Підприємство  “ Аптека по обслуговуванню учасників ЛНА на ЧАЕС та потерпілого населення м. Києва та області  ВДТ “ Союз робочих Чорнобиля” звернулось з  зустрічним позовом  про визнання недійсним договору оренди № 0756 від 01.09.2005 р. та припинення дій, які порушують право.

     Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2007 р. зустрічну позовну заяву Підприємства  “ Аптека по обслуговуванню учасників ЛНА на ЧАЕС та потерпілого населення м. Києва та області  ВДТ “ Союз робочих Чорнобиля” повернуто без розгляду ( а.с.78-79 ).

      Матеріали справи свідчать про те, що зазначена ухвала про повернення зустрічної позовної заяви не оскаржувалась сторонами у даній справі.

      Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 19.03.2007 р. у справі № 30/487  позов задоволено та зобов”язано  відповідача  у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили звільнити приміщення, що знаходиться по вул. Закревського,9, загальною площею 989,2 кв.м. та передати його комунальному підприємству “ Ватутінськінвестбуд” по акту прийому-передачі. Присуджено до стягнення 85,00 грн. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Не погоджуючись з рішенням суду,  Підприємство “ Аптека по обслуговуванню учасників ЛНА на ЧАЕС та потерпілого населення м. Києва та області ВДТ “ Союз робочих Чорнобиля “ звернулося  з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 19.03.2007 р. скасувати ,  посилаючись  на  порушення  господарським  судом  норм матеріального та процесуального права, неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

     На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на  те, що у позивача  відсутнє право вимоги до нього щодо звільнення спірного приміщення, оскільки позивач не є власником спірного приміщення, а є лише упорядником без права розпорядження. Крім того, мається заборгованість, що пов”язана з витратами відповідача на проведення капітального ремонту орендованого приміщення.

     Позивачем  надано відзив на апеляційну скаргу, в якій він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

    Третьою особою не надано відзиву на апеляційну скаргу.

     Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представників  сторін , колегія встановила наступне.

    Відповідно до Рішення від 28.11.2002 р. № 10 III сесії двадцять четвертого скликання Деснянської районної у м. Києві ради позивача було визнано орендодавцем нежитлових будівель, споруд та приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва, які враховуються на балансі підприємства.

   Згідно з Розпорядженням  від 22.07.2005 р. № 764 Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації  "Про надання в орендне користування нежитлового приміщення та порядок розрахунків за оренду нежитлового приміщення" раніше видані розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації стосовно орендованого користування відповідачем нежитлового приміщення по вул. Закревського, 9, в м. Києві,  вважаються такими, що втратили чинність.

    Пунктами 2,3 даного розпорядження відповідачу надано в орендне користування нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Закревського, 9, в м.Києві, загальною площею 99,2 кв.м. для розміщення аптеки, та встановлено базову ставку орендної плати за нього.

     Пунктом 4 розпорядження № 764 від 22.07.2005 р. відповідачу дозволено сплатити заборгованість за орендоване приміщення в натуральній формі шляхом зарахування вартості виконання ремонтних робіт будівлі по вул. Закревського, 9, в м. Києві на суму З0 274,00 грн., визначену зведеним кошторисом.

     На виконання зазначеного  розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації 01.08.2005 р. позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем було укладено договір № 0756 оренди нежитлового приміщення загальною площею 99,20 кв.м. в будинку № 9 по вул. Закревського, у м. Києві для розміщення аптеки.

     Додатком № 1 від 01.08.2005 р. до даного договору сторони дійшли згоди стосовно формули визначення розміру місячної орендної плати.

     Додатком № 2 від 01.08.2005 р. визначено порядок внесення коштів за комунальні послуги та їх види.

     Сторонами 01.08.2005 р.  підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, яке передано у задовільному стані.

     З пункту 9.1 договору № 0756 випливає, що  договір вступає в силу з моменту його підписання та діє з 01.08.2005 р. по 30.11.2005 р.

    З рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2006 р. у справі № 16/133 вбачається, що позивачу відмовлено у задоволенні позову про виселення відповідача зі спірного приміщення ( м. Київ, вул. Закревського, 9).

    В даному рішенні  місцевого господарського суду зазначено, що договір оренди № 0756 від 01.08.2005 р. є продовженим на той самий строк, тобто до 01.04.2006 р.

    Матеріали справи та пояснення сторін свідчать про те, що вказане рішення Господарського суду міста Києва  не оскаржувало ся в апеляційному та касаційному порядку  та набуло законної сили.

    За приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

    Згідно з Положенням  про оренду нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належать до комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва, затвердженого рішенням Деснянської районної у м. Києві ради № 14 від 27.11.2003 р. Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація є уповноваженим органом на прийняття рішення про надання приміщення комунальної власності в оренду, суборенду та безоплатне користування, котре оформлюється шляхом видачі розпорядження. Таке розпорядження є підставою для укладення відповідним комунальним підприємством договору оренди.

    Встановлено, що 01.04.2006 р. (час, з якого відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2006 р. у справі № 16/133 продовжено строк дії договору оренди № 0756 від 01.08.2005 р.) і станом на час розгляду справи № 30/487 Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією рішення про передачу в оренду нежитлового приміщення будинку № 9 по вул. Закревського у м. Києві відносно відповідача не приймалося.

    Тому, строк дії договору оренди № 0756 від 01.08.2005 р. закінчися 01.04.2006 р.

    З матеріалів справи вбачається, що  07.04.2006 р. позивачем направлено відповідачу заяву за № 10-2204, якою повідомлено про те, що договір № 0756 від 01.08.2005 р. не буде продовжено на новий термін у зв”язку із  закінченням  строку його дії та зважаючи на несвоєчасність та неповноту внесення орендарем орендної плати. Цією заявою позивач також запропонував відповідачу у 10-денний термін звільнити орендоване приміщення, передавши його по акту.

    Згідно з  п.1 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 291 Господарського кодексу України, п. 9.9. договору № 0756, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

    Пунктом  9.3 договору № 0756 передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди орендоване приміщення (будинок) має бути звільненим і передано орендодавцю за актом.

    Відповідач як у судовому засіданні суду першої інстанції, так і в апеляційній інстанції не заперечував факт невиконання ним п. 9.3 договору № 0756. Окрім того, відповідачем не спростовано невиконання передбаченого п. 9.3 договору № 0756 обов'язку щодо звільнення після закінчення строку дії договору оренди орендованого приміщення  і передачі його орендодавцю за актом.

   Відповідно до ч.І ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 785 ЦК України у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

    В силу ч. 1 ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

    Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   Матеріали справи  свідчать про те, що відповідач не довів суду обґрунтованості своїх заперечень.

   Доказів, які б спростовували  встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

   Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

   Відповідно до  положень ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають  значення для правильного вирішення спору.

    Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки  суду першої інстанції з огляду на вище викладене.

    Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги до нього щодо звільнення спірного приміщення  є безпідставними  та не відповідає фактичним обставинам, оскільки, як встановлено, орендодавцем спірного приміщення є позивач і він відповідно до  приписів ст. 620 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" має право вимагати від відповідача звільнити займане приміщення після закінчення строку дії договору оренди.

    Питання розміру заборгованості відповідача перед позивачем судом не досліджуються, як такі, що не стосуються предмету заявленого позову. Колегія суддів також наголошує на тому, що посилання відповідача на несвоєчасну передачу в його користування орендованого майна не заслуговують на увагу з огляду на те, що матеріали справи містять підписаний сторонами акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.08.2005 р.

     Більш того, відповідно до ч. З ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об'єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди.

     Матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення позивачем  строків передачі об”єкту оренди.     

     Колегія суддів також зазначає, що відсутні підстави для дослідження у даній справі питань, що стосуються розміру заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони  не стосуються предмету заявленого позову.  

     В силу ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

    Згідно з положеннями ст. 43 ГПК  України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

    Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

    Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача, оскільки відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

    Окрім того, п.28 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “ Про державне мито” від 30.04.1993 року № 43-93, з подальшими змінами і доповненнями  від сплати державного мита звільняються всеукраїнські та міжнародні об”єднання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у більшості областей України, за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду.

     У даній справі Підприємство  “ Аптека по обслуговуванню учасників ЛНА на ЧАЕС та потерпілого населення м. Києва та області ВДТ “ Союз робочих Чорнобиля” не є позивачем, а являється відповідачем, який  допустив порушення  законних прав та інтересів  позивача – Комунального підприємства “ Ватутінськінвестбуд”.

    Позивачем не надано належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів на підтвердження обставини звільнення його від сплати державного мита в установлених порядку та розмірі.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

  1. Апеляційну скаргу Підприємства “Аптека по обслуговуванню учасників ЛНА на ЧАЕС та потерпілого населення м. Києва та області ВДТ “ Союз робочих Чорнобиля” на рішення Господарського суду м. Києва  від 19.03.2007 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 19.03.2007 року у справі № 30/487  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  № 30/487 направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Коршун Н.М.