Постанова

від 18.03.2008 по справі 42/406

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/406

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.03.2008                                                                                           № 42/406

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Коротун  О.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Сенчило В.В. – представник за дов. № 27 від 09.01.2008;

 від відповідача -Гордієнко І.В. – представник за дов. № 82 від 09.07.2007;

Вінник В.С. – представник за дов. № 31 від 09.12.2007;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" вособі Розрахункового департаменту

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.11.2007

 у справі № 42/406  

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 до                                                   Об"єднання співвласників багатоквартиного будинку "Метрополітеновець"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 29162,03 грн.

  У судовому засіданні 18.03.2008 було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, враховуючи складність написання постанови по даній справі.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” в вересні 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Метрополітеновець” про стягнення з останнього 26 533,67 грн. суми основного боргу, 2 628,36 грн. інфляційних витрат, 291,62 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2007р. у справі № 42/406 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5384,17 грн. боргу, 525,67 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 59,09 грн. витрат по оплаті державного мита та 23,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт оплати відповідачем одержаних послуг позивачу грошовими коштами у розмірі 31700 грн. А складений відповідачем розрахунок оплати за надані послуги водопостачання та водовідведення відповідає даним первинних платіжних документів, долучених до матеріалів справи.

Також суд першої інстанції вказав, що відповідачем не подано доказів, які б спростовували визначені позивачем обсяги спожитої за договором води, у т. ч. використаної для потреб гарячого водопостачання.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду міста Києва, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2007 № 42/406 та прийняти нове рішення по справі № 42/406 про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2007 у справі № 42/406 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

            Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми ст. 4 ГПК України, оскільки рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права. Тоді як у даному рішенні в порушення ст. 84 ГПК України відсутня правова кваліфікація встановлених фактів, наданих позивачем доказів, обґрунтування норм матеріального права, яким керувався суд, вирішуючи спір.

          Також заявник зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення господарський суд прийшов до помилкового висновку, що подані платіжні доручення відповідачем (які зазначені в рішенні) підтверджується факт оплати ним одержаних послуг грошовими коштами у розмірі 31 700 грн., та складений відповідачем контррозрахунок був помилково прийнятий судом, як обґрунтований. На думку апелянта, судом першої інстанції було безпідставно встановлено, що у відповідача наявна передплата у розмірі 1219,85 грн. за спірним договором за іншим кодом. Таким чином, як вказує апелянт, судом першої інстанції не взято до уваги пояснення та надані докази представника позивача, що грошові суми у вказаному розмірі були вже включені позивачем в розрахунок оплати за договором, що призвело до необгрунтованого рішення та подвійного зарахування вищезазначених коштів в рахунок оплати за послуги водопостачання та водовідведення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що у спірний період з лютого 2006 по липень 2007 включно, відповідно до показань водолічильника відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення за тарифами 0,52 грн. – 1 куб.м. за холодне водопостачання; 0,30 грн. – 1 куб.м. за водовідведення, встановленими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.10.2003 № 1907, в обсягах за особовим рахунком 212-74 – 26556,00м.3, на суму 31 979,70грн. За той же період відповідач компенсував позивачеві послуги за рахунок оплати з розрахункового рахунку за послуги водопостачання та водовідведення, платіжними дорученнями на загальну суму 31700,00 грн. та зобов'язанням „Акціонерної компанії „Київводоканал” відшкодування витрат на проведення нарахувань, збір, облік та розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги, надані ЖЕО, установами банків згідно з Розпорядженням КМДА від 20 червня 2002 року № 1245 у розмірі 5,5% відсотки від сум, сплачених населенням на користь підприємств – постачальників житлово-комунальних послуг, що  становить 1758,88 грн., всього на суму 33548,88 грн.

Таким чином, на думку відповідача, поставки позивачем послуг з водопостачання та водовідведення у спірний період, що здійснені та обліковані згідно до вимог Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.19994 № 65, договору та відповідних розпоряджень органів місцевого самоврядування на суму 31 979, 70 грн. були компенсовані відповідачем у сумі 33454,88 грн., з чого видно, що відповідач заплатив позивачеві у спірний період суму більшу на 1479,88 грн., ніж отримав від нього послуг.

05.02.2008 в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду оголошувалась перерва до 19.02.2008 на підставі ст. 77 ГПК України в зв'язку з тим, що представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю надати суду докази через технічні причини.

19.02.2008 представник позивача через загальний відділ Київського апеляційного господарського суду подав пояснення по справі № 42/406, в якому вказав, що твердження відповідача про відсутність заборгованості перед позивачем не відповідає дійсності, оскільки кошти за послуги водопостачання та водовідведення, які надійшли на розрахунковий рахунок ВАТ „АК „Київ- водоканал” від ОСББ „Метрополітеновець” за вищевказаними платіжними дорученнями, були зараховані позивачем та знайшли своє відображення в обліково-розрахунковий базі ВАТ „АК „Київводоканал”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено в зв'язку з нез'явленням представника позивача в судове засідання та не виконанням сторонами вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2006.

17.03.2008 на виконання ухвали від 26.02.2008 представник відповідача надав пояснення через загальний відділ Київського апеляційного господарського суду, в якому зазначив, що у спірний період з лютого 2006р. по липень 2007р. включно, відповідно до показань лічильника абонентові було надано послуг з водопостачання та водовідведення в обсягах 28963 м3, всього з урахуванням знижки на суму 33481,80 грн. Також відповідач вказав, що абонент компенсував постачальнику ці послуги з розрахункового рахунку платіжними дорученнями на суму 31700 грн.

У судовому засіданні 11.03.2008 оголошувалася перерва на підставі ст. 77 ГПК України до 18.03.2008, тому постанову ухвалено 18.03.2008.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно зазначено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 21.06.2005 між сторонами по справі укладено договір № 05758/4-03 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а останній – оплачувати надані послуги не пізніше п'ятого числа наступного за звітним місяця.

Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.13 договору передбачено визначати за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадках наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом а у разі їх відсутності – за середньодобовою витратою, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Кількість стічних вод згідно з  п. 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показаннями лічильників води або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 правил користування та місцевих правил приймання.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді – дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплату за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник (далі - позивач) доводить абоненту (далі - відповідач) нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх ведення та розмірів.

У розрахункових документах відповідно до п. 2.2.2. договору зазначається   вартість  та   кількість  наданих   послуг  за  відповідний період, а

також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечить чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу.

          Відповідно до умов розділу 7 договору він укладений на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

З поданого позивачем до господарського суду першої інстанції розрахунку, здійсненого на підставі даних маршрутних листів та розшифровок рахунків абонента за лютий 2006-липень 2007 років, позивач стверджує факт надання відповідачу протягом указаного періоду послуг водопостачання та водовідведення за договором з урахуванням знижки вартістю 43972,59 грн.

Згідно з поясненнями позивача та поданим ним розрахунком, одержані за договором послуги оплачені відповідачем у розмірі лише 11021,31 грн.

Разом з цим, як правильно встановлено судом першої інстанції, з поданих відповідачем платіжних доручень №№ 74 від 23 жовтня 2006 р., 86 від 29 листопада 2006 р., 68 від 26 грудня 2006 р., 11 від 22 лютого 2007 р., 22 від 28 березня 2007 р., 34 від 27 квітня 2007 р., 42 від 25 травня 2007 р., 53 від 25 червня 2007 р., 64 від 25 липня 2007 р. (наявні в матеріалах справи) підтверджено факт оплати ним одержаних послуг грошовими коштами у розмірі 31700 грн.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку та з урахуванням правомірно встановленого судом першої інстанції, у відповідача була наявна переплата у розмірі 1219,85 грн. за послуги, надані за спірним договором за іншим кодом. Враховуючи, що спір стосується оплати всіх послуг, наданих за спірним договором, грошові суми у вказаному розмірі безпідставно не включені позивачем в рахунок оплати за договором.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Київським апеляційним господарським судом, при вирахуванні основної суми заборгованості було встановлено, що господарським судом першої інстанції при вирахуванні суми, на яку було припинено зобов'язання, було допущено арифметичну помилку (в матеріалах справи наявні угоди про припинення зобов'язань з зарахуванням зустрічних однорідних вимог між сторонами по справі). Так, відповідно до угод № 115 від 27 квітня 2006 р. на суму 2543,52 грн. (аркуш справи 104), № 18 від 4 травня 2006 р. на суму 2119,59 грн. (аркуш справи 107), № 388 від 27 вересня 2006 р. на суму 1059,08 грн. (аркуш справи 110) вбачається, що зобов'язання відповідача з оплати за спірним договором було припинене на суму 5722,19 грн., а не на суму 5668,57грн., як помилково було вказано господарським судом першої інстанції. За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд на підставі ч. 1 п. 4 ст. 103 ГПК України дійшов висновку про зміну рішення господарського суду міста Києва в частині стягнення основного боргу.

Таким чином, станом на час розгляду справи зобов'язання з оплати за спірним договором виконано частково у розмірі 38642,04 грн.

Київський апеляційний господарський суд не приймає доводи апелянта, що суд першої інстанції безпідставно відхилив докази позивача, а саме акт звірки взаєморозрахунків з зазначенням боргу станом на 01.03.2006 у розмірі 15 437,91 грн. та станом на 01.09.2006, які підписані як позивачем так і відповідачем, як необґрунтовані. Оскільки, з матеріалів справи та наданих платіжних доручень (наявні в матеріалах справи), вбачається, що відповідач почав розраховуватись з позивачем у жовтні 2006 року, тобто після підписання зведеного акту звірки, погасивши борг за ними у повному обсязі.

Крім того, позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 19.02.2008, не надано суду внутрішньої інструкції щодо поставки та оплати холодної води, води для підігріву методику їх нарахувань. Також, позивачем не доведено, що грошові суми, які були сплачені відповідачем (за платіжними дорученнями) у вказаному розмірі вже були включені позивачем в рахунок оплати за договором. Крім того, позивачем не доведено, які саме об'єми послуг були надані відповідачу, за які саме послуги здійснювалося нарахування заборгованості, що, за твердженням сторони, не була сплачена.

Київським апеляційним господарським судом не встановлено такої заборгованості.

Представник позивача 11.03.2006 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду надав додаткові документи по справі, які як встановлено Київським апеляційним господарським судом, вже були наявні в матеріалах справи, отже при вирішенні даної справи вже були досліджені господарським судом першої інстанції. За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що надані позивачем документи не впливають на результат розгляду апеляційної скарги.

Також судом апеляційної інстанції не приймаються в силу ст. ст. 33, 34, 101 ГПК України доводи відповідача про менший розмір заборгованості, які останній підтвердив своїм розрахунком та витягом зі свого журналу, як необґрунтовані.

Представник позивача в судових засіданнях на підтвердження своїх тверджень вказував, що в постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2005 № 4/61-05-1760 зазначено, що для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки, позивачеві відкриваються особові рахунки на кожен об'єкт (групу об'єктів), по якому здійснюється водокористування. Відкриття особових рахунків є особливістю ведення бухгалтерського обліку, норми чинного законодавства не передбачають узгодження його ведення з абонентами.

Київський апеляційний господарський суд не заперечує проти даного твердження позивача, але дане твердження не спростовує висновків суду першої інстанції щодо погашення боргу відповідачем саме в сумі 38642,04 грн. (в редакції Київського апеляційного господарського суду з врахуванням арифметичної помилки, допущеної господарським судом першої інстанції).

Крім того, як вищезазначалось, відповідно до п. 2.2.2. договору в разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу. Отже, незалежно від зазначеного в платіжних дорученнях відповідача призначення платежу, кошти в сумі 31700 грн. повинні зараховуватись саме на погашення боргу, вказаного позивачем, а не за інші послуги (інше призначення платежу), оскільки відповідно до п. 2.2.2. договору дана сума повинна надійти саме на погашення боргу в сумі, яку зазначав сам позивач, а саме 43972,59 грн.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 34 ГПК України зазначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не приймає твердження апелянта щодо наявності заборгованості у визначених позивачем в апеляційній скарзі сумах в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, як необґрунтовані.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 5330,55 грн. боргу (43972,59 грн. -38642,04 грн.), а також 525,67 грн. збитків внаслідок інфляції (за заявлений позивачем період) за час прострочення з урахуванням фактичного розміру прострочених сум.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в силу п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а при розгляді апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” залишити без задоволення.

 2.          Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2007 у справі № 42/406 змінити, виклавши ч. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

          „Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Метрополітеновець” (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 41/28, код 22883388) на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (02260, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) 5330,55 грн. боргу, 525,67 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 58,56 грн. витрат по оплаті державного мита, 23,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

3.          Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4.          Матеріали справи № 42/406 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Коротун  О.М.

 27.03.08 (відправлено)